Спосіб лікування міофасціального больового синдрому при захворюваннях опорно-рухової системи

Спосіб лікування міофасціального больового синдрому при захворюваннях опорно-рухової системи, що включає визначення тригерних точок та вплив на них голковколюванням у певному режимі, 3 занурення голки в точки найбільшої напруги спазмованого м'язу. В кожну точку проводять серію швидких зворотно-поступальних та/або обертальних переміщень у межах від 120 до 180 на хвилину до повного зняття напруги і зникнення болю. Додатково здійснюють мануальну, та/або магнітну, та/або лазерну, та/або ультразвукову, та /або грязьові аплікації [Патент № 56978А Україна]. Недоліком даного способу є те, що керуються в певній мірі, суб'єктивними відчуттями при пошуку тригерних пунктів (відсутність діагностичних критеріїв - симптом судомної реакції, визначення характерного больового патерну, наявність крім тригерного пункту щільного тяжу в м'язі, симптом зменшення пасивних рухів у м'язі, симптом больового скорочення м'язу при русі з фіксованим опором, симптом швидкого виснаження м'язу). Запропонований автором спосіб збільшує можливість травмувань здорових тканин м'язу, а серія швидких переміщень голки, додаючи до поступальних рухів - обертальні, може спричиняти у пацієнта значні больові відчуття. В основу запропонованої корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб лікування міофасціального больового синдрому при захворюваннях опорно-рухової системи шляхом попереднього визначення тригерних точок за допомогою діагностичних тестів та проведення седативного впливу на активні біологічні точки, що дозволить підвищити ефективність лікування зніме больовий симптом. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, що включає визначення тригерних точок та вплив на них голковколюванням у певному режимі, згідно з даною корисною моделлю, тригерні точки визначають за допомогою діагностичних тестів, акупунктурну голку вводять в тригерну точку до отримання судомної реакції м'яза у вигляді посмикування та/або відзеркаленого болю в іншу частину тіла, причому вплив здійснюють з перемінною частотою введення - 15-30 переміщень на хвилину, а після процедури додатково здійснюють вправи, які направлені на розтягнення спазмованого м'яза та прогрівання уражених м'язів вологим теплом. Спосіб здійснюють наступним чином. Пацієнту, після огляду, збору анамнезу, аналізу лабораторних та інструментальних даних встановлюють клінічний діагноз. Пацієнта просять описати характер болю, який його турбує, локалізацію, іррадіацію, обставини при яких виникає біль. Пальпаторно обстежується зона болю та зона іррадіації. Порівнюють зону болю з класичними больовими патернами описаними в [Трэвелл и Симоне "Миофасциальные боли и дисфункции". - Руководство по тригерным точкам в 2-х томах, 2е издание. - Москва: "Медицина", 2005], і які є характерними для специфічних тригерних пунктів в певних м'язах. Пальпаторно обстежують зону можливого знаходження тригерного пункту, який часто може знаходитися поза зоною болю, навіть в іншій частині тіла. При підозрі на наявність останнього - додатково проводять специфічні діагностичні тести, які допомагають підтвердити наявність та локалізувати тригерний пункт в певному м'язі. 63621 4 Тест на обмеження рухливості - спроба пасивно розтягнути м'яз більше певного ліміту приводить до різкого посилення болю, внаслідок того, що вражені м'язові волокна вже знаходяться в стані постійного підвищеного тонуса по всій довжині. Тест на болюче скорочення м'яза - коли м'яз, який володіє активним тригерним пунктом, сильно скорочується проти фіксованого супротиву, пацієнт відчуває певну болючість. Тест на слабкість - після певного фізичного навантаження у м'язах з активним тригерним пунктом розвивається слабкість, втома. При чому, даний процес розвивається швидше, ніж у здорових м'язах. При пальпації м'яза з тригерним пунктом виявляють вузол і подібне канату потовщення м'язових волокон, які йдуть від вузла до місць прикріплення ураженого м'яза. Проводять пробу на виникнення судомної реакції (може бути відсутня) та виникнення характерного больового патерну (віддзеркалення болю в певну ділянку тіла, характерну для певних тригерних пунктів в певних м'язах). Проба здійснюється методом щипкової пальпації для м'язів кінцівок, глибокої пальпації для поверхневих м'язів спини, введенням акупунктурної голки - для глибоких м'язів спини. При підтвердження наявності у певному м'язі тригерного пункту проводять його інактивацію. Акупунктурна голка вводиться в м'яз під прямим або гострим кутом відносно поверхні впливу до відчуттямаксимального опору тканин та виникнення больової реакції, що дозволяє точно визначити глибину знаходження тригерного пункту. Вплив здійснюють за допомогою акупунктурних голок зворотно-поступальними рухами з перемінною частотою 15-30 переміщень на хвилину. Збільшення частоти приводить до рефлекторного спазму м'яза, а також до вираженої болючості. Швидкість прямого поступального руху голки в 2-3 рази більша, ніж швидкість зворотного. При кожному наступному поступальному русі проводиться незначне змінення траєкторії введення голки, щоб максимально механічно вплинути на більшість локусів тригерного пункту. Час інактивації одного тригерного пункта складає близько 5-30 секунд. Всього від 3-х до 10 сеансів, в залежності від тяжкості захворювання та місця