Спосіб проведення премедикації у хірургічних хворих з супутнім цукровим діабетом 2 типу

Спосіб проведення премедикації у хірургічних хворих з супутнім цукровим діабетом 2 типу, що включає призначення периферичного Мхолінолітику, антигістамінного препарату та наркотичного анальгетику, який відрізняється тим, що додатково внутрішньом'язово вводять клофелін. (19) (21) u201011498 (22) 27.09.2010 (24) 10.03.2011 (46) 10.03.2011, Бюл.№ 5, 2011 р. (72) ЛАНТУХОВА НАТАЛІЯ ДМИТРІВНА (73) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 3 (діазепам, мідазолам, темазепам), нейролептики (дроперідол) [Руководство по анестезиологии: [Учеб. Пособие] / М.М. Багиров, М.В. Бондарь, А.Ф. Бубало, С.Н. Гриценко; под ред. Ф.С. Глумчера, А.Й. Трещинского. - К.: Медицина, 2008. - 608 с.]. Цей спосіб є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною сутністю і за результатами, які можуть бути досягнуті, тому його обрано в якості прототипу. Не зважаючи на те, що вищевказаний спосіб достатньо ефективний, він має ряд недоліків, основним із яких є некерованість глікемією, що погіршує вихід з наркозу та є причиною багатьох післяопераційних ускладнень у хворих з супутнім ЦД 2 типу. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності проведення премедикації у хірургічних хворих з супутнім цукровим діабетом 2 типу шляхом стабілізації вуглеводного обміну взагалі й глікемії зокрема за рахунок стабілізації активності симпатоадреналової системи. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі проведення премедикації у хірургічних хворих, який включає призначення периферичного Мхолінолітику, антигістамінного препарату та наркотичного анальгетика, згідно з корисною моделлю, хворим з супутнім цукровим діабетом 2 типу додатково внутрішньом'язово вводять клофелін. Технічний ефект корисної моделі обумовлений тим, що використання клофеліну при ЦД 2 типу полегшує керування глікемією й знижує потреби в інсуліні, забезпечує виражений седативний ефект, зменшуючи почуття страху й тривоги, попереджає гіпердинамічні реакції системи кровообігу під час інтубації й увідного наркозу, стабілізуючи AT, ЧСС і концентрації кортизолу й катехоламінів та зменшує витрати анестетиків і допоміжних препаратів. Клофелін (центральный (2-адреномиметик) пригнічує не тільки емоційну-поведінкову, але й зменшує або усуває пресорну реакцію на біль, чого часто не вдається досягти за допомогою тільки наркотичних анальгетиків, тобто він володіє вегетонормалізуючими властивостями [Береснєв О.В. Клінічна фармакологія наркотичних анальгетиків / О.В. Береснєв, К.Г. Михневич // Клінічна фармакологія. - 1995. - Т 2. - с. 240-262.]. Попереджає підвищення рівня кортизолу при інтубації й хірургічних маніпуляціях [Игнатов Ю.Д. Средства и методы неопиатной аналгезии с позиций концепции об адренергической регуляции болевой чувствительности / Ю.Д. Игнатов, А.А. Зайцев // Анестезиология и реаниматология. - 1991. - № 3. - с. 6568.]. Полегшує керування глікемією й знижує потреби в інсуліні [Clonidine premedication improves metabolic control in type 2 diabetics during ophthalmic surgery 7 M. Belhoula, J.P. Ciebiera, A. De La Chapelle, N. Boisseau, D. Coeurveille, M. Racoules-AimeV / Br. J. Anaesth. - 2003. - V. 90. - P. 434-439]. Зменшує витрати анестетиків і допоміжних препаратів, використовуваних під час наркозу [Тараканов В.А. Фармакологические аспекты клинического применения клофелина в анестезиоло 57862 4 гии / В.А. Тараканов // Анестезиология и реаниматология. - 1991. - № 6. - с. 71-74.]. Спосіб виконують наступним чином. За 40хв. до операції хірургічним хворим з супутнім цукровим діабетом 2 типу виконують премедикацію (атропін, димедрол, фентаніл, клофелін) внутрішньом'язовим введенням. Спосіб ілюструють наступні приклади: Приклад 1. Хвора М., 58 років, надійшла у хірургічне відділення із діагнозом: ЖКХ І ст. Гострий катаральний холецистит. Супутній діагноз: ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ст. Цукровий діабет 2 типу середньої тяжкості. Виконана лапароскопічна холецистектомія. Анестезія включала в себе премедикацію внутрішньом'язовим введенням атропіну 7,41,7мкг/кг, фентанілу 1,40,3мкг/кг, димедролу 0,250,10мкг/кг за 40хв. до