Спосіб аутотендопластики сухожилка розгинача пальця кисті

Спосіб аутотендопластики сухожилка розгинача пальця кисті, що включає теноліз проксимального кінця сухожилка, формування каналу в основі дистальної фаланги, заміщення дефекту дистального відрізка розгинача за допомогою ау 3 денням сухожилка у дистальну фалангу, що вимагає формування каналу великого діаметру. Крім того, зшивання трансплантату з проксимальною частиною розірваного сухожилка шляхом «кінецьу-кінець» обмежує можливість реалізації прийнятної міцності (надійності) їх з'єднання між собою. До основи дійсної корисної моделі поставлена задача винайти спосіб аутотендопластики сухожилка розгинача пальця кисті, застосування котрого сприяло б підвищенню ефективності за рахунок збільшення міцності (надійності) фіксації пошкодженого сухожилка розгинача до дистальної фаланги. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі аутотендопластики сухожилка розгинача пальця кисті, котрий включає теноліз проксимального кінця сухожилка, формування каналу в основі дистальної фаланги, заміщення дефекту дистального відрізку розгинача за допомогою аутосухожилка та його фіксацію, відповідно до корисної моделі, прошивають один кінець сухожилкового трансплантата, за допомогою провідника через канал дистальної фаланги проводять лігатуру на контрлатеральну поверхню, виконують отвір у проксимальній куксі сухожилка розгинача, занурюють в нього аутосухожилок. за умови, що отвір у проксимальній куксі сухожилка розгинача здійснюють на рівні середньої третини середньої фаланги, проксимальніше з'єднання бокових порцій сухожилка та фіксують його до кукси розгинача наскрізним чином за допомогою лігатури, після чого вільний кінець аутотрансплантата підшивають проведеною через канал дистальної фаланги лігатурою; [13]. Причинно-наслідковий зв'язок сукупності відмітних ознак запропонованого рішення задачі з вищезазначеним технічним результатом полягає в наступному. Введення лігатури у канал дистальної фаланги виключає висвердлювання отвору у дистальний фаланзі, рівного за діаметром діаметру аутосухожилка, що знижує обсяг травматизації і стає передумовою збільшення міцності (надійності) фіксації пошкодженого сухожилка розгинача до дистальної фаланги. Виконання отвору у проксимальній куксі сухожилка розгинача, а відтак і введення в нього аутосухожилка, як і уточнення, щодо формування отвору у проксимальній куксі сухожилка розгинача, здійснюваного на рівні середньої третини середньої фаланги, проксимальніше з'єднання бокових порцій сухожилка, націлене на збільшення міцності (надійності) фіксації аутосухожилка з проксимальним кінцем ушкодженого сухожилка. Виведення на контрлатеральну поверхню фаланги лігатури та фіксація вільного кінця аутосухожилка допускає зв’язування її кінців у вузол, з регуляцією помірного натягнення, та одержання прийнятного контакту сухожилкового трансплантату з поверхнею кістки дистальної фаланги. Сукупність відмінних ознак заявленої корисної моделі, що задіяна до вирішення поставленої задачі і реалізації технічного результату у запропонованому обсязі, є суттєвою, характеризує затребуваний обсяг правового захисту здійснюваного 58016 4 процесу, як невідомий з рівня техніки, а від того дозволяє кваліфікувати його «новим» і поширювати її на усі випадки багаторазової реалізації. Відомості, які підтверджують можливість відтворення способу з перевершенням вищезазначеного технічного результату полягають в наступному. На Фіг. 1 позначене проведення аутосухожилка, на Фіг. 2 - заміщення дефекту сухожилка розгинача. Сутність. Спосіб аутотендопластики сухожилка розгинача пальця кисті включає геноліз проксимального кінця сухожилка, формування каналу в основі дистальної фаланги 1, заміщення дефекту дистального відрізку розгинача за допомогою аутосухожилка та фіксацію останнього. Для збільшення міцності (надійності) фіксації пошкодженого сухожилка розгинача до дистальної фаланги, а відтак і посилення ефективності у канал дистальної фаланги вводять лігатуру, у проксимальній куксі сухожилка розгинача виконують отвір, наприклад, на рівні середньої третини середньої фаланги, проксимальніше з'єднання бокових порцій сухожилка. Надалі у цей отвір вволять аутосухожилок, його фіксацію здійснюють до