впливу. Ефективність впливу контролюється пальпацією м'яза. Позитивний результат - релаксація м'яза (відчуття занурення пальців в напружений м'яз, зникнення болю). М'яз отримує сильний седативний, рефлекторний, анальгезуючий і механічний впливи при мінімальному пошкодженні м'язових тканин. Після акупунктурного впливу виконуються спеціальні вправи, такі як постізометрична релаксація, ішемічна компресія, реципроктне гальмування, які направлені на подовження довжини м'яза та подальшу релаксацію м'яза. В кінці процедури - зігрівання тканин у вигляді накладання теплого вологого компресу для зменшення постін'єкційної болючості. При наявності суглобових дисфункцій проводиться мануальна терапія. Практичний досвід показав, що саме такий спосіб забезпечує найменші больові відчуття у 5 пацієнта, і приводить до інактивації тригерного пункту (зникнення болю, зменшення загального м'язового спазму, збільшення рухливості, зменшення проявів міофасціального синдрому). Приклад 1. Хвора В., 35 років. Звернулася до лікаря зі скаргами на тягнучий біль в попереку та латеральній поверхні правого стегна. Оніміння в ділянці латеральної поверхні правої гомілки і стопи до великого пальця. З анамнезу. Вважає себе хворою кілька місяців. Травму заперечує. Початком захворювання вважає підіймання тяжкого мішка на плечі. Лікувалася народними методами та в "костоправів", потім звернулася до невропатолога в місцеву поліклініку, де після огляду МРТ було встановлено діагноз грижа міжхребцевих дисків L5-S1 з радікулопатією L5. Пройшла курс консервативного лікування з незначним полегшенням. На рентгенограмі поперекового відділу хребта - остеохондроз, зменшення висоти міжхребцевого проміжку L5-S1, правобічний сколіоз та збільшення поперекового лордозу. Об'єктивно: Правий поздовжній гребінь дещо вищий, ніж лівий. Візуалізують і пальпують виражений гіпертонус біля хребтових м'язів справа і деякий гіпертонус зліва. Відмічається обмеження згинальних і розгинальних рухів поперекового відділу хребта. Тест з підйомом випрямленої ноги лежачи помірно позитивний справа. Тест на згинання тулубу стоячи и сидячи негативний. Пасивний об'єм рухів нижніх кінцівок збережений за виключенням болю, який іррадіює в задню поверхню стегна при згинанні ноги під кутом 45. Чутливість до легкого доторкання знижена в зоні іннервації L5 справа. Довжина ніг однакова. Виявлено значне вкорочення правих біля хребтових м'язів з тригерними пунктами в квадратному м'язі попереку та в багатороздільних м'язах. Тригерні пункти також виявлені в малому сідничному м'язі, квадріцепсу стегна, малогомілкових м'язах. Діагноз: Остеохондроз поперекового відділу хребта, грижа міжхребцевого диску L5-S1 з радікулопатією L5 ускладнена міофасціальним больовим синдромом в правому поперековому м'язі, багатороздільних м'язах, малому сідничному м'язі, квадрицепсі стегна та малогомілкових м'язах гомілки. Хворій проведена ідентифікація та усунення тригерних пунктів за розробленим способом із зігріванням м'яких тканин в кінці сеансу теплим вологим компресом. Виконано 5 сеансів через день, які чергувались з масажем та м'якотканинною мануа Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 63621 6 льною терапією. Вже після другого сеансу хвора відчула зменшення болю в м'язах. Нормалізувався сон. В кінці курсу лікування хвора майже не відчувала біль. Зменшилося оніміння гомілки, збільшилася рухливість в попереку. Хворій призначене медикаментозне лікування в домашніх умовах, вправи направлені на розтягнення уражених м'язів. Приклад 2 Хвора М. 42 роки. Звернулася до лікаря зі скаргами на ниючий біль в латеральному відростку правого ліктя, в проекції дистальної променевої частини правого передпліччя, тканинах великого пальця руки. З анамнезу. Вважає себе хворою кілька років. Виникнення хвороби з травмою не пов'язує. Лікувалася консервативно в ортопеда - травматолога нестероїдними протизапальними препаратами, фонофарез з гідрокортизоном, магнітотерапія. Дане лікування мало слабо позитивний результат. Пацієнтка скаржилася на посилення болю в ділянці латерального відростка правої плечової кістки при русі. Тест на болюче скорочення м'язів розгиначів правого передпліччя і кисті позитивний. Пальпація м'язів виявила велику кількість тригерних пунктів в м'язах брахіорадіаліс, короткому і довгому розгиначах зап'ястя, стимуляція яких приводила до утворення віддзеркаленого болю в дистальну променеву частину передпліччя та в великий палець руки (больовий патерн характерний для тригерних пунктів даних м'язів). Діагноз: епікондиліт латерального відростка правого ліктьового суглобу. Міофасціальний больовий синдром з наявністю тригерних пунктів в м'язах брахіорадіаліс, короткому і довгому розгиначах зап'ястя. Проведено виявлення та інактивація тригерних пунктів уражених м'язів за допомогою розробленого способу лікування міофасціального синдрому. Проведено 6 сеансів, кожний з яких закінчувався постізометричною релаксацією даних м'язів та вологим теплом. Після шостого сеансу пацієнтка перестала скаржитися на біль в лікті та передпліччі. Рекомендовано в домашніх умовах вправи на розтягнення уражених м'язів. Таким чином, спосіб лікування міофасціального больового синдрому при захворюваннях опорно-рухової системи є ефективним та пропонується для впровадження в лікувальних установах ортопедичного профілю. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601