Спосіб оцінки варіабельності серцевого ритму у юнаків

Спосіб оцінки варіабельності серцевого ритму, який включає визначення спектральних показників 3 позиціях пацієнта, згідно з корисною моделлю, у юнаків показники варіабельності серцевого ритму вимірюють при ортопробі, затим додатково визначають величину співвідношення LF/HF і, якщо її значення знаходиться в границях 1,9-3,7 - констатують норму серцевого ритму; при значенні LF/HF 0,1-1,9 констатують підвищення серцевого ритму; при значенні LF/HF 3,7 та більше констатують зниження серцевого ритму. Технічний ефект корисної моделі, а саме оцінка ВСР у юнаків, обумовлений тим, що виконують не тільки моніторування спектральних показників ВСР при ортопробі, а додатково враховують величину співвідношення LF/HF, що дає змогу більш точно визначити тип ВСР, що важливо під час призначення адекватної терапії. Кількісні значення діагностичних показників типу ВСР у юнаків було підтверджено експериментально, для чого за спектральними показниками ВСР вивчалось співвідношення LF/HF у стані спокою та при ортопробі у 52 юнаків. Встановлено, що більш вагомо змінюється співвідношення LF/HF в залежності від вихідного його значення при ортопробі. Спосіб здійснюють наступним чином: всім юнакам реєструють запис ЕКГ у 12 стандартних відхиленнях за допомогою електрокардіографічного діагностичного комплексу «CardioLab2000». Фіксують 5-ти хвилинні інтервали у вертикальній позиції (ортостатична проба). За отриманими ритмограмами визначають показники спектрального аналізу ВСР при ортопробі: абсолютне значення компонентів у низькому (LF, мс2) та високому (HF, мс2) частотних доменах, а також їх співвідношення LF/HF. В залежності від величини співвідношення LF/HF при ортопробі виділяють наступні типи ВСР: при значенні LF/HF 1,9-3,7 констатують норму серцевого ритму. При значенні LF/HF 0,1-1,9 констатують підвищення серцевого ритму. При значенні LF/HF 3,7 та більше констатують зниження серцевого ритму. Ефективність способу ілюструють наступні приклади. Приклад 1 Федір Я., 17 років, госпіталізований у кардіологічне відділення. При надходженні до стаціонару скаржився на біль у ділянці серця колючого характеру, головний біль, запаморочення. Скарги турбують продовж двох років. Лікувався у невролога, при обстеженні встановлено діагноз: Вегетосудинна дисфункція за симпатикотонічним типом. Ніколи не проходив обстеження, лікування у кардіолога. Госпіталізований за запитом медичної комісії військкомату за наявністю скарг. При об'єктивному дослідженні встановлено: стан середньої тяжкості, правильна статура. Шкіра блідо-рожева, чиста. Наявні ознаки хронічного декомпенсованого тонзиліту. Дихання везикулярне. Частота серцевих скорочень 64 - 70уд/хв., AT 115/80мм.рт.ст. Границі відносної серцевої тупості не розширені. Тони серця ритмічні, гучні, м'який систолічний шум з оптимумом на верхівці, у IV міжребер'ї . Живіт м'який, безболісний при паль 42359 4 пації. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. В кардіологічному відділенні було проведено всебічне обстеження підлітка. ЕКГ: Ритм синусний. Порушення процесів реполяризації міокарду. ЕхоКГ: Розміри порожнин та магістральних судин в межах вікової норми. Аномальна апікальна хорда лівого шлуночка. Кінетика задовільна. Велоергометрія: функціональна адаптація до фізичного навантаження знижена за рахунок гіпертонічної реакції гемодинаміки. Початковий вегетативний статус за таблицею Вейна: симпатикотонія В результаті обстеження встановлено клінічний діагноз: Вторинна кардіоміопатія. Вегетативносудинна дисфункція. Хронічний некомпенсований тонзиліт. Для більш детального вивчення функціонального виду вегетативного стану юнаку було проведено визначення типу варіабельності серцевого ритму за способом, що заявляється. При проведенні ортопроби спектральні показники варіабельності серцевого ритму: ТР - 225мс2, HF - 128,3мс2, LF - 67,5мс2, VLF - 60,4мс2, LF/ HF 0,53. Величина співвідношення LF/HF - 0,53 констатує підвищення серцевого ритму, що свідчить про асимпатикотонічний тип вегетативної дисфункції. Підлітку призначено курс гліцину (4-8 тижнів), Магне-В6 (4 тижні). Приклад 2 Алексій Б., 16 років, госпіталізований у кардіологічне відділення. При надходженні скарг не пред'являє. Ніколи не проходив обстеження, лікування. Поступив за запитом медичної комісії військкомату для визначення виявлених при проходженні обстеження змін на ЕКГ. При об'єктивному дослідженні встановлено: задовільний стан, правильна статура. Шкіра блідорожева, чиста. Слизові рожеві. Дихання везикулярне. Частота дихання 16-18 за хв., частота серцевих скорочень 63 - 68уд./хв., AT 110/60мм.рт.ст. Границі відносної серцевої тупості не розширені. Тони серця ритмічні, гучні, м'який систолічний шум з оптимумом на верхівці у IV міжребер'ї. Живіт м'який, безболісний при пальпації. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. В кардіологічному відділенні було проведено всебічне обстеження підлітка. ЕКГ: Ритм синусний. Варіант норми. ЕхоКГ: Розміри порожнин та магістральних судин в межах норми. Пролапс передньої створи мітрального клапану. Кінетика задовільна. Велоергометрія: функціональна адаптація до фізичного навантаження адекватна. В результаті обстеження встановлено клінічний діагноз: Пролапс мітрального клапану І ст. Початковий вегетативний статус за таблицею Вейна: ваготонія. Юнаку було проведено визначення варіабельності серцевого ритму за способом, який заявляється. При проведенні ортопроби показники варіабельності серцевого ритму наступні: ТР - 3044мс2, 5 42359 HF - 180,6мс2, LF -703,6мс2, VLF - 1612,7мс2, LF/HF - 3,93. Величина співвідношення LF/HF - 3,93 констатує зниження серцевого ритму, що свідчить про Комп’ютерна верстка О. Рябко 6 гіперсимпатикотонічний тип вегетативної дисфункції у даного підлітка, що потребує призначення седативної терапії. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601