Спосіб лікування хронічної серцевої недостатності ішемічного генезу із супутнім хронічним бронхітом

Винахід відноситься до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб та може бути використаний у лікуванні хронічної серцевої недостатності ішемічного генезу із супутнім хронічним бронхітом. Хронічна серцева недостатність (ХСН) - клінічний синдром, характерний для кінцевої стадії багатьох патологічних станів, що порушують роботу серця, в основі якого лежить невідповідність величини серцевого викиду та забезпечення адекватного кровопостачання органів і тканин. Основним етіологічним чинником розвитку ХСН є ішемічна хвороба серця. У пацієнтів старших вікових груп, як правило, захворювання перебігає із нашаруванням супутньої патології, зокрема, хронічного бронхіту. В поєднанні ішемічна хвороба серця та хронічні обструктивні захворювання легень складають 62% в структурі захворюваності старших вікових гр уп (Козлова Л.И. Хронические обструктивные заболевания лёгких и ишемическая болезнь сердца: некоторые аспекты функциональной диагностики // Пульмонология. -2001. -№2. -С.9-12.). Такі клінічні ситуації формують виникнення синдрому взаємного обтяження, що ускладнює їх медикаментозну корекцію. Для лікування ХСН використовують такі основні патогенетичні засоби як діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) серцеві глікозиди, бета-адреноблокатори, іноді в поєднанні з препаратами другого ряду - антагоністами кальцієвих каналів, антагоністами рецепторів ангіотензину II, периферичними вазодилататорами, непрямими антикоагулянтами, неглікозидними інотропними засобами. Проте базисні препарати нерідко проявляють ряд побічних ефектів в процесі клінічного використання. Зокрема, бета-адреноблокатори здатні викликати бронхообструкцію, що є прямим протипоказом при супутніх хронічних бронхітах. Серцеві глікозиди не застосовуються при брадикардії, атріовентрикулярній блокаді ІІ-ІІІ ступеня. Призначення діуретиків в більшості випадків супроводжується порушеннями водно-сольового гомеостазу, що може викликати погіршення стану хворого. Окрім того, при лікуванні необхідно враховува ти виражену метаболічну дезадаптацію за умов гіпоксії, яка прогресує при поєднаній серцево-легеневій патології. Найбільш доцільно це здійснювати шляхом використання комбінованих препаратів рослинного походження, які володіли б різнонаправленою дією на основні ланки патогенезу хронічної серцевої недостатності, не викликаючи при цьому небажаних побічних ефектів, властивих базисним препаратам. Відомий, для прикладу, „збір для лікування проявів серцево-судинної недостатності, який містить мелісу лікарську, чебрець камфорний, котовник лимонний, полин лимонний, розмарин та конвалію" (цит. за: описом винаходу: Гомеопатичний лікувальний засіб "Кордалон-ARN" А61К35/18 патент України №17188, опубл. 16.10.2000р.). Вказаний збір проявляє вазодилатуючі властивості, збільшує інтенсивність кровонаповнення периферичних органів та тканин. Відомий також збір для лікування серцево-судинних захворювань „Cordis", до складу якого входять плоди глоду, трава череди, кропиви, трава м'яти, кропиви собачої, материнки, листки толокнянки і шалфея, коріння валеріани, насіння фенхеля, моркви, квіти календули (цит. за: описом винаходу: Гомеопатичний лікувальний засіб "Кордалон-ARN" А 61 К 35/18, патент України №17188 опубл. 16.10.2000р). Проте зазначені способи мають ряд недоліків: 1) ці збори - гомеопатичні засоби терапії, що ускладнює технологічний контроль їх виготовлення та визначення ключових чинників їх біологічної дії; 2) комбінації рослинних компонентів не враховують різнобічних патогенетичних зсувів при ХСН, а ефективність їх при наявності супутні х хронічних бронхітів невисока. Прототипом винаходу є спосіб лікування хронічної серцевої недостатності ішемічного генезу шляхом призначення базисної медикаментозної терапії (Класифікація хронічної серцевої недостатності. Рекомендації з лікування хронічної серцевої недостатності /Робоча група Українського наукового товариства кардіологів - К.: Четверта хвиля, 2002. -20с.). С уть способу прототипу полягає в тому, що для лікування хронічної серцевої недостатності призначають лікарські препарати: діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, бета-блокатори, серцеві глікозиди та в окремих випадках антагоністи рецепторів ангіотензину II, периферичні вазодилататори, анатагоністи кальцієвих каналів. Недоліки способу лікування за прототипом полягають у тому, що в процесі лікування ХСН ішемічного генезу за наявності супутнього бронхіту виникає ризик поліпрагмазії із зростанням проявів побічних ефектів. Зокрема, b - блокатори провокують розвиток бронхообструктивного синдрому. Водночас базисні препарати навіть при їх комбінованому застосуванні відповідно недостатньо коригують метаболічні розлади в міокарді. Нами пропонується винахід, який значною мірою усуває вказані недоліки. В основу винаходу поставлено завдання удосконалити спосіб лікування хронічної серцевої недостатності із суп утнім хронічним бронхітом шляхом використання комбінованого препарату рослинного походження для забезпечення позитивного впливу на різні ланки порушень обмінних процесів у міокарді за одночасного покращення перебігу суп утнього хронічного бронхіту та забезпечення підвищення ефективності лікування. Поставлене завдання вирішується тим, що у способі лікування хронічної серцевої недостатності із супутнім хронічним бронхітом шляхом призначення базисного медикаментозного лікування, згідно до вище наведеного винаходу, додатково призначають комбінований препарат рослинного походження „Кардіофіт" по 5мл 3 рази на день за 30 хвилин до їжі впродовж 16-30 днів. Спільними ознаками винаходу, що заявляється, та прототипу, є використання для лікування хворих на хронічну серцеву недостатність із супутнім хронічним бронхітом базисної медикаментозної терапії (іАПФ, сечогінні, нітрати). Відмінність винаходу від прототипу полягає у додатковому до базисного медикаментозного лікування призначенні комбінованого препарату рослинного походження „Кардіофіт". Теоретичні передумови до застосування нашого способу. Препарат „Кардіофіт" є офіційним лікарським препаратом, зареєстрованим в Україні (№ держрєєстрації Р-9814-32.). Препарат є 40% спиртовою настоянкою трави горицвіту весняного (кардіотонік), плодів аморфи чагарникової (кардіотонічно-седативна дія), квіток глоду (антиаритмічні, антиоксидантні властивості), квіток бузини чорної (відхаркуючий ефект), кореневищ з коренями валеріани лікарської (седативно-кардіотонічна дія), трави буркуну (гіпокоагулянтні властивості), насіння каштану кінського звичайного (гіпокоагулянтна дія), листків кропиви (судинноукріплюючий, кровоочисний ефекти), листків і квіток конвалії травневої (кардіотонік), листків м'яти перцевої (заспокійливий ефект), коренів та кореневищ солодцю голого (адаптоген), трави кропиви собачої звичайної (седативна дія), листків омели білої свіжих (антисклеротична дія), трави чебрецю (відхаркуючі властивості). Використання цього препарату має такі переваги: 1) в більш ранні терміни знімається задуха, набряки та напади серцебиття, що дозволяє зменшити прийом базисних засобів, швидше проходить больовий синдром без подальшої потреби в нітропрепаратах; 2) в більшій мірі покращується кровопостачання міокарда, що веде до наростання функціональних резервів серця; 3) суттєві ше урівноважується про- та антиоксидантний гомеостаз крові, фібринолітична і протеолітична активність; 4) скорочуються терміни перебування хворих в стаціонарі; 5) не виникає побічних ефектів при використанні "Кардіофіту". Запропонований спосіб може широко застосовуватись в лікувальному процесі на стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапах для профілактики прогресування ХСН ішемічного генезу та попередження побічних ефектів базисних серцево-судинних засобів при наявності у пацієнтів суп утнього хронічного бронхіту. Спосіб здійснюється наступним чином. Хворому із ХСН ІІ-ІІІ функціональних класів (ФК), зумовлену ішемічною хворобою серця (стенокардією напруги ІІ-ІІІ ФК) призначають базисні засоби із груп ІАПФ, діуретиків, серцевих глікозидів, нітратів, та одночасно хворий починає приймати комбінований рослинний засіб „Кардіофіт" по 5 мл 3 рази на день за 30 хвилин до їжі впродовж 16-30 днів. Приклади конкретного використання способу: Приклад 1. Хворий Г., 70 років, поступив