кукси розгинача наскрізним чином за допомогою лігатури 2, а вільні кінці фіксують на контрлатеральних поверхнях дистальної (фаланги, трансосально проведеною лігатурою 3, 4. Медіальні поверхні аутотрансплантата з'єднують вузловими швами 5. Завдяки зміцненню фіксації кінців трансплантату до кістки дистальної фаланги досягають перевершення ефективності, переважно, у вигляді зниження частоти постопераційних ускладнень на 25-30 %, зменшення термінів відновлення функції травмованого пальця у 1,1-1,4 рази, розширення можливостей корекції теногенної деформації пальця тощо. Проведення сухожилкового трансплантату через сухожилковий апоневроз та накладання сухожилкового шва також посилюють надійність з'єднання трансплантату з проксимальним кінцем пошкодженого сухожилка. Запропоновані засоби фіксації трансплантату є менш травматичними для кісткової основи дистальної фаланги, оскільки у канал  1 мм вводять лише нитки. Іншими перевагами дійсної корисної моделі над прототипом є спрощення оперативного прийому за рахунок виключення необхідності свердлення отвору великого діаметру у дистальній фаланзі. Приклад. Хворий Г., перебував на лікуванні в УкрДержНДІМСПІ з діагнозом: застаріле ушкодження сухожилку розгинача четвертого пальця лівої кисті на рівні дистального міжфалангового суглоба, молоточкоподібна деформація четвертого пальця, на (і/хв. № 569 від 3.02.10). При надходженні у хворого виявили: молоточкоподібну четвертого пальця, дистальна фаланга в згинальній позиції під кутом 40°, активне розгинання відсутнє, згинання можливе до кута 120°. Відмічалась тенденція до пере розгинання в проксимальному міжфаланговому суглобі. Здійснювали аутотендопластику сухожилка розгинача ушкодженого пальця кисті. Для цього послідовно проводили Y-подібний розріз, по тильній поверхні дистальної та середньої фаланг, ви 5 58016 конували теноліз проксимального кінця сухожилка розгинача. В основі дистальної фаланги формували канал, за допомогою спиці  1 мм. Дистальний міжфаланговий суглоб фіксували в позиції повного розгинання за допомогою спиці трансартикулярним шляхом. Через розрізи, виконані по згинальній поверхні у нижній та середній третинах передпліччя відбирали сухожилковий трансплантат довгого долонного м'язу довжиною ~6 см, з розрахунку, щоб його довжина у 2 рази перевищувала довжину дефекту сухожилка розгинача. Заміщували дефект дистального відрізку розгинача. Для цього у канал дистальної фаланги вводили лігатуру, а у проксимальній куксі сухожилка розгинача виконували отвір на рівні середньої третини середньої фаланги та проксимальніше з'єднання бокових порцій сухожилка. Вводили в нього ауто сухожилок та прошивали швом Казакова разом з рубцевими тканинами. Вільний кінець аутосухожилка прошивали швом Казакова. Кінці лігатури пропускали по провіднику через канал у дистальній фаланзі, виводили на контрлатеральну поверхню фаланги, прошивали з помірним натягнення та зв'язували у вузол, задля зміцнення контакту кінців ауто сухожилку з поверхнею кістки дистальної фаланги. Внутрішні поверхні трансплантату з'єднували 2-3 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 6 вузловими швами для забезпечення сухожилкового розтягнення по центру розгинального зусилля. Зашивали рану, піддавали її дренуванню. Палець іммобілізовували в позиціях 30° згинання п'ястнофалангового та проксимального міжфалангового суглобів, а також повного розгинання дистального міжфалангового суглоба. Наданий приклад клінічного використання способу аутогендопластики сухожилка розгинача пальця кисті доводить можливість його відтворення в травматології та ортопедії або в хірургії кисті при лікуванні деформацій пальців, спричинених застарілими ушкодженнями сухожилків розгиначів на рівні дистального міжфалангового суглоба, з можливістю перевершення технічного результату, що відповідає умові «промислова придатність». Джерела інформації: 1. Бойчев Б., Божков В., Матев И.. ПаневаХолевич Е., Ранев Д., Холевич Я. Хирургия кисти и пальцев. - София: Медицина и физкультура, 1971. - С. 280. 2. Мовшович И. А. Оперативная ортопедия. М.: Медицина, 1994. - С. 446. 3. R. Tubiana, A. Gilbert, Tendon, nerve and other disorders. - Paris: France, 2005. - P. 1153. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601