Співкристали

Реферат: Даний винахід стосується співкристалів ципродинілу і сполуки, що утворює співкристали, яка включає як мінімум одну функціональну групу органічної кислоти. Зокрема даний винахід стосується співкристалів ципродинілу і бурштинової кислоти, фумарової кислоти, малеїнової кислоти, щавлевої кислоти, піразинкарбонової кислоти, гліколевої кислоти, левулінової кислоти, (2-метилфеноксі)оцтової кислоти, гексадеканової кислоти, 4-(метиламіно)бензойної кислоти, триметилоцтової кислоти, піровиноградної кислоти або 4-гідрокси-4'-біфенілкарбонової кислоти. UA 100238 C2 (12) UA 100238 C2 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується нових співкристалів ципродинілу і піриметанілу і їх застосувань у фунгіцидних композиціях, зокрема в агрохімічних композиціях. Як ципродиніл, так і піриметаніл являють собою анілінопіримідинові фунгіциди, причому вважається, що вони діють за допомогою інгібування біосинтезу метіоніну і секреції гідролітичних ферментів грибків. Ципродиніл застосовують як листовий фунгіцид на зернових культурах, винограді, насіннєвих плодових культурах, кісточкових плодових культурах, полуниці, овочах, польових культурах і декоративних рослинах, а також як засіб для дезінфекції насіння ячменю, з метою боротьби проти широкого спектра патогенних мікроорганізмів, таких як Tapesia yallundae і T. acuformis, Erysiphe spp., Pyrenophora teres, Rhynchosporium secalis, Botrytis spp., Alternaria spp., Venturia spp. і Monilinia spp. Піриметаніл застосовують для боротьби із сірою цвіллю (Botrytis cinerea) на виноградній лозі, фруктових рослинах, овочах і декоративних рослинах, а також при боротьбі з паршою (Venturia inaequalis або V.pirina) на листках насіннєвих культур. Обидві обговорювані сполуки є у продажу, і вони описані у «The Pesticide Manual» [The Pesticide Manual - A Word Compendium; Thirteenth Edition; Editor: C. D. S. Tomlin; The British Corp Protection Council]. Відомо, що існують дві поліморфні форми ципродинілу, причому обидві ці форми демонструють характерні, але розрізнюванні, діапазони температур плавлення: форма A плавиться в діапазоні від 70 до 72°C і форма B від 74 до 76°C. Термодинамічна стабільність поліморфних форм A і B енантіотропно пов’язана й існує температура фазового переходу, яка, хоч і чуттєва до інших умов, як правило, знаходиться в діапазоні від 15 до 40°C - тобто саме в діапазоні коливань температури, які можуть відбуватися при переробці і зберіганні агрохімічних складів (як правило від -10°C до +50°C). Нижче температури фазового переходу термодинамічно стабільною є форма A, і вище цієї температури термодинамічно стабільною формою є форма B. Отже, в умовах зберігання тверда форма ципродинілу може піддаватися перетворенням за рахунок зміни кристалічної структури між двома описаними поліморфними формами, що веде до утворення небажаних великих частинок, які могли б, наприклад, засмічувати насадку розпилювача при застосуванні продукту. Крім того, описана трансформація кристалічної решітки означає, що є можливість непросто зберігати продукт у вигляді однорідного складу, що може вести до проблем при перенесенні в ємності для розведення і не давати гарантії правильної концентрації при розведенні. Відповідно, ці властивості в даний час обмежують склади на основі ципродинілу форматом, в якому ципродиніл знаходиться в солюбілізованій формі, тобто емульсійними концентратами. Аналогічні проблеми існують для піриметанілу, який також може кристалізуватися із звичайних сполук в умовах їх зберігання. Крім того, піриметаніл є досить леткою сполукою. Ці проблеми утруднюють застосування таких сполук, як, наприклад, концентрат суспензії й у деяких ситуаціях обмежують використання піриметанілу. Таким чином, перераховані утруднення означають, що при одержанні складів, зберіганні і застосуванні піриметанілу виникають проблеми, подібні до проблем з ципродинілом. Одержання нових твердих форм ципродинілу і піриметанілу, для яких нехарактерні фазові перетворення в діапазоні коливання температур при зберіганні і/або які не піддаються кристалізації при одержанні складів і зберіганні, і/або які виявляють меншу леткість, могло б забезпечити одержання складів у вигляді твердих дисперсій (тобто концентратів суспензій, суспензій-емульсій і продуктів вологого гранулювання) які можуть мати необхідні токсичні властивості, регульоване вивільнення або хімічну стабільність. Відповідно, у даному винаході розроблені нові співкристалічні форми ципродинілу або піриметанілу з поліпшеними властивостями в порівнянні з існуючими в продажу різновидами цих фунгіцидів. Зокрема у винаході розроблені співкристали ципродинілу або піриметанілу зі сполукою, що утворює співкристали, яка містить як мінімум одну функціональну групу органічної кислоти. Більш конкретно, у винаході розроблені співкристали ципродинілу зі сполукою, що утворює співкристали, яка містить як мінімум одну функціональну групу органічної кислоти. Відповідно, органічна кислота містить як мінімум одну функціональну групу сульфонової кислоти або карбонової кислоти. Прийнятні сполуки, що утворюють співкристали, які містять як мінімум одну функціональну групу сульфонової кислоти, містять, не обмежуючись перерахованими, 1,5нафталіндисульфонову кислоту, 1,2-нафталіндисульфонову кислоту, 4-хлорбензолсульфонову кислоту, бензолсульфонову кислоту, цикламову кислоту, метансульфонову кислоту і птолуолсульфонову кислоту. Прийнятні сполуки, що утворюють співкристали, які містять як мінімум одну функціональну групу карбонової кислоти, містять, не обмежуючись перерахованим, 1-гідрокси-2-нафтойну кислоту, 4-амінобензойну кислоту, оцтову кислоту, триметилоцтову кислоту, (2 1 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 метоксифеноксі)оцтову кислоту, адипінову кислоту, аланін, аргінін, аскорбінову кислоту, аспарагін, аспарагінову кислоту, азелаїнову кислоту, бензолсульфонову кислоту, бензойну кислоту, 4-метиламінобензойну кислоту, 2-феноксибензойну кислоту, 2-ацетоксибензойну кислоту, камфорну кислоту, капринову кислоту, коричну кислоту, лимонну кислоту, цистеїн, диметилгліцин, мурашину кислоту, фумарову кислоту, галактарову кислоту, гентизинову кислоту, глюконову кислоту, глюкуронову кислоту, глутамінову кислоту, глутамін, глутарову кислоту, гліцин, гліколеву кислоту, гексадеканову кислоту, гіпурову кислоту, гістидин, ізолейцин, молочну кислоту, лактобіонову кислоту, лауринову кислоту, лейцин, левулінову кислоту, лізин, малеїнову кислоту, яблучну кислоту, малонову