Гідразид 8-n-бензиламінотеофілініл-7-ацетатної кислоти, що виявляє антиамнестичну та протигіпоксичну дії

Гідразид 8-N-бензиламінотеофілініл-7ацетатної кислоти формули: 2 N H2N O O 3 66127 Сполука, що заявляється, відрізняється за структурою та проявляє вищу антиамнестичну та протигіпоксичну дії. В основу корисної моделі поставлена задача створення нової ефективної, малотоксичної речовини з антиамнестичною та протигіпоксичною діями, яка після проведених фармакологічних досліджень може бути використана в медичній практиці. Поставлена задача вирішується синтезом гідразиду 8-N-бензиламінотеофілініл-7-ацетатної кислоти (сполуки, що заявляється), формули: O O N N O N N H NH NH2 N Приклад 1 Етап 1. Синтез 8-N-бензиламінотеофіліну Розчин 13.0 г (0.05 моль) 8-бромотеофіліну (Хмелевский В.И. Получение 8-хлор- и 8бромтеофиллинов / В.И. Хмелевский, В.В. Павлова, О.И. Дурницына // Мед. пром-сть СССР. - 1966. - Т. 20, №10. - С. 30-40) у 40 мл бензиламіну кип'ятять 30 хвилин, охолоджують до 70 °C і додають 100 мл ізопропілового спирту та 100 мл води, охолоджують. Через 24 години осад відфільтровують, промивають 1000 мл води, 100 мл 50 % ізопропілового спирту та 200 мл діетилового етеру. Кристалізують із водного діоксану. Вихід 9,5 г (67,8 %), Тпл.=203-5 °C С14Н15N5О2. Знайдено, %: С - 58,94; Н - 5,30; N-24,55. Розраховано, %: С - 58,96; Н 5,32; N - 24,53. ПМР-спектр (-шкала, розчинник - ДМСО, 7 м.ч.): 11,61 (с, 1Н) - N H; 7,42 (м, 5Н) - СНаром; 7,78 (т, 1Н) - C8NH; 4,48 (д, 2Н) - CH2N; 3,35 (с, 3Н) 1 3 N CH3; 3,20 (с, 3Н) - N CH3. Етап 2. Синтез етилового естеру 8-Nбензиламінотеофілініл-7-ацетатної кислоти Суміш 2,85 г (0,01 моль) 8-Nбензиламінотеофіліну, 1,4 г (0,012 моль) етилхлорацетату, 0,84 г (0,01 моль) NaHCO3, 30 мл диметилформаміду, кип'ятять 2 години і в гарячому стані фільтрують, фільтрат охолоджують, розводять водою 100 мл, осад відфільтровують, промивають водою та кристалізують із водного етанолу. Вихід 2,6 г (70,2 %), Тпл=164-6 °C. C18H21N5O4. Знайдено, %: С - 58,21; Н - 5,70; N - 18,86. Розраховано, %: С - 58,19; Н - 5,72; N - 18,88. ПМР-спектр (-шкала, розчинник - ДМСО, м.ч.): 7,74 (т, 1Н) - C8NH; 7,32 (м, 5Н) - СНаром; 4,94 7 (с, 2Н) - N CH2; 4,57 (д, 2Н) - CH2N; 4,16 (кв, 2Н) 1 3 ОСН2; 3,36 (с, 3Н) - N CH3; 3,15 (с, 3Н) - N CH3. Етап 3. Синтез гідразиду 8-Nбензиламінотеофілініл-7-ацетатної кислоти (сполуки, що заявляється) До гарячого розчину 4,3 г (0,012 моль) етилового естеру 8-N-бензиламінотеофілініл-7ацетатної кислоти у 50 мл етанолу додають 4 мл (0,08 моль) гідразину гідрату, суміш кип'ятять 30 хвилин, охолоджують, осад відфільтровують, про 4 мивають водою та кристалізують із водного діоксану. Вихід 2,2 г (53,6 %), Тпл.=233-4 °C. C16H19N7O3. Знайдено, %: С - 53,77; Н - 5,36; N 27,44. Розраховано, %: С - 53,75; Н - 5,34; N 27,46. ПМР-спектр (-шкала, розчинник - ДМСО, м.ч.): 9,25 (пош. с, 1Н) - CONH; 7,54 (т, 1Н) - C8NH; 7 7,26 (м, 5Н) - СНаром; 4,73 (с, 2Н) - N CH2; 4.56 (д, 2Н) - CH2N; 4,26 (пош. с, 2Н) - NH2; 3,38 (с, 3Н) 1 3 N CH3; 3,15 (с, 3Н) - N CH3. Приклад 2 Антиамнестичну активність сполук оцінювали по збереженню у щурів аверсивного стимулу в тесті умовної реакції пасивного уникнення - УРПУ (Буреш Я. Методики и основные эксперименты по изучению мозга и поведения / Я. Буреш, О. Бурешова, Д.П. Хьюстон - М: Медицина. - 1991. - 248 с.). Дана методика базується на вродженому стремлінні щурів до обмеженого затемненого простору. Досліджувані речовини щурам вводили в різних дозах (1, 10, 100 мг/кг), внутрішньошлунково за допомогою металевого зонда, у вигляді суспензії, стабілізованої Твіном-80, за годину до навчання. Потім через 30 хв. для моделювання атероградної амнезії внутрішньочеревинно вводили атропіну гідрохлорид (40 мг/кг). Через 1 годину після введення препаратів тварин навчали в двокамерній установці, що складалась з двох відсіків світлого та темного. Щура поміщали у темний відсік, фіксували латентний час заходу в темний відсік, де він отримував удар струмом і вибігав у світлий відсік. Відтворення УРПУ перевіряли через 24 години. Про активність речовин судили за зміненням латентного часу заходу щура в темний відсік в порівнянні з контролем (тварина без введення досліджуваних речовин). Як еталон порівняння використовувався пірацетам, що вводився в дозі 250 мг/кг. Результати експерименту відображені в таблиці 1. Приклад 3 Для вивчення протигіпоксичної дії сполуки, що досліджувалась використовували білих мишей, з якими проводили гіпоксичний тест (Буреш Я. Методики и основные эксперименты по изучению мозга и поведения / Я. Буреш, О. Бурешова, Д.П. Хьюстон - М.: Медицина. - 1991. - 248 с.). Тварин поміщали в герметично закриту посудину, викликаючи гіпоксичну гіпоксію. Про ступінь протигіпоксичної активності судили за подовженням часу до першого апное у тварин. Речовину, що вивчалась, вводили за годину до тестування у різних дозах (1, 10, 100 мг/кг), внутрішньошлунково за допомогою металевого зонда, у вигляді суспензії, стабілізованої Твіном-80. Як еталон порівняння використовували пірацетам. Результати наведені в таблиці 2. Статичну обробку даних проводили з використанням параметричного критерію t-Стьюдента, непараметричного критерію Уітні-Манна, а також MS Excell (Закс Л. Статистическое оценивание / Л. Закс - М.: "Статистика", 1976. - 598 с). Достовірними вважали відмінності з рівнем значущості більше 95 % (р