Спосіб екстреного лікування і профілактики складних порушень ритму серця, що загрожують життю, у пацієнтів з прогресуючою формою варіантної стенокардії

Винахід має відношення до медицини, більш конкретно - до лікування прогресуючої стенокардії Принцметала (вазоспастична або варіантна). Хворі з прогресуючою формою варіантної стенокардії, яка проявляється складними порушеннями ритму серця (пароксизми шлуночкової тахіаритмії, фібриляція шлуночків, періоди повного A-V блоку та ін.), відносяться до групи пацієнтів з підвищеним ризиком раптової смерті і де які з них вже мають в анамнезі випадки клінічної смерті. Навіть при регулярній медикаментозній терапії кожний четвертий із них переносить великовогнещевий інфаркт міокарду чи вмирає (Seven S, Davies G, Maseri AMP, L'Abbate, A Long-term prognosis of 'variant' angina with medical treatment. Am J Cardiol 1980; 46: 226-32). Відомий спосіб лікування у пацієнтів з прогресуючою формою варіантної стенокардії передбачає застосування медикаментозної терапії (антагоністи кальцію, нітровазоділятатори), а при її не ефективності застосування стентування (A. Gaspardone, M.D., F.Tomai, F.Versaci Coronary artery stent placement in patients with variant angina refrectory to medical treatment. American J. of Cardiology 1999; Vol. 84: 96-98). Недоліком відомого способу є те, що при складних порушеннях ритму серця у пацієнтів з прогресуючою формою варіантної стенокардії виникає зупинка серцевої діяльності та їх лікування зводиться до реанімаційних заходів. Задачею даного винаходу є екстрене лікування і подальша профілактика цього стану шляхом ендоваскулярної стабілізації зони локального коронароспазма без проведення попередньої медикаментозної терапії. Вказана задача вирішується тим, що в зону локального спазму крупної гілки вінцевої артерії імплантується стент. Спосіб виконують наступним чином. При проведенні невідкладної селективної коронарографії виявляється ділянка коронароспазму і в цій зоні встановлюється без преділятації ендопротез довжиною зони спазму і діаметром прилягаючої до неї артерії під тиском, який забезпечує адекватне розправлення стента. Наведемо конкретний приклад виконання способу. Пацієнт Б. - 54 років був доставлений в інститут по швидкій допомозі з діагнозом ІХС, з не однократними епізодами клінічної смерті, викликаної тяжкими порушеннями ритму серця (пароксизм шлуночкової тахіаритмії, фібриляція шлуночків). При поступленні ЕКГ в межах норми. Через годину після госпіталізації виникла фібриляція шлуночків, короткочасна зупинка серця, проведені ефективні реанімаційні заходи, на ЕКГ виявлені ознаки погіршення коронарного кровотоку: елевація сегмента STv2-v4. Хворому в екстреному порядку проведена селективна коронарография, при якій виявлено різкий (95%) спазм передньої міжшлуночкової гілки лівої вінцевої артерії в середній третині довжиною до 15мм, який був усунений внутрішньо коронарним введенням ізосорбіду дінітрату (ізокету) і повторно виникнувший після закінчення його дії. З ціллю лікування та профілактики виникнення коронароспазма вирішено імплантувати стент. Виконано пряме ендопротезування за допомогою стент-системы Вх Velocyti 3,5х18мм під тиском 14ат. Просвіт судини в зоні спазму відновлений повністю. В ранньому післяопераційному періоді стан пацієнта стабілізувався, при тривалому моніторованому ЕКГ даних за порушення ритму серця і епізодів ішемії міокарду не виявлено. Однак, через 5 місяців після втручання, у хворого виникла, стенокардія напруження, яка не спостерігалася раніше. При повторній коронарографію виявлено рестеноз в стенті (до 70%), усунутий за допомогою балонної ангіопластики. В послідуючому, протягом 1 року, приступи стенокардії і порушень ритму серця у хворого не відмічались. Спосіб застосований у 3 пацієнтів з прогресуючою формою варіантної стенокардії, що привело до адекватного купірування приступів стенокардії і серцевої аритмії. В найближчому післяопераційному періоді у цих хворих зникли клінічні прояви варіантної стенокардії, не відмічалося проявів розвитку гострого інфаркту міокарду, не виникло показів для екстреної операції АКШ, ніхто з них не вмер. У віддаленому періоді, незважаючи на виникнення рестеноза в стенті у одного із них, тяжкі порушення ритму серця не відновлювалися.