кислоту, мигдальну кислоту, метіонін, нікотинову кислоту, оротову кислоту, щавлеву кислоту, пальмітинову кислоту, памову кислоту, фенілаланін, пімелінову кислоту, пролін, пропіонову кислоту, піроглутамінову кислоту, піразинкарбонову кислоту, піровиноградну кислоту, 4-аміносаліцилову кислоту, саліцилову кислоту, себацинову кислоту, серин, стеаринову кислоту, коркову кислоту, бурштинову кислоту, винну кислоту, тіоціанову кислоту, треонін, трихлороцтову кислоту, трифтороцтову кислоту, триптофан, тирозин, валін, біфеніл-4-карбонову кислоту, біфеніл-2-карбонову кислоту, 4′-метил2-біфенілкарбонову кислоту, 4-біфенілоцтову кислоту, 4′-гідрокси-4-біфенілкарбонову кислоту і фенбуфен. Прийнятні сполуки, що утворюють співкристали, які містять дві функціональні групи карбонової кислоти, містять, не обмежуючись перерахованим, адипінову кислоту, аспарагінову кислоту, азелаїнову кислоту, камфорну кислоту, фумарову кислоту, глутамінову кислоту, глутарову кислоту, малеїнову кислоту, яблучну кислоту, малонову кислоту, щавлеву кислоту, пімелінову кислоту, себацинову кислоту, коркову кислоту, бурштинову кислоту і винну кислоту. Більш конкретно, речовина, що утворює співкристали являє собою бензойну кислоту, бурштинову кислоту, фумарову кислоту, малеїнову кислоту, щавлеву кислоту, піразинкарбонову кислоту, гліколеву кислоту, левулінову кислоту, (2-метилфеноксі)оцтову кислоту, гексадеканову кислоту, 4-(метиламіно)бензойну кислоту, триметилоцтову кислоту, піровиноградну кислоту, гліколеву кислоту або 4-гідрокси-4′-біфенілкарбонову кислоту. Найбільше конкретно, речовина, що утворює співкристали являє собою бензойну кислоту або бурштинову кислоту, зокрема бурштинову кислоту. Співкристалічна форма ципродинілу або піриметанілу і сполуки, що утворює співкристали, може бути охарактеризована морфологією кристала або окремими піками в картині дифракції рентгенівських променів на порошку, вираженими у вигляді кутів 2 тета. В одному з варіантів здійснення даного винаходу розроблена співкристалічна форма ципродинілу і бензойної кислоти, яка характеризується картиною дифракції рентгенівських променів на порошку, вираженою у вигляді кутів 2 тета, де зазначена картина містить величини кутів 2 тета, перераховані в таблиці 1 або таблиці 2. У цих таблицях показані значення 2 тета, міжшарових відстаней d, і відносні інтенсивності окремих піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку двох форм співкристалів ципродиніл-бензойної кислоти, перша з яких має вигляд голчастих кристалів білого кольору, а друга ромбічних кристалів білого кольору. Таблиця 1 2θ () 9,034 10,266 11,234 13,704 17,081 17,962 21,717 23,436 24,888 28,476 міжшарова відстань d (Å) 9,780 8,610 7,870 6,456 5,187 4,934 4,089 3,793 3,575 3,132 2 Відносна інтенсивність (%) 43,9 64,4 64,7 46,2 42,1 100,0 50,1 47,1 66,1 43,7 UA 100238 C2 Таблиця 2 2θ (°) 11,201 11,660 13,978 15,050 18,584 19,297 20,793 23,865 25,697 26,765 5 10 15 20 25 30 35 40 45 міжшарова відстань d (Å) 7,893 7,584 6,331 5,882 4,771 4,596 4,269 3,726 3,464 3,328 Відносна інтенсивність (%) 56,7 64,4 55,9 52,2 59,2 58,3 58,2 100,0 60,9 56,6 Було несподівано виявлено, що ципродиніл і органічна кислота, зокрема, бензойна кислота, бурштинова кислота, фумарова кислота, малеїнова кислота, щавлева кислота або піразинкарбонова кислота, можуть утворювати співкристали, причому утворювані співкристали підсилюють корисні властивості ципродинілу в порівнянні з вільною формою ципродинілу. Зокрема ці співкристали не демонструють того ж фазового переходу, що демонструє ципродиніл у вільному стані. Ця особливість, мабуть, має важливе значення, оскільки вона дає переваги при виробництві, виготовленні складів і зберіганні. Зокрема постулюється, що оскільки ця нова тверда форма ципродинілу не буде піддаватися зміні кристалічної структури під час одержання сполук або зберігання, як у вигляді речовини технічної чистоти, так і у вигляді складів, технічна речовина і склади на її основі будуть зберігати свою гомогенність. Крім того, ця стабільна форма ципродинілу дасть можливість розробляти нові формати твердих складів, наприклад, концентрати суспензій, суспензії-емульсії і продукти вологого гранулювання і приведе до потенційного поліпшення чистоти (завдяки можливості виділяти тверді, а не рідкі форми), а також до полегшення роботи зі складами (наприклад, зниженню токсичності). У даному описі термін «співкристал» означає кристалічну речовину, яка містить два або кілька окремих компонентів у стехіометричному співвідношенні, причому кожний з них має відмітні фізичні характеристики, такі як структура, температура плавлення і теплота плавлення. Ці співкристали можуть бути утворені за рахунок декількох форм молекулярної взаємодії, у т.ч. утворення водневих зв’язків, π (пі)-зв’язування, комплексоутворення за типом гість-хазяїн і Вандер-Вальсових взаємодій. З кількості перелічених вище взаємодій, переважною взаємодією в утворенні співкристалів є утворення водневих зв’язків, при якому формується нековалентний зв’язок між донором водневого зв’язку однієї з частинок і акцептором водневого зв’язку іншої частинки. Переважними співкристалами за даним винаходом є такі співкристали, в яких існує водневий зв’язок між сполукою, що утворює співкристал, і ципродинілом або піриметанілом. Слід зазначити, що утворення водневих зв’язків може приводити до виникнення декількох різних міжмолекулярних ансамблів, і тому співкристали за даним винаходом можуть існувати в одній або декількох полімерних формах, як у випадку кристалів ципродиніл-бензойної кислоти, докладно описаних вище й у прикладах. Поліморфні співкристали можуть містити будь-які молярні співвідношення ципродинілу або піриметанілу і супутньої речовини, але, як правило, ці співвідношення будуть знаходитися в діапазоні від 5:1 до 1:5. У системах, де ципродиніл, піриметаніл або супутня речовина виявляють ізомерію, поліморфні форми можуть також містити ізомери в різних співвідношеннях. Кожна з поліморфних форм може бути охарактеризована однією або декількома аналітичними методиками, застосовуваними для твердих форм, у т ч. дифракцією рентгенівських променів на монокристалі, дифракцією рентгенівських променів на порошку, DSC, спектроскопією комбінаційного розсіювання або інфрачервоною спектроскопією. Конкретно, молярне співвідношення ципродинілу або піриметанілу і сполуки, що утворює співкристали, знаходиться в діапазоні від 5:1 до 1:5. Більш конкретно, співвідношення ципродинілу або піриметанілу і сполуки, що утворює співкристали, знаходиться в діапазоні від 3:1 до 1:3. Ще більш конкретне співвідношення ципродинілу або піриметанілу і сполуки, що утворює співкристали, знаходиться в діапазоні від 2:1 до 1:1. Найбільш прийнятним є співвідношення ципродинілу або піриметанілу і сполуки, що утворює співкристали, приблизно 1:1. 