Спосіб неендоскопічної діагностики морфологічних змін слизової оболонки антрального відділу шлунка при дуоденальній виразці у студентів
Формула / Реферат
Спосіб неендоскопічної діагностики морфологічних змін слизової оболонки антрального відділу шлунка при дуоденальній виразці у студентів, який здійснюють шляхом дослідження біологічного матеріалу, який відрізняється тим, що у хворого в сироватці крові виявляють вміст гастрину-17 і, при підвищенні рівня гастрину-17 у порівнянні з нормою, діагностують неатрофічний активний антральний гастрит, при вірогідному зниженні концентрації пептиду (2,52±0,21 пмоль/л) в порівнянні з нормою та рівнями, встановленими у пацієнтів з неатрофічним антральним гастритом, діагностують наявність та поглиблення атрофічних змін слизової антрального відділу.
Текст
Спосіб неендоскопічної діагностики морфологічних змін слизової оболонки антрального відділу шлунка при дуоденальній виразці у студентів, який здійснюють шляхом дослідження біологічного ма 3 24748 ріалу, згідно з корисною моделлю, у хворого в сироватці крові визначають вміст гастрину - 17 і при підвищенні рівня гастрину - 17 по зрівнянню з нормою, діагностують неатрофічний активний антральний гастрит, при вірогідному зниженні концентрації пептиду (2,52 ± 0,21пмоль/л) в порівнянні з нормою та рівнями, встановленими у пацієнтів з неатрофічним антральним гастритом, діагностують наявність та поглиблення атрофічних змін слизової антрального відділу. В слизовій антрального відділу шлунка розташована найбільша кількість спеціалізованих клітин, що продукують G - 17. Між вмістом даного пептиду та результатами гістологічних досліджень шлунка встановлений чіткий кореляційний зв'язок. Так, по мірі втрати нормальних кислотоутворюючих залоз та виникнення атрофії, рівень G - 17 поступово знижується, а вміст гормону менш 2,5пмоль/л вважається свідченням атрофії шлункового епітелію та підвищеного ризику розвитку неопластичних змін у слизовій. Даній серологічній стратегії можна віддавати перевагу при скринінгових обстеженнях великої кількості осіб, а також в умовах неможливості проведення ендоскопічного дослідження або при наявності протипоказань до нього. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Визначення G - 17 проводять імуноферментним методом з використанням специфічних наборів реагентів Biohit, Ріс (Хельсінкі, Фінляндія). Вивчають вміст основної та найактивнішої фракції базального G (G-17), що цілком спроможна характеризувати загальну гастринопродукцію. Спосіб базується на імуноферментному сандвіч-аналізі шляхом вимірюванням абсорбції після реакції пероксидації при довжині хвилі 450нм з використання автоматичних фотометрів. Перед забором крові пацієнт не приймає медикаменти, що спроможні впливати на кислотопродукцію та протягом 10 годин утримується від прийому їжі. Зразки крові центрифугують (прискорення до 2000 G протягом 10-12 хвилин) та зберігають до проведення досліджень при температурі -70С°. Техніка досліджень відповідна сертифікованої інструкції фірмивиробника. Обробку результатів дослідження проводять ліцензованою програмою «Statistika 6,0», що дозволяє одержати необхідний рівень статичної обробки матеріалів. Встановлено підвищення рівнів гастрину-17 в сироватці крові у обстежених з активним неатрофічним антральним гастритом. У пацієнтів з ознаками атрофії слизової оболонки антрального відділу шлунка виявлено вірогідне зниження концентрацій пептиду (2,52 ± 0,21пмоль/л) в порівнянні з нормою та рівнями, встановленими у пацієнтів з неатрофічним антральним гастритом. Дня підтвердження отриманого результату провели порівняння результатів морфологічного дослідженні біоптатів слизової оболонки шлунка 70 студентів з ДВ віком від 17 до 23 років, серед яких було 19 дівчин та 51 юнак. В залежності від наявності або відсутності атрофії слизової оболонки при морфологічному дослідженні біоптатів (за модифікованою Сіднейською системою [Аруин Л.И. Новая международная морфологическая кла 4 ссификация гастрита // Архив патологии. - 1997. Т. 59. - №3. - С. 3-7.]. Вказані студенти були розподілені на дві групи. Перша включала 35 пацієнтів, в яких виявлені ознаки атрофії антрального відділу шлунка. В другу гр уп у ввійшли 35 пацієнтів в яких діагностовано поверхневий (без ознак атрофії) антральний гастрит. ДВ у 24 пацієнтів (34,3%) була виявлена вперше, у 35 обстежених (50%) виразковий анамнез становив до 5 років, у 11 (15,7%) був від 5 до 10 років. Всі пацієнти з ПВ отримували ерадикаційну терапію згідно положенням Маастрихтського консенсусу 2-2000 [10]. Контролем були результати, що отримані у 20 здорових студентів (контрольна група). Діагноз ПВ встановлювали за допомогою комплексного обстеження, що включало загальноклінічні, лабораторні та інструментальні методи. За результатами ендоскопічного методу виявляли наявність виразкового дефекту, візуально оцінювали стан слизової оболонки ГДЗ, визначали виразність гіперемії, гіпертрофії, наявність рефлюксів, отримували біопсійний матеріал для подальшого гістологічного та морфологічного дослідження. В ендоскопічному кабінеті проводили діагностику HP за допомогою швидкого уреазного тесту (URE-HP test-Express, Pliva). Рівні антитіл до HP визначали імуноферментним методом (HP IgG, Calbiotech Inc., CBI). Морфологічне дослідження біоптатів дало можливість вивчити стан слизової оболонки ГДЗ та встановити ступень контамінації HP за Л.