Спосіб лапароскопічного доступу при хірургічному лікуванні неспроможності мисково-сечовідного сегмента

Спосіб лапароскопічного доступу при хірургічному лікуванні неспроможності мисковосечовідного сегмента, що включає візуалізацію анатомічної структури, який відрізняється тим, що виконують ретроперитонеальний ендовідеохі 3 структури, згідно з корисною моделлю, виконують ретроперитонеальний ендовідеохірургічний доступ для чого пацієнта розташовують на операційному столі в положенні на боці, що є протилежним до місця оперативного втручання, установлюють чотири троакара для доступу в заочеревинний простір, тупо пальцем та гумовим балоном, у який вводять 500– 700 мл фізіологічного розчину, формують заочеревинну порожнину, після заповнення вуглекислим газом сформованої порожнини виявляють топографічні орієнтири нирки, користуючись зазначеними орієнтирами, знаходять та мобілізують сечовід і ниркову миску, ревізують і здійснюють необхідну операцію. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на неспроможність мисково-сечовідного сегменту, обумовлений тим, що уникають потрапляння сечі до черевної порожнини, поліпшують операційний доступ до миски, що знаходиться за нирковими судинами, надають можливість проведення зазначеного оперативного лікування при наявності спайкового процесу від перенесених будь-яких попередніх операцій у черевній порожнині. Заявлений спосіб здійснюють наступним чином. Пацієнта розташовують на операційному столі в положенні на боці, що є протилежним до місця оперативного втручання. Потім установлюють чотири троакара (5-10 мм у діаметрі) для доступу в заочеревинний простір. Надалі тупо пальцем та гумовим балоном, у який вводять 500-700 мл фізіологічного розчину, формують заочеревинну порожнину. Після заповнення вуглекислим газом сформованої порожнини виявляють топографічні орієнтири: передню поверхню musculus psoas major та нижній полюс нирки. Користуючись зазначеними орієнтирами, знаходять та мобілізують сечовід і ниркову миску, ревізують і здійснюють необхідну операцію (пієлопластику). Ефективність способу ілюструють наступні приклади. Приклад 1. Хвора Я., 22 роки, була госпіталізована зі скаргами на періодичні болі у правій поперековій ділянці. За останні три місяця болі підсилилися, з приводу чого госпіталізована. Результати обстеження: Клінічний аналіз крові: гемоглобін - 132 г/л, еритроцити - 4,3-1012/л, кольоровий показник - 0,9, лейкоцити - 8,7-10 %, паличкоядерні - 8 %, сегментоядерні - 81 %, еозинофіли - 2 %, лімфоцити - 6 %, моноцити - 3 %, швидкість осадження еритроцитів - 6 мм/год. Клінічний аналіз сечі: питома вага - 1,014, рН 6,0, епітелій перехідний -місцями, лейкоцити - 5-8 в полі зору, слиз - збільшена кількість. Бактеріальний засів сечі: Staph. epidermidis < 103 КУО/мл. Біохімічний аналіз крові: глюкоза - 5,2 ммоль/л, сечовина - 4,3 ммоль/л, креатинін - 63,6 мкмоль/л, загальний білок - 65,2 г/л, калій - 4,31 ммоль/л, натрій - 122,4 ммоль/л, білірубін загальний - 14,3 мкмоль/л, білірубін прямий -3,1 мкмоль/л, аспартат-амінотрансфераза - 0,230 ммоль/год-л, аланін 55810 4 амінотрансфераза - 0,370 ммоль/год-л, тимолова проба - 1,5 од. S-H. Після проведення ультразвукового дослідження сечовивідної системи, оглядової та внутрішньовенної урографії встановлено діагноз: аномалія розвитку сечовивідної системи: неспроможність мисково-сечовідного сегменту правої нирки, правосторонній гідронефроз І-ІІ ступеня. Хворій виконано лапароскопічну трансабдомінальну правосторонню пієлопластику зі стентуванням правої нирки. До місця пластики через троакарний отвір підведений дренаж, який був видалений на третю добу. На шкіру в місцях введення троакарів накладено косметичні