Спосіб діагностики супутньої інфекції у хворих на сифіліс

1. Спосіб діагностики супутньої інфекції в хворих на сифіліс, що включає бактеріологічні, серологічні, імунофлюоресцентні, імуноферментні, бактеріоскопічні, біохімічні обстеження, що відрізняється тим, що спочатку визначають ВІЛінфекцію, хламідіоз, тріхомоніаз і гонорею, потім мікоплазмоз, кандидоз і бактеріальний вагіноз, після чого - віруси простого герпесу і папіломатозу за допомогою відповідних діагностичних тестів. 2. Спосіб по п. 1 відрізняється тим, що ВІЛ діагностують за допомогою імуноферментного аналізу антитіл (ІФА), імуноблотінгу, виділення вірусу в культурі клітин і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). 3. Спосіб по п. 1 відрізняється тим, що сечостатевий хламідіоз діагностують за допомогою реакцій прямої імунофлуоресценції (ШФ) і реакції непрямої імунофлуоресценції (РШФ), імуноферментного аналізу антитіл і антигену, виділення хламідій у к ультурі клітин і полімеразної ланцюгової реакції. 4. Спосіб по п. 1 відрізняється тим, що сечостатевий тріхомоніаз діагностують за допомогою бактеріоскопії, реакції прямої імунофлуоресценції, імуноферментного аналізу антитіл, виділення трі A (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ СУПУТНЬОЇ ІНФ ЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА СИФІЛІС 37909 людини, вірусу простого герпесу, цітомегаловірусу). Зросла кількість інфекцій статевих органів, викликаних дріжджовими грибами (кандидоз), найпростішими (тріхомоніаз), а також умовнопатогенними бактеріями (гарднерелами, стафілококами, стрептококами й ін.) (див.: Мавров И.И. Половые болезни: Энцикл. справочник. - К.: Укр. энцикл.; М.: АСТ-пресс, 1994. – 480 с.). Лікування супутніх інфекцій у хворих на сифіліс представляє певні труднощі. У результаті змішаного інфікування відбувається зміна механізмів інфекційного процесу, що виражається в клінікоепідеміологічній своєрідності сифілісу в таких пацієнтів. Це подовження інкубаційного періоду, збільшення долі прихованих форм, частішання злоякісних проявів, резистентність до лікування (див.: Козлова В.И., Пухнер А.Ф. Вирусные, хламидийные и микоплазменные заболевания гениталий. М.: Авиценна, 1995. – 317 с.). Препарати пеніциліну, приходячись основними протисифілітичними засобами, не діють на більшість інших збудників. Супутні інфекції залишаються нерозпізнаними, організм хворого не піддається належній санації, небезпека подальшого поширення інфекцій не усувається. З огляду на вищевикладене, представляється актуальним створення способів, що чітко відбивають послідовність діагностичних і лікувальних дій практичних лікарів-дерматовенерологів. Відомі способи діагностики інфекцій, що передаються статевим шляхом, коли визначаються ці інфекції по окремості (див.: Овчинников Н.М., Беднова В.Н., Делекторский В.В. Лабораторная диагностика заболеваний, передающихся половым путем. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.). Проте при цьому не враховується можливість спільного інфікування на сифіліс і інші венеричні інфекції, а, отже, інфекції, що супроводжують сифілісу залишаються невилікуваними. Відомий також спосіб обстеження хворих на сифіліс на супутні інфекції, що передаються статевим шляхом (див.: Борисенко К.К., Делекторский В.В.. Баркая М.К., Джалагания И.О. Смешанные урогенитальные инфекции у больних сифилисом // Вести дерматологии и венерологии. -1988. - № 5. С. 32-35). Згідно з прототипом, хворі на сифіліс обстежуються на супутні інфекції, що передаються статевим шляхом, за допомогою бактеріологічних, серологічних, імунофлюоресцентних, імуноферментних, бактеріоскопічних і біохімічних обстежень. При цьому ці обстеження направлені лише на виявлення сечостатевого хламідіозу, мікоплазмозу та бактеріального вагінозу. З наукової літератури відомо, що сьогодні супутніми інфекціями, що передаються статевим шляхом, в хворих на сифіліс являються ВІЛ-інфекція, сечостатевий хламидіоз, тріхомоніаз, гонорея, мікоплазмоз, кандидоз, бактеріальний вагіноз, простий герпес і папіломатоз, в зв'язку з чим діагностика супутні х інфекцій в хворих на сифіліс є недостатньо ефективною і не відповідає вимогам сучасного часу. Указаний спосіб діагностики є найбільш близьким за технічною суттю і достовірністю результатів до способу за винаходом, тому він обраний нами як прототип. Основним недоліком прототипу і відомих засобів діагностики є те, що вони не враховують усі можливі статеві інфекції, що можуть супроводжувати сифілісу з одного боку, і з іншого не передбачають адекватних і сучасних методів діагностики. У основу винаходу була поставлена задача підвищення ефективності діагностики супутньої інфекції в хворих на сифіліс шляхом виявлення ВІЛ-інфекції, сечостатевого хламідіозу, трі хомоніазу, гонореї, мікоплазмозу, кандидозу, бактеріального вагінозу, простого герпесу і папіломатозу. Задача, покладена в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі виявлення супутньої інфекції в хворих на сифіліс, що включає виконання бактеріологічних, серологічних, імунофлюоресцентних, імуноферментних, бактеріоскопічних і біохімічних обстежень, відповідно до винаходу, спочатку діагностують ВІЛ-інфекцію, хламідіоз, тріхомоніаз і гонорею, потім - мікоплазмоз, кандідоз і бактеріальний вагіноз, після чого - віруси простого герпесу І, ІІ типу і папіломатозу. Причому, ВІЛ діагностують за допомогою імуноферментного аналізу антитіл (ІФА), імуноблотінгу, виділення вірусу в культурі клітин і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Сечостатевий хламідіоз діагностують за допомогою реакцій прямої імунофлуоресценції (ПІФ) і реакції непрямої імунофлуоресценції (РНІФ), імуноферментного аналізу антитіл і антигену, виділення хламідій у культурі клітин і полімеразної ланцюгової реакції. Сечостатевий тріхомоніаз діагностують за допомогою бактеріоскопії, реакції прямої імунофлуоресценції, імуноферментного аналізу антитіл, виділення тріхомонад на селективному середовищі і полімеразної ланцюговій реакції. Гонорею діагностують за допомогою бактеріоскопії, реакції прямої імунофлуоресценції, імуноферментного аналізу антигену, виділення гонококів на селективному середовищі і полімеразної ланцюговій реакції. Сечостатевий мікоплазмоз діагностують за допомогою імуноферментного аналізу антитіл і антигену, виділення культур мікоплазм на селективному середовищі і полімеразної ланцюговій реакції. Сечостатевий кандидоз діагностують за допомогою бактеріоскопії, імуноферментного аналізу антитіл, виділення культур дріжджових грибів на селективному середовищі і полімеразної ланцюговій реакції. Бактеріальний вагіноз діагностують за допомогою бактеріоскопії для виявлення "ключових клітин", проводять "аміновий тест" і визначають показник кислотності піхви. Вірус простого герпесу І і ІІ типу діагностують за допомогою імуноферментного аналізу антитіл і антигену, виділення вірусу в культурі клітин і полімеразної ланцюгової реакції. Вірус папіломи людини діагностують за допомогою імуноферментного аналізу антитіл і антигену, виділення вірусу в культурі клітин і полімеразної ланцюгової реакції. Використання даного засобу забезпечує підвищення виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом, у хвори х на сифіліс до 98%. Виділяють наступні рівні обстеження: 1) інфекції, на котрі потрібно обстежити обов'язково усіх хворих; 2 37909 2) інфекції, на котрі бажано обстежити більшість хворих; 3) інфекції, на які здійснюється обстеження за показниками. Представляємо схему обстеження хворих на сифіліс з урахуванням супутньої інфекції: 1. Хламідіоз Діагностика ПІФ, РНІФ, ІФА антигену й антитіл, виділення хламідій у культурі клітин, ПЛР Тріхомоніаз Гонорея ВІЛ-інфекція Діагностика Діагностика Діагностика Мікроскопія мазків, ПІФ, Мікроскопія по Граму, ПІФ, ІФА антитіл, імуноблоІФА антигену, ріст на се- ІФА антигену, ріст на селе- тінг, виділення вірусу лективному середовищі, ктивному середовищі, ПЛР в культурі клітин, ПЛР ПЛР 2. Кандидоз Мікоплазмоз Бактеріальний вагіноз Діагностика Діагностика Діагностика Мікроскопія мазків, виділення Виділення культур, ІФА антитіл і Мікроскопія мазків для виявлення культур, ПЛР антигену, ПЛР «ключових клітин», аміновий тест, визначення піхвової рН 3. Простий герпес (І, ІІ тип) Папіломатоз Діагностика Діагностика ІФА антигену й антитіл, виділення вірусу в культурі ІФА антигену, виділення вірусу в культурі клітин, клітин, ПЛР ПЛР Наводимо приклади, що ілюструють спосіб. Приклад 1. Хворий Д., 42 років, історія хвороби № 1563. Поступив у венерологічне відділення з діагнозом "Сифіліс вторинний рецидивний". При огляді хворого виявлені ознаки "злоякісної" течії сифілітичної інфекції: множинні пустульозні висипання на тулубі, осередкова алопеція, ерозійні папулі статевих органів. З метою виключити соматичну патологію пацієнт був консультован терапевтом, діагноз: "здоровий". Проведено обстеження по 1 рівні поданого способу: при обстеженні виявлена ВІЛ-інфекція і сечостатевий хламідіоз. Пацієнт був оздоровлений від хламідіозу, та йому призначена імуностімулююча терапія з урахуванням ВІЛ. Приклад 2. Хворий A., 21 року, історія хвороби № 273. Поступив у стаціонар із діагнозом: "Сифіліс ранній прихований". При огляді шкірні покрови і слизові оболонки звичайного фарбування, вільні від висипань. Скарг не пред'являє. Серологічні реакції на сифіліс різко позитивні. З анамнезу встановлено, що пацієнт протягом 2-х років мав множинні непорядні статеві стосунки. При обстеженні по І рівні запропонованого способу суп утніх інфекцій, що передаються статевим шляхом виявлено не було. З огляду на непорядне статеве життя хворого, він був обстежений по ІІ і ІІІ рівні. У результаті виявлений мікоплазмовий уретрит і вірус простого герпесу 1 типу, пацієнту було призначено відповідне лікування. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3