Спосіб протезування зовнішньої клубової артерії при хірургічному лікуванні рецидиву раку яєчників

Реферат: Спосіб протезування зовнішньої клубової артерії при хірургічному лікуванні рецидиву раку яєчників, при якому виконують на резекційному етапі резекцію ураженого сегмента судини, а на відновному етапі - формування трансплантата із сумірної частини клубової судини. На резекційному етапі виконують резекцію пухлини одним блоком з частиною стінки зовнішньої клубової артерії, а на відновному етапі - формування трансплантата із сумарної частини внутрішньої клубової артерії і виконання анастомозу ушкодженої зовнішньої клубової артерії кінець в кінець з трансплантатом. UA 118200 U (12) UA 118200 U UA 118200 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме може бути використана у хірургії та онкології при хірургічному лікуванні рецидивних пухлин яєчників, коли інтраопераційно виникає необхідність пластики зовнішньої клубової артерії. Відомий процес протезування аорти при аневризмах її висхідного відділу, описаний в книзі Ю.В Белова "Руководство по сосудистой хирургии с атласом оперативной техники" [див. М., 2000. - С. 316-317]. Він включає виділення аорти, її розтин, вшивання синтетичного протезу і зміцнення анастомозу. Даний спосіб дозволяє виконати реконструктивну операцію, проте, має місце відносна грубість матеріалу синтетичного протезу, зіткнення з яким стоншених стінок аорти збільшує імовірність розривання останніх. На штучних протезах легко осідають згустки крові, утворюються тромби. Тому при використанні синтетичних протезів людина назавжди змушена приймати антикоагулянти. Спостерігається велика кількість запальних ускладнень у зоні шва за рахунок розвитку деструктивних процесів у стінках судини, що стикається з штучним трансплантатом, відбувається інфікування рани чи відторгнення трансплантату. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб реконструкції ворітної вени при виконанні панкреатодуоденальної резекції після її резекції у разі її пухлинної інвазії на рівні впадіння в неї селезінкової і верхньої брижової вен за статтею Ю.А. Нестеренко, А.В. Пріказчіков "Сучасні тенденції хірургічного лікування хворих на рак підшлункової залози" [див. Аннали хірургічної гематології. - 1999. - Т. 4. № 2. - С13-22]. Він включає перев'язку селезінкової вени в поєднанні з проксимальною та дистальною резекцією ураженого сегмента ворітної вени, притому реконструкцію здійснюють за рахунок аутовенозного трансплантата з клубової вени. Спосіб дозволяє виконати реконструктивну операцію без використання алотрансплантатів, але до недоліків цього способу слід віднести те, що операція потребує значного розширення оперативного доступу для формування трансплантата, що призводить до ускладнення операції і збільшення її травматичності. Також часто при використанні аутовени виникає проблема невідповідності діаметрів кондуїту і кукси резектованих вен. В основу корисної моделі поставлено задачу зменшення травматичності оперативного втручання шляхом забезпечення єдиного доступу як при формуванні трансплантата, так і при виконанні пластики зовнішньої клубової артерії. Додатковою задачею ставилося зменшення ймовірності тромбоутворення, інфікування чи відторгнення трансплантата, а також запобігання розвитку деструктивних процесів у його стінці. Поставлена задача вирішується тим, що в способі протезування зовнішньої клубової артерії при хірургічному лікуванні рецидиву раку яєчників, який включає на резекційному етапі резекцію ураженого сегмента судини, а на відновному етапі - формування трансплантата із сумарної частини клубової судини, згідно з корисною моделлю, включає на резекційному етапі резекцію пухлини одним блоком з частиною стінки зовнішньої клубової артерії, а на відновному етапі формування трансплантата із сумарної частини внутрішньої клубової артерії і виконання анастомозу ушкодженої зовнішньої клубової артерії кінець в кінець з трансплантатом. Вибір сумарної частини внутрішньої клубової артерії для формування трансплантата зовнішньої клубової артерії дозволяє, по-перше, за рахунок використання власних подібних тканин організму уникнути запальних ускладнень у зоні шва, по-друге, завдяки топографоанатомічному розташуванню вищеназваних судин не розширяти операційний доступ для формування аутотрансплантата. При цьому знижається ризик тромбоутворення, інфікування, відторгнення, а також деструктивних процесів у стінці трансплантата. Зменшений хірургічний доступ не тільки знижує час, але і крововтрати при операції, а також імовірність виникнення серйозних ускладнень в післяопераційному періоді. Спосіб виконують наступним чином. При виникненні інтраопераційної ситуації в разі потреби резекції пухлини разом з частиною зовнішньої клубової артерії, внутрішню клубову артерію оголюють, мобілізують, перев’язують і видаляють. Після цього її з обох кінців зшивають кінець в кінець з резектованою зовнішньою артерією звичайними судинними швами. Докладний опис способу наведений на прикладі його виконання в клініці. Клінічний приклад. Хвора К., 48 років, госпіталізована в відділення з діагнозом рак яєчників. Ст ПВ, T2bN0M0, після комбінованого лікування в 2011 році виник рецидив хвороби - пухлина малого тазу, клінічна група II. При плануванні хірургічного втручання з приводу рецидиву хвороби хвора була обстежена. За даними комп’ютерної томограми органів малого тазу з внутрішньовенним контрастуванням, не було виявлено ознак інвазивного росту пухлини у клубові судини справа. Однак, інтраопераційно було встановлено, що пухлина розміром 10,0 × 15.0 × 13,0 см розташована частково заочеревинно справа в проекції клубових судин, залучає правий сечовід та інфільтрує стінку зовнішньої клубової артерії. Іншої патології в черевній порожнині не виявлено. Для досягнення повноти циторедукції була потреба в резекції частини 1 UA 118200 U 5 10 клубової артерії з пухлиною. Проведена мобілізація внутрішньої клубової артерії, виділено частину правої внутрішньої клубової артерії довжиною 4 см. Кінці трансплантата зшито з кінцями зовнішньої клубової артерії за допомогою судинного шва. Після зняття судинних затискачів периферичний кровотік відновлено. Післяопераційний період протікав задовільно. При контрольному обстеженні через один місяць ознак патології в зоні анастомозу не виявлено. Таким чином, спосіб за корисною моделлю дозволяє при пластиці зовнішньої клубової артерії забезпечити оптимальний доступ як при формуванні трансплантата, так і при виконанні пластики, зменшення ймовірності тромбоутворення в післяопераційному періоді, інфікування чи відторгнення трансплантата, а також запобігти розвитку деструктивних процесів у його стінці шляхом використання власних. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 Спосіб протезування зовнішньої клубової артерії при хірургічному лікуванні рецидиву раку яєчників, при якому виконують на резекційному етапі резекцію ураженого сегмента судини, а на відновному етапі - формування трансплантата із сумарної частини клубової судини, який відрізняється тим, що на резекційному етапі виконують резекцію пухлини одним блоком з частиною стінки зовнішньої клубової артерії, а на відновному етапі - формування трансплантата із сумірної частини внутрішньої клубової артерії і виконання анастомозу ушкодженої зовнішньої клубової артерії кінець в кінець з трансплантатом. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2