Спосіб хірургічного лікування раку прямої кишки

Реферат: Спосіб хірургічного лікування раку прямої кишки включає мобілізацію прямої кишки з пухлиною, мобілізацію анального каналу промежинним доступом, видалення прямої кишки з пухлиною, зведення трансплантата сигмовидної кишки на промежину, формування коло-анального анастомозу. Під час мобілізації анального каналу виконують його демукозацію на трубці довжиною 4-5 см до появи внутрішнього сфінктера. По задньому півколу перетинають внутрішній сфінктер, формують канал в пресакральний простір, в який вводять вказівний палець лівої руки з подальшою тракцією у напрямку від малого таза в сторону анального каналу. Випинають внутрішній сфінктер і м'язовий шар прямої кишки. Відсікають внутрішній сфінктер анального каналу від м'язового шару прямої кишки. Дані прийоми послідовно проводять по лівому і верхньому півколу анального каналу, після чого резектовану ділянку прямої кишки з пухлиною зводять на промежину. Зведену сигмовидну кишку занурюють у малий таз. Накладають шви на заднє півколо розсіченого внутрішнього сфінктера. Виконують первинну леваторо-сфінктеропластику. Зводять ділянку без брижі сигмовидної кишки у сформований м'язовий канал і фіксують його до періанальної шкіри. UA 119539 U (12) UA 119539 U UA 119539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме - до онкопроктології і може бути використана для хірургічного лікування хворих на рак середньо-ампулярного відділу прямої кишки. Відомий спосіб виконання черевно-анальної резекції прямої кишки з приводу раку [Федоров В.Д., Одарюк Т.С., Ривкін В.Л. та ін. - Під ред. В.Д. Федорова.-2-е вид., Перероб і доповн. - М.: Медицина, 1987.-320 с]. При цьому способі мобілізують пряму кишку з пухлиною, готують для зведення життєздатний трансплантат сигмоподібної кишки, мобілізують промежинним доступом анальний канал, зводять трансплантат на промежину, формують коло-анальний анастомоз. Однак він має такі недоліки: велика травма діафрагми таза, ймовірність розвитку анальної інконтиненції, пов'язаної з перетином леваторів анального каналу, ймовірність розвитку евагінації слизової оболонки зведеної кишки на фоні невідповідності діаметрів зведеної кишки і ложа демукозованого анального каналу. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу хірургічного лікування раку прямої кишки, в якому забезпечується підвищення ефективності способу за рахунок реконструкції м'язового комплексу діафрагми таза при черевно-анальній резекції прямої кишки з приводу раку. Поставлена задача вирішується тим, що у способі хірургічного лікування раку прямої кишки, який включає мобілізацію прямої кишки з пухлиною, мобілізацію анального каналу промежинним доступом, видалення прямої кишки з пухлиною, зведення трансплантата сигмовидної кишки на промежину, формування колоанального анастомозу, при якому відповідно до корисної моделі під час мобілізації анального каналу виконують його демукозацію на трубці довжиною 4-5 см до появи внутрішнього сфінктера, по задньому півколу перетинають внутрішній сфінктер, формують канал у пресакральний простір, в який вводять вказівний палець лівої руки, а потім тракцією у напрямку від малого таза в сторону анального каналу, випинають внутрішній сфінктер і м'язовий шар прямої кишки, відсікають внутрішній сфінктер анального каналу від м'язового шару прямої кишки. Прийоми послідовно проводять по лівому і верхньому півколу анального каналу, після чого резектовану ділянку прямої кишки з пухлиною зводять на промежину, зведену сигмовидну кишку занурюють в малий таз, накладають шви на заднє півколо розсіченого внутрішнього сфінктера, виконують первинну леваторосфінктеропластику, зводять ділянку без брижі сигмовидної кишки у сформований м'язовий канал і фіксують його до періанальної шкіри. Спосіб здійснюється таким чином. За загальноприйнятою методикою виконують мобілізацію прямої