6-гідрокси-3′,4′-диметоксифлавон, що проявляє антитиреоїдну активність

6-Гідрокси-3',4'-диметоксифлавон формули: O Корисна модель стосується нової біологічно активної сполуки 6-гід-рокси-3', 4'диметоксифлавону, що проявляє антитиреоїдну активність і може бути використана у медицині, а саме, при лікуванні порушень , які виникають внаслідок надлишкової продукції тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою. Відомо, що природні флавоноїди гідроксипохідні бензо-g-пірону рослинного походження, мають виражені антитиреоїдні властивості [1-6]. Експериментальні дослідження свідчать про різноплановий гальмівний вплив флавоноїдів на функцію щитоподібної залози, що визначається їх хімічною будовою. Флавоноїди, що містяться в значних кількостях в таких продовольчих культурах, як соя, просо, сорго, боби, можуть бути причиною ендемічного зобу та гіпотиреозу у людей в умовах низької кількості йоду та білкового голодування [1]. Механізм дії флавонів полягає в інгібуванні тиреоїдної пероксидази (ТПО) - ферменту, каталізуючого окислення йодиду і синтез тиреоїдних гормонів. Переважна більшість біофлавоноїдів містить у положенні 7 бензопіранового циклу гідроксильну груп у. Відомі лише поодинокі випадки, коли біофлавоноїд є 6-гідрокси похідним, як наприклад, байкалеїн (5,6,7-тригідроксифлавон). Байкалеїн викликає втрату активності ТПО на 50% у дозі 8mМ , тоді як незаміщений флавон спричиняє таку ж дію у дозі більшій від 2000mМ [2]. Флавоноїди є також потужними інгібіторами ферменту 5'-монодейодинази, який забезпечує конверсію Т4 в більш активний Т3. Незважаючи на доведений факт порушення флавонами головних ферментних систем в щитоподібній залозі, експериментально встановлено, що після введення цих природних сполук [4], зокрема ізофлавонів геністеїну та дайдзеїну, відсутні зміни рівня Т3/Т4, гістостр уктури залози та її ваги, тоді як метою клінічної фармакотерапії є саме ліквідація гіперпродукції тиреоїдних гормонів. Найбільш вживаним в клінічній практиці тиреостатиком є мерказоліл (метимазол, тіамазол) [6, 7]. За хімічною будовою мерказоліл (1-метил3Н-імідазолідин-2-тіон) є представником гетероциклічних сполук з тіоамідним фрагментом. Застосування цього препарату викликає досить небезпечні та віддалені ускладнення внаслідок значної токсичності [6, 8, 9], серед яких найбільш загрозливими є ураження печінки, агранулоцитоз, зобогенна дія. Задача корисної моделі - одержання нової біологічно активної сполуки в ряду флавонів з високою тиреостатичною активністю, спрямованою насамперед на зниження рівня Т3/Т4, та низькою токсичністю. Поставлена задача вирішується тим, що запропоновано нову біологічно активну сполуку 6-гідрокси-3',4'-диметоксифлавон формули HO , (13) U активність. 28526 OMe антитиреоїдну (11) проявляє UA що OMe (19) O 3 28526 4 Прозоровського [12] встановлено, що за умов перорального (внутрішньошлункового) введення у 3 самців та самиць мишей ЛД50 складає 4,5г на кг 2' OMe маси тіла, тоді як для мерказолілу - 0,84г на кг 7 O маси тіла, що за класифікацією К.К. Сидорова [13] 8 дозволяє віднести сполуку 2 до групи нетоксичних 6' OMe 5' , речовин. що проявляє антитиреоїдну активність. Гістологічні дослідження показали, що під Технічний результат. Розширення арсеналу впливом мерказолілу (Фіг.1) ЩЗ щурів майже втрачає фолікулярну структуру стінки низькотоксичних сполук з виразною спадаються (колоїд при цьому зникає) і антитиреоїдною дією. Спосіб одержання 6-гідрокси-3',4'перетворюються в епітеліальні тяжі без певної диметоксифлавону (сполука 2) приведено на орієнтації. Відокремити в таких місцях епітелій схемі: фолікулів від