Спосіб виготовлення декоративної плити

Корисна модель може бути використана у виробництві облицювальних матеріалів, у меблевій промисловості, у декоративно-прикладному мистецтві. Відомий спосіб виготовлення облицювальної плити [див. патент РФ №20021113, МПК5 В28В11/00, В32В13/02], який полягає в тому, що в рознімній формі, яка складається з піддона і рамки, формують декоративний шар плити, що містить плоскі каменеелементи. На сформований декоративний шар наносять полімерний матеріал. При цьому декоративний шар плити формують шляхом заливання на попередньо знежирений піддон, виконаний з листового скла, тонкого шару епоксидної композиції і втеплення в нього плоских каменеелементів на відстані один від одного. Як полімерний матеріал використовують полімербетонну суміш на основі епоксидної смоли з введеною в неї крихтою з природного каменю. Після затвердіння полімербетонної суміші одержують плиту, в якій листове скло, що використовувалося як піддон, утворює її лицьову поверхню. Відома технологія дозволяє одержувати облицювальні плити з лицьовою поверхнею полірованої фактури і з малюнком, утвореним каменеелементами. Разом з тим, одержувані відомим способом плити, унаслідок використання для їхнього виготовлення в сполученні з каменеелементами листового скла і полімербетонної суміші, мають значну вагу, що є небажаним для таких виробів, так як ускладнюється процес облицювання поверхонь, особливо вертикальних, до того ж збільшується навантаження на фундамент будівель. Крім того, лицьова поверхня плити, утворена склом, легко піддається механічним ушкодженням - подряпинам, відколам, які практично важко усун ути або зробити місця усунення ушкоджень непомітними, а також виникненню тріщин від удару, що розходяться по всій лицьовій поверхні, і в такому випадку плита не підлягає реставрації і вимагає повної її заміни. В основу корисної моделі поставлена задача створити такий спосіб виготовлення декоративної плити, в якому використання нових прийомів дозволили б спростити технологію її виробництва, знизити вагу плити і забезпечити виробу можливість реставрації лицьової поверхні у випадку її ушкодження, у тому числі без необхідності демонтажу плити. Поставлена задача вирішується тим, що в способі виготовлення декоративної плити, який полягає в тім, що в рознімній формі, яка складається з піддона і рамки, формують декоративний шар плити, що містить плоскі каменеелементи, і наносять полімерний матеріал, згідно з корисною моделлю декоративний шар плити формують шляхом укладання каменеелементів безпосередньо на піддон з мінімальним зазором між каменеелементами так, що вони заповнюють усю площу рамки, а полімерний матеріал наносять у спіненому стані. Як каменеелементи використовують плитки з природного каменю прямокутної форми і товщиною 1,5-10,0мм. При укладанні на піддон форми на грані каменеелементів, що стикуються, наносять склад, який клеїть. Як полімерний матеріал використовують поліуретан. Перед нанесенням спіненого полімерного матеріалу на шар каменеелементів накладають склотканину і/або склосітку, і/або металосітку. Перед нанесенням спіненого полімерного матеріалу на шар каменеелементів подовжньо і/або поперечно встановлюють ребра жорсткості, виконані у вигляді смуг з металевого або неметалевого матеріалу. Після нанесення спіненого полімерного матеріалу на незастиглий полімерний матеріал шляхом придавлювання до нього наносять склосітку або металосітку, або фанеру, або пінопласт. Для з'єднання плит між собою, наприклад, для покриття підлоги, в процесі нанесення спіненого полімерного матеріалу на одному з торців плити формують паз, а на протилежному йому торці - відповідний пазу шип. В процесі нанесення спіненого полімерного матеріалу встановлюють кронштейни для кріплення плити, наприклад на вертикальні поверхні. Лицьову поверхню плити, утворену каменеелементами, шліфують і/або полірують. Перед шліфуванням і/або поліруванням зазори між каменеелементами заповнюють складом, який клеїть. Суть способу вигото влення декоративної плити полягає в наступному. На рівну поверхню піддона, попередньо оброблену протиадгезійним засобом, установлюють рамку стандартних для плити розмірів. Рамка може бути виконана рознімною або нероз'ємною, з металу або з дерева, або з каменю. Після виготовлення виробу рамка може бути віддалена, а може стати частиною виробу. На внутрішні стінки рамки, з якої плита пізніше буде витягатися, також попередньо нанесений протиадгезійний засіб. На піддон форми в один шар укладають плоскі каменеелементи товщиною 1,5-10,0мм із мінімальним зазором між каменеелементами, тобто впритул один до одного, так, щоб вони заповнили всю площу рамки. Каменеелементами є природний камінь, що може бути представлений, наприклад, плитками прямокутної форми. На покладені плоскі каменеелементи наносять спінений полімерний матеріал, наприклад, поліуретан. Форму з вмістом залишають застигати при температурі середовища у виробничому приміщенні. Поверхню, протилежну лицьової поверхні, вирівнюють або в процесі затвердіння полімерного матеріалу шляхом накладення плоского елемента на незастиглий полімерний матеріал і придавлювання його до полімерного матеріалу, або після затвердіння полімерного матеріалу зрізанням нерівностей поверхні за рівнем рамки форми. При необхідності лицьову поверхню плити, утворену каменеелементами, шліфують або полірують, або роблять послідовно обидві операції. У процесі формування декоративного шару плити на грані каменеелементів, якими вони стикуються один з одним, може бути нанесений склад, що клеїть і що заповнює зазори між каменеелементами. Заповнювати зазори між каменеелементами складом, що клеїть, можна і перед шліфуванням і/або поліруванням лицьової поверхні плити. Ці операції також можуть бути поєднані. Перед нанесенням спіненого полімерного матеріалу на шар каменеелементів може бути накладена склотканина або склосітка, або металосітка. Склотканина накладається шляхом приклеювання до каменеелементів. Склосітку або металосітку можна просто накладати на шар каменеелементів, або також приклеювати за допомогою складу, що клеїть. Склотканина, склосітка і металосітка можуть використовуватися кожний окремо, або в комбінації шляхом пошарового нанесення на каменеелементи. Перед нанесенням спіненого полімерного матеріалу на шар каменеелементів можуть бути встановлені ребра жорсткості, виконані, наприклад у вигляді смуг із пластику або фанери, або скла, або металу. Смуги встановлюють на шар каменеелементів подовжньо або поперечно, або подовжньо-поперечно. Ребра жорсткості можна просто встановлювати на шар каменеелементів, а можна і приклеювати до каменеелементів складом, що клеїть. Після нанесення спіненого полімерного матеріалу на незастиглий полімерний матеріал з боку зовнішньої поверхні майбутньої плити під тиском може бути нанесена склосітка або металосітка, або фанера, або пінопласт. У процесі нанесення полімерного матеріалу на протилежних торцях майбутньої плити, призначеної для облицювання поверхні, формують елементи для з'єднання плит один з одним. Для цього одну зі стінок рознімної рамки виготовляють з виступом, а протилежну їй стінку з відповідним виступу заглибленням. Після затвердіння полімерного матеріалу в плиті утворяться відповідно паз і шип. У процесі нанесення полімерного матеріалу можна також установлювати кронштейни для кріплення плити, наприклад, на вертикальну поверхню. Нижче наведені приклади реалізації способу. Приклад 1 Використовували форму з металевим піддоном і рознімною металевою рамкою з внутрішнім розміром 600´1200мм і висотою 25мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного граніту шириною 75мм і товщиною 1,5мм впритул один до одного так, щоб плитки заповнили всю площу рамки. На покладені плитки наносили спінений поліуретан. Форму з вмістом витримували при температурі 18°С. Після затвердіння поліуретану