Спосіб визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини

Спосіб визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини, що включає засів живильного середовища індикаторним мікроорганізмом, інкубацію у відповідних умовах та облік 36429 використання більш чітких критеріїв оцінки отриманих результатів. Вирішення завдання здійснюється так, що у відомому способі визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини здійснюється засівом живильного середовища індикаторним мікроорганізмом, інкубацією у відповідних умовах та обліком результатів за ознаками ростку індикаторного мікроорганізму. Згідно з винаходом, живильне середовище засівають газоном стандартною суспензією Micrococcus lysodeikticus в концентрації 106 мікробних тіл на 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і накладають на нього паперові диски, попередньо просочені біологічною рідиною. Після інкубації визначають діаметр зони затримки росту індикаторного мікроорганізму навколо дисків, в мм, і при його значенні 0 мм констатують відсутність антимікробної активності, при 1-9 мм слабкий її ступінь, 10-15 мм - середній, >15 мм високий. Відмінною особливістю запропонованого способу визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини є використання стандартного паперового диску, попередньо просоченого досліджуваною біологічною рідиною, який накладають на живильне середовище, засіяне газоном суспензією Micrococcus lysodeikticus зі стандартною концентрацією мікробних тіл. Ступінь антибактеріальної активності досліджуваної біологічної рідини оцінюють після інкубації при 37°С в залежності від діаметра зони затримки росту індикаторного мікроорганізму. Це забезпечує значне зниження трудомісткості дослідження (зокрема, його тривалість скорочується з 24 годин до 6-8 годин) при більш чіткій кількісній оцінці результатів. З доступних літературних джерел такий спосіб визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини не відомий. Спосіб здійснюється таким чином: Стандартні паперові диски (без антибіотиків) просочують біологічною рідиною (наприклад, слиною). Попередньо, за стандартною методикою, в чашках Петрі готують тверде живильне середовище, на яке засівають газоном суспензію Micrococcus lysodeikticus концентрацією 106 мікробних тіл на 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Даний мікроорганізм обрано як індикаторний з огляду на ту обставину, що його клітини легко піддаються лізису під впливом лізоциму - ферменту, який є широко розповсюдженим у природі і який має антибактеріальні властивості. В організмі людини лізоцим знаходиться в слізній рідині, слині, секреті слизових оболонок носа, шлунковому і дуоденальному соках, грудному молоці, сироватці крові, екстрактах, отриманих з різних тканин та органів. Концентрація Micrococcus lysodeikticus 106 мікробних тіл на 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду є стандартною для мікробіологічних досліджень, а засів живильного середовища газоном, як показали експериментальні дослідження, є оптимальним з огляду на обраний спосіб оцінки результатів - за діаметром затримки росту індикаторного мікроорганізму. Чашки Петрі з живильним середовищем, Micrococcus lysodeikticus і диском з біологічною рідиною інкубують при 37°С протягом 6-8 годин. Результати оцінюють шляхом виміру діаметру (в мм), зони затримки росту Micrococcus lysodeikticus навколо диску з біологічною рідиною. Ступінь антибактеріальної активності біологічної рідини визначають за кількісною величиною діаметра зони затримки росту Micrococcus lysodeikticus. Відсутність зони затримки росту Micrococcus lysodeikticus навколо диску свідчить про відсутність антибактеріальної дії досліджуваної біологічної рідини. Численними дослідженнями було визначено, що у разі наявності зони затримки росту Micrococcus lysodeikticus до 9 мм реакцію можна оцінювати як слабкий ступінь антибактеріальної активності біологічної рідини. Середньому ступеню антибактеріальної активності відповідає діаметр зони затримки росту мікроорганізмів від 10 до 15 мм, високому - понад 15 мм. Конкретний приклад. Хворий Б., 24 років, діагноз: генералізований пародонтит І ступеня загостреного перебігу. Хворіє протягом останніх трьох років. Вважає себе практично здоровим. Періодично лікувався у лікаряпародонтолога, відмічає тимчасові покращання, часті загострення хвороби, особливо у весняний період. При об'єктивному дослідженні виявлено набряк, гіперемію ясен, кровоточивість останніх при зондуванні, виявлено пародонтальні кишені глибиною 2-4 мм в області 7621 1267 7621 1267 зубів, з сероз но-гнійним ексудатом. На рентгенограмі відмічається нерівномірна резорбціяміжальвеолярних перетинок на 1/3 їх висоти, остеопороз губчастої речовини. З додаткових лабораторних досліджень визначена антибактеріальна активність слини за розробленим способом. Виявлено відсутність зони затримки росту індикаторного мікроорганізму (Micrococcus lysodeikticus) навколо диску, просоченого слиною, що свідчить про відсутність її антибактеріальної дії. В комплексне лікування хворого на генералізований пародонтит, поряд з місцевим застосуванням протизапальних препаратів, було включено фітоконцентрати як місцеве, так і внутрішньо, які мають антибактеріальну, протизапальну, імуномодулюючу дію. Повторне визначення антибактеріальної активності слини після проведеного, комплексного, лікування генералізованого пародонтиту виявило її середній ступінь (зона затримки росту індикаторного мікроорганізму становила 12 мм). Цей ступінь активності ротової рідини зберігався і в наступні терміни диспансерного спостереження (через 6-12 міс.). В клініці терапевтичної стоматології Національного медичного університету з 05.1997 до 05.1999 pp. запропонований спосіб визначення ступеня антибактеріальної активності слини було застосовано у 120 хворих на генералізований пародонтит хронічного та загостреного перебігу віком від 20 до 45 років та у здорових з інтактним пародонтом. Відсутність антибактеріальної активності слини констатовано у 25,1% хворих, слабкий ступінь - у 48,5%, середні ступінь - у 26,4%. У жодного хворого не виявлено високої антибактеріальної активності слини. У здорових осіб з інтактним пародонтом у 91,6% обстежених виявлено високу антибактеріальну активність слини, у 8,4% - захис 2 36429 ні властивості її відповідали середньому ступеню антибактеріального захисту. Проведене комплексне лікування генералізованого пародонтиту з включенням фітоконцентратів багатоспрямованої дії (антибактеріальної, протизапальної, імуномодулюючої) призвело до наступних змін. У жодного пацієнта після лікування не виявлено відсутності антибактеріальної дії слини, середній ступінь антибактеріальної активності виявлено у 42,7% хворих, високий - у 57,2% обстежених. Подібний стан захисних властивостей слини у хворих на генералізований пародонтит зберігається після. одного курсу лікування протягом року. Отримані дані свідчать про ефективність запропонованого способу як в діагностичному, так і в прогностичному плані. Зменшення етапів постановки реакції, скорочення тривалості інкубації, зниження витрат на живильні середовища, лабораторний посуд обумовлюють значний економічний ефект від впровадження запропонованого способу. Література. 1. Олейник И.И. Микробиология и иммунология полости рта // Боровский Е.В., Леонтьев В.К. Биология полости рта. - М.: Медицина, 1991. - С. 226260. 2. Лабинская А.С. Микробиология с техникой микробиологических исследований. - М.: Медицина, 1973. - С. 153-157. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3