І, Ар уїним [Аруин Л.И., Григорьев П.Я., Исаков В.А., Яковенко Э.П. Хронический гастрит. Амстердам, 1993. -362с.]. Отриманий біопсійний матеріал (2-4 шматочки з антрального відділу та тіла шлунка) фіксували в 10% розчині формаліну, а потім заливали в парафін. Парафінові зрізи офарблювали гематоксиліном-еозином, пікрофуксіном за Ван-Гізоном. За стандартними методиками визначали характер та ступінь активності гастриту, наявність атрофії та кишкової метаплазіі. Швидкість репаративних процесів вивчали за допомогою реакції Фельгина. За рекомендаціями Г.Г. Автандилова за допомогою цитоаналізатору "Інтеграл-2 МТ", окуляр-мікрометра AM 9-2, окулярної лінійки встановлювали кількісну клітинну характеристику запальної інфільтрації та проводили її диференціацію [Автандилов Г.Г. Проблемы патогенеза и патологоанатомической диагностики болезней в аспектах морфометрии. - М.: Медицина, 1984. - 288с.]. Гістологічну ідентифікацію HP, проводили шляхом фарбування зрізів за Романовським-Гимзою. При морфологічному дослідженні біоптатів студентів контрольної групи слизова оболонка шлунка була представлена одношаровим циліндричним епітелієм без ознак дистрофії, що був покритий достатнім шаром мукоїдного секрету із достатньою кількістю муцину. Товщина слизової оболонки складала 754 ± 23мкм (в нормі 670820мкм). Вміст базального G-17 в даній групі знаходився в межах середньостатистичної норми та складав 4,39 ± 0,31пмоль/л. Серед обстежених контрольної групи HP інфікованих виявлено не було. 5 24748 У пацієнтів з ПВ встановлено вірогідне підвищення титрів антихелікобактерних AT до рівнів 2,11 ± 0,62 (р < 0,05) та позитивні результати швидкого уреазного тесту. Морфологічне дослідження гастробіоптатів студентів з НР-асоційованою ПВ виявило наявність у всіх без винятку змін, що свідчили про активність запального процесу різного ступеня. У покривному епітелії слизової відзначалися дистрофічні зміни, що характеризувалися порушенням полярності клітин, вакуолізацією їх цитоплазми, зменшенням межі між клітинами (нейтрофільна інфільтрація власної пластинки слизової оболонки, а також поверхневого та ямкового епітелію). Частіше клітини здобували високопризматичну або кубічну форму, мали у своєї більшості світлі ядра, іноді зустрічаються клітини з ознаками ущільнення ядра і його гіпохроматозом. Межі поміж такими клітинами були не досить чіткими. У ямках епітелію відзначалися дистрофічні зміни, ступінь виразності яких частіше носила вогнищевий характер. У окремих пацієнтів в наслідок посилення лейкопедезу мали місце внутрішньоямкові абсцеси. У значної кількості обстежених відмічено посилення злущення поверхневого епітелію до утворення чисельних мікродефектів, що, як правило, не виходили за власну м'язову пластину. На їх тлі частіше встановлювали фібриноїдний некроз, під яким мала місце помірна лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Виявлена нерівномірність товщини слизової оболонки, що коливалася в межах 450-690мкм. HP виявлялися на поверхні епітеліального шару і були "обкутані" пухким слизом, частіше мали спіралеподібну форму, інтенсивно обарвлювалися. Виявлена пряма залежність (r = 0,5) між скупченням HP та інфільтрацією слизової оболонки поліморфно-ядерними лейкоцитами. Таким чином, у студентів з НРасоційованою ПВ ДПК мав місце активний хронічний гастрит. Зміни локалізувалися переважно в антральному відділі шлунка. Морфологічні зміни (без ознак атрофії) були характерними для всіх пацієнтів другої гр упи. У обстежених першої групи на тлі активного запального процесу слизової оболонки діагностовані ознаки атрофії антрального відділу шлунка. Слід зазначити, що у пацієнтів даної групи не виявлено ознак атрофії тіла та мультифокальної атрофії (тіла та антруму). Морфологічними особливостями біоптатів слизової пацієнтів першої групи були зменшення числа спеціалізованих клітин, що забезпечують секреторну та інкреторну функції шлунку, заміщення їх клітинами, що виробляють слиз. Товщина слизової оболонки становила 490 ± 40мкм. Відмічена змінення структури поверхневого та ямкового епітелію, що був значно