Спосіб моделювання гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Спосіб моделювання гастроезофагальної рефлюксної хвороби, що включає розсічення ниж 3 півкола стравохідного отвору діафрагми та фіксацією кардіального відділу шлунка до розширеного стравохідного отвору діафрагми. Спільними ознаками прототипу та рішення, що заявляється, є створення умов для впливу на слизову оболонку стравоходу хімічних чинників. Корисна модель відрізняється від прототипу тим, що виконують розсічення нижнього стравохідного сфінктера з езофаго-фундопластикою та розширення стравохідного отвору діафрагми. На Фіг.1. зображено: зв’язочний апарат шлунка. 1 - стравохід, 2 - шлунок, 3 - шлункове - діафрагмальна зв’язка, 4 - селезінка, 5 - печінка. На Фіг.2. зображено: Розсічення нижнього стравохідного сфінктера. 1 - стравохід, 2 - тіло шлунка, 3 - ДПК, 4 - фундальний відділ шлунка. На Фіг.3. зображено: Езофаго-фундопластику. 1 - стравохід, 2 - фундальний відділ шлунка, 3 краї розсіченого шлунково-стравохідного переходу. На Фіг.4. зображено: Розсічення стравохідного отвору діафрагми. 1 - шлунок, 2 - стравохід, 3 стравохідний отвір діафрагми. Запропонований спосіб використовується наступним чином. Операція виконується трансабдомінально, в положенні експериментальної тварини на спині. Пошарово розкривається черевна порожнина, після ревізії органів черевної порожнини, з метою виявлення супутньої патології, виконується мобілізація шлунка, при цьому пересікається верхня частина шлунково-селезінкової зв’язки. Шлунково-діафрагмальна зв’язка пересікається на затискачах з наступною перев’язкою обох кінців, що виконується з метою попередження кровотечі з судин, що входять до її складу. Слід відзначити, що кут між стравоходом та дном шлунка (кут Гіса) чітко виражений і так само, як і у людини, гострий. Після розсічення зазначених зв’язок шлунок ставав мобільним та кут Гіса випрямлявся. З огляду на те, що нормальне функціонування нижнього 19579 4 стравохідного сфінктера попереджає рефлюкс кислого шлункового вмісту в стравохід, ми проводили його повздовжнє розсічення з переходом розтину на дно шлунка, з наступним ушиванням в поперечному, по відношенню до осі стравоходу, напрямку. Наступним етапом оперативного втручання було усунення ще одного з факторів антирефлюксного захисту - газового міхура шлунка, це досягалось тим, що фундальний відділ занурювався в просвіт шлунка з фіксацією в такому положенні за допомогою окремих вузлових швів. Така методика моделювання шлунковостравохідного рефлюкса створює всі умови для виникнення шлунково-стравохідного рефлюксу. Використання запропонованого способу моделювання рефлюксної хвороби має ряд переваг, що вигідно відрізняють його від запропонованих раніше. По-перше, розсічення нижнього стравохідного сфінктеру призводить до його недостатності. Подруге, розширення стравохідного отвору діафрагми сприяє зміщенню шлунка в плевральну порожнину. По-третє, інвагінація дна шлунка виключає регулюючу роль газового міхура. Запропонований спосіб моделювання гастроезофагеальної рефлюксної хвороби розроблено на матеріалі 48 експериментальних операцій, що дозволило створити умови для тривалого існування рефлюксу кислого шлункового вмісту в стравохід. Технічний результат: використання запропонованого способу забезпечує найбільш повне усунення всіх факторів, антирефлюксного механізму, розсічення шлунково-діафрагмальної та шлунково-селезінкової зв’язок збільшує кут Гіса, розсічення нижнього стравохідного сфінктера порушує його змикаючу функцію, а інвагінація дна шлунка повністю усуває газовий міхур, що створює оптимальні умови для виникнення рефлюксу та максимально наближує його до умов що мають місце при рефлюксі в клінічних умовах. 5 19579 6 7 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 19579 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601