3 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Співкристали за даним винаходом одержують шляхом приведення в зіткнення ципродинілу або піриметанілу зі сполукою, що утворює співкристали. Це може бути здійснене шляхом (і) спільного подрібнювання двох твердих речовин, (ii) плавлення одного або обох компонентів і їх повторної кристалізації, (iii) солюбілізації ципродинілу або піриметанілу і додавання сполуки, що утворює співкристали або (iv) солюбілізації сполуки, що утворює співкристали, і додавання ципродинілу або піриметанілу. Крім того, існує можливість солюбілізувати ципродиніл або піриметаніл у сполуці, що утворює співкристали, і навпаки. Після цього дають здійснитися кристалізації в прийнятних умовах. Наприклад, кристалізація може вимагати зміни властивостей розчину, таких як pН або температура, або зміни концентрації розчиненої речовини, звичайно шляхом видалення розчинника і, як правило, шляхом висушування розчину. Видалення розчинника приводить до збільшення концентрації ципродинілу або піриметанілу з часом, за рахунок чого полегшується кристалізація. Якщо утворилася тверда фаза, яка містить будь-які кристали, її можна досліджувати, як описано в даній заявці. Відповідно, у даному винаході розроблений спосіб одержання співкристалів за даним винаходом, що включає (a) подрібнювання, нагрівання або змішування у формі розчинів ципродинілу або піриметанілу зі сполукою, що утворює співкристали, в умовах кристалізації, так щоб утворилася тверда фаза; (b) виділення співкристалів, що містять ципродиніл або піриметаніл і сполуку, що утворює співкристали. Дослідження твердої фази на наявність співкристалів ципродинілу або піриметанілу і сполуки, що утворює співкристали, може бути виконане за стандартними методиками, які відомі у техніці. Наприклад, для визначення наявності співкристалів зручно застосовувати стандартну методику дифракції рентгенівських променів на порошку. Визначення наявності співкристалів може бути здійснене шляхом порівняння спектра ципродинілу або піриметанілу, сполуки, що утворює співкристали і передбачуваних співкристалів, для встановлення того факту, чи дійсно утворилися співкристали. Інші методики, застосовувані аналогічним чином, включають диференціальну скануючу калориметрію (DSC), термогравіметричний аналіз (TGA) і спектроскопію комбінаційного розсіювання. При визначенні структури співкристалів особливо застосовна методика дифракції рентгенівських променів на монокристалі. Співкристали за даним винаходом можуть бути легко включені у фунгіцидні композиції (включаючи агрохімічні композиції) звичайними способами. Відповідно, винахід також стосується фунгіцидних композицій, що містять співкристали за даним винаходом, які були визначені вище. В одному з варіантів здійснення фунгіцидна композиція являє собою агрохімічну композицію. Агрохімічна композиція, що містить співкристали за даним винаходом, може застосовуватися для боротьби з патогенними грибками на багатьох видах рослин. Відповідно, даний винахід стосується також способу профілактики/боротьби з грибковими інфекціями на рослинах або посадковому матеріалі рослин, що включає обробку рослини або посадкового матеріалу рослини фунгіцидно-ефективною кількістю агрохімічної композиції за даним винаходом. Під «посадковим матеріалом рослин» маються на увазі насіння всіх видів (плоди, бульби, цибулини, зерна і т. д.), черешки, паростки і т. п. Зокрема агрохімічні композиції за даним винаходом можуть застосовуватися для боротьби, наприклад, проти Cochliobolus sativus, Erysiphe spp., включаючи E. graminis, Leptosphaeria nodorum, Puccinia spp., Pyrenophora teres, Pyrenophora triticirepentis, Rhynchosporium secalis, Septoria spp., Mycosphaerella musicola, Mycosphaerella fijiensis var. difformis, Sclerotinia homoeocarpa, Rhizoctonia solani, Puccinia spp., Rhizoctonia solani, Helminthosporium oryzae, комплексу брудних волотків, Hemileia vastatrix, Cercospora spp., Monilinia spp., Sphaerotheca spp., Tranzschelia spp. і Helminthosporium spp., Tapesia yallundae і T. acuformis, Botrytis spp., Alternaria spp. і Venturia spp. Агрохімічні композиції за даним винаходом прийнятні для боротьби з переліченими захворюваннями на ряді рослин і їх посадковому матеріалі, включаючи наступні цільові рослини, але не обмежуючись тільки ними: зернові культури (пшеницю, ячмінь, жито, овес, кукурудзу (включаючи польову кукурудзу, кукурудзу, що лопається і цукрову кукурудзу), рис, сорго і споріднені культури); буряк (цукровий буряк і кормовий буряк); бобові рослини (боби, сочевицю, горох, соєві боби); олійні рослини (рапс, гірчицю, соняшник); рослини сімейства гарбузових (кабачки, огірки, дині); волокнисті рослини (бавовна, льон, коноплі, джут); овочі (шпинат, латук, аспарагус, капуста, морква, баклажани, цибуля, перець, помідори, картопля, стручковий перець, окра); плантаційні культури (банани, фруктові дерева, каучукові дерева, розсаду з розплідників), декоративні рослини (квіти, чагарники, ряснолистяні дерева і 4 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вічнозелені рослини, наприклад, хвойні дерева); а також інші рослини, наприклад, виноград, плодові чагарники (наприклад, чорницю), журавлину, перцеву м’яту, ревінь, м’яту кучерявеньку, цукрову тростину і дернову траву, включаючи, але не обмежуючись цим, дернову траву для холодного сезону (наприклад, тонконіг (Poa L.) такий як тонконіг луговий кентуккський (Poa pratensis L.), тонконіг звичайний (Poa trivialis L.), тонконіг сплюснутий (Poa compressa L.) і тонконіг однолітній (Poa annua L.); мітлицю (Agrostis L.), наприклад, мітлицю болотну (Agrostis palustris Huds.), мітлицю волосоподібну (Agrostis tenius Sibth.), мітлицю собачу (Agrostis canina L.) і мітлицю білу (Agrostis alba L.); вівсяницю (Festuca L.), наприклад, вівсяницю тростинну (Festuca arundinacea Schreb.), вівсяницю високу (Festuca elatior L.) і тонколисті види вівсяниці, такі як червона вівсяниця (Festuca rubra L.), вівсяниця скупчена (Festuca rubra var. commutata Gaud.), вівсяниця овеча (Festuca ovina L.) і вівсяниця жорсткувата (Festuca longifolia); а також пажитниця (Lolium L.), така як пажитниця багаторічна (Lolium perenne L.) і