Спосіб лікування плацентарної недостатності у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анамнезі

Спосіб лікування плацентарної недостатності у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анам 3 рацією озону 40-80мкг/л щоденно по 200-400мл двома курсами в строках 4-8 тижнів та 22-25 тижнів гестації, виконуючи на курс 5-8 сеансів введення. Між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі й технічним результатом, якого можна досягти при її реалізації, існує причинно-наслідковий зв'язок. ПН - синдром, зумовлений морфофункціональними змінами, результатами складної реакції плода і плаценти на різні патологічні зміни організму матері. Одним з найважливіших пускових механізмів розвитку ПН є дифузно-перфузійна недостатність матково-плацентарного та плодовоплацентарного кровообігу. При цьому спостерігаються порушення транспортної, трофічної, ендокринної, метаболічної та антиоксидантної функцій плаценти, що і призводить до патології плода та новонародженого. ПН супроводжує всі ускладнення вагітності, які призводять до загибелі плода. Розрізняють первинну і вторинну ПН. Первинна ПН виникає в період раннього ембріогенезу і плацентації під впливом різноманітних факторів (генетичних, інфекційних, хімічних тощо), які в залежності від біологічної специфіки можуть впливати на статеві клітини батьків, розвиток зародка, формування трофобласта і плаценти. Такий же вплив на розвиток ПН у вагітної мають наслідки консервативного та оперативного лікування у неї безпліддя до настання вагітності. Проблема лікування ПН у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анамнезі являється значно ускладненою, оскільки етіопатогенетичні фактори, які спричиняють неплідність, а також комплексний вплив хімікофармацевтичних препаратів (у тому числі гормональних) не можуть суттєво не вплинути на ФПК, перебіг вагітності та пологів. Відповідно до сучасних уявлень, фізіологічний перебіг вагітності і нормальний розвиток плода забезпечуються комплексом гормональних змін, що формуються під час вагітності в системі мати-плацента-плід. Окремі ланки цієї системи настільки тісно пов'язані між собою, що зміна стану однієї з них призводить до переорієнтування або ушкодження функції всього комплексу. Первинна ПН проявляється порушенням анатомічної будови плаценти та суттєвими змінами її функції. Вона нерідко поєднується з вродженими вадами розвитку плода, призводить до загибелі зародка. При прогресуванні вагітності первинна ПН призводить до затримки розвитку плода у тяжких формах у зв'язку зі значними змінами в плаценті. Вторинна ПН розвивається у другій половині вагітності, коли вже сформувалася плацента. Основою недостатності являється порушення матково-плацентарного кровообігу. Найчастішими причинами є захворювання, що призводять до змін органної і периферійної гемодинаміки (гестози, гіпертонічна хвороба, нейроциркуляторні астенії та інші ектрагенітальні захворювання). Негативні наслідки лікування безпліддя в анамнезі можуть розглядатись як приклад патології, що призводить до розвитку первинної і вторинної ПН. Враховуючи вищезгадане, комплексне лікування ПН у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анамнезі за способом, що заявляється, проводять в І триместрі гестації в строках 4 16086 4 8 тижнів (первинна ПН), повторний курс лікування здійснюють в строках 22-26 тижнів гестації (вторинна ПН). Розрізняють декілька механізмів патогенезу ПН: - недостатня інвазія трофобласта в децидуальну оболонку і відсутність змін спіральних артерій; - зменшення притоку крові в міжворсинчастий простір у результаті артеріальної гіпотензії у матері або спазму маткових судин при підвищенні артеріального тиску; - утруднення венозного відтоку внаслідок тривалих маткових скорочень; - порушення капілярного кровотоку в ворсинках хоріону; - зміна реологічних і коагуляційних властивостей крові матері і плода; - ендокринна дисфункція. Згідно з відомим способом-прототипом лікування ПН у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анамнезі включає призначення препаратів, які діють на периферичну і органну гемодинаміку з корекцією судинного тонусу („Актовегін"), поліпшують матково-плацентарний кровообіг („Магне В6"), впливають на метаболізм у фетоплацентарній системі („Прегнавіт", вітамін Е), забезпечують секреторну трансформацію ендометрію, токолітичну дію, позитивну дію на масу тіла („Утрожестан"). Ефективність відомого способу складає 20,6%. Медичний озон, застосовуваний згідно з заявленим способом, позитивно впливає на процеси перекисного окислення ліпідів та антиоксидантну систему організму. Патогенетичний ефект визначається високим окислювально-відновлювальним потенціалом озону, що обумовлює метаболічний механізм дії по відношенню до білково-ліпідних комплексів (БЛК) і мембрани клітин та призводить до підвищення парціального тиску кисню, перетворення та синтезу біологічно активних речовин, в тому числі простагландинів, біогенних амінів. Поліпшення кровообігу в системі мати-плацента-плід пояснюється стимулюючим впливом озонотерапії на гормонопродукуючу функцію плаценти, що підвищує активність ФПК. Озонотерапія, як відомо, стимулює не тільки гормонпродукуючу функцію ФПК, а і підсилює активність імунокомпетентних клітин, поліпшує реологію та кисневотранспортну функцію крові, підвищує артеріальну напругу кисню, активує ферментні системи антиоксидантного захисту організму [Русова М.Р. Применение озона в акушерстве и гинекологии // Акушерство и гинекология. - 2003. - №4. - С.4-7]. Озонотерапія позитивно впливає на стан центральної гемодинаміки материнського організму, що, в свою чергу, призводить до поліпшення кровообігу в системі матиплацента-плід. На фоні комплексного лікування ПН за способом, що заявляється, з застосуванням медичного озону відбувається поліпшення матково-плацентарного та плодово-плацентарного кровотоку, що проявляється зниженням судинної резистентності в маткових артеріях пуповини та сприяє збільшенню плацентарної перфузії. Значне зростання ефективності лікування ПН у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анамнезі за спо 5 собом, що заявляється, (49,4%) пояснюється саме комплексним впливом на ФПК медикаментозної та озонотерапії. Ефективність способу комплексного лікування ПН у вагітних жінок з вилікуваним безпліддям в анамнезі, який заявляється, була підтверджена шляхом клінічних досліджень у центрі охорони материнства та дитинства при веденні у віці від 20 до 42 років в строках гестації 2-3 тижні, вагітність у яких наступила після лікування безпліддя (основная группа). Контрольну групу склали 60 здорових вагітних. Основна група (146) жінок була розділена на дві підгрупи: І підгрупа - 63 вагітні жінки, що одержували терапію за відомим способомпрототипом; II підгрупа - 83 вагітні жінки, що одержували терапію за способом, який заявляється. Проведено вивчення анамнезу, комплексне клініко-лабораторне і функціональне обстеження всіх піддослідних вагітних. Дослідження проводили до та після лікування. Стан ФПК оцінювали шляхом вивчення рівнів стероїдних гормонів крові: прогестерону, плацентарного лактогену, естріолу, естрадіолу, кортизолу з використанням стандартних наборів фірми "Sea-Ire-Soring" (Франція). Облік результатів здійснювали за допомогою приладу "Multiscan Titertec". Ультразвукову біометрію плода та доплерометрію кровоносних судин матері і плода виконували з використанням ультразвукового сканера преміум-класу "Sonoline Elgra advanced" (Siemens, ФРН). Кардіомоніторний нагляд за станом плода здійснювали за допомогою кардіотокографа "FetaSafe 6" (Kranzbühler, ФРН). Антиоксидантну активність крові оцінювали за активністю в крові каталази, супероксиддисмутази (СОД), загальної антиокислювальної активності плазми крові, рівнем токоферолу. Рівень токоферолу вивчали за методом Biery в модификації Кисилевича Р.Ш. зі співавт., активність каталази вимірювали, вивчаючи за допомогою спектрофотометра властивість перекису водню утворювати з солями молібдена стійкий забарвлений комплекс. Антиокислювальну активність крові визначали за методом, основаним на здатності плазми крові гальмувати накопичення БЛК-активних продуктів в суспензії жовткових ліпопротеїдів. Дослідження СОД проводили за методом Fridovich [В.М. Лифшиц, В.И. Сидельникова. Биохимические анализі в клинике / Справочник. - M.: „МИА", 2001. - 303с.]. 3 анамнезу відомо, що настанню даної вагітності у жінок І и II підгруп передувало первинне безпліддя в 57 (39,04%) випадках, вторинне - в 89 (60,96%). Найчастіше формой безпліддя у досліджуваних жінок І и II підгруп було трубноперитонеальне - 49 (33,56%) випадків через хламідії (37,67%), мікоплазми (21,23%), віруси (22,60%). Безпліддя ендокринного генезу було у 42 (28,77%) жінок з причини недостатності лютеїнової фази, ановуляції, гіперандрогениї, гіперпролактинемиї. Імунологічні фактори безпліддя були виявлені у 3 (2,05%) пацієнток, інші причини (аномалії внутрішніх статевих органів, генетичні фактори) також у 3 (2,05%) жінок. Поєднані форми безпліддя спостерігались у 49 (33,56%) пацієнток, 16086 6 Показники антиоксидантного захисту на фоні застосування терапії за відомим способом (І підгрупа) поліпшились незначно: активність каталази, СОД, рівень токоферолу підвищились на 510% (р>0,05), а антиокислювальна активність не змінилась (р>0,05). Використання комплексної медикаментозної та озонотерапії за способом, що заявляється, дозволило підвищити СОД в 1,5 рази порівняно з даними, одержаними при дослідженні до початку лікування (р0,05), активність каталази підвищилась на 5-7% (р>0,05). Порівняно з лікуванням за відомим способомпрототипом комплексна медокаментозно-озонова терапія за способом, що заявляється, здійснила позитивний вплив на клінічний перебіг вагітності, що проявилось в поліпшенні загального стану пацієнток, швидкому купіруванні симптомів раннього блювання вагітних, зменшенні больового синдрому, нормалізації тонусу міометрію, зменшенні кількості лікарських препаратів, підвищенні загальної реактивності організму. Аналіз подальшого перебігу вагітності показав, що загроза її переривання у обстежених пацієнток на 32% частіше відзначалась в І підгрупі, ніж в II, і спостерігалась у 47 (74,60%) та 35 (42,17%) відповідно (р