кишки з пухлиною, формують трансплантат сигмоподібної кишки для зведення на промежину. З боку промежини проводять демукозацію анального каналу на трубці протягом 4-5 см до появи внутрішнього сфінктера. По задньому півколу перетинають внутрішній сфінктер, формують канал в пресакральний простір, в який вводять вказівний палець лівої руки з подальшою тракцією у напрямку від малого таза в сторону анального каналу, випинають внутрішній сфінктер і м'язовий шар прямої кишки, відсікають внутрішній сфінктер анального каналу від м'язового шару прямої кишки, прийоми послідовно проводять по лівому і верхньому півколу анальногоканалу, після чого резектовану ділянку прямої кишки з пухлиною зводять на промежину, зведену сигмовидну кишку занурюють у малий таз, накладають шви на заднє півколо розсіченого внутрішнього сфінктера, виконують первинну леваторо-сфінктеропластику, зводять ділянку без брижі сигмовидної кишки у сформований м'язовий канал і фіксують його до періанальної шкіри. Приклад. Хворий В. 59 років, історія хвороби 45321, госпіталізований у клініку з діагнозом: Рак середньо-ампулярного відділу прямої кишки. Діагноз підтверджений ендоскопічно, морфологічно, рентгенологічно. Хворий обстежений, в доопераційному періоді отримав курс променевої терапії за інтенсивною програмою. Протипоказань до операції не виявлено. Хворому виконана черевно-анальна резекція прямої кишки зі збереженням внутрішнього сфінктера, первинною сфінктеропластикою і зведенням в анальний канал сигмовидної кишки. Післяопераційний період без особливостей. На 12 день відсічений надлишок зведеної кишки сформований в колоанальний анастомоз, хворий виписаний з відділення. Ступінь анальної континенції і роботи замикального апарата визначався шляхом заповнення шкали Векснера через 1, 3, 6 міс. після операції. За даним способом прооперовано 16 хворих у віці від 56 до 69 років з локалізацією пухлини в середньоампулярному відділі прямої кишки. Переваги даного способу полягають у технічній простоті виконання, у збереженні цілісності внутрішнього сфінктера анального каналу, ліквідації великого дефекту діафрагми таза, який 1 UA 119539 U 5 виникає при мобілізації прямої кишки з пухлиною, поліпшенні функції анального тримання, зменшенні ймовірності розвитку евагінації слизової зведеної кишки за рахунок більш кращої адаптації стінок зведеного трансплантата в ложі анального каналу. Джерела інформації:. 1. Федоров В.Д., Одарюк Т.С., Ривкин В.Л. и др. - Под ред. В.Д. Федорова.-2-е изд., перераб и дополн. - М.: Медицина, 1987.-320 с. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 Спосіб хірургічного лікування раку прямої кишки, що включає мобілізацію прямої кишки з пухлиною, мобілізацію анального каналу промежинним доступом, видалення прямої кишки з пухлиною, зведення трансплантата сигмовидної кишки на промежину, формування колоанального анастомозу, який відрізняється тим, що під час мобілізації анального каналу виконують його демукозацію на трубці довжиною 4-5 см до появи внутрішнього сфінктера, по задньому півколу перетинають внутрішній сфінктер, формують канал в пресакральний простір, в який вводять вказівний палець лівої руки з подальшою тракцією у напрямку від малого таза в сторону анального каналу, випинають внутрішній сфінктер і м'язовий шар прямої кишки, відсікають внутрішній сфінктер анального каналу від м'язового шару прямої кишки, дані прийоми послідовно проводять по лівому і верхньому півколу анального каналу, після чого резектовану ділянку прямої кишки з пухлиною зводять на промежину, зведену сигмовидну кишку занурюють у малий таз, накладають шви на заднє півколо розсіченого внутрішнього сфінктера, виконують первинну леваторо-сфінктеропластику, зводять ділянку без брижі сигмовидної кишки у сформований м'язовий канал і фіксують його до періанальної шкіри. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2