шви. Протягом перших трьох діб після хірургічного втручання в операційній ділянці хвора відчувала незначні тупі болі, що легко купірувалися прийомом анальгетиків. З другої доби самопочуття пацієнтки та її клінічний стан були задовільними, апетит відновився, вона почала самостійно вставати і ходити. Післяопераційний перебіг без ускладнень. На дев'яту добу хвора виписана додому в задовільному стані. Стент був видалений через місяць після операції. При контрольному дослідженні через 2 місяці після операції розширення порожнинної системи правої нирки зменшилися, функція нирок нормалізувалася, клінічних скарг пацієнтка не висувала. Приклад 2. Хвора М., 23 роки, була госпіталізована зі скаргами на періодичні болі у лівій поперековій ділянці. Зазначені болі відмічає близько року. В останні півроку напади ниркової коліки почастішали, з приводу чого госпіталізована. Результати обстеження: Клінічний аналіз крові: гемоглобін - 122 г/л, еритроцити - 4,1-1012/л, кольоровий показник - 0,9, лейкоцити - 7,8-10 /л, паличкоядерні - 6 %, сегментоядерні - 59 %, еозинофіли - 1 %, лімфоцити - 30 %, моноцити - 4 %, швидкість осадження еритроцитів - 15 мм/год. Клінічний аналіз сечі: питома вага - 1,012, рН 6,0, білок - слабкі сліди, епітелій перехідний місцями, еритроцити - 4 - 8 у полі зору, лейкоцити до ½ в полі зору, слиз - незначна кількість, солі оксалати, дрібні. Бактеріальний засів сечі: Escherichia coli - 105 КУО/мл, Staph. aureus -104КУО/мл. Біохімічний аналіз крові: глюкоза - 4,7 ммоль/л, сечовина - 5,1 ммоль/л, креатинін - 90,0 мкмоль/л, загальний білок - 83,0 г/л, калій - 3,67 ммоль/л, натрій - 139,2 ммоль/л, білірубін загальний 11,4 мкмоль/л, білірубін прямий -3,0 мкмоль/л, аспартат-амінотрансфераза - 0,340 ммоль/год-л, аланін-амінотрансфераза - 0,470 ммоль/год-л, тимолова проба - 2,4 од. S-H. Після проведення ультразвукового дослідження сечовивідної системи, оглядової та внутрішньовенної урографії, а також комп'ютерної томографії встановлено діагноз: аномалія розвитку сечовивідної системи: неспроможність мисковосечовідного сегменту лівої нирки, камені (0,4 см, 0,6 см, 1,0 см) лівої нирки, лівосторонній гідронефроз І-ІІ ступеня. 5 55810 Враховуючи хронічний запальний процес у лівій нирці, для виключення субопераційного потрапляння гнійної сечі у черевну порожнину, хворій було виконано ретроперитонеальну ендовідеоскопічну пієлопластику зі стентуванням лівої нирки. 30 мл гнійної сечі, що потрапила у заочеревинну порожнину під час розтину миски, видалено відсмоктувачем. Після пієлотомії камені нирки було видалено. До місця пластики через троакарний отвір підведений дренаж, який був видалений на третю добу. На шкіру в місцях введення троакарів накладено косметичні шви. Протягом перших двох діб після хірургічного втручання в операційній ділянці хвора відчувала незначні тупі болі, що легко купірувалися прийомом Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 анальгетиків. З другої доби самопочуття пацієнтки та її клінічний стан були задовільними, апетит відновився, вона почала самостійно вставати і ходити. Післяопераційний перебіг без ускладнень. На шосту добу хвора виписана додому в задовільному стані. Стент був видалений через місяць після операції. При контрольному дослідженні через 2 місяці після операції розширення порожнинної системи правої нирки зменшилися, функція нирок нормалізувалася, клінічних скарг пацієнтка не висувала. У клінічному аналізі сечі: питома вага - 1,018, рН - 6,0, білок - відсутній, епітелій перехідний - місцями, еритроцити - 1 - 2 у полі зору, лейкоцити - 10-15 у полі зору, слиз – незначна кількість, солі - відсутні. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601