пажитниця однолітня (Італійський) (Lolium multiflorum Lam.)), а також дернову траву для теплого сезону (наприклад, бермудську траву (Cynodon L. C. Rich), включаючи гібридну і звичайну бермудську траву; цойсію японську (Zoysia Willd.), августинову траву (Stenotaphrum secundatum (Walt.) Kuntze); і еремохлою змієхвосту (Eremochloa ophiuroides (Munro.) Hack.)). Крім того, варто розуміти, що термін «культури» включає ті культури, яким була надана стійкість до шкідників і пестицидів, включаючи гербіциди й окремі класи гербіцидів, в результаті здійснення звичайних методик селекції або генної інженерії. Стійкість, наприклад, до гербіцидів означає знижену сприйнятливість до ураження, викликаного окремими гербіцидами, в порівнянні зі звичайними сортами культур. Культури можуть бути модифіковані або виведені таким чином, щоб мати стійкість, наприклад, до інгібіторів HPPD, таких як мезотріон, або інгібіторів EPSPS, таких як гліфосат. Норма застосування агрохімічної композиції за даним винаходом буде залежати від конкретного типу грибків, з якими ведеться боротьба, необхідного ступеня придушення їх життєдіяльності і термінів застосування, причому спосіб застосування препарату може бути легко визначений фахівцем у даній галузі. В основному композиції за даним винаходом можуть застосовуватися в кількості від 0,005 кілограм/гектар (кг/га) до приблизно 5,0 кг/га, за перерахунком на загальну кількість діючого фунгіциду в композиції. Переважною є норма застосування від приблизно 0,1 кг/га до приблизно 1,5 кг/га, причому особливо переважною є норма застосування від приблизно 0,3 кг/га до 0,8 кг/га. На практиці агрохімічні композиції, що містять співкристали за даним винаходом, застосовують у вигляді складів, що містять різні допоміжні речовини і носії, відомі або застосовувані в промисловості. Так, наприклад, ці композиції можуть входити до складу гранул, змочуваних порошків, емульгованих концентратів, концентратів суспензій (включаючи масляні дисперсії), порошків або дустів, сипких складів, розчинів, суспензій або емульсій, суспензійемульсій, або входити до складу форм із регульованим вивільненням, наприклад, мікрокапсул. Конкретно, агрохімічні композиції за даним винаходом можуть приймати форму концентрату суспензій, емульсій або продуктів вологого гранулювання. Ці склади більш докладно описані нижче за текстом і вони можуть містити від мінімум приблизно 0,5 мас.% до максимум приблизно 95 мас.% або більш діючого інгредієнта у формі співкристалів. Оптимальна кількість буде залежати від складу, застосовуваного устаткування і природи патогенного грибка, з яким передбачається боротися. Змочувальні порошки існують у формі тонкоподрібнених частинок, що легко диспергуються у воді або інших рідких носіях. Ці частинки містять діючий інгредієнт, що втримується у твердій матриці. Типові тверді речовини містять фулерову землю, каолінові глини, діоксид кремнію й інші легко змочувальні органічні або неорганічні тверді речовини. Змочувальні порошки звичайно містять від приблизно 5% до приблизно 95% діючого інгредієнта, а також невелику кількість змочувального, диспергуючого або емульгуючого засобу. Емульгаційні концентрати являють собою гомогенні рідкі композиції, дисперговані у воді або інших рідинах, причому вони можуть складатися повністю з діючої сполуки в сполученні з рідким або твердим емульгуючим засобом, або ж вони можуть містити рідкий носій, наприклад, ксилол, важкі ароматичні нафтопродукти, ізофорон й інші нелеткі органічні розчинники. При застосуванні ці концентрати диспергують у воді або інших рідинах і як правило наносять у вигляді спрею на поверхню, призначену для обробки. Кількість діючого інгредієнта може знаходитися в межах від приблизно 0,5% до приблизно 95% від маси концентрату. Концентрати суспензій являють собою склади, в яких тонкоподрібнені тверді частинки діючої сполуки утворюють стійку суспензію. Ці тверді частинки можуть бути суспендовані у водяному розчині або в олії (у вигляді масляної дисперсії). Ці склади можуть містити засоби проти осадження і диспергуючі засоби, а також можуть додатково містити змочувальні засоби для 5 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 поліпшення активності, а також засоби проти піноутворення й інгібітори росту кристалів. При застосуванні ці концентрати розріджують у воді і як правило наносять у вигляді спрею на поверхню, призначену для обробки. Кількість діючого інгредієнта може знаходитися в межах від приблизно 0,5% до приблизно 95% від маси концентрату. Гранульовані сполуки містять як екструдати, так і відносно великі частинки, і їх можна без розведення наносити на зону рослини, де потрібно придушення патогенних грибків, або, наприклад, диспергувати перед застосуванням у ємності розпилювача. Типові носії гранульованих складів містять пісок, фулерову землю, атапульгітову глину, бентонітові глини, монтморилонітову глину, вермикуліт, перліт, карбонат кальцію, цеглу, пемзу, пірофіліт, каолін, доломіт, гіпс, деревне борошно, здрібнену серцевину кукурудзяних качанів, здрібнену шкарлупу арахісу, цукру, хлорид натрію, сульфат натрію, силікат натрію, борат натрію, оксид магнію, слюду, оксид заліза, оксид цинку, оксид титану, оксид сурми, кріоліт, гіпс, діатомову землю, сульфат кальцію й інші органічні або неорганічні матеріали, які абсорбують діючу сполуку або можуть бути покриті нею. Гранульовані склади, призначені для застосування без розведення, як правило, містять від приблизно 5% до приблизно 25% діючих інгредієнтів, які можуть включати поверхнево-активні речовини, такі як важкі ароматичні вуглеводні, гас й інші нафтові фракції або рослинні олії; і/або клейкі речовини, такі як декстрини, клей або синтетичні смоли. Якщо гранули передбачається диспергувати у ємності розпилювача перед застосуванням, вміст діючого інгредієнта може бути збільшений до 80%. Дусти являють собою сипкі суміші діючого інгредієнта з тонкоподрібненими твердими речовинами, такими як тальк, глини, пудри й іншими органічними і неорганічними твердими речовинами, які діють як дисперсанти і носії. Мікрокапсули, як правило, являють собою дрібні краплі або гранули діючого інгредієнта, укладені в інертну пористу оболонку, яка дає можливість проникати укладеному усередині матеріалу в навколишній простір з регульованою швидкістю. Інкапсульовані крапельки як правило мають діаметр приблизно від 1 до 50 мікронів. Маса рідини, що знаходиться усередині, як правило, складає від 50 до 99% мас. капсули, і в цю рідину крім діючої