інтерфолікулярного епітелію OC H O практично неможливо. Поля такого HO HO деструктурованого епітелію займають більшу + OMe +H O OMe + C H OH -HClO O частину площі зрізів органа. Поряд з цим O ClO спостерігається скупчення мікрофолікулів, у яких OMe OMe 1 2 тироцити збільшені в розмірах, мають зернисту Дослідження антитиреоїдної активності 6або вакуолізовану цитоплазму. Кількість колоїду в гідрокси-3',4'-диметокси-флавону проводили на таких мікрофолікулах дуже незначна. У виразних щурах-самцях популяції Вістар з масою тіла 60-70г прошарках сполучної тканини часто згідно з вимогами до скринінгових досліджень [10]. спостерігаються вогнища лімфоцитарної Сполуку 2, сполуку-найближчий аналог за інфільтрації (Фіг.2). Гістоструктура залози вказує будовою байкалеїн та препарат порівняння на гальмування гормоноутворення та зобогенний мерказоліл вводили внутрішньошлунково через ефект мерказолілу. зонд у 2% крохмальній суспензії протягом 10 діб у Під впливом речовини 2 (Фіг.3) теж дозі 0,1ммоля (29,8мг на кг - для сполуки 2 та відбувається певна перебудова гістоструктури 27,0мг на кг маси тіла - для байкалеїна), що залози, хоча фолікулярна будова (в основному відповідає ЕД мерказолілу (11мг на кг маси тіла) середні та дрібні фолікули) спостерігається на [11]. Тиреоїдна функція оцінювалась за периферії органу. В центральних частинах більшу результатами визначення тиреоїдних гормонів площу зрізу займають мікрофолікули та фолікули з (загальний Т3 ти Т 4) у сироватці крові за втраченим колоїдом та десквамованим епітелієм. допомогою стандартних тест-систем для Стромальні елементи залози тонкі, скупчення імуноферментного аналізу («Алкор-Біо», Росія) та лімфоцитів невеликі і зустрічаються рідко (Фіг.4). за результатами гістологічних досліджень зрізів Порівняльний аналіз гістоструктури ЩЗ щурів, щитовидної залози (ЩЗ). котрі отримували мерказоліл та сполуку 2, вказує Встановлено, що за тиреостатичним ефектом на антитиреоїдних характер впливу обох речовин, сполука 2 практично не поступається препарату але ефект сполуки 2 не супроводжується порівняння мерказолілу, та, на відміну від нього, збільшенням стромальних елементів та не активує не має зобогенного ефекту. Сполука-прототип запальні процеси автоімунного характеру. байкалеїн мала значно нижчу антитиреоїдну Отримані дані свідчать, що на відміну від активність (таблиця 1) мерказолілу, сполука 2 не має зобогенних властивостей, а зобогенна дія Таблиця 1 препарату порівняння проявляється у збільшенні відносної маси щитоподібної залози (табл. 1) та Показники відносної маси щитовидної залози та вмісту тиреоїдних гормонів при введенні щурам зміні гістоструктури. Для - сполуки 2 не виявлено ö зобогенної дії æ ефективній в мерказолілу, байкалеїну та тестованної сполуки 2 ç X± S x ÷ n = 5 дозі 0,1ммоля, або ç тіла, ÷ 30мг на кг маси тобто терапевтичний індекс è ø (ЛД/ЕД) складає 4500/30=150 (для мерказолілу 840/11=76). Отже, за широтою ттерапевтичного Т3 4 Відносна маса ЩЗ, індексу Зниження 6-гідрокси-3',4'-диметоксифлавон майже Зниження Умови дослідження зміни від контролю, вдвічі відносно Нмоль/л перевершує мерказоліл. Нмоль/л відносно % Приклад. 6-гідрокси-3',4'контролю, %Одержання контролю, % диметоксифлавону 111,63±6,92 2) (сполука гідролізом Інтактний контроль 3,08±0,17 перхлорату 4-етокси-3',4'-диметоксифлавілія Мерказоліл +33 2,16±0,25* -30 49,22±7,25* -56 (сполука 1). Байкалеїн +1 2,76±0,40 У конічну колбу з73,80±10,50 нагрітої до 40-10 -35 175мл води, Сполука 2 -10 1,83±0,30* -41 безперервному розмішуванні на 55,84±6,90* -45 50°С, при HO O 5 2 5 2 4 2 5 4 * - Вірогідність змін відносно контролю, Р