Спосіб визначення типу солярного рефлексу

Спосіб визначення типу солярного рефлексу, який включає натискування на передню черевну стінку та визначення частоти серцевих скорочень 3 пульсові коливання передньої черевної стінки. Автори беруть до уваги тільки зміни ЧСС. Спільними суттєвими ознаками аналогу і корисної моделі, що пропонується, є такі: - компресійний вплив на передню черевну стінку; - визначення ЧСС до та під час впливу на передню черевну стінку. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлено задачу розробити спосіб визначення типу солярного рефлексу, який шляхом використаним дозованого дискретно зростаючого компресійного впливу на передню черевну стінку та динамічного визначення кардіогемодинамічних тестуючих показників дозволяє визначати тип солярного рефлексу. Поставлена задача вирішується тим, що у заявленому способі, який включає компресійний вплив на передню черевну стінку та визначення ЧСС, новим є те, що як подразник, що викликає солярний рефлекс застосовують дозований компресійний влив на передню черевну стінку у поєднанні з динамічним визначенням додаткових показників кардіогемодинаміки (СТ, ДТ, ПТ, СДТ, СОК, ХОК, V, ЗПО). Спосіб виконують таким чином: За день до проведення дослідження обстежуваному рекомендують утримання від споживання алкоголю та кофеїн-вміщуючих речовин, від куріння тютюну не менш ніж за 40 хвилин до дослідження. Вісцеро-компресійну пробу для відтворення солярного рефлексу проводять наступного дня в умовах температурного комфорту, тиші та відсут0000 ності небажаних подразників. Зранку (8 12 ), в сидячому положенні та розслабленому стані на передній черевній стінці досліджуваного розміщують манжету типового артеріального тонометра та фіксують її шляхом оперізування пришитими до чохла тасьмами таким чином, щоб це не утруднювало дихання. Далі вимірюють у досліджуваного показники AT (СТ та ДТ) за загальноприйнятою методикою М.С. Короткова та ЧСС за 1 хвилину. Спочатку визначають вихідні дані. На основі отриманих даних, використовуючи загальновідомі формули, визначають: ПТ=СТ-ДТ, (І) де ПТ - пульсовий тиск [мм рт.ст.], СТ - систолічний тиск [мм рт.ст.], ДТ - діастолічний тиск [мм рт.ст.]; СДТ=ДТ4+1/3ПТ, [мм рт.ст.], (2) де СДТ - середній динамічний тиск [мм рт.ст.], ДТ - діастолічний тиск [мм рт.ст.], 1/3 - коефіцієнт, ПТ - пульсовий тиск [мм рт.ст.]. СОК визначають за формулою Старра: СОК=[(101+0,5×ПТ)-(0,6×ДТ)]-0,6×А, (3) де СОК - систолічний об'єм крові [мл], ПT - пульсовий тиск [мм рт.ст.], ДТ - діастолічний тиск [мм рт.ст.], 101, 0,5, 0,6, 0,6 - коефіцієнти, А - вік у роках, ХОК=СОК×ЧСС, (4) 63996 4 де ХОК - хвилинний об'єм кровотоку [л/хв], СОК - систолічний об'єм крові [мл], ЧСС - частота серцевих скорочень [уд/хв]. V=XOK/60, (5) де V - об'ємна швидкість руху крові у кров'яному руслі [л/с], ХОК - хвилинний об'єм кровотоку [л/хв], 60-60 секунд. ЗПО визначають за формулою Франка: 3ПO=ΔP/V 1332, (6) де ЗПО - загальний периферичний опір всіх -5 судин великого кола кровообігу [дин×с×см ], V об'ємна швидкість руху крові у кров'яному руслі [мл/с], 1332 - коефіцієнт переводу одиниць опору в систему CGS, ΔР градієнт (різниця) середньодинамічного тиску на початку та в кінці великого кола кровообігу [мм рт.ст.]. Оскільки СДТ в кінці великого кола кровообігу близько нуля, то ΔР=СДТ в аорті =ДТ+½ПT, (7) де СДТ - середньодинамічний тиск [мм рт.ст.], ДТ - діастолічний тиск [мм рт.ст.], ½ - коефіцієнт, ПТ - пульсовий тиск [мм рт.ст.]. Далі, таким же чином, після 5 хв. адаптації (з нульовим рівнем тиску в манжеті компресійного тонометра), вимірюють показники ЧСС та AT при кожному, зростаючому за величиною, компресійному впливі на передню черевну стінку другим тонометром шляхом дозованого, контрольованого манометром, нагнітання повітря в манжету до рівня 10; 20; 40; 60; 80; 100 мм рт.