готову панель витягали з форми. Нерівну поверхню з боку шару поліуретану обрізали. Лицьову поверхню плити полірували. Одержували декоративну плиту товщиною 25мм із лицьовою полірованою поверхнею з природного граніту. Виріб можна використовувати для облицювання, наприклад, вертикальних поверхонь. Приклад 2 Використовували форму з кам'яним піддоном і дерев'яною нероз'ємною рамкою з внутрішнім розміром 600´1200мм і висотою 20мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного мармуру шириною 50мм і товщиною 1,5мм впритул один до одного так, щоб вони заповнили всю площу рамки. На покладені плитки наносили тонкий шар спіненого поліуретану, а зверху на незастиглий поліуретан накладали плиту з пінопласту товщиною 15мм і розміром 600´1200мм. Плиту з пінопласту придавлювали до поліуретану так, щоб зовнішня поверхня плити збігалася з верхньою крайкою рамки, після чого форму з вмістом витримували при температурі 20°С. Після затвердіння поліуретану плиту разом з рамкою знімали з піддона, лицьову поверхню плити полірували. Одержували декоративну плиту товщиною 20мм із лицьовою полірованою поверхнею з природного мармуру в контурі дерев'яної рамки. Виріб можна використовува ти як декоративний елемент інтер'єра. Приклад 3 Використовували форму з кам'яним піддоном і рознімною металевою рамкою з внутрішнім розміром 600´1200мм і висотою 30мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного граніту шириною 150мм і товщиною 3,5мм впритул один до одного так, щоб вони заповнили всю площу рамки. На покладені плитки наносили тонкий шар епоксидної смоли ЕД-20 і накладали склосітку. Зверху наносили спінений поліуретан. Форму з вмістом витримували при температурі 20°С. Після затвердіння поліуретану готову плиту витягали з форми. Нерівну поверхню з боку шару поліуретану обрізали. Плиту укладали горизонтально декоративним шаром нагору і зазори між гранітними плитками заповнювали епоксидною смолою ЕД-20. Після затвердіння епоксидної смоли лицьову поверхню плити шліфували і полірували. Одержували декоративну плиту товщиною 30мм із лицьовою полірованою поверхнею з природного граніту. Виріб можна використовувати для облицювання поверхонь. Приклад 4 Використовували форму з металевим піддоном і рознімною металевою рамкою з внутрішнім розміром 600´1200мм і висотою 15мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного граніту шириною 50мм і товщиною 6,5мм впритул один до одного так, щоб вони заповнили всю площу рамки. При цьому грані плиток, якими вони стикуються один з одним, промащували епоксидною смолою ЕД-20. На покладені плитки наносили тонкий шар епоксидної смоли ЕД-20 і накладали склотканину. Потім зверху накладали металосітку і наносили спінений поліуретан. Незастиглий шар поліуретану розрівнювали, видаляли надлишки, і накладали склосітку, придавлюючи її до поліуретану. Вміст форми витримували при температурі 18°С. Після затвердіння поліуретану готову плиту витягали з форми. Одержували декоративну плиту товщиною 15мм із не полірованою лицьовою поверхнею з природного граніту. Виріб можна використовувати для покриття підлоги. Приклад 5 Використовували форму з металевим піддоном і рознімною металевою рамкою з внутрішнім розміром 600´1200мм і висотою 15мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного мармуру шириною 75мм і товщиною 10мм впритул один до одного так, щоб вони заповнили всю площу рамки. При цьому грані плиток, якими вони стикуються один з одним, промащували епоксидною смолою ЕД-20. На покладені плитки наносили тонкий шар епоксидної смоли ЕД-20 і накладали склотканину. Зверху наносили шар спіненого поліуретану. На незастиглий поліуретан накладали плоский елемент із поверхнею, обробленою протиадгезійним засобом, придавлювали до поліуретану до верхньої крайки рамки і залишали застигати при температурі 20°С. Після затвердіння поліуретану плоский елемент знімали і готовий виріб витягали з форми. Плиту укладали