Спосіб одержання фізіологічно-активного лікувального засобу для ветеринарної медицини

Спосіб одержання фізіологічно-активного лікувального засобу для ветеринарної медицини, 30628 шену в вакуумі суміш колоїдних часток неорганічного антацида і рівну масову долю розчинного вуглеводу. Антацидом є гідроксид магнію, алюмінію, заліза або основний саліциловий вісмут. Вуглеводом може бути цукроза, лактоза або гідролізат крохмалю. Сушку в вакуумі проводять при розпиленні, одержують пастообразний продукт, який швидко відновлюється при розріджуванні водою до колоїдної суспензії. Недоліками указаного способу одержання антацида є його трудомісткість, використання дефіцитних матеріалів, препарат має тільки огортаючі властивості, а значить, спектр його терапевтичної дії обмежений. Відомий спосіб одержання лікувального засобу із природних органічних і мінеральних матеріалів для лікування шкірних захворювань (Недуєв Ю.М., Воронін М.Ф., Даниленко В.С., Вінниченко В.Ф., Козир П.І. Спосіб одержання лікарського препарату "Магніколін" для лікування шкірних захворювань. Патент України № 2540 від 26.12.1994, Бюл. 5-1). Спосіб передбачає термічну обробку пентозанмісткої рослинної сировини в рідкому середовищі в присутності хлориду і оксиду магнію з послідовною фільтрацією і упаркою. Внаслідок цього способу, прийнятого в якості прототипу, одержують лікарський препарат "Магніколін", який володіє широким діапазоном терапевтичної дії, його застосовують для лікування різних шкірних захворювань, наприклад, опіків. Недоліками цього способу є повільний і неповний гідроліз пентозанів, тому що термообробка проводиться в слаболужному середовищі, яке утворює малорозчинний оксид магнію. Рекомендована густина розчину хлориду магнію 1,08¸1,12 г/см 3 зовсім мало підвищує розчинність МgО, (до 1,5-2,0 г/л), а значить, оксид магнію, який вводять на початку процесу синтезу лікарського препарату, залишається в твердому нерозчинному стані і видаляється у відходи при фільтрації, а препарат збіднюється місткістю антацида. Вихід цільового продукту становить у середньому всього 34% від маси взятих твердих компонентів. Одержаний таким чином лікарський препарат придатний тільки для зовнішнього застосування, викликає сильний больовий ефект при нанесенні на уражені участки шкіри і, згідно з Інструкцією по використанню, затвердженою фармакологічним комітетом МОЗ України, потребує попередньої обробки яким-небудь анестетиком, наприклад, дикаїном. В основу винаходу поставлено задачу розробки способу одержання фізіологічно-активного лікувального засобу для ветеринарної медицини шляхом удосконалення існуючих технологій та використання доступної вихідної сировини з одержанням лікувального засобу з високим вмістом фізіологічно-активних речовин з яскраво вираженими бактерицидними властивостями та широким спектром терапевтичної дії. Задача досягається тим, що в пропонованому способі одержання фізіологічно-активного лікувального засобу для ветеринарної медицини, який полягає в термообробці рослинної пентозанмісткої сировини в водному розчині бішофіту, в якості пентозанмісткої сировини беруть злакові висівки і змішують їх з водним розчином бішофіту у співвідношенні 1¸(1¸2) з перерахунку на тверді компоненти, термообробку ведуть у кислому середовищі, після якої реакційну масу центрифугують, фугат фільтрують, до фільтрату додають неорганічний колоїдний антацид і упарюють. В якості вихідної сировини використовують злакові висівки - пшеничні або житні, та водний розчