Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, який включає селек 30010 зволяє надійно скорегувати прохідність езофагокардіальної зони шляхом відновлення замикаючої функції кардіальної частини шлунка без звуження стравоходу (вільною залишається одна з стінок стравоходу). Прорізуванню швів перешкоджає використання розділеної на два листки ДСЗ, що дозволяє надійно фіксувати шлунок у черевній порожнині. У той час, як у прототипі, виконання у ході СПВ ЕФП на 360° викликає звуження стравоходу, розвиток важких післяопераційних ускладнень (дивертикуліт, тощо). Судячи з літературних даних, власне ДСЗ ніколи раніше не використовувалась у ході СПВ, немає даних і про використання бокових ЕФП у ході хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу ДПК. Суть винаходу пояснюється малюнками. Фіг. 1. Етап пересічення і відсепаровки ДСЗ. Фіг. 2. Етап підшивання дна шлунка з лівим листком ДСЗ до задньої стінки стравоходу. Фіг. 3. Етап підшивання дна шлунка з правим листком ДСЗ до передньої стінки стравоходу. Спосіб виконується слідуючим чином. Виконують верхньо-серединну лапаротомію з ревізією органів черевної порожнини. Мобілізують стравохід шляхом пересічення ДСЗ біля місця фіксації до стравоходу, а також кардіальний відділ та дно шлунка. Виділяють зв'язку по всій довжині у проксимальному напрямку і розділяють її на два листки. Виконують СПВ за однією з стандартних методик. Підшивають частину дна шлунка до задньої стінки стравоходу, захоплюючи у шви ліву частину ДСЗ, на про тязі 3-3,5 см. Підшивають решту дна шлунка до передньої стінки стравоходу, захоплюючи у шви праву частину ДСЗ, на протязі 3-3,5 см (при цьому вільною залишається права бокова частина стравоходу - ЕФП на 270). Виконують висічення виразки ДПК з послідуючою дуоденопластикою. Черевна порожнина дренується рукавичнотрубчастим дренажем, виведеним через контрапертуру у правому підребер'ї. Приклад конкретного використання. Хворий Т., історія хвороби № 7957. Діагноз: Виразкова хвороба ДПК, субкомпенсований стеноз пілоричного відділу шлунка. Операція: лапаротомія, селективна проксимальна ваготомія, висічення виразки, гастродуоденопластика, дренування черевної порожнини. Поступив у 1-е хірургічне відділення ЦРКЛ Залізничного району м. Києва у порядку швидкої допомоги з направним діагнозом "перфоративна виразка шлунка" 29.09.1994 р. об 11 год. 20 хв. Пред'являв скарги на біль у верхній половині живота, нудоту, блювоту. З анамнезу - на протязі 20 років хворіє на виразкову хворобу ДПК. Періодично лікувався у амбулаторних умовах: приймав вікалін, альмагель). Під час динамічного нагляду за хворим діагноз "перфоративна виразка шлунка" знято. Хворого обстежено: фракційне дослідження шлункового вмісту - гіперхлоргідрія, фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) - виразка цибулини ДПК великих розмірів (1,7 см у діаметрі), субкомпенсований стеноз пілоруса. Хворий пройшов курс передопераційної підготовки - внутрішньовенні інфузії вітамінів, спазмолітиків, прийом Н2-блокаторів гістамінових рецепторів. 10.11.1994 р. виконано операцію. Верхньо-серединна лапаротомія з ревізією органів черевної порожнини. Гастро-дуоденальний перехід звужений за рахунок виразкового запального інфільтрату. Виконано СПВ за стандартною методикою, мобілізацію стравоходу, кардіального відділу та дна шлунка. Пересічено діафрагмально-стравоходну зв'язку біля місця її фіксації до стравоходу, виділено зв'язку по всій довжині доверху, розділено на два листки. Виконано ЕФП (на 270°) шляхом фіксації лівого листка зв'язки разом з дном шлунка до задньої стінки стравоходу, а правого - до передньої стінки стравоходу. Висічена виразка ДПК з запальним інфільтратом, дефект тканин ушито у поперечному напрямку. Черевну порожнину дреновано рукавично-трубчастим дренажем, виведе ним через контрапертуру у правому підребер'ї. Хворого виписано 22.11.1994 р. в задовільному стані. Контроль на про тязі 3-х років, останній раз 17.11.1997 р. - скарг немає, ФГДС - органічної патології шлунка та ДПК не виявлено, фракційне дослідження шлункової секреції - нормальний вміст соляної кислоти. Спосіб апробовано у 1-му та 2-му хірургічних відділеннях ЦРКЛ Залізничного району м. Києва. За даною методикою прооперовано 20 хворих у період з 1990 по 1997 p., середня тривалість спостереження 4 роки. Одержані результати порівнювались з результатами лікування хворих на виразкову хворобу ДПК за допомогою стандартної СПВ з фундоплікацією на 360°. Судячи з літературних даних, виконання стандартної методики СПВ веде до розвитку післяопераційних ускладнень (у вигляді пропонованого способу, розвитку післяопераційних ускладнень не спостерігали. Як показала статистична обробка з використанням таблиці Стьюдента, даний спосіб забезпечує статистичне вірогідне зниження кількості післяопераційних ускладнень (Р