Спосіб діагностики стрес-індукованих порушень ритму серця у пацієнтів з гострою психоемоційною напругою

Спосіб діагностики стрес-індукованих порушень ритму серця у пацієнтів з гострою психоемо 3 24909 функціональних тестів з психоемоційним навантаженням у виявленні аритмічних реакцій. Але психоемоційні навантаження рідко оцінюються кількісно. Дотепер не ясно, чи існують самі стресові тести, що найбільш ефективно провокують СІПРС. Одне з найбільш сильних психоемоційних навантажень випробовують пацієнти з гострим одонтогенним болем. Такий стан може розглядатися як своєрідна психоемоційна проба. У середньому, психоемоційну напругу відчувають 84% пацієнтів, при цьому 51,3% - помірну, а 22,7% - виражену. Таким чином, актуальним є поглиблене вивчення СІПРС та їх своєчасна діагностика з використанням інвазивних та неінвазивних досліджень. Аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР), що є складовою частиною холтерівського моніторування, може значно покращити діагностичні та прогностичні можливості в режимі реального часу стосовно ризик-стратифікації пацієнтів з наявністю СІПРС щодо розвитку ускладнень (раптової серцевої смерті та ін.). Є відомий спосіб діагностики СІПРС у пацієнтів при гострому ПЕН, який базується на використанні критеріїв ЕКГ, визначенні катехоламінів, гемодинамічних показників, індексу подвійного добутку [Лямина Н.П., Бебешко С.Я. Применение психоэмоциональной нагрузки в диагностике нарушений ритма сердца //Сборник научных работ. -Дагестан, 1996. -С.36]. Недолік даного способу полягає в тому, що він не враховує рівні ПЕН пацієнтів, які мають важливий вплив на виникнення СІПРС. Як прототип обраний відомий спосіб оцінки рівня ПЕН [Пат. на корисну модель №13453 України, МПК А61В5/02, А61Р25/00. Спосіб диференційованої терапевтичної корекції стресової адаптаційної реакції організму, що викликана психоемоційною напругою /Авдоніна О.В. (Україна). а200508402; Заявл. 29.08.05; Опубл. 17.04.06, Бюл.4. –Прототип]. При даному способі використовується попереднє тестування психоемоційного статусу організма шляхом короткострокового холтерівського моніторування з визначенням за нормальними кардіоінтервалами всього запису загального стандартного відхилення та середнього значення 5-хвилинних стандартних відхилень і наступна оцінка індивідуального психоемоційного статусу за шкалою ІА. Недоліком даного способу є те, що він не враховує рівні ІА, при яких визначають наявність порушень серцевої діяльності. В основу корисної моделі поставлена задача співставлення рівнів ІА з появою порушень серцевої діяльності, що виникають при гострій ПЕН. Виконання поставленої задачі досягається тим, що СІПРС діагностують при значеннях ІА, що відповідають психоемоційному статусу «вираженої напруги» чи «перенапруги», і одночасній наявності порушень серцевої діяльності (екстрасистолічних аритмій тощо). Спосіб здійснюється таким чином. Попередньо проводять тестування психоемоційного статусу організма шляхом короткострокового кардіомоніторування, наприклад, за допо 4 могою кардіомонітора «Кардіотехніка-4000-АД», з метою визначення об'єктивних показників вегетативної регуляції серця, зокрема, загального стандартного відхилення SDNN і середнього значення 5-хвилинних стандартних відхилень SDNN_І нормальних кардіоінтервалів усього запису, - показники визначаються автоматично в результаті комп'ютерної обробки запису. Значення SDNN і SDNN_I практично не залежать від часу реєстрації [Рябыкина Г.В., Соболев А.В. Вариабельность ритма сердца. - М., 1998.-200с.]