Спосіб діагностики психотичних розладів нейровірусного ґенезу

Спосіб діагностики психотичних розладів нейровірусного ґенезу шляхом психометричних, ней 3 подібні розлади нейровірусного ґенезу в окрему групу психічних захворювань, і розробці адекватної лікувально-реабілітаційної тактики. Технічний результат, отриманий від вирішення задачі буде полягати в підвищенні точності діагностики та отримання можливості призначення адекватної терапії. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі шляхом психометричних, нейрофізіологічних і нейропсихологічних обстежень, згідно корисної моделі, додатково проводять поглиблені соматичні, патопсихологічні та імунологічні обстеження, під час яких фіксують клінічні маркери шизофреноподібних психозів нейровірусного ґенезу, виявляють наявність вірусів герпесу 4-го (вірус Епштейна-Бара) та 6-го типів, а також цитомегаловірусу, додатково проводят електроецефалографічне дослідження та магніто-резонансну томографію і при наявності вірусів герпесу діагностують психотичні розлади нейровірусного генезу. Спосіб здійснюється наступним чином: Проводять поглиблені соматичне, патопсихологічне та імунологічне обстеження пацієнтів. Під час обстеження фіксують наступні клінічні маркери нейровірусної інфекції при шизофреноподібній клінічній картині: епіданамнез (перенесене респіраторне захворювання, хронічні інфекції, реакції з боку лімфатичних вузлів, субфебрильна температура, щеплення, перебування на південних курортах, куріння - в тому числі пасивне - тютюну і маріхуани, сімейний епіданамнез); надмірну немотивовану тягу до води, водних процедур; рухову збудженість; збереженість логіки мислення та критичності до захворювання, повільне формування дефекту, що проявляється при патопсихологічному обстеженні, зокрема, правильним вирішенням методик класифікації та виключення, розумінням переносного змісту прислів'їв, змісту гумористичних малюнків тощо; невираженість аутизму та абулії (прагнення до спілкування, намагання адекватної соціалізації, професійної і творчої реалізації особистості); головний біль, метеолабільність, підвищена втомлюваність; погане перенесення антипсихотиків (виражені побічні реакції, низький терапевтичний ефект або наявність терапевтичної резистентності) при позитивному ефекті противірусних, судинних, заспокійливих, деяких протиепілептичних (фінлепсин) препаратів. Ці маркери є підставою для проведення імунологічного дослідження, насамперед, на віруси герпесу 4-го (вірус Епштейна-Бара) та 6-го типів, а також цитомегаловірусу. Додаткове проведення ЕЕГ-дослідження (ознаки дезорганізації коркових ритмів, судомної готовності тощо) та МРТ (при тривалому протіканні захворювання - виявлення лептоменінгеального фіброзу, кіст, вогнищ демієлінізації, некрозу та атрофії) дозволяє не лише об'єктивно підтвердити наявність органічного ураження головного мозку нейровірусного генезу, але й значно уточнити прогноз протікання захворювання, що має значення для лікувальнореабілітаційної тактики та профілактичних заходів. Клінічні спостереження. 1. Хворий В., 23 роки, за фахом художник. В 15-річному віці встановлено діагноз «параноїдна 55967 4 шизофренія», інвалід II групи. При першому обстеженні мова невиразна, рухи недостатньо скоординовані, виражений нейролептичний синдром. При патопсихологічному обстеженні - логіка мислення достатньо збережена, розуміє зміст прислів'їв, емоції адекватні. На ЕЕГ - ознаки судомної готовності, на МРТ - вогнища атрофії лобної долі мозку. При імунологічному обстеженні виявлене трикратне перевищення норми антитіл до вірусу 6го герпесу. Було проведено антивірусну терапію (курси імуноглобулінів), відкориговано психотропну терапію (сероквель, фінлепсін, еглоніл). В процесі лікування титри антитіл наблизилися до норми, відновилася мова, покращилася координація рухів, підвищилася працездатність. Став вести більш активне соціальне життя, спілкується з друзями, підготував виставку своїх художніх творів. 2. Хвора С., 16 років, студентка музичного училища. Психічний стан змінився після відпочинку в Криму, звідки повернулася емоційно збудженою, розгубленою. Не бажає спілкуватися, стала неохайною, емоції неадекватні, цілими днями хлюпається у ванні, декілька разів заливала сусідів. На МРТ виявлена поодинока кіста невеликого розміру. Після курсу противірусної терапії (в/в ацикловір) поведінка стала більш впорядкованою, повернулася до навчання. 3. Хвора А., 35 років. Скарги на маячні ідеї, головний біль. Достатньо критична до захворювання, але під час розмови раптово схоплюється, кудись біжить. В анамнезі - епізоди рухового збудження, під час якого бігла не знаючи куди, потрапляла до незнайомої місцевості і не могла самостійно повернутися додому. На МРТ - ознаки демієлінізації. Імунологічне дослідження підтвердило інфікування вірусом Епштейна-Бара. 4. Хвора О., 11 років. На зміну поведінки дівчинки звернула увагу шкільна вчителька, батьки розцінювали маячні ідеї як прояви творчої фантазії. На прийомі дезорієнтована, галюцінує, висловлює маячні ідеї. Стан визначено як деліріозний інфекційного ґенезу. Лабораторно підтверджено захворювання на вірус Епштейна-Бара, антивірусна терапія дозволила досягти повного видужання дівчинки. 5. Хвора П., 14 років. Затримка мовного розвитку, складні (зорові, слухові) галюцинації, рухова розгальмованість, стереотипні рухи, надмірна тяга до води, метеолабільність, напади головного болю. В той же час, прагнення до спілкування. В анамнезі - початок хвороби пов'язаний із проведеними щепленнями (АКДС, КПК), після яких захворіла на вітряну віспу, потім на грип, що завершилося порушенням психічного розвитку дитини (втрата раніше набутих навичок, порушення мови, поява галюцинаторної симптоматики). Погано переносить нейролептики. На ЕЕГ - дезорганізація коркових ритмів, на МРТ суттєвих змін не виявлено. Імунологічне обстеження підтвердило значне перевищення титрів антитіл до вірусів герпесу 4-го (вірус Епштейна-Бара) та 6-го типів. Розпочато адекватне лікування, вироблена індивідуальна реабілітаційна тактика. Таким чином, важливість диференційної діагностики нейровірусних психозів для правильного 5 55967 обрання тактики лікування та реабілітації, що має прогностичне значення щодо соціалізації таких пацієнтів, робить необхідним як поширення імунологічних знань серед лікарів-психіатрів, так і відхеркалення даної патології в МКХ, а також розвиток відповідної лабораторно-інструментальної діагностичної бази. Спосіб, що заявляється був апробован на базі КМКПЛ №1 і КМКЛ №4 в місті Києві, отримані позитивні результати дозволяють рекомендувати його для впровадження в роботу лікувальнореабілітаційних, медико-соціальних, спеціальних навчально-виховних закладів. Комп’ютерна верстка М. Ломалова 6 Література: 1. Вербенко В.А. Динамическая оценка нейрокогнитивных функцій в структуре психометрического и нейропсихологического статуса больных разными формами шизофрении // Український вісник психоневрології. - 2007. - т. 15, №3 (52). - с. 37-40. 2. Самохвалов В.П. Интернпретация психического состояния / В.П. Самохвалов, В.А. Вербенко // Психиатрическая клиника: Учебное пособие для студентов и врачей-интернов.- Симферополь, 2003. - с. 99-124. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601