сполуки може входити розчинник. Інкапсульовані гранули, як правило, являють собою пористі гранули з пористою оболонкою, що закриває отвір пор гранул, яка містить у порах гранул активні речовини в рідкій формі. Діаметр гранул, як правило, знаходиться в межах від 1 мм до 1 см і скрізь переважно від 1 до 2 мм. Гранули формують шляхом екструзії, агломерації або отвердження при розбризкуванні, або застосовують природні матеріали. Прикладами таких матеріалів є вермикуліт, спечена глина, каолін, атапульгітова глина, деревна тирса і гранульоване вугілля. Матеріали для оболонки або мембрани містять природні і синтетичні каучуки, матеріали на основі целюлози, співполімери стирол-бутадієн, поліакрилонітрили, поліакрилати, поліефіри, поліаміди, полісечовини, поліуретани і ксантати крохмалю. Інші склади, які можна застосовувати з агрохімічним цілями, містять прості розчини діючого інгредієнта в розчиннику, в якому цей інгредієнт повністю розчинний при необхідній концентрації, такому як ацетон, алкільовані нафталіни, ксилол й інші органічні розчинники. Також можуть застосовуватися спреї, що знаходяться під тиском, в яких діючий інгредієнт диспергується в тонкоподрібненій формі в результаті випару низькокипучого розчинника-носія. Багато з описаних вище складів містять змочувальні, диспергуючі або емульгуючі засоби. Прикладами таких засобів є алкіл і алкілурилсульфонати і сульфати, а також їх солі, багатоатомні спирти, поліетоксіетильовані спирти, складні ефіри й аміни жирного ряду. У випадку застосування цих засобів, їх вміст звичайно складає від 0,1% до 40% по масі від маси складу. Прийнятні для застосування в сільському господарстві допоміжні речовини і носії, які застосовні при одержанні композицій за даним винаходом в описаних вище типах складів, добре відомі фахівцю в даній галузі техніки. Прийнятні приклади сполук різних класів можуть бути знайдені в не обмежуючому списку, приведеному нижче за текстом. Прийнятні для застосування рідкі носії містять воду, толуол, ксилол, петролейний ефір, рослинну олію, ацетон, метилетилкетон, циклогексанон, оцтовий ангідрид, ацетонітрил, ацетофенон, амілацетат, 2-бутанон, хлорбензол, циклогексан, циклогесанол, алкілацетати, діацетоновий спирт, 1,2-дихлорпропан, діетаноламін, п-діетилбензол, діетиленгліколь, абіетат діетиленгліколю, бутиловий ефір діетиленгліколю, етиловий ефір діетиленгліколю, метиловий ефір діетиленгліколю, N,N-диметилформамід, диметилсульфоксид, 1,4-діоксан, дипропіленгліколь, метиловий ефір дипропіленгліколю, дибензоат дипропіленгліколю, дипрокситол, алкілпіролідинон, етилацетат, 2-етилгексанол, етиленкарбонат, 1,1,1трихлоретан, 2-гептанон, альфа-пінен, D-лимонен, етиленгліколь, бутиловий ефір етиленгліколю, метиловий ефір етиленгліколю, гама-бутиролактон, гліцерин, діацетат 6 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гліцерину, моноацетат гліцерину, триацетат гліцерину, гексадекан, гексиленгліколь, ізоамілацетат, ізоборнілацетат, ізооктан, ізофорон, ізопропілбензол, ізопропілміристат, молочну кислоту, лауриламін, мезитилоксид, метоксипропанол, метилізоамілкетон, метилізобутилкетон, метиллаурат, метилоктаноат, метилолеат, метиленхлорид, г-ксилол, н-гексан, н-октиламін, октадеканову кислоту, ацетат октиламіну, олеїнову кислоту, олеїламін, про-ксилол, фенол, поліетиленгліколь (ПЕГ400), пропіонову кислоту, пропіленгліколь, монометиловий ефір пропіленгліколю, п-ксилол, толуол, триетилфосфат, триетиленгліколь, ксилолсульфонову кислоту, парафін, мінеральну олію, трихлоретилен, перхлоретилен, етилацетат, амілацетат, бутилацетат, метанол, етанол, ізопропанол і спирти більш високої молекулярної маси, такі як аміловий спирт, тетрагідрофурфуриловий спирт, гексанол, октанол і т. д., етиленгліколь, пропіленгліколь, гліцерин, N-метил-2-піролідинон і т. п. Найбільш прийнятним носієм для розведення концентратів загалом є вода. Прийнятні тверді носії містять тальк, діоксид титану, пірофілітову глину, оксид кремнію, атапульгітову глину, кізельгур, крейду, діатомову землю, вапно, карбонат кальцію, бентонітову глину, фулерову землю, лушпайки насіння соняшника, пшеничне борошно, соєве борошно, пемзу, деревне борошно, борошно зі шкарлупи волоського горіха, лігнін і т. п. Як у твердих, так і в рідких типах описаних композицій переважно застосовується широкий спектр поверхнево-активних речовин, особливо, якщо ці композиції призначені для розведення носієм перед застосуванням. Поверхнево-активні речовини за своїм характером можуть бути аніонними, катіонними, неіонними або полімерними, і можуть застосовуватися як емульгуючі засоби, змочувальні засоби, суспендуючі засоби або з іншими цілями. Типові поверхневоактивні речовини містять солі алкілсульфатів, наприклад, лаурилсульфат діетаноламонію; солі алкілурилсульфонатів, наприклад, додецилбензолсульфонат кальцію; продукти приєднання алкілфенол-алкіленоксид, наприклад, етоксилат нонілфенолу-C18; продукти приєднання спирталкіленоксид, наприклад, етоксилат тридецилового спирту-C16; мила, наприклад, стеарат натрію; солі алкілнафталінсульфонатів, наприклад, натрій дибутилнафталінсульфонат; солі діалкілових складних ефірів сульфосукцинатів, наприклад, натрій ді(2етилгексил)сульфосукцинат; складні ефіри сорбіту, наприклад, сорбітолеат; похідні четвертинного амонію, наприклад, хлорид лаурилтриметиламонію; ефіри поліетиленгліколю і жирних кислот, наприклад, стеарат поліетиленгліколю; блок співполімери етиленоксиду і пропіленоксиду; а також солі моно і діалкілефірів фосфорної кислоти. Інші допоміжні засоби, звичайно застосовувані в агрохімічних композиціях, містять інгібітори кристалізації, модифікатори в’язкості, суспендуючі засоби, модифікатори утворення крапельок при розпиленні, пігменти, антиоксиданти, піноутворювальні засоби, світлозахисні засоби, засоби для поліпшення сумісності, піногасники, комплексоутворювальні засоби, нейтралізуючі засоби, а також буфери, інгібітори корозії, барвники, одоранти, засоби, що підсилюють розтікання, засоби, що сприяють проникненню, живильні мікроелементи, м’якшильні засоби, мастильні засоби, засоби, що поліпшують адгезію і т.