оперативного втручання. Індукція проводилася тіопенталом натрію в дозі 2,5-3мг/кг внутрішньовенно болюсно. Після зникнення рогівкового рефлексу вводився сукцинілхолін 2мг/кг, виконувалася інтубація трахеї за загальноприйнятою методикою. Анестезія підтримувалася тіопенталом натрію в дозі 2-3мг/кг і фракційним введенням фентанілу в загальній дозі 4,781,56мг/кг. Інтраопераційна міоплегія здійснювалася внутрішньовенним введенням ардуана в дозі 0,060,05мг/кг. Для корекції глікемії готували розчин інсуліну 25 ОД на 250мл 0,9% розчину NаСl; 50мл цього розчину промивали систему для інфузії. Швидкість інфузії інсуліну регулювали залежно від рівня глікемії, що визначалася за допомогою експрес-тесту за наступною схемою: Глікемія 20ммоль/л - 4 ОД/год. З появою тенденції до росту глікемії швидкість введення інсуліну збільшували. Одночасно проводили інфузію глюкози з постійною швидкістю 2-3мл/кг/годину 5% розчину. Кристалоїдні розчини вводили зі швидкістю 0,130,07мл/кг/хв. Протягом анестезії контролювали гемодинамічні показники, глікемію, рівень кортизолу, дози інсуліну й опіатних анальгетиків на наступних етапах: 1) перед анестезією; 2) після інтубації трахеї; 3) у травматичний момент операції; 4) наприкінці операції; 5) через годину після операції. Вихідний рівень кортизолу 467нмоль/л, після інтубації відбулося деяке підвищення рівня кортизолу до 491нмоль/л Надалі рівень кортизолу продовжував наростати, досягаючи до кінця операції 556,7нмоль/л. Знижувався рівень кортизолу лише після закінчення операції, досягаючи через годину величини, що вірогідно не перевищує вихідної. У травматичний момент операції відзначалася артеріальна гіпертензія й «тахікардія, що змушувало підвищувати дози опіатів. До кінця операції глікемія вірогідно підвищилася з 8,7 до 10,2ммоль/л і тільки через годину після операції досягла рівня (7,8ммоль/л) недостовірне нижче вихідного. Швидкість введення інсуліну до кінця операції підвищилася з 0,025 до 0,034 ОД/кг/годину, повернувшись до вихідного рівня через годину після операції. 5 57862 Загальна доза фентанілу склала 4,781,56мкг/кг. Тривалість загальної анестезії становила 108 хвилин. Приклад 2. Хвора П., 63 років, надійшла у хірургічне відділення із діагнозом: ЖКХ І ст. Гострий катаральний холецистит. Супутній діагноз: ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ст. Цукровий діабет 2 типу середньої тяжкості. Виконана лапароскопічна холецистектомія. Анестезія включала в себе премедикацію внутрішньом'язовим введенням атропіну 7,41,7мкг/кг, фентанілу 1,40,3мкг/кг, димедролу 0,250,10мкг/кг та клофеліну у дозі 2,5мкг/кг за 40хв. до оперативного втручання. Індукція проводилася тіопенталом натрію в дозі 2,5-3мг/кг внутрішньовенно болюсно. Після зникнення рогівкового рефлексу вводився сукцинілхолін 2мг/кг, виконувалася інтубація трахеї за загальноприйнятою методикою. Анестезія підтримувалася тіопенталом натрію в дозі 2-3мг/кг і фракційним введенням фентанілу в загальній дозі 3,830,98мкг/кг. Інтраопераційна міоплегія здійснювалася внутрішньовенним введенням ардуана в дозі 0,060,05мг/кг. Для корекції глікемії готували розчин інсуліну 25 ОД на 250мл 0,9% розчину NaCl; 50мл цього розчину промивали систему для інфу Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 6 зії. Швидкість інфузії інсуліну регулювали залежно від рівня глікемії, що визначалася за допомогою експрес-тесту за наступною схемою: Глікемія 20ммоль/л - 4 ОД/час. З появою тенденції до росту глікемії швидкість введення інсуліну збільшували. Одночасно проводили інфузію глюкози з постійною швидкістю 2-3мл/кг/годину 5% розчину. Кристалоїдні розчини вводили зі швидкістю 0,130,07мл/кг/хв. Після інтубації рівень кортизолу істотно не змінився 441нмоль/л. Надалі різких коливань рівня кортизолу не відбувалося, показник поступово знижувався. Істотних коливань глікемії не відзначено, тільки через годину після операції її рівень виявився вірогідно нижче вихідного (6,9ммоль/л, вихідний рівень - 8,5ммоль/л). Швидкість введення інсуліну постійно знижувалася з 0,024 до 0,008 ОД/кг/годину. Загальна доза фентанілу склала 3,830,98мкг/кг. Тривалість загальної анестезії становила 108 хвилин. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601