. Тому час моніторування вибирається довільно, звичайно 15-30хв, - він має бути лише достатнім для забезпечення можливості автоматичного обчислення середнього значення 5-хвилинних стандартних відхилень. Після завершення моніторування і комп'ютерної обробки запису визначають об'єктивні показники SDNN і SDNN_I вегетативної регуляції й оцінюють індивідуальний психоемоційний статус по шкалі індекса адаптації (див. прототип). Остаточно СІПРС діагностують при значенні ІА, що відповідає психоемоційному статусу «вираженої напруги» чи «перенапруги», і одночасній наявності порушень серцевої діяльності, відсутніх у стані спокою (Фіг.1). Обґрунтування міститься нижче. Порівняльний аналіз ЕКГ-змін при проведенні холтерівського моніторування пацієнтів в стані гострої ПЕН зі станом спокою виявив у 10,9% СІПРС. Анкетування пацієнтів в стані гострої ПЕН при застосуванні опитувальної методики J.Teylor «Особистісна шкала прояву тривоги» - свідчило про те, що тільки 3% пацієнтів мають високий рівень тривожності як властивість особистості, а переважна більшість -97% пацієнтів - відносилась до групи із середнім рівнем тривожності. Однак об'єктивні дані комплексного клінікофункціонального обстеження дали можливість зробити висновок про суб'єктивність даної методики. Аналіз отриманих змін розробленого на підставі кластерного аналізу з використанням шкалування часового показника ВСР – індекса адаптації - показав, що в 23% пацієнтів (група 1, ІА -до 25%) реакції ССС укладалися в межі фізіологічної норми. У 77% пацієнтів з гострим одонтогенним болем, серед яких у стані вираженої ПЕН перебували 62% (група 2, ІА -25-45%), перенапруги - 15% (група 3, ІА - понад 45%), мала місце неадекватна реакція ССС на психоемоційне навантаження (Фіг.2). Аналіз частоти зустрічаємості факторів ризику серцево-судинних захворювань у пацієнтів з різним ступенем ПЕН показав, що серед обстежених осіб надлишкова вага у пацієнтів з психоемоційною перенапругою (група 3) зустрічалася на 22,7% більше, ніж в групі 1 (фізіологічної норми), та на 20% частіше, ніж в гр упі 2 (вираженої ПЕН). Артеріальна гіпертензія у пацієнтів з психоемоційною перенапругою зареєстрована в 2,3 рази частіше, ніж у пацієнтів з вираженою ПЕН. Паління у пацієнтів з психоемоційною перенапругою зустрічалося в 1,7 разів більше, ніж у пацієнтів з вираженою ПЕН, та в 7,4 рази більше, чим у пацієнтів з 5 24909 фізіологічною нормою реакції ССС на психоемоційне навантаження. Частота зустрічаємості гіподинамії у пацієнтів групи 1 та групи 2 вірогідно не відрізнялась та була значно меншою, чим в групі 3. Фактор спадковості, навпаки, не відрізнявся у пацієнтів групи 2 та групи 3 і був майже в 9 разів вищим, чим у пацієнтів гр упи 1. Таким чином, фактори ризику було найбільш сконцентровано у пацієнтів з психоемоційною перенапругою та вираженою ПЕН, менш за все – у пацієнтів з фізіологічною нормою реакції на психоемоційне навантаження. Проведене дослідження особливостей вегетативних проявів ПЕН на підставі результатів спектрального аналізу ВСР виявило: збільшення інтенсивності серцевої діяльності (ТР) на 40%, істотне підвищення активності симпатичного впливу на ССС при відсутності компенсаторного підвищення тонусу парасимпатичної ланки вегетативної регуляції, яке може призвести до розвитку неадекватної реакції ССС при значних психоемоційних навантаженнях. У пацієнтів з вираженою ПЕН та психоемоційною перенапругою були визначені стресові гормони в плазмі крові - адреналін та норадреналін. Так, у гр упі пацієнтів із вираженою психоемоційною напругою адреналін у плазмі крові збільшився у 3 рази, норадреналін - у 3,6 разів (р