ст. Нагнітання повітря до манжети компресійного тонометра припиняють кожного разу після досягнення вказаних величин компресійного тиску на час вимірювання показників AT та ЧСС і продовжують через 2 хв. до досягнення наступного рівня компресійного тиску. Після останнього вимірювання, в умовах тиску в манжеті 100 мм рт.ст., відкривають повністю крап системи компресійного тонометра, випускають повітря з манжети до тиску "0" мм рт. ст. і вимірюють показники AT та ЧСС безпосередньо після такої декомпресії, а також через 3 і 5 хв. після декомпресії. Усі отримані показники кардіогемодинаміки заносять у таблицю протоколу дослідження. На основі цих даних будують комплексний координатний графік. При цьому на осі абсцис позначають умови визначення показників кардіогемодинаміки (вихідний стан, стан під дією компресійного впливу на передню черевну стінку (10,20, 40, 60, 80, 100 мм рт.ст.), стан одразу та через 3 і 5 хвилин після припинення компресійного впливу). На осі ординат - відповідні величини показників кардіогемодинаміки (ЧСС, СТ, ДТ, ПТ, СДТ, СОК, ХОК, V, ЗПО). Після порівняльного аналізу даних, занесених до протоколу дослідження, та даних комплексного координатного графіку визначають тип солярного рефлексу. При визначенні типу реагування користуються такими критеріями: Якщо в умовах компресійного впливу на передню черевну стінку показники кардіогемодинаміки (ЧСС, СТ, ДТ, ПТ, СДТ, СОК, ХОК, V, ЗПО, і перш за все інтегративні - СТ, ДТ, СДТ, ХОК, V) змінюються не більше ніж на 15 %, то визначають у обстежуваного нормоергічний тип солярного рефлексу з нормально збалансованими парасим 5 патичним і симпатичним відділами вегетативної нервової системи. Якщо при компресійному впливі на передню черевну стінку відмічають суттєве (більше 15 %) збільшення показників кардіогемодинаміки (і перш за все інтегративних СТ, ДТ, СДТ, ХОК, V), то в обстежуваного визначають гіперергічний тип солярного рефлексу з переважанням симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Якщо при всіх величинах компресійного впливу на передню черевну стінку відмічають суттєве (більше 15 %) зменшення показників кардіогемодинаміки (в першу чергу інтегративних - СТ, ДТ, СДТ, ХОК, V), то визначають гіпоергічний тип солярного рефлексу з переважанням парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Приклад 1. Обстежувана О., 1977 року народження. Діагноз: практично здорова. При проведенні вісцеро-компресійної проби із визначенням показників кардіогемодинаміки виявлено суттєве (більше 15 %) збільшення ЧСС, СТ, СДТ, ДТ, ХОК, V, зменшення СОК при всіх величинах компресійного впливу на передню черевну стінку (10; 20; 40; 60; 80; 100 мм рт.ст.). Пульсовий тиск не перетерплював суттєвих змін; суттєві зміни усіх зазначених показників кардіогемодинаміки Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 63996 6 (окрім ПТ) реєструвалися на початку компресійного впливу (К) мм рт.ст.); відновлення показників кардіогемодинаміки до вихідного рівня не відбувалось через п'ять хвилини після припинення компресійного впливу (декомпресії). Висновок: гіперергічний тип солярного рефлексу. Приклад 2. Обстежуваний В., 1975 року народження. Діагноз: практично здоровий. Сімейний анамнез з АГ: не обтяжений. При проведенні вісцеро-компресійної проби виявлено суттєве (>5 %) зменшення ЧСС, СТ, СДТ, ДТ, ХОК, V, збільшення СОК при величині компресійного впливу 80 мм рт.ст. Відновлення показників кардіогемодинаміки до вихідного рівня не відбувалось через п'ять хвилини після припинення компресійного впливу (декомпресії). Пульсовий тиск суттєво не змінювався. Висновок: гіпоергічний тип солярного рефлексу. Спосіб не потребує спеціальної підготовки лікаря, передбачає лише незначні економічні витрати на придбання типового артеріального тонометра та його незначну модифікацію. При цьому артеріальний тонометр не втрачає можливості використання за прямим призначенням. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601