п. Крім того, з агрохімічною композицією за даним винаходом можна комбінувати інші біологічно активні інгредієнти або композиції. Наприклад, композиції за даним винаходом можуть містити інші фунгіциди, гербіциди, інсектициди, бактерицидні засоби, аскарициди, нематоциди і/або регулятори росту рослин, з метою розширення спектра дії композиції. Кожний з описаних вище складів може бути виготовлений у вигляді упаковки, що містить фунгіциди разом з іншими інгредієнтами складу (розріджувачі, емульгатори, ПАР і т. д.). Крім того, склади можна одержувати способом змішання в ємності, при якому фермер одержує інгредієнти окремо і змішує їх на місці застосування. Описані склади можна наносити на поверхні, де необхідно здійснювати боротьбу з хворобами, за допомогою стандартних способів. Дусти й рідкі композиції, наприклад, можна наносити із застосуванням моторних обпилювачів, щіток, ручних розпилювачів і оприскувачівдустерів. Сполуки можна також розпорошувати з літаків у вигляді дусту або спрею або наносити за допомогою тампонів з мотузок. Як тверді, так і рідкі склади можна наносити на ґрунт у місці виростання рослини, яка підлягає обробці, що дозволяє діючим інгредієнтам проникати в рослину через корені. Крім цього, склади за даним винаходом можна застосовувати для оброблення посадкового матеріалу рослин, з метою забезпечення захисту від грибкових інфекцій на посадковому матеріалі, а також від фітопатогенних грибків, що знаходяться в ґрунті. Конкретно, діючий інгредієнт може наноситися на посадковий матеріал рослин, який передбачається піддати захисту, шляхом просочування посадкового матеріалу, зокрема насіння, або рідким складом фунгіциду, або покриттям їх твердим складом. В особливих випадках можливі також інші типи застосування, наприклад, вибіркова обробка порізів на рослинах або обробка пагонів, які служать посадковим матеріалом. 7 UA 100238 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Доцільно наносити агрохімічні композиції і склади за даним винаходом до розвитку захворювання. Норма і частота застосування складів відповідають звичайно застосовуваним у техніці, і ці параметри будуть залежати від небезпеки зараження грибковими патогенами. Нижче за текстом даний винахід буде описаний за допомогою наступних необмежуючих прикладів й ілюстрацій. ПРИКЛАДИ 1. Одержання співкристалів ципродинілу й бензойної кислоти 4 г ципродинілу (форма B) і 2,4 г бензойні кислоти додавали до 200 мл ізогексану, що знаходиться при 60°C у круглодонній колбі; речовини негайно розчинялися і розчин витримували при перемішуванні при 60°C протягом 30 хв. Розчин охолоджували зі швидкістю 10°C/год до 25°C і витримували при 25°C протягом ночі. Продукт (голчасті кристали білого кольору) відокремлювали фільтруванням. 4 г ципродинілу (форма B) і 2,4 г бензойні кислоти додавали до 250 мл ізогексану, що знаходиться при 60°C у круглодонній колбі; речовини негайно розчинялися і розчин витримували при перемішуванні при 60°C протягом 30 хв. Розчин охолоджували шляхом видалення джерела тепла і додавання холодної води у водяну баню, у яку занурена круглодонна колба. Продукт (ромбічні кристали білого кольору) відокремлювали фільтруванням. На фіг. 1 показані картини дифракції рентгенівських променів на порошках (a) форми A ципродинілу, (b) форми B ципродинілу, (c) кристалів ципродиніл-бензойної кислоти (голчасті кристали білого кольору) і (d) бензойної кислоти. На фіг. 2 показані картини дифракції рентгенівських променів на порошках (a) форми A ципродинілу, (b) форми B ципродинілу, (c) кристалів ципродиніл-бензойної кислоти (ромбічні кристали білого кольору) і (d) бензойної кислоти. На фіг. 3 показані криві диференціальної скануючої калориметрії (a) форми B ципродинілу, (b) кристалів ципродиніл-бензойної кислоти (голчасті кристали білого кольору) і (c) бензойної кислоти. На фіг. 4 показані криві диференціальної скануючої калориметрії (a) форми B ципродинілу, (b) кристалів ципродиніл-бензойної кислоти (ромбічні кристали білого кольору) і (c) бензойної кислоти. Аналіз дифракції рентгенівських променів на порошку явно показує, що продукт не має подібності до будь-яких з вихідних фаз, і це дає підстави припустити, що утворилася нова тверда фаза. Криві диференціальної скануючої калориметрії двох продуктів показують, що голчасті кристали білого кольору демонструють один ендотермічний пік, що відповідає плавленню при температурі 104C, і ромбічні кристали білого кольору при 109C. Вихідні кристалічні фази мають температуру плавлення 79C для форми B ципродинілу і 126C для бензойної кислоти. 2. Співкристали ципродиніл-малеїнової кислоти Фіг. 5: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу, форма B (b), співкристалів ципродиніл-малеїнової кислоти, форма A (c) і співкристалів ципродиніл-малеїнової кислоти, форма B (d), а також малеїнової кислоти (e). Фіг. 6: криві DSC ципродинілу, форма B (a), співкристалів ципродиніл-малеїнової кислоти, форма A (b), співкристалів ципродиніл-малеїнової кислоти, форма B (c) і малеїнової кислоти (d). Таблиця 3: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошках співкристалів ципродиніл-малеїнової кислоти форми A і форми B. 45 Таблиця 3 Співкристали ципродиніл-малеїнова кислота форма A 2θ 5,2 9,2 10,0 16,8 17,6 18,8 20,2 21,8 25,2 29,3 Співкристали ципродиніл-малеїнова кислота форма B 2θ 7,3 8,9 9,5 12,0 14,7 15,5 16,0 18,9 20,2 22,8 8 UA 100238 C2 5 10 15 20 Методика експерименту Для одержання співкристалів 2 до 1:1 г ципродинілу і 5 мл ацетонітрилу поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50°C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50°C і перемішуванні додавали 1,03 г малеїнової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням за Бюхнером. Для одержання співкристалів 1 до 1:2 г ципродинілу і 5 мл ізогексану поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50C і перемішуванні додавали 1,03 г малеїнової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням за Бюхнером. 3. Співкристали ципродиніл-фумарової кислоти Фіг. 7: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-фумарової кислоти форма A (c) і фумарової кислоти (d). Фіг. 8: криві DSC ципродинілу, форма B (a), співкристалів ципродиніл-фумарової кислоти, форма A (b) і фумарової кислоти (c). Таблиця 4: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-фумарової кислоти форми A. Таблиця 4 Співкристали ципродиніл-фумарова кислота форма A 2θ 9,3 12,0 14,0 14,6 18,3 18,9 19,5 20,0 22,8 23,2 25 30 35 40 Методика експерименту Для одержання співкристалів 2 до 1:1 г ципродинілу і 5 мл ксилолу поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50°C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50°C і перемішуванні додавали 1,03 г фумарової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням за Бюхнером. Для одержання співкристалів 1 до 1:2 г ципродинілу і 5 мл ксилолу поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50C і перемішуванні додавали 1,03 г фумарової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням за Бюхнером. 