Спосіб формування первинного шва при радикальному хірургічному лікуванні нагноєних кіст крижово-куприкової ділянки

Спосіб формування первинного шва при радикальному хірургічному лікуванні нагноєних кіст крижово-куприкової ділянки, що включає формування вузлових швів, який відрізняється тим, що повноцінне співставлення країв рани досягають шляхом накладання модифікованого вертикального П-подібного багатостібкового адаптуючого шва. (19) (21) u200902412 (22) 18.03.2009 (24) 10.06.2009 (46) 10.06.2009, Бюл.№ 11, 2009 р. (72) МІШАЛОВ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ, ЦЕМА ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ, ШУДРАК АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ, УМАНЕЦЬ ОЛЕНА ІГОРІВНА 3 Ріжучою голкою з шовковою лігатурою 3/0 роблять перший стьожок шва 2, яким захоплюють дно рани. Важливим елементом цього етапу є захват в перший стьожок шва куприкової фасції з окістям куприкової кістки 1, що надає шву додаткової міцності. Другий стьожок шва 4 виконують шляхом вколювання голки в бокову поверхню рани (прошарок підшкірної жирової клітковини 3) та виколювання її на поверхні шкіри. Після цього лігатуру виймають з вушка голки, й заправляють у нього інший кінець лігатури. Наступним етапом виконують третій стьожок шва, який є дзеркальним відображенням другого стібка. Після виколювання голки на поверхні шкіри роблять додатковий інтрадермальний (адаптуючий) стьожок шва 7 в товщі дерми, на бік рани, де знаходиться інший (вільний) кінець нитки. Сформований шов зав'язують на 4 вузли, максимально притискаючи вказівним пальцем руки, що формує шов, вузол до дна рани, що забезпечує добру адаптацію країв рани та запобігає утворенню ранової порожнини. Додаткові стібки 4, 6 при накладанні запропонованого шва запобігають утворенню діастазу глибоких шарів рани та, як наслідок, утворення ранової порожнини, яка є потенційним субстратом для нагноєння післяопераційної рани. Крім того, виконання в розробленому способі додаткових стібків шва 4, 6 дозволяє створити проміжок (між першим 2 і другим 4 та першим 2 і третім стібками шва), який зручно використовувати для адекватного дренування післяопераційної рани, оскільки він залягає в самій нижній точці рани, куди стікає весь рановий ексудат. Оскільки таких проміжків після затягування шва утворюється два (з обох боків від першого стібка 2), створюються зручні умови для налагодження проточно-промивної системи в глибоких прошарках рани, що забезпечує її адекватне дренування та запобігає її нагноєнню, навіть без застосування антибіотиків. Так як встановлений в цей проміжок дренаж не потрапляє до шва при його затягуванні, дренажну трубку можна за потреби видалити в будь-який момент післяопераційного періоду, не знімаючи накладені шви на післяопераційну рану. Оскільки всі стібки запропонованого шва накладаються в напрямку з глибини рани на поверхню, вдається уникнути значних технічних труднощів при накладанні швів у хворих з товстим прошарком підшкірної жирової клітковини та великим рановим дефектом після висічення кіст крижово-куприкової ділянки. 41932 4 Приклад: хворий М., госпіталізований до відділення 13.08.2008 року з діагнозом: нагноєна епідермоїдна кіста куприка. При клінікоінструментальному та лабораторному обстеженні хворого протипоказань до радикального хірургічного лікування не виявлено. 15.08.2008 р. під спинномозковою анестезією пацієнту виконано висічення кісти куприка в межах здорових тканин, післяопераційна рана ушита наглухо з допомогою п'яти модифікованих вертикальних П-подібних вузлових багатостібкових адаптуючих швів шовковими нитками (3/0), згідно запропонованої корисної моделі. З допомогою двох однопросвітних поліхлорвінілових дренажів налагоджена проточнопромивна система рани. Перебіг раннього післяопераційного періоду гладкий, рана загоїлась первинним натягом, дренажі видалено на четверту добу після операції. Антибактеріальна терапія хворому до та після операції не проводилася. 19.08.2008 року в задовільному стані хворий виписаний зі стаціонару. Шви зняті в амбулаторному порядку на дев'яту добу післяопераційного періоду. На контрольних обстеженнях через 1, 3 та 6 місяців рецидиву захворювання, нагноєння післяопераційної рани, розходження країв рани не виявлено. Запропонований спосіб застосовувався у лікуванні 18 пацієнтів. В усіх хворих вдалося отримати добрий результат-рецидивів захворювання, розходження країв післяопераційної рани та її нагноєння не виявлено. В той же час, з 31 хворого, прооперованих по способу аналогу, у 11 виникли наступні ускладнення: у 5 хворих - нагноєння післяопераційної рани, у 2 пацієнтів відзначено прорізання швів з первинним розходженням країв післяопераційної рани, у 3 хворих після зняття швів відзначено вторинне розходження країв рани, в наслідок чого рана загоювалася вторинним натягом з утворенням грубого післяопераційного рубця; у 1 хворого виник рецидив епідермоїдної кісти куприка. Хворі з первинним розходженням країв післяопераційної рани оперовані повторно - виконано накладання пізніх вторинних швів, хворому з рецидивом основного захворювання виконано повторне висічення епідермоїдної кісти куприка. Джерела інформації: 1. Основы колопроктологии / под ред. Г.И. Воробйова.-М: „МИА", 2006. -432 с 2. Нычик А.З. Основы оперативной техники в хирургии. -Тернополь, 2003.-2004 с. 5 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 41932 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601