Оптимізація трансабдомінальної преперитонеальної алопластики пахвинних гриж

Реферат: Спосіб трансабдомінальної преперитонеальної алопластики пахвинних гриж включає: встановлення карбоксипневмоперитонеуму 12-14 мм рт. ст., встановлення 3-х троакарів, одного (10 мм) по нижньому краю пупка та двох троакарів (5 мм) по правому та лівому краях прямих м'язів на рівні пупка, дугоподібний розріз парієтальної очеревини довжиною 15-16 см від медіальної пупкової складки на 2-3 см вище пахвинних ямок, мобілізацію парієтальної очеревини від поперечної фасції до зв'язки Купера та здухвинних судин, фіксацію сітчастого імплантата степлером по верхньому краю до прямих та косих м'язів. Мобілізацію парієтальної очеревини виконують на 3-4 см нижче зв'язки Купера та здухвинних судин, а сітчастий імплантат розміром 12×15 см додатково фіксують клеєм по нижньому краю на рівні здухвинних судин та зшивають дефект парієнтальної очеревини. UA 113997 U (54) ОПТИМІЗАЦІЯ ТРАНСАБДОМІНАЛЬНОЇ ПРЕПЕРИТОНЕАЛЬНОЇ АЛОПЛАСТИКИ ПАХВИННИХ ГРИЖ UA 113997 U UA 113997 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, зокрема до хірургії, а саме до способів хірургічного лікування пахвинних гриж. Лапароскопічна трансабдомінальна преперитонеальна (ТАРР) алопластика при пахвинних грижах за останні роки все ширше впроваджується в хірургічну практику. Однією з причин виникнення рецидивів після ТАРР вважають технічні помилки виконання операції в період оволодіння методикою цього виду втручання. В більшості випадків причиною рецидиву пахвинної грижі після ТАРР є недостатнє закриття сітчастим імплантатом латеральної пахвинної ямки по нижньому краю дефекту. Це пов'язують з малим розміром імплантата та неможливістю його фіксації на рівні клубових судин. Найближчим аналогом до способу, що заявляється, є лапароскопічна методика ТАРР. Суть способу полягає в тому, що під загальним знеболенням з мієлорелаксантами встановлюється карбоксипневмоперитонеум 12-14 мм рт. ст. Троакари: один (10 мм) встановлюється по нижньому краю пупка, два троакари (5 мм) - по правому та лівому краях прямих м'язів на рівні пупка. Дугоподібний розріз парієтальної очеревини довжиною 15-16 см виконують від медіальної пупкової складки, на 2-3 см вище пахвинних ямок. Мобілізацію парієтальної очеревини від поперечної фасції на рівні зв'язки Купера проводять ножицями, фіксацію сітчастого імплантата розміром 15×12 см виконують степлером по верхньому краю до прямих та косих м'язів та зшивають дефект очеревини. Такий спосіб є малотравматичним та покращує результат хірургічного лікування пахвинних гриж, але не виключає післяопераційних рецидивів (3,5-10 %), це пояснюється тим, що сітчастий імплантат недостатньо закриває медіальну та латеральну пахвинні ямки по їх нижньому краю. Крім цього, причиною рецидивів пахвинної грижі при виконанні цієї методики є відсутність фіксації сітчастого імплантата по нижньому краю пахвинних ямок на рівні здухвинних судин. У наших клінічних спостереженнях ця точка зору була підтверджена шляхом лапароскопії у 5 хворих із рецидивними пахвинними грижами після ТАРР. Результати лапароскопії показали, що у всіх хворих грижовий дефект виявлено по нижньому краю сітчастого імплантата на рівні зв'язки Купера та клубових судин. В одного хворого зафіксовано зморщення нижнього краю сітчастого імплантата, який добре проріс сполучною тканиною. Отримані результати лапароскопії та дані літератури підтверджують той факт, що при виконанні традиційної ТАРР не вдається достатньою мірою закрити сітчастим імплантатом класичного розміру 8×12 см потенційно слабке місце на рівні клубових судин. На наш погляд, удосконалення ТАРР підвищить ефективність цієї операції та сприятиме зниженню частоти рецидивів. В основу корисної моделі поставлена задача покращення результатів хірургічного лікування пахвинних гриж з використанням методики ТАРР. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, згідно з корисною моделлю, мобілізацію парієтальної очеревини виконують на 3-4 см нижче зв'язки Купера та здухвинних судин, а сітчастий імплантат розміром 12×15 см додатково фіксують акриловим клеєм по нижньому краю на рівні здухвинних судин та зшивають дефект парієтальної очеревини. Технічний результат, що може бути досягнутим при здійсненні способу, що заявляється, полягає у зменшенні частоти рецидивів та післяопераційних ускладнень. Суттєвою відмінністю способу хірургічного лікування пахвинних гриж, що заявляється, є більш широке перекриття сітчастим імплантатом (12×15 см) медіальної та латеральної пахвинних ямок після більш широкої мобілізації парієтальної очеревин та фіксація сітчастого імплантата по нижньому краю клеєм, чим забезпечується зниження частоти рецидивів пахвинних гриж і частоти післяопераційних ускладнень. Таким чином, спосіб, що заявляється, реалізує новий підхід до лапароскопічної алогерніопластики пахвинних гриж. Спосіб, що заявляється, виконується наступним чином: на рівні пупка голкою Вереша встановлюється кароксипневмоперитонеум 12-14 мм рт. ст. Троакари: один (10 мм) ставлять по нижньому краю пупка, два троакари (5 мм) - по правому та лівому краях прямих м'язів на рівні пупка. Дугоподібний розріз парієтальної очеревини довжиною 15-16 см проводиться від медіальної пупкової складки на 2-3 см вище пахвинних ямок, мобілізацію парієтальної очеревини виконують на 3-4 см нижче зв'язки Купера та здухвинних судин, фіксацію сітчастого імплантата розміром 12×15 см проводять степлером по верхньому краю прямих та косих м'язів, а по нижньому краю фіксують акриловим клеєм та зшивають дефект очеревини. Приклад: Пацієнт К. 46 років, історія хвороби № 5467, був прийнятий 13.05.2011 р. З діагнозом: Правобічна пахвинна грижа. 1 UA 113997 U 5 10 15 20 25 Операція: алогерніопластика методом ТАРР, згідно корисної моделі. Знеболення: загальне знеболення. Після обробки операційного поля параубілікально на 0,5 см нижче пупка поперечним розрізом 1,0 м розрізана шкіра, підшкірна клітковина, за допомогою затискача (Мікуліча) проведено ліфтинг передньої черевної стінки та встановлений карбоксипневмоперитонеум через голку Вереша. Встановлено три троакари на рівні пупка 10 мм та на тому ж рівні по краю прямих м'язів живота - справа 10 мм, зліва - 5 мм. При діагностичній лапароскопії встановлено наявність грижового дефекту розміром 3,0 см в діаметрі на ділянці правої латеральної пахвинної ямки. Ліва пахвинна ділянка без особливостей. Іншої патології при лапароскопії не виявлено. Дугоподібним розрізом починаючи від медіальної пупкової складки та вище на 2,0 см від пахвинних ямок розрізана парієтальна очеревина довжиною 16,0 см. Парієтальна очеревина мобілізована від поперечної фасції на 3-4 см нижче зв'язки Купера та здухвинних судин. Грижовий мішок виділений гострим та тупим шляхом від структур сім'яного канатика. Сітчастий імпланатат із поліпропілену розмірами 12×15 см розміщено преперитонеально та фіксовано до зв'язки Купера, поперечних та косих м'язів живота герніостеплером Protak по нижньому краю, на рівні здухвинних судин, фіксований клеєм "Акрил". Дефект очеревини ліквідовано за допомогою герніостеплера Protak. Для контролю, черевна порожнина дренована поліхлорвініловими дренажем. Троакарні рани пошарово зашиті. Післяопераційний період без ускладнень. Пацієнт виписаний на другий день після операції у задовільному стані, обстежений через 1 і 5 років - рецидиву немає, займається звичною фізичною працею, що засвідчує повну реабілітацію. Таким чином, спосіб, що заявляється, реалізує новий підхід до лапароскопічної алогерніопластики пахвинних гриж, позитивний результат від застосування даного способу дозволяє рекомендувати його для загального застосування в хірургічному лікуванні пахвинних гриж. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 Спосіб трансабдомінальної преперитонеальної алопластики пахвинних гриж, що включає: встановлення карбоксипневмоперитонеуму 12-14 мм рт. ст., встановлення 3-х троакарів, одного (10 мм) по нижньому краю пупка та двох троакарів (5 мм) по правому та лівому краях прямих м'язів на рівні пупка, дугоподібний розріз парієтальної очеревини довжиною 15-16 см від медіальної пупкової складки на 2-3 см вище пахвинних ямок, мобілізацію парієтальної очеревини від поперечної фасції до зв'язки Купера та здухвинних судин, фіксацію сітчастого імплантата степлером по верхньому краю до прямих та косих м'язів, який відрізняється тим, що мобілізацію парієтальної очеревини виконують на 3-4 см нижче зв'язки Купера та здухвинних судин, а сітчастий імплантат розміром 12×15 см додатково фіксують клеєм по нижньому краю на рівні здухвинних судин та зшивають дефект парієнтальної очеревини. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2