4. Співкристали ципродиніл-щавелевої кислоти Фіг. 9: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-щавелевої кислоти форма A (c) і щавлевої кислоти (d). Фіг. 10: криві DSC ципродинілу, форма B (a), співкристалів ципродиніл-щавелевої кислоти, форма A (b) і щавлевої кислоти (c). Таблиця 5: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-щавелевої кислоти форми A. 9 UA 100238 C2 Таблиця 5 Співкристали ципродиніл-щавелева кислота форма A 2θ 10,0 12,0 13,9 14,6 15,3 17,7 18,3 22,2 22,7 23,8 5 10 15 20 Методика експерименту Для одержання співкристалів 2 до 1:2 г ципродинілу і 5 мл ТГФ поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50°C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50°C і перемішуванні додавали 0,4 г щавлеві кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням за Бюхнером. Для одержання співкристалів 1 до 1:2 г ципродинілу і 5 мл ТГФ поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50C і перемішуванні додавали 0,8 г щавлевої кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням на лійці Бюхнера. 5. Співкристали ципродиніл-піразинкарбонової кислоти Фіг. 11: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-піразинкарбонової кислоти форма A (c) і піразинкарбонової кислоти (d). Фіг. 12: криві DSC ципродинілу, форма B (a), співкристалів ципродиніл-піразинкарбонової кислоти, форма A (b) і піразинкарбонової кислоти (c). Таблиця 6: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-піразинкарбонової кислоти форми A. Таблиця 6 Співкристали ципродиніл-піразинкарбонова кислота форма A 2θ 4,3 8,5 9,0 9,3 12,7 13,1 18,0 18,7 19,5 25,9 25 30 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1 до 1:2 г ципродинілу і 5 мл етанолу поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50°C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50°C і перемішуванні додавали 1,10 г піразинкарбонової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням на лійці Бюхнера. Для одержання співкристалів 2 до 1:1 г ципродинілу і 5 мл ацетонітрилу поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50C. Після розчинення всього ципродинілу, у 10 UA 100238 C2 5 судину при 50C і перемішуванні додавали 0,55 г піразинкарбонової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням на лійці Бюхнера. 6. Співкристали ципродиніл-янтарної кислоти Фіг. 13: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу, форма B (b), співкристалів ципродиніл-янтарної кислоти, форма A (c) і співкристалів ципродиніл-янтарної кислоти, форма B (d), а також бурштинової кислоти (e). Таблиця 7: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошках співкристалів ципродиніл-янтарної кислоти форми A і форми B. 10 Таблиця 7 Співкристали ципродиніл-янтарна кислота форма A 2θ 7,3 10,8 11,5 10,9 16,1 16,9 19,1 20,2 20,7 22,0 15 20 Співкристали ципродиніл-янтарна кислота форма B 2θ 12,5 17,3 18,7 21,0 22,4 24,0 25,4 28,8 29,3 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1 до 1:2 г ципродинілу і 5 мл метанолу поміщали у 30 мл судину з магнітною мішалкою і нагрівали до 50°C. Після розчинення всього ципродинілу, у судину при 50°C і перемішуванні додавали 2,0 г бурштинової кислоти. Реакційну суміш охолоджували і залишали перемішуватися на 48 годин при кімнатній температурі. Одержаний продукт виділяли фільтруванням на лійці Бюхнера. 7. Співкристали ципродиніл-левулінової кислоти Фіг. 14: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-левулінової кислоти форма B (c) і левулінової кислоти (d). Таблиця 8: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-левулінової кислоти. Таблиця 8 Співкристали ципродиніл-левулінова кислота 2θ 5,9 9,8 11,8 14,2 15,8 16,7 19,3 22,2 23,6 24,0 25,1 26,0 27,8 29,7 30,8 33,7 25 11 UA 100238 C2 5 10 Фіг. 15: криві DSC ципродинілу, форма B (a) і співкристалів ципродиніл-левулінової кислоти, форма B (b). Методика експерименту Для одержання співкристалів 2:1 шляхом кристалізації при розпарюванні 2,0 г ципродинілу додавали в 40 мл судину з 5 мл ацетону. До цієї суміші додавали 1,9 г левулінової кислоти в 5 мл етилацетату. Отриманий зразок витримували при 50C протягом 2 годин і потім остуджували й упарювали, після чого фільтрували на лійці Бюхнера. 8. Співкристали ципродиніл-4-гідрокси-4-біфенілкарбонової кислоти Фіг. 16: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-4-гідрокси-4-біфенілкарбонової кислоти форма B (c) і 4-гідрокси-4-біфенілкарбонової кислоти (d). Таблиця 9: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-4-гідрокси-4-біфенілкарбонової кислоти. 15 Таблиця 9 Співкристали ципродиніл-4-гідрокси-4-біфенілкарбонова кислота 2θ 6,3 9,2 10,0 12,6 15,2 16,0 16,9 18,8 20,3 21,4 22,1 24,3 24,9 26,8 27,7 28,1 20 25 30 Фіг. 17: криві DSC ципродинілу, форма B (a), співкристалів ципродиніл-4-гідрокси-4біфенілкарбонової кислоти, форма B (b) і 4-гідрокси-4-біфенілкарбонової кислоти (c). Методика експерименту Для одержання співкристалів 1:1 шляхом кристалізації при охолодженні 1,0 г ципродинілу додавали в 40 мл судину з 5 мл ацетону. До цієї суміші додавали 1,1 г 4-гідрокси-4-біфенілкарбонової кислоти в 5 мл метанолу. Отриманий зразок витримували при 50C протягом 2 годин, потім витримували при 40C протягом години, потім витримували при 30C протягом години і, нарешті, витримували при 20C протягом години, після чого залишали на ніч у холодильнику. Одержаний продукт виділяли на лійці Бюхнера. 9. Співкристали ципродиніл-(2-метилфеноксі)оцтової кислоти Фіг. 18: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-(2-метоксифеноксі)оцтової кислоти форма B (c) і (2-метоксифеноксі)оцтової кислоти (d). Таблиця 10: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-(2-метоксифеноксі)оцтової кислоти. 12 UA 100238 C2 Таблиця 10 Співкристали ципродиніл-(2-метоксифеноксі)оцтова кислота 2θ 14,1 15,0 16,0 23,6 24,1 27,0 29,7 32,7 5 10 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1:2 шляхом кристалізації при охолодженні 100 мкл 27,5% розчину ципродинілу в ацетоні додавали в ямку 96-ямкового планшета. До цієї суміші додавали 101 мкл 10% розчину (2-метоксифеноксі)оцтової кислоти в метанолі з додаванням додатково 75 мкл ксилолу. Зразок витримували при 50C протягом 2 годин, потім охолоджували до 10C протягом ночі і видаляли рідину, що залишилася. 