горизонтально декоративним шаром нагору і зазори між мармуровими плитками заповнювали епоксидною смолою ЕД-20. Після затвердіння епоксидної смоли лицьову поверхню плити шліфували і полірували. Одержували декоративну плиту товщиною 15мм із лицьовою полірованою поверхнею з природного мармуру. Виріб можна використовувати для покриття підлоги. Приклад 6 Використовували форму з металевим піддоном і рознімною металевою рамкою з внутрішнім розміром 600´1200мм і висотою 15мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного граніту шириною 75мм і товщиною 7мм впритул один до одного так, щоб вони заповнили всю площу рамки. При цьому грані плиток, якими вони стикуються один з одним, промащували епоксидною смолою ЕД-20. На покладені плитки наносили спінений поліуретан. Незастиглий шар поліуретану розрівнювали, видаляли надлишки, і накладали металосітку, придавлюючи її до поліуретану. Вміст форми витримували при температурі 18°С. Після затвердіння поліуретану готовий виріб витягали з форми й одержували декоративну плиту товщиною 15мм із не полірованою лицьовою поверхнею з природного граніту. Виріб можна використовувати для покриття підлоги. Приклад 7 Використовували форму з кам'яним піддоном і нероз'ємною рамкою з природного граніту у вигляді рейок висотою 30мм і шириною 40мм. Внутрішній розмір рамки складав 600´1200мм. На піддон форми в один шар укладали прямокутні плитки з природного граніту шириною 150мм і товщиною 5мм впритул один до одного так, щоб вони заповнили всю площу рамки. При цьому грані плиток, якими вони стикуються один з одним і з рамкою, промащували епоксидною смолою ЕД-20. На покладені плитки наносили тонкий шар епоксидної смоли ЕД-20, після чого подовжньо і поперечно встановлювали ребра жорсткості, виконані у вигляді смуг шириною 20мм із тонколистової фанери. Ячейки, утворені ребрами, заповнювали спіненим поліуретаном. На незастиглий поліуретан накладали плиту з фанери товщиною 5мм і розміром 600´1200мм. Плиту з фанери придавлювали до поліуретану так, щоб зовнішня поверхня плити збігалася з верхньою крайкою рамки, після чого форму з вмістом витримували при температурі 20°С. Після затвердіння поліуретану плиту разом з рамкою знімали з піддона, лицьову поверхню плити разом з поверхнею рамки полірували. Одержували декоративну плиту то вщиною 30мм із лицьовою полірованою поверхнею з природного граніту в контурі рамки з природного граніту. Виріб можна використовува ти, наприклад, як стільницю. Готові плити зважували. Отримані результати наведені у таблиці. Таблиця Найменуван- Декоративна плита, отримана за ня прикладом: показників 1 2 3 4 5 6 7 Вага, кг 3,88 6,03 7,82 14,8 20,0 15,74 26,52 Результати зважування показали, що отримані за технологією, яка заявляється, декоративні плити характеризуються досить невеликою вагою. Технологія дозволяє використовувати для утворення декоративного шару доволі тонкі плитки, які, до того ж, далі можна піддавати поліруванню. Це, у свою чергу, разом з використанням спіненого полімерного матеріалу, що потім утворить пористу полімерну основу плити, і дає виробу зменшену вагу. Як видно з опису прикладів 1-7, технологія виготовлення декоративних плит проста і менш трудомістка, ніж спосіб-прототип. Декоративна плита, виготовлена способом, що заявляється, на відміну від плити, що виготовляється за способом-прототипом, менш піддана ушкодженням. Її лицьова поверхня, утворена шаром окремих плиток з природного каменю, у випадку крапкового удару по ній, не ушкоджується цілком, а ушкоджена плитка, на яку прийшовся удар, легко видаляється вирізанням, і на її місце вставляється така ж плитка, яку приклеюють до полімерної основи, наприклад, церезитом. Крім того, дрібні, неглибокі подряпини на лицьовій поверхні можна полірувати й у такий спосіб відновлювати початковий вигляд лицьової поверхні декоративної плити. При цьому реставраційні роботи проводяться на місці і не вимагають демонтажу плити.