Спосіб лабораторної діагностики жирової емболії

Спосіб лабораторної діагностики жирової емболії, що включає етап мікроскопічного аналізу крові на вміст у ній кістково-мозкового жиру, який 3 при 18-22°С та досліджують у полі зору мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції, а висновок про наявність жирової емболії роблять за обмеженням розтікання краплини на поверхні силіконової плівки і гальмуванням типової реакції лейкоцитів на силікон у вигляді клітинної міграції і цитолізу. Перелік фігур. Фіг.1 - Позитивна діагностична проба крові на вміст жирових включень: виражена деформація краплі нативної крові на поверхні силіконової плівки, затримка реакції міграції лейкоцитів у товщу плівки та їх лізису в полі зору поляризаційного мікроскопу. Фіг.2 - Типова реакція лейкоцитів на силікон у вигляді міграції їх за межі краплі та цитолізу (контроль). Спосіб здійснюють наступним чином. У хворого з метою раннього виявлення можливої жирової емболії беруть матеріал на дослідження, зокрема кров з рани у ділянці перелому або з судин. На поверхню силіконової плівки на предметному склі наносять 20-50мкл отриманої від хворого нативної крові, витримують при 18-22°С упродовж 20-30хв та досліджують у полі зору мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції. При наявності жирової емболії у хворого спостерігають деформацію самої клітини крові та обмеження розтікання її по поверхні силіконової плівки з одночасним гальмуванням притаманної лейкоцитам реакції на силікон у вигляді міграції лейкоцитів та їх лізису. Приклад 1. Хворий Д., 51p.. Поступив із діагнозом: Кататравма. Відкриті багатоуламчасті переломи нижньої ретини обох стегон із зміщенням уламків. Переломо-вивих лівої плечової кістки, внутрішньо-суглобовий перелом дистального метафізу лівої великогомілкової кістки. Забій судинно-нервового пучка нижньої третини обох стегон. Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку середнього ступеня. У зв'язку з появою у хворого на 3 добу після травми клінічних ознак жирової емболії, зокрема таких як петехіальна висипка по боковій поверхні грудної клітки, поодинокі крововиливи в кон'юнктиву, гіпертермія в межах 38-39°С, зниження сатурації до 70-80% та ін. прийнято рішення про проведення лабораторного аналізу крові на вміст жирових включень, характерних для синдрому жирової емболії. Для цього з кубітальної вени взяли 0,25мл нативної крові, 40мкл якої нанесли на поверхню силіконової плівки на предметному склі. Після витримування при кімнатній температурі, що становила 21°С, упродовж 25хв мікропрепарат досліджували у полі зору мікроскопу за методом поляризаційної флуоресценції, звертаючи увагу на форму краплі, відокремлення лейкоцитів від еритроцитів та вихід їх за крайові межі краплі, розтікання ядрової субстанції лейкоцитів при контактуванні з поверхнею полімерної плівки. При цьому мало місце зменшення поверхні розтікання крап 42790 4 лини, крім цього спостерігали зменшення розмірів краплини крові та її деформацію, відсутність виходу лейкоцитів за її крайові межі, що засвідчило зростання поверхневої енергії краплини крові, типове для явища збільшення вмісту в ній жирових включень. Наведені результати дозволили зробити висновок про розвиток у хворого вираженого синдрому жирової емболії. Відповідно з цим висновком і з урахуванням клінічного перебігу тяжкої травми хворому було призначено лікування. Проте в силу несумісності травматичних пошкоджень хворий помер. Патологоанатомічний діагноз (закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток основи черепа у ділянці верхніх стінок орбіт, крововилив під оболонки головного мозку, закриті уламкові переломи правої виличної кістки та верхньої щелепи, перелом II-V ребер зліва, закритий переломо-вивих лівого плеча, відкриті уламкові переломи обох стегон, жирова емболія легеневої форми) підтвердив як ,власне, факт несумісності травми з життям, так і відповідність діагностичного висновку про жирову емболію результатам лабораторного дослідження крові на вміст жирових включень (емболів) запропонованим способом. Приклад 2. За запропонованим способом проведено лабораторно-діагностичне дослідження крові на жирову емболію у 6 хворих з тяжкими травмами, що супроводжувалися порушенням цілісності трубчастих кісток у діафізарній зоні. У 4х клінічних випадках із 6 була діагностована жирова емболія. Завдяки своєчасно проведеному лікуванню (заміна скелетного витягування нижніх кінцівок на "мобілізувальний варіант" остеосинтезу апаратами зовнішньої фіксації, призначення патогенетично обгрунтованої інтенсивної терапії, зокрема, оксигенотерапії, коригування анемії препаратами крові, застосування деемульгаторної терапії, призначення мембранопротективних засобів та інгібіторів протеаз, гормональних засобів та препаратів симптоматичної дії) - усе це сприяло своєчасному усуненню наслідків жирової емболії та успішному лікуванню хворих в цілому. Отже, запропонований спосіб забезпечує інформативнішу і точнішу, порівняно із способомпрототипом, діагностику жирової емболії, і зможе знайти застосування в медичній, зокрема клініколабораторній практиці. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1. Климовицький В.Г., Калінкін О.Г., Пастернак В.М., Поляченко Ю.В., Гридасова О.І. Діагностика та лікування порушень системи агрегатного стану крові в ортопедо-травматологічній практиці. Донецьк, ТОВ Лебідь. - 2002. - глава 4.3. Жирова емболія. - С.45-53. 2. Дем'яненко В.В., Бігуняк В.В., Гудима А.А. Лейкоцитоліз як критерій індивідуальної непереносності алогенного субстрату // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - №1. - С. 143-144. 5 Комп’ютерна верстка Л. Купенко 42790 6 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601