10. Співкристали ципродиніл-гексадеканової кислоти Фіг. 19: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-гексадеканової кислоти форма B (c) і гексадеканової кислоти (d). Таблиця 11: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-гексадеканової кислоти. 15 Таблиця 11 Співкристали ципродиніл-гексадеканова кислота 2θ 12,2 18,9 20,2 21,0 23,3 24,0 24,5 27,9 20 25 Методика експерименту Для одержання співкристалів 2:1 шляхом кристалізації при охолодженні 100 мкл 27,5% розчину ципродинілу в ацетоні додавали в ямку 96-ямкового планшета. До цієї суміші додавали 311 мкл 5% розчину гексадеканової кислоти в метанолі з додаванням додатково 75 мкл метанолу. Зразок витримували при 50C протягом 2 годин, потім охолоджували до 10C протягом ночі і видаляли рідину, що залишилася. 11. Співкристали ципродиніл-4-(метиламіно)бензойної кислоти Фіг. 20: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b) і співкристалів ципродиніл-4-(метиламіно)бензойної кислоти форма B (c). Таблиця 12: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-4-(метиламіно)бензойної кислоти. 13 UA 100238 C2 Таблиця 12 Співкристали ципродиніл-4-(метиламіно)бензойна кислота 2θ 13,0 17,7 20,0 21,7 22,6 23,8 25,0 26,1 28,3 31,7 5 10 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1:1 шляхом кристалізації при охолодженні 100 мкл 27,5% розчину ципродинілу в ацетоні додавали в ямку 96-ямкового планшета. До цієї суміші додавали 366 мкл 5% розчину 4-(метиламіно)бензойної кислоти в метанолі з додаванням додатково 75 мкл ксилолу. Зразок витримували при 50C протягом 2 годин, потім охолоджували до 10C протягом ночі. 12. Співкристали ципродиніл-триметилоцтової кислоти Фіг. 21: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b) і співкристалів ципродиніл-триметилоцтової кислоти форма B (c). Таблиця 13: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-триметилоцтової кислоти. Таблиця 13 Співкристали ципродиніл-триметилоцтова кислота 2θ 13,2 14,2 15,9 16,8 18,0 18,8 19,9 20,9 21,5 23,7 24,6 25,4 26,5 27,4 28,1 29,1 31,8 37,0 15 20 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1:1 шляхом кристалізації при розпарюванні 100 мкл 27,5% розчину ципродинілу в ацетоні додавали в ямку 96-ямкового планшета. До цієї суміші додавали 124 мкл 10% розчину триметилоцтової кислоти в метанолі з додаванням додатково 500 мкл ацетонітрилу. Зразок витримували при 50C протягом 2 годин і потім охолоджували й упарювали. 13. Співкристали ципродиніл-піровиноградної кислоти Фіг. 22: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b) і співкристалів ципродиніл-піровиноградної кислоти форма B (c). 14 UA 100238 C2 Таблиця 14: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-піровиноградної кислоти. Таблиця 14 Співкристали ципродиніл-піровиноградна кислота 2θ 16,2 18,3 22,5 23,4 25,6 26,3 5 10 15 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1:2 шляхом кристалізації при розпарюванні 100 мкл 27,5% розчину ципродинілу в ацетоні додавали в ямку 96-ямкового планшета. До цієї суміші додавали 195 мкл 10% розчину піровиноградної кислоти в етанолі з додаванням додатково 500 мкл ксилолу. Зразок витримували при 50C протягом 2 годин і потім охолоджували й упарювали. 14. Співкристали ципродиніл-гліколевої кислоти Фіг. 23: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-гліколевої кислоти форма B (c) і гліколевої кислоти (d). Таблиця 15: значення кутів 2θ для вибраних піків картини дифракції рентгенівських променів на порошку співкристалів ципродиніл-гліколевої кислоти. Таблиця 15 Співкристали ципродиніл-гліколева кислота 2θ 13,8 17,0 20,1 21,2 22,0 25,5 26,5 27,0 30,5 31,6 32,1 20 25 30 35 Методика експерименту Для одержання співкристалів 1:2 шляхом кристалізації при охолодженні 100 мкл 27,5% розчину ципродинілу в ацетоні додавали в ямку 96-ямкового планшета. До цієї суміші додавали 168 мкл 10% розчину гліколевої кислоти в метанолі з додаванням додатково 50 мкл етилацетату. Зразок витримували при 50°C протягом 2 годин, потім охолоджували до 10°C протягом ночі і видаляли рідину, що залишилася. Фіг. 24: Картини дифракції рентгенівських променів на порошках ципродинілу форма (A) (a), ципродинілу форма B (b), співкристалів ципродиніл-гліколевої кислоти форма B (c), гліколевої кислоти (зареєстровано на D8) (d) і гліколевої кислоти (e). Хоча даний винахід був описаний зі згадуванням переважних варіантів здійснення і прикладів, обсяг даного винаходу не обмежений тільки цими описаними варіантами здійснення. Як повинно бути ясно фахівцю в даній галузі техніки, в описаний вище винахід можуть бути внесені модифікації і видозміни без відступу від суті винаходу і виходу за межі його обсягу, які визначені й обмежені прикладеною формулою винаходу. Усі публікації, цитовані в даній заявці, включені в заявку за допомогою посилань у всій їхній повноті для будь-яких цілей, так якби у відношенні кожної окремої публікації конкретно й індивідуально було зазначено, що вона включена в заявку як посилання. 15 UA 100238 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 15 20 1. Співкристали, що включають ципродиніл і сполуку, що утворює співкристали, яка містить як мінімум одну функціональну групу органічної кислоти, в яких є водневий зв'язок між сполукою, що утворює співкристали, і ципродинілом, і в яких згадана сполука, що утворює співкристали, являє собою бурштинову кислоту, фумарову кислоту, малеїнову кислоту, щавлеву кислоту, піразинкарбонову кислоту, гліколеву кислоту, левулінову кислоту, (2-метилфеноксі)оцтову кислоту, гексадеканову кислоту, 4-(метиламіно)бензойну кислоту, триметилоцтову кислоту, піровиноградну кислоту або 4-гідрокси-4'-біфенілкарбонову кислоту. 2. Співкристали за п. 1, де карбонова кислота являє собою бурштинову кислоту. 3. Спосіб одержання співкристалів за п. 1 або п. 2, що включає: a) подрібнювання, нагрівання або змішування у формі розчинів ципродинілу зі сполукою, що утворює співкристали, в умовах кристалізації, так щоб утворилася тверда фаза; b) виділення співкристалів, що включають ципродиніл і сполуку, яка утворює співкристали. 4. Фунгіцидна композиція, що включає співкристали за п. 1 або п. 2. 5. Композиція за п. 4, яка є агрохімічною композицією. 6. Спосіб профілактики/боротьби з грибковими інфекціями на рослинах, який включає оброблення рослин фунгіцидно ефективною кількістю агрохімічної композиції за п. 5. 16 UA 100238 C2 17 UA 100238 C2 18 UA 100238 C2 19 UA 100238 C2 20 UA 100238 C2 21 UA 100238 C2 22 UA 100238 C2 23 UA 100238 C2 24 UA 100238 C2 25 UA 100238 C2 26 UA 100238 C2 27 UA 100238 C2 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 28