Спосіб визначення оптимального припуску на механічну обробку виробів з газотермічними покриттями

Спосіб визначення оптимального припуску на механічну обробку виробів з газотермічним пок 3 якості визначається за допомогою фактора якості поверхні. Однак ним не можна користуватися під час визначення місця розташування в товщі покриття поверхні з максимальною зносостійкістю, оскільки поверхня з найменшою шорсткістю не обов'язково буде максимально зносостійкою при експлуатації. Таким чином, суттєвим недоліком способупрототипу є те, що його не можна застосовувати при виготовленні таких деталей з покриттями, робочі поверхні яких повинні забезпечувати довготривалу зносостійкість. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу визначення припуску Z на механічну обробку газотермічних покриттів, видалення якого забезпечить отримання робочої поверхні з необхідною зносостійкістю. Поставлена задача вирішується шляхом того, що при кожному проході визначають силу різання і за оптимальний припуск приймають такий, що дорівнює сумарній величині товщин прошарків, що передують якісній зоні, при видаленні якої сила різання має найбільше значення і тримається на такому ж рівні при знятті чергових прошарків у її товщині, щоб нижня межа його знаходилася на початку якісної зони або в її товщі і при цьому поверхня, що утвориться після спрацювання виробу на величину допустимого зносу, знаходилася у межах якісної зони. Відомо, зокрема, з [1, с.20-21, рис.1.3], що показники якості газотермічних покриттів по товщині змінюються з виокремленням трьох шарів: верхнього В - з погіршеними змінними значеннями показників якості; середнього Б - зі стабільними екстремальними (найліпшими) значеннями показників якості; нижнього А - з погіршеними значеннями показників якості. Отже, показники зносостійкості по товщині покриття будуть змінюватися відповідно значенням якості покриття. Знаючи, що покриття по товщині мають змінні властивості, а, середня зона є найякіснішою з точки зору щільності, твердості та зносостійкості, є можливим розмістити робочу поверхню саме в цій зоні. Правильно призначивши припуск, ми зріжемо неякісні прошарки газотермічного покриття, в результаті чого робоча поверхня співпаде з найбільш зносостійким прошарком якісної зони. Суть винаходу пояснюється кресленнями. Перелік креслень: Фіг.1 - товщина найбільш міцної, а, отже, і найбільш зносостійкої зони Б в покритті, варіант розташування і товщина прошарку на допустимий знос tп.з., припуск Z1, що знімається при цьому. Фіг.2 - варіант місця розташування і товщина прошарку на допустимий знос tп.з.. та припуск Z2, що знімається при цьому. Заявлений спосіб визначення оптимального припуску на механічну обробку виробів з газотер 95566 4 мічними покриттями виконують в такій послідовності. 1. Реєструючи значення сили різання, яка виникає при знятті прошарку за прохід (товщина прошарку відповідає глибині різання), знімаємо все покриття за кількість проходів, рівну частці від ділення його товщини h на величину глибини різання, яку вибирають мінімально можливою для використовуваного під час роботи обладнання і кратною товщині покриття і отримуємо масив значень сили різання. 2. Визначаємо за максимальними значеннями сили різання товщину якісної зони Б, при обробці поверхонь, в якій спостерігаються найвищі значення, тобто товщину найбільш міцної, а, отже, і найбільш зносостійкої зони (Фіг.1). 3. На основі отриманих даних для кінцевої обробки приймаємо припуск Z, який дорівнює сумарній величині товщин прошарків, що передують прошарку, при видаленні якого сила різання зростає до найбільшого значення і протягом подальшого зняття чергових прошарків тримається на такому ж рівні. 4. Знаючи товщину і місце розташування якісного прошарку, призначаємо припуск на механічну обробку таким, при знятті якого оброблена поверхня буде знаходитись на початку якісної зони покриття або в її товщі на такій глибині, щоб при цьому товщина прошарку на допустимий знос не була більшою за товщину якісної зони Б (фіг. 2). При проведенні досліджень для реалізації запропонованого способу визначення оптимального припуску на механічну обробку виробів із газотермічними покриттями обробляли зразок, послідовно видаляючи покриття товщиною 1,95мм за 13 проходів (глибина різання t=0,15мм). Після кожного проходу реєстрували силу різання. За найбільшими значеннями, що прослідковувалися після 3-го5-го проходів - 71Н, 69Н, 69Н - визначали дефектний прошарок. Відповідно цьому, за оптимальний припуск Z приймали суму товщин попередніх прошарків, що передували 3-му проходу. Отже, Z=0,3мм. Таким чином, проведені вдосконалення способу визначення оптимального припуску на механічну обробку виробів із газотермічними покриттями дозволили вирішити поставлену задачу. Джерела інформації: 1. Пилипенко О.М. Вібраційна обробка газотермічних покриттів. -Черкаси: Сіяч, 2000. - 203с. 2. Газотермические покрытия из порошковых материалов: Справочник / Ю.С.Борисов, Ю.А.Харламов, С.Л.Сидоренко, Е.Н.Ардатовская. К.: Наук, думка, 1987. - 544с. 3. Патент Российской Федерации №2026771. МПК: В23В1/00. Способ определения оптимального припуска / А.Ф.Багинский, Л.Г.Полонский, В.М.Ночвай и др. - 20.01.95. - Бюл. №2. 5 Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 95566 6 Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601