Спосіб інтенсивної нейрореабілітації хворих на дитячий церебральний параліч за методом в. козявкіна

Спосіб інтенсивної нейрореабілітації хворих на дитячий церебральний параліч шляхом комплексного послідовного впливу реабілітаційних заходів, а саме: біомеханічної корекції хребта, системи масажу, яка включає прийоми класичного, сегментарного, періостального та точкового маса 3 ційного залучення хворого до реабілітаційного процесу. Адже, психологічні й соціальні фактори відіграють провідну роль в реабілітації хворих з хронічною неврологічною патологією, впливаючи на перебіг та результати лікування. Одним з найважливіших з них є мотивація. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч шляхом комплексного застосування методів медичної реабілітації та комп'ютерної ігротерапії на тлі створеної у пацієнта мотивації до реабілітації, стимулювання до розвитку його рухових можливостей, виконання тривалих вправ і регулярних занять, що забезпечить створення нового функціонального стану, в результаті якого пацієнти набувають нових моторних навичок, емоційне залучення пацієнта до тренувань та взагалі до реабілітаційного процесу, що дозволить суттєво підвищити ефективність відновлювального лікування. Спосіб інтенсивної нейроребілітації за методом В.Козявкіна належить до реабілітації, має безперервний, послідовний процес і ґрунтується на принципах ранньої діагностики, раннього лікування, ранньої медичної реабілітації. Він складається щонайменше з 10 сеансів і включає в себе біомеханічну корекцію хребта в поєднанні з мобілізацією суглобів кінцівок, яку здійснюють шляхом мануального впливу на великі суглоби з подальшою дією на середні та дрібні суглоби кінцівок при постійному підвищенні інтенсивності цього впливу до максимального наближення рухів до фізіологічно нормальних, з електростимуляційною рефлексотерапією та системою масажу, яку здійснюють відносно тригерних зон м'язово-суглобового апарату, з механотерапією, яка виконується при застосуванні тренажерів, адаптованих до різних груп м'язів, мобілізуючою та ритмічною гімнастиками, що включають дихальні вправи в поєднанні з вправами на розробку і зміцнення м'язовосуглобового апарату, з застосуванням апітерапії шляхом обгортань суглобів теплою воскопарафіновою сумішшю та бджоловжалювання, комп'ютерної ігротерапії. Таке поєднання дій сприяє відновленню функцій хребта, нормалізації м'язового тонусу, відновлення току крові, лімфи і ліквору та активації дихання, завдяки створенню нового функціонального стану хворого, а також, створення мотивації пацієнта для отримання позитивного ефекту, покращення якості життя хворого та його рідних. Суттєвою ознакою корисної моделі є комплексне застосування методів реабілітації та спеціалізованих комп'ютерних ігор. Виконуючи ту чи іншу вправу, розробляючи рух в тому чи іншому суглобі пацієнт одночасно грає в комп'ютерну гру. Розроблені ігри завдяки своїй мальовничості, цікавій анімації та сюжету забезпечують ефективне проведення тренувальної ігрової сесії, та стимулюють розвиток рухових можливостей пацієнта. Формування правильних рухів є однією з важливих задач реабілітації пацієнтів з ДЦП. Для збільшення об'єму рухів, тренування сили, швидкості та координації рухів, окрім занять з лікувальної 66711 4 фізкультури, традиційно застосовують механічні тренувальні пристрої. Найбільшого поширення набули спеціалізовані та універсальні тренажери, за допомогою яких пацієнт, долаючи певне зусилля, виконує необхідний рух. Недосконалість цих пристроїв, що особливо проявляється при роботі з дітьми, полягає у монотонності тренування та відсутності у дитини мотивації до проведення тривалих та регулярних занять. Загальний алгоритм гри побудований таким чином, щоб постійно спонукати пацієнта до збільшення об'єму рухів, підвищення швидкості та точності руху. В процесі гри завдання поступово ускладнюються і потребують щораз досконалішого руху. Цікавий ігровий сюжет стимулює пацієнта до правильного виконання вправи, збільшення швидкості та амплітуди рухів, розвитку швидкості реакцій та окорухової координації. Спосіб здійснюється таким чином. Протягом двох тижнів пацієнту проводять комплекс реабілітаційних заходів, де дія кожного потенціює вплив іншого. Біомеханічну корекцію хребта проводять після мануальної діагностики та відповідної підготовки пацієнта. Мануально-терапевтичний вплив здійснюють послідовно в грудному, поперековому та шийному відділах. Мобілізацію суглобів кінцівок починають з впливу на великі суглоби, з наступною дією на дрібні суглоби кисті руки та ступні. В процесі рефлексотерапії застосовують методи впливу на біологічно активні точки пачками імпульсів низької напруги складної конфігурації, який проводять із застосуванням портативного електростимулятора. Вплив на тригерні зони м'язовосуглобового апарату здійснюють одночасно і ізотонічним чи постізометричним напруженням м'язів. Мобілізуючу гімнастику проводять з використанням класичних методик кінетотерапії з врахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Систему масажу проводять за допомогою прийомів класичного, сегментарного, періостального та точкового масажу в поєднанні з елементами постізометричної та антигравітаційної релаксації. Ритмічна гімнастика побудована на ігрових методах з використанням музики і танців. Позитивний емоційний фон призводить до сприяння освоєнню пацієнтами нових, як моторних, так і комунікативних, навичок. Апітерапією передбачено застосування воскопарафінових аплікацій та бджоловжалювання. Перед проведенням апітерапії проводять алергологічний тест на продукти бджільництва. Воскопарафінові аплікації здійснюють у вигляді теплових обгортань різних груп м'язів та суглобів за певною схемою. Механотерапію проводять за допомогою апаратів важільного типу для тренування м'язів нижніх кінцівок. Для розвитку сили та витривалості м'язів верхніх кінцівок переважно застосовують апарати блочного типу. Застосування комп'ютерної ігротерапії дає змогу збільшити мотивацію пацієнтів до виконання необхідних рухів та фізичних вправ. Для кожного пацієнта індивідуально підбирають ігрові завдання, вихідні положення та темп при виконанні рухо 5 вої дії. Індивідуалізація процесу здійснюється з урахуванням вихідного рухового стану кожного пацієнта. Основними завданнями ігротерапії є допомога у формуванні та вдосконаленні функціональних положень пацієнтів, покращенні рівноваги так контролю виконуваних дій. Розроблені спеціалізовані тренувальні пристрої, обладнані датчиками, які реєструють певний рух пацієнта - згинання чи повороти кисті, нахили тулуба, згинання стопи та інші. Інформація від датчиків передається до комп'ютера і використовується для керування комп'ютерною грою. Водночас рухи руки, тулуба чи стопи пацієнта збігаються з переміщенням персонажа комп'ютерної гри. Для дозування навантаження, яке повинен долати пацієнт під час гри, пристрої обладнані регулятором плавної зміни опору руху. Одночасно програмне забезпечення має і діагностичне значення. Під час гри вимірюють та виводять на монітор деякі важливі параметри - об'єм рухів, їхня швидкість, результативність гри. Ці дані зберігають у наших реабілітаційних установах, потім вони можуть бути використані для аналізу досягнень пацієнта в процесі лікування. Для посилення емоційного впливу на пацієнта можуть бути застосовані елементи віртуальної реальності, коли зображення виводиться не на монітор, а на спеціальні окуляри, а звук виводиться на стереонавушники. Отже, для зацікавлення пацієнта у правильному виконанні вправ, збільшенні швидкості, частоти та амплітуди рухів, розроблено серію ігрових реабілітаційних пристроїв, які поєднують у собі механічний тренажер з цікавою комп'ютерною грою. Виконуючи ту чи іншу вправу, розробляючи рух у тому чи іншому суглобі пацієнт одночасно грає в комп'ютерну гру. Розроблені ігри, завдяки своїй мальовничості, цікавій анімації та сюжету, Комп’ютерна верстка Н. Лисенко 66711 6 забезпечують ефективне проведення тренувальної ігрової сесії, та стимулюють розвиток рухових можливостей пацієнта. Таке поєднання дає змогу інтегрувати усі необхідні фактори для успішного моторного навчання: вибрати правильні рухи, подає зворотну інформацію про успішність виконання та суттєво підкріплює мотивацію до занять, яка є однією із запорук успішної реабілітації. Приклад. Пацієнт С., 1997 р.н. Діагноз - ДЦП, синдром спастичного парапарезу. Анамнез. Хворіє з народження. Народився від 1-ої вагітності, ускладненої стресом, гіпоксією при терміні 38 тижнів, стимульованих пологів, з вагою 2700. Ранній психомоторний розвиток з затримкою. Пройшов курс лікування за способом інтенсивної нейрофізіологічної хворих на дитячий церебральний параліч за методом В.Козявкіна, який включав всі основні компоненти щоденно на протязі двох тижнів. В результаті проведеного лікування м'язовий тонус в кінцівках знизився. Збільшився об'єм активних рухів у суглобах. Хлопчик почав глибоко присідати й підніматися, довше сидіти навприсядки, впевненіше ходити та підніматися по сходах. Покращилася реакція рівноваги. З'явився настрій до життя, інтерес до оточуючих. Спосіб інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч за методом В.Козявкіна поєднує в собі різнобічні лікувальні впливи, що взаємно доповнюють та потенціюють один одного. Активуючи процеси пластичності мозку та компенсаторні можливості організму, система реабілітації створює новий функціональний стан в організмі і прискорює подальший моторний, психічний та мовленнєвий розвиток хворої дитини. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601