сплощеним, та мав тенденцію до зниження метаболічних процесів у клітинах. Про це свідчили зернистість цитоплазми, невластива форма клітин, порушення полярності, мукоїдизація головних клітин, інколи повне заповнення їх слизом. Ядра клітин були пікнотичними, з низькою щільністю ядерного хроматину, зниженою кількістю РНК. В фундальних залозах на місці головних та парі стальних клітин з'являлися клітини типу мукоцитів, що 6 не здатні виробляти основні інгредієнти шлункового соку. Клітинна інфільтрація носила дифузійний характер і локалізувалася переважно перигландулярно, найбільш виразною вона була в антральному відділі. Там же спостерігалося пошкодження щільних контактів між клітинами, зменшення кількості спеціалізованих клітин тубулярних антральних залоз. У головних клітинах, що збереглися, з'являлися невластиві цим клітинам включення, вакуолізація. Місцями мала місце також вогнищева фовеолярна гіперплазія поверхневого та залозистого епітелію. На всіх рівнях залоз постійно зустрічалися незрілі, так звані «молоді» клітини, в яких знаходили ознаки передчасної інволюції. Є підстави вважати, що розвиток запальних процесів внаслідок інфікування HP призводив до ушкодження епітелію, порушення міжклітинних контактів, вираженої запальної інфільтрації з ознаками активного гастриту, у відповідь на які активізувалася проліферація та міграція епітеліоцитів. При атрофії вказана захисна реакція ставала патологічною: посилено проліферуючий епітелій не піддавався повному дозріванню та не ставав спроможним до повноцінної функціональної активності. Виявлено, що у пацієнтів з ПВ коливання рівнів базального G - 17 мали певну залежність від характеру морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Так, у обстежених з ПВ, в біоптатах яких діагностовано активний поверхневий антральний гастрит без ознак атрофії, рівні G - 17 у переважної кількості пацієнтів були вірогідно підвищеними в порівнянні з контролем і складали 18,24 ± 2,11пмоль/л. Розвиток активного запального процесу слизової на тлі інфікування HP (антральний хелікобактерний гастрит) спричиняв стимуляцію Gклітин з надлишковим випорожненням гастрину. Це може викликати збільшення маси парієтальних клітин, посилення продукції соляної кислоти, розвиток шлункової метаплазії у ДПК, де згодом починають колонізувати HP з утворенням запалення та виразкового дефекту. Показники G - 17 були вірогідно низькими у пацієнтів з атрофічними змінами в порівнянні не тільки з контрольними, а і по відношенню до аналогічних показників у обстежених другої гр упи з неатрофічним активним антральним гастритом (р £ 0,05). Тобто, атрофічний гастрит обмежений антральним відділом, свідченням якого була втрата нормально функціонуючих клітин та залоз, спричинив зниження вмісту G - 17. Зазначимо, що вміст пептиду вірогідно знижувався по мірі зростання атрофічних змін слизової антрального відділу (р £ 0,05). Таким чином певна залежність, що виявлена між морфологічною картиною слизової оболонки шлунка у студентів з НР-асоційованою ДВ та вмістом базального G-17, дає можливість припустити імовірний характер змін слизової в залежності від встановлених серологічним методом концентрацій пептиду. Таким чином, гастрин-17 можна вважати умовним «маркером» морфологічних змін антрального відділу шлунка, оскільки вміст даного гормону дає можливість з високою вірогідністю оцінити імовірний стан слизової оболонки. 7 Комп’ютерна в ерстка Л. Купенко 24748 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюMethod for diagnosing morphological changes of the mucous coat of the antral part of the stomach in duodenal ulcer that is characteristic for students
Автори англійськоюBlahovischenska Olena Viktorivna
Назва патенту російськоюСпособ диагностирования морфологических изменений слизистой оболочки антрального отделения желудка при язве двенадцатиперстной кишки, характерной для студентов
Автори російськоюБлаговещенская Алена Викторовна
МПК / Мітки
МПК: G01N 33/48
Мітки: спосіб, виразці, слизової, морфологічних, оболонки, відділу, антрального, діагностики, шлунка, дуоденальній, студентів, неендоскопічної, змін
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/4-24748-sposib-neendoskopichno-diagnostiki-morfologichnikh-zmin-slizovo-obolonki-antralnogo-viddilu-shlunka-pri-duodenalnijj-virazci-u-studentiv.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб неендоскопічної діагностики морфологічних змін слизової оболонки антрального відділу шлунка при дуоденальній виразці у студентів</a>
Попередній патент: Спосіб моделювання апоплексії яєчників в експерименті
Наступний патент: Спосіб обмеження чисельності та шкідливості капустяних мух
Випадковий патент: Спосіб лікування експериментального склерозу судин головного мозку