Спосіб дослідження моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту

Реферат: Спосіб дослідження моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту включає рентгенівське дослідження пасажу водної суспензії сульфату барію по шлунково-кишковому тракту. При приготуванні водної суспензії до сульфату барію додають збалансовану ентеральну харчову суміш у співвідношенні один до десяти за масою. UA 112980 U (12) UA 112980 U UA 112980 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до діагностики, і може бути використана при дослідженні моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту. Відомий спосіб дослідження моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, який включає рентгенівське дослідження пасажу водної суспензії сульфату барію по шлунковокишковому тракту [Антонович В.Б. Рентгенодиагностика заболеваний пищевода, желудка, кишечника. Руководство для врачей /В.Б. Антонович. - М.: Медицина, 1987. - С. 260-263]. Недоліком цього способу є низька точність діагностики моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту із-за неприродної швидкості проходження водної суспензії сульфату барію по шлунково-кишковому тракту. Задачею корисної моделі є розробка такого способу дослідження моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, який за рахунок додання до сульфату барію збалансованої ентеральної харчової суміші при приготуванні водної суспензії забезпечував би підвищення точності діагностики за рахунок наближення швидкості проходження рентгенконтрасту по шлунково-кишковому тракту до природної швидкості проходження їжі. Поставлена задача вирішується тим, що в способі дослідження моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, який включає рентгенівське дослідження пасажу водної суспензії сульфату барію по шлунково-кишковому тракту, згідно з корисною моделлю, при приготуванні водної суспензії до сульфату барію додають збалансовану ентеральну харчову суміш у співвідношенні один до десяти за масою. Додання до сульфату барію збалансованої ентеральної харчової суміші при приготуванні водної суспензії приводить до вивільнення при проходженні вказаної суспензії по шлунковокишковому тракту під дією нутрієнтів харчової суміші з клітин слизової оболонки кишки в кров гормонально активних речовин, які регулюють моторно-евакуаторну діяльність шлунковокишкового тракту, що і забезпечує підвищення точності діагностики за рахунок наближення швидкості проходження рентгенконтрасту по шлунково-кишковому тракту до природної швидкості проходження їжі. Співвідношення один до десяти за масою збалансованої ентеральної харчової суміші і сульфату барію вибрані на підставі клінічних досліджень 12-ти пацієнтів. Спосіб виконують наступним чином. Готують суспензію сульфату барію: у стакан для міксера насипають 160 грамів сульфату барію для рентгеноскопії, додають до нього 16 грамів збалансованої ентеральної харчової суміші, заливають 160 мілілітрів теплої кип'яченої води, перемішують міксером протягом 4-5 хвилин до гомогенної суміші. Пацієнт натще під рентгеноскопічним оглядом грудної клітини та черевної порожнини випиває 200 мілілітрів приготованої водної суспензії. Виконують рентгеноскопію органів черевної порожнини перші 5 хвилин, через 15, 30, 45, 60, 90, 120, 180, 240, 300, 360 хвилин, 24 години після прийому суспензії. За необхідності для документування роблять рентгенографічні знімки. Фіксують час початку евакуації контрасту зі шлунка з моменту прийому контрасту, час проходження контрасту по дванадцятипалій кишці, час проходження по тонкій кишці до сліпої кишки, час повної евакуації контрасту з шлунка, час пасажу по товстій кишці, за можливістю виміряють довжину тонкої кишки, визначають її ширину, особливості перистальтичної діяльності. Дозволяють пацієнту приймати їжу через 6 годин після прийому суспензії. Приклад. Пацієнтка P., 25 p., медична карта стаціонарного хворого № 1638/2013, була прийнята 11.03.2013 р. у відділення хірургії стравоходу, шлунка та кишечнику з діагнозом: синдром короткої кишки J2 I1 V1 С1 + ΡΝ0. 14.03.2013 р. пацієнтці виконали рентгенівське дослідження пасажу контрасту по шлунково-кишковому тракту. Приготували суспензію сульфату барію: у стакан для міксера насипали 160 грамів сульфату барію для рентгеноскопії, додали до нього 16 грамів збалансованої ентеральної харчової суміші пептамен, заливали 160 мілілітрів теплої кип'яченої води, перемішали міксером протягом 5 хвилин до гомогенної суміші. Утворилось 200 мілілітрів суспензії, яку пацієнтка випила натще під рентгеноскопічним оглядом грудної клітини та черевної порожнини. Виконали рентгеноскопію органів черевної порожнини перші 5 хвилин, через 15, 30, 45, 60, 90, 120, 180, 240, 300, 360 хвилин та через 24 години після прийому суспензії, додатково робили рентгенографічні знімки. Визначили, що шлунок звичайної форми, складки слизової рівномірні, перистальтика глибока. Евакуація контрасту з шлунка почалась через 4 хвилини з моменту прийому контрасту. Дванадцятипала кишка не змінена. Через 30 хвилин контрастом заповнилась вся тонка кишка, почалось заповнення сліпої кишки, при цьому основна маса контрасту була в шлунку. Через 90 хвилин рівномірно заповнилась вся тонка кишка та товста кишка до печінкового вигину, у шлунку залишалась 1\2 частина контрасту. Через 180 хвилин шлунок був вільний від контрасту, невелика кількість контрасту була в 1 UA 112980 U 5 10 15 20 25 30 термінальному відділі тонкої кишки, основна маса контрасту - в товстій кишки. Через 360 хвилин контраст був рівномірно розподілений по товстій кишці. Пацієнтка поїла. Виконали рентгеноскопію черевної порожнини через 24 години після прийому суспензії (15.03.2013 р.): залишки контрасту визначались у прямій кишці. За запропонованим способом досліджено моторно-евакуаторну функцію шлунковокишкового тракту в 5 хворих з синдромом короткої кишки та в 7 хворих з ожирінням. У хворих з синдромом короткої кишки евакуація контрасту з шлунка в середньому починалась через 4 хвилини з моменту прийому контрасту, у середньому через 42 хвилини контраст доходив до сліпої кишки. У хворих з ожирінням евакуація контрасту з шлунка в середньому починалась через 4 хвилини з моменту прийому контрасту, у середньому через 332 хвилини контраст доходив до сліпої кишки. За способом-аналогом досліджено моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту в 5 хворих з синдромом короткої кишки та в 7 хворих з ожирінням. У хворих з синдромом короткої кишки евакуація контрасту з шлунка в середньому починалась через 2 хвилини з моменту прийому контрасту, у середньому через 31 хвилину контраст доходив до сліпої кишки. У хворих з ожирінням евакуація контрасту зі шлунка в середньому починалась через 1 хвилину з моменту прийому контрасту, у середньому через 294 хвилини контраст доходив до сліпої кишки. Групи хворих з синдромом короткої кишки, яким проводилось дослідження за запропонованим способом та способом-аналогом, були співставними; групи хворих з ожирінням, яким проводилось дослідження за запропонованим способом та способоманалогом, також були співставними. Таким чином, порівняння з аналогом показало, що застосування способу дозволяє підвищити точність діагностики моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб дослідження моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, який включає рентгенівське дослідження пасажу водної суспензії сульфату барію по шлунково-кишковому тракту, який відрізняється тим, що при приготуванні водної суспензії до сульфату барію додають збалансовану ентеральну харчову суміш у співвідношенні один до десяти за масою. Комп’ютерна верстка М. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2