Спосіб визначення об’єму циркулюючої крові

Спосіб визначення об'єму циркулюючої крові, що включає введення в кровоносну систему пацієнта речовини для індикації об'єму, який відрізняється тим, що послідовно вимірюють електричний опір двох зразків крові в умовах пропущення крізь них високочастотного змінного струму, в проміжок між вимірюваннями пацієнту з високою швидкістю внутрішньовенно переливають 100 ml фізіологічного 0,9% розчину натрію хлориду, а об'єм циркулюючої крові розраховують за формулою: Корисна модель належить до медицини, зокрема до хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії, і може бути використаною для визначення об'єму циркулюючої крові. Відомі способи будуються на підставі принципу визначення об'ємів біологічних рідин організму імпедансними методами, а також на принципах оцінки об'єму циркулюючої крові за допомогою розчинення індикаторів. Реографічні та реоплетизмографічні методи дозволяють визначити об'єм позаклітинного простору, складовою величиною якого є у тому числі і внутрішньосудинна рідина, проте вони не надають можливості судити про значення об'єму циркулюючої крові [Долецкий А.С., Казимирова Н.А., Тимошенко О.А., Назарова Б.Н. О возможности определения объема внеклеточной жидкости у детей методом интегральной кондуктометрии. //Анестезиология и реаниматология. - 1995. - №1. - с.43 - 44; Палеев Н.Р., Каевицер И.М., Смирнова И.Б. Импеданс тела как биологический параметр при клинических исследованиях. //Кардиология. - 1978. - №11. с.115-117; Торнуев Ю.В., Хача трян Р.Г., Хачатрян А.П. и др. Электрический импеданс биологических тканей. - Москва: Медицина. - 1990. - 155С.]. В інших випадках в формулах, що пропонують для розрахунків об'єму рідин, присутні емпіричні коефіцієнти [Шанин С.С., Губин В.В. Расширение возможности определения объема циркулирующей крови в клинической практике. //Вестник хир ургии. - 1985. - Т. 135. - №12. - с.107-109.; Шифрин Г.А. Показатель транскапиллярного обмена в оценке состояния микроциркуляции. //Врачебное дело. 1984. - №9. - с.80-82.]. Методи розчинення індикаторів надають можливості точного визначення об'єму циркулюючої крові, проте мають значну кількість негативних ефектів і мають протипоказання що до застосування, бо в цих випадках до організму вводять токсичні ксенобіотики. Окрім того, вони потребують значної витрати часу, протягом якого може змінитися клінічна ситуація, часто мають потребу в роботі лікаря-лаборанта та спеціального складного лабораторного обладнання [Казаков Ю.И., Антонов Н.П. Определение ОЦК с синим красителем Эванса Т-1824.// Лабораторное дело. - 1980. - №2. - с.115-116; Фомичев В.И. Определение ОЦК с помощью красителя вофаведина.// Лабораторное дело. - 1976. - №6. - с.377-378.]. Найбільш близьким і обраним у якості прототипу корисної моделі є метод визначення об'єму циркулюючої крові за допомогою декстрану-70 (поліглюкину). Цей метод передбачає внутрішньовенне введення калібровочного 60% розчину поліглюкину в дозі 0,5ml на 1кг маси тіла з подальшим його визначенням у крові через 4, 6 і 8 хвилин, після чого обчислюють значення об'єму циркулюючої крові [Квартовкин К.К. К методике определения объема циркулирующей плазмы крови с помощью полиглюкина.// Лабораторное дело. - 1976. - №6. - с.377.]. ОЦК = 100 × r 2 r1 - r2 , (19) UA (11) 38718 (13) U де ОЦК - об'єм циркулюючої крові; 100 - об'єм фізіологічного розчину натрію хлориду, що введено внутрішньовенно в ml; r1 - омічний опір першого зразка крові; r2 - омічний опір другого зразка крові. 3 38718 На відміну від методів вимірювання об'єму циркулюючої крові за допомогою забарвлювачів (синій Еванса Т-1824, кардіогрин, вофавердин та інші) достойністю поліглюкинового методу є застосування речовини, яку широко використовують в медицині для усунення дефіциту вн утрішньосудинної рідини, з низьким ступенем токсичності та малою кількістю негативних ефектів. Недоліками методу є неможливість його застосування у випадку наявності у хворого нестерпності декстрану, тривалість процесу визначення і відносно висока собівартість, тому що він потребує використання коштовного обладнання та участі в роботі лаборанта. В основу корисної моделі покладено задачу зменшення негативних ефектів. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі визначення об'єму циркулюючої крові, який включає введення в кровоносну систему пацієнта речовини для індикації об'єму, згідно до корисної моделі, послідовно вимірюють електричний опір двох зразків крові в умовах пропущений крізь них високочастотного перемінного струму, а в проміжок між вимірюваннями пацієнту з високою швидкістю внутрішньовенно переливають 100ml фізіологічного 0,9% розчину натрію хлориду, і розраховують значення об'єму циркулюючої крові за формулою: 100 × r2 ОЦК = r1 - r2 , де ОЦК - об'єм циркулюючої крові; 100 - об'єм фізіологічного розчину натрію хлориду, що введено внутрішньовенно в ml; r1 - омічний опір першого зразку крові; r2 - омічний опір другого зразку крові. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Із вени пацієнта шприцом з слідами гепарину беруть 1ml крові, яку негайно переносять у тефлонову кювету площею 2см х 1см і негайно проводять кондуктометрію зразку в умовах пропускання крізь нього змінного струму силою 100мкА і частотою 500кГц. При цьому в зразок крові занурюють голчасті електроди кондуктометричного приладу, які віддалені один від одного на відстань 1см. Потім хворому з високою швидкістю (можливе струминне введення) внутрішньовенно переливають 100ml фізіологічного 0,9% розчину натрію хлориду. Через 6 хвилин здійснюють повторне взяття крові, переносять її в іншу кювету і в аналогічних умовах проводять кондуктометрію. На підставі отриманих результатів обчислюють значення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) за допомогою формули: 100 × r2 ОЦК = r1 - r2 , де 100 - об'єм фізіологічного розчину натрію хлориду, що введено внутрішньовенно в ml; r1 - омічний опір першого зразка крові; r2 - омічний опір другого зразка крові. 4 Дія методу пояснюється тим, що у діапазоні вимірювання показника гематокрита від 14 до 44% має місце лінійна залежність між його значенням і електропровідністю крові. Зміна показника після введення фізіологічного розчину натрію хлориду обумовлює зворотно пропорційну зміну електропровідності крові і прямо пропорційну зміну її електричного опору [Торнуев Ю.В., Хача трян Р.Г., Хачатрян А.П. и др. Электрический импеданс биологических тканей. - Москва: Медицина. - 1990. - 155С.]. Ефективність способу ілюструє такий приклад його застосування. Приклад. Хворому Л. 57 років у зв'язку з перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки, яка ускладнилася розвиненням загального фібринозно-гнійного перитоніту і динамічної непрохідності кишечнику, було проведено оперативне хірургічне втручання в об'ємі лапаротомії, видалення виразки, трансназальної інтубації кишечнику та дренування черевної порожнини. Об'єм рідини, який було введено хворому внутрішньовенно під час операції, склав 2450ml. У відділенні інтенсивної терапії в першу годину після хірургічного втручання у пацієнта констатували такі показники стану організму: часто та пульсу - 122 на хвилину, величина артеріального тиску - 130/80 міліметрів ртутного стовпа, значення центрального венозного тиску - 5 міліметрів ртутного стовпа, концентрація гемоглобіну - 128г/л, значення гематокриту - 0,40, концентрація натрію плазми крові - 138,0ммоль/л, калій плазми крові - 3,0ммоль/л, глюкоза крові 7,6ммоль/л, карбамід крові - 10,2ммоль/л. Розраховане значення осмолярності плазми крові 290,0мосмоль/л. Таким чином, у хворого мали місце ознаки ізотонічної дегідратації. Поставлено задачу оцінити розмір дефіциту внутрішньосудинної рідини, що циркулює на фоні порушення водноелектролітного стану. Належна величина об'єму циркулюючої крові у здорового чоловіка нормостенічної конституції з масою тіла 68кг - 4760ml [Справочник по анестезиологии и реаниматологии./Под редакцией Бунятина А.А. - Москва: Медицина - 1982. - с.40]. Проведено кондуктометрію зразка крові хворого, після чого йому внутрішньовенно швидко введено 100ml 0,9% розчину натрію хлориду і через 5 хвилин здійснено повторне дослідження. r1=424 Ом, r2=413 Ом. Розраховано реальне значення об'єму циркулюючої крові: 100ml × 424Ом ОЦК = = 3855ml 424Ом - 413Ом Таким чином, дефіцит об'єму циркулюючої крові у хворого при порівнянні з належною величиною в першу годин у після втручання становив 4760ml-3855ml=905ml. Цей результат, не зважаючи на задовільні показники артеріального тиску, підтверджувався низьким значенням величини центрального венозного тиску та та хікардією. Відповідно до одержаного результату було складено програму подальшого лікування пацієнта. 5 Комп’ютерна в ерстка Л. Купенко 38718 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601