в терапевтичне відділення зі скаргами на стискуючі болі за грудиною з іррадіацією в ліве плече, що знімаються прийомом нітрогліцерину (6 таблеток на день), задишку при середньому фізичному навантаженні із утр удненням вдиху та видиху, серцебиття, загальну слабкість, погіршення сну, набряки ступнів в кінці дня, які до ранку проходять. Хворіє впродовж 19 років, лікувався амбулаторно, періодично стаціонарно, госпіталізований через прогресування ХСН. Діагноз: ІХС, стенокардія напруги ІІІ ФК. Ди фузний кардіосклероз. ХСН ПА ст., з діастолічною дисфункцією, III ФК. Хронічний обструктивний бронхіт, стадія нестійкої ремісії. Емфізема легень, пневмосклероз. ДН ІІ ст. Хворому з моменту поступлення був призначений препарат еналаприл по 10мг 2 рази на день, гіпотіазид по 12,5мг 1 раз на добу, ізокет по 20мг 2 рази на добу, препарат „Кардіофіт" по зазначеній вище методиці. З 2-го дня лікування напади серцебиття різко зменшились за частотою та тривалістю. Больовий синдром був ліквідований на 7 день. Задишка та набряки ступнів пройшли на 8 день терапії. Під час лікування не виникло жодних побічних ефектів. Виписався в стійкій ремісії без потреби в антиангінальній, діуретичній терапії. За клінічним станом стало можливим зменшення дози еналаприлу до 10 мг на добу. Для стабілізації ефекту продовжено прийом "Кардіофіту" по 5 мл 2 рази на добу до 30 днів. Приклад 2. Хвора Ц., 45 років, поступила в терапевтичне відділення зі скаргами на періодичні напади болю за грудиною (ходьба більше 500м), що знімаються прийомом валідолу за 2-3хв. (2-3 рази на день), задишку при фізичному навантаженні змішаного характеру, кашель з виділенням невеликої кількості серозного харкотиння, що важко відходить, загальну слабкість, відчуття перебоїв в діяльності серця. Хворіє впродовж двох років. Лікувалась амбулаторно та стаціонарно без суттєвого покращання. Діагноз: ІХС, стенокардія напруги ІІ ФК. Ди фузний кардіосклероз. ХСН ПА ст., діастолічний варіант, ФК II. Хронічний обструктивний бронхіт, стадія нестійкої ремісії, ДН І ст. Хворій призначено еналаприл по 5мг 2 раз на добу, сіднофарм по 2мг 2 рази на день та "Кардіофіт" вказаним вище методом впродовж 12 днів. Хвора почала відчувати себе набагато краще в ранні терміни порівняно з попередніми госпіталізаціями, а саме напади болю та відчуття перебоїв припинились на 3-й день, кашель на 2-й день став продуктивніший, а на 5 день пройшов. Задишка зменшилась на 5-й день лікування. Виписалась додому в стійкій ремісії, з наступним лікуванням: еналаприл по 2,5мг двічі на добу та "Кардіофіт" по 5мл 2 рази на день до 30 діб. Запропонований спосіб був використаний при лікуванні 18 хворих з ХСН ІІ-ІІІ ФК в поєднанні з хронічним бронхітом. В якості контролю 14 пацієнтів (репрезентативних за віково-статевими та клінічними параметрами) отримували лише раніше наведений базисний комплекс (див. прототип). Всього під спостереженням знаходилось 32 хворих. Результати проведених досліджень представлені в таблицях 1, 2, 3, де наведені порівняльна оцінка клінічної ефективності запропонованого способу, а також динаміка електрокардіографічних показників та деяких параметрів про- та антиоксидантної активності крові, фібринолітичної та протеолітичної активності крові. Із отриманих результатів лікування, наведених в таблицях, спостерігаємо переваги запропонованого способу як за кінцевими результатами лікування, так і за динамікою клініко-функціональних і лабораторних показників, що проявляється збільшенням кровопостачання серцевого м'язу, зменшенням ступеня порушень обмінних процесів, покращанням фібринолітичної та протеолітичної активності крові. Зазначені фактори сприятливо відбиваються на функціонуванні серцево-судинної системи та органів дихання, усуваючи феномен взаємного обтяження перебігу хвороб. Таблиця 1 Динаміка основних клінічних проявів хронічної серцевої недостатності із супутнім хронічним бронхітом у основній і контрольній групах Спосіб лікування За прототипом Запропонований Термін зникнення задишки, дні 8,2±0,42 6,3+0,52* Термін зникнення набрякового синдрому, дні 6,9+0,34 5,1±0,43* Термін припинення кашлю, дні 7,4±0,45 5,2+0,34* * - достовірність різниці між показниками груп (р