Спосіб прогнозування післяопераційних запальних ускладнень у хворих на первинну глаукому у поєднанні з катарактою

Спосіб прогнозування післяопераційних запальних ускладнень у хворих НА первинну 37115 щільності, а лізоциму у 3,5-4,2 мг/мл, прогнозують післяопераційні запальні ускладнення. Новим у цьому способі є те, що як біологічне середовище досліджують вологу передньої камери ока, а забір її здійснюють під час проведення операції, у процесі дослідження визначають рівень ЦІК чи лізоциму, і при значеннях ЦІК вище норми 100-110 одиниць оптичної щільності, чи лізоциму вище норми 3,54,2 мг/мл прогнозують післяопераційні запальні ускладнення. При проведенні комбінованого хірургічного лікування хворих з первинною глаукомою у сполученні з катарактою, в 70% випадків виникають запальні ускладнення, що приводить до зниження ефекту від проведеного лікування. Запропонований спосіб прогнозування післяопераційних запальних ускладнень у хворих з первинною глаукомою у сполученні з катарактою вирішує задачу раннього прогнозування післяопераційних запальних ускладнень, шляхом забору вологи передньої камери ока і дослідження в ній рівня ЦІК чи лізоциму. ЦІК і лізоцим інформативні для нас, тому що є складовими у ланцюзі запального процесу. Підвищення цих показників спостерігається уже на стадії аутоімунної реакції, що протікає в оці, коли самого запального процесу як такого немає, і це дозволяє прогнозувати розвиток у післяопераційному періоді запальні ускладнення і попереджати їх шляхом призначення протизапальної терапії. ЦІК виникають у результаті реакції антиген-антитіло, як наслідок аутоімунного запалення в оці, а лізоцим продукується клітинами макрофагальної системи (макрофагами, лейкоцитами) у відповідь на запальний процес. Збільшення вмісту ЦІК і лізоциму у волозі передньої камери ока пов'язано з тим, що первинна глаукома і катаракта протікають з явищами аутоімунного запалення, тому що вн утрішні стр уктури кришталика, потрапляючи у вологу передньої камери ока, у зв'язку з підвищенням проникності капсули кришталика, що сприймаються організмом як чужорідні, а в деструктивно змінених структурах кута передньої камери ока осідають аномальні метаболіти і ЦІК, що викликає ще більше затруднення відтоку внутрішньоочної рідини. Проведені наукові дослідження (Бухарін О.В., Васильєв П.В. «Лізоцим і його роль в біології та медицині.» Томськ, 1974р.) довели, що бактерицидна функція лізоциму не є основною. Основною функцією лізоциму є розпухлення клітинних мембран тканин організму, в які запроваджуються аутоантитіла, які у свою чергу приводять до збільшення кількості ЦІК і, отже, до посилення запалення і підвищеної продукції лізоциму. Утворюється замкнуте коло. Незважаючи на те, що рівень ЦІК чи лізоциму у волозі передньої камери ока може бути високим, в інших біологічних середовищах, таких як кров, слізна рідина, слина, їх рівень може залишатись нормальним, що викликано достатньо вираженою автономністю аутоімунних процесів, що протікають в оці, а це знижує вплив загальних процесів в організмі на склад внутрішньоочної рідини. Таким чином, у результаті проведеного дослідження, можна виявляти та оцінювати аутоімунні реакції, що протікають в оці, а, отже, прогнозувати післяопераційні запальні ускладнення. Спосіб реалізують таким чином: обробляють операційне поле 96% спиртом і 1% розчином брильянтової зелені. Проводять ретробульбарну анестезію 2,0 мл - 2% розчину новокаїну, вводять 0,5 мл - 2% розчину новокаїну по ходу вер хнього прямого м’яза. Накладають повікорасширник, фіксуючий шо в на верхній прямий м'яз. Для поверхової анестезії використовують 0,25% розчин дикаїну. Слизову оболонку відсікають від 10 до 14 годин і відсепаровують у сторону екватора очного яблука. Проводять перпендикулярний некрізний надріз по лімбу від 10 до 14 годин. Надріз поглиблюють на 12 годинах, потім голкою для субкон'юнктивальних ін'єкцій, надітою на пустий шприц, проникають в передню камеру ока і здійснюють забір вологи передньої камери ока, для дослідження рівня ЦІК чи лізоциму. Взятий об'єм камерної вологи поповнюють 1% розчином мезатону. Після цього виконують просту синусотрабекулектомію та екстракапсулярну екстракцію катаракти з імплантацією штучного кришталика ока. Дослідження вологи передньої камери ока здійснюється за двома показниками, відомими методиками: 1. Вміст ЦІК визначають наступним чином: для цього беруть 0,4 мл вологи передньої камери ока і змішують з 0,8 мл розчину, що вміщує 1,24% борної кислоти з 1,9% розчину бури. Далі беруть 2 пробірки - № 1 - дослід, № 2 - для контролю: У № 1 вміщують 0,1 мл розведеної вологи передньої камери ока і змішують з 0,9 мл розчину, що вміщує ПЕГ 6000 і 1,24% розчин борної кислоти і 1,9% розчин бури. У контрольну пробірку вміщують також 0,1 мл розведеної вологи передньої камери ока і добавляють в неї 0,9 мл 1,24% розчину борної кислоти і 1,9% розчину бури. Обидві пробірки вміщують у термостат на 1 годину, після чого проводять фотоколориметрування: для цього необхідно 0,5 мл отриманого розчину помістити в кювету під світофільтр 590 нм (зелений) і отримані дані порівняти з нормою. 2. Визначення вмісту лізоциму проводять наступним чином: передньокамерну вологу розводять у співвідношенні 1:10 у розчині NaCl, для цього беруть 0,1мл вологи і 0,9мл NaCl (0,3 М/л). Після цього в кювету вносять 1,5 мл свіжо приготовленої зависі мікрокока, 0,5 мл розчину NaCl (0,3 M/л) і 1,0 мл вологи, що досліджується, після чого отриману суміш відзнімають на фотоколориметрі при довжині хвилі 540 нм. Отриманий результат оцінюють за каліброваною кривою рівня вмісту лізоциму і порівнюють з нормою. У випадку перебільшення норми вмісту ЦІК чи лізоциму можна прогнозувати післяопераційні запальні ускладнення в оці. («Імунологія», практикум, - К.:Вища школа 1989p., - C. 296.) Приклад №1: Хворий К. поступив з діагнозом: Відкритокутна, розвинута, з помірним підвищеним внутрішньоочним тиском, нестабілізована глаукома, незріла катаракта правого ока. Хворому була проведена одномоментна операція на правому оці: проста синусотрабекулектомія з екстракапсулярною екстракцією катаракти та 2 37115 імплантацією штучного кришталика ока, з одночасним забором і дослідженням вологи передньої камери ока, з метою визначення рівня ЦІК у ній, для контролю визначали рівень лізоциму. Рівень ЦІК склав 260 одиниць оптичної щільності, що у 2 рази перевищує норму. Контрольне визначення рівня лізоциму показало 6,8 мг/мл, що також перевищує норму майже у 2 рази. Отримані дані послужили приводом для прогнозування післяопераційних запальних ускладнень, у зв'язку з чим хворому був призначений курс протизапальної терапії, на фоні якої в ранньому післяопераційному періоді відзначались ознаки іридоцикліту і набряк рогівки, преципітати на поверхні штучного кришталика. Для купіровання іридоцикліту, розсмоктування преципітатів і зняття набряку рогівки знадобилось 2 тижні активного терапевтичного, десенсибілізуючого, розсмоктуючого лікування. Приклад №2: Хвора К. потрапила з діагнозом: Відкритокутна, розвинута, з помірним підвищеним внутрішньоочним тиском, стабілізована глаукома, зріла катаракта правого ока. Хворій також була проведена одномоментна операція на правому оці, з одночасним забором і дослідженням вологи передньої камери ока, з метою визначення рівня лізоциму у ній, для контролю визначили рівень ЦІК. Рівень лізоциму склав 3,8 мг/мл, а ЦІК 108 одиниць оптичної щільності. Обидва показники виявились у межах норми - це дало підставу для прогнозування сприятливого післяопераційного періоду. Післяопераційний період протікав спокійно, без запальних ускладнень. У ранньому післяопераційному періоді відзначався незначний набряк рогівки, що зник повністю на 2-у добу після операції. Клінічне видужування на 10-у добу після операції. Приклад №3: Хворий Р. поступив з діагнозом: Відкритокутна, розвинута, з помірним підвищеним внутрішньоочним тиском, нестабілізована глаукома, зріла катаракта правого ока. Хворому проведена одномоментна проста синусотрабекулектомія з екстракапсулярною екстракцією катаракти та імплантацією штучного кришталика ока з одночасним забором та дослідженням вологи передньої камери ока, для визначення рівня лізоциму, який склав 7,2 мг/мл, що у 2 рази перевищує норму. Контрольного дослідження рівня ЦІК не проводилося. На отриманих даних були спрогнозовані післяопераційні запальні ускладнення. На другу добу після операції у хворого розвинувся виражений іридоцикліт, десцеметит, набряк рогівки. Хворому, окрім стандартного лікування, були добавлені кортикостероїди, десенсибілізуючі препарати, добавлені новий антибіотик і розсмоктуючі препарати. Іридоцикліт, десцеметит вдалося купірувати на 10-12 день після операції, повне клінічне видужування на 18-20 добу. Використовування запропонованого способу прогнозування післяопераційних запальних ускладнень дає можливість через визначення у волозі передньої камери ока рівня ЦІК чи лізоциму, з достатньо високою точністю прогнозувати післяопераційні запальні ускладнення, тому що ці два показники відображають етап аутоімунних реакцій, що проходять в оці і мало підлягають змінам, які викликаються процесами, що відбуваються в організмі це запобігає помилкам в післяопераційній терапії і термінах її призначення, тому що результат дослідження уже готовий протягом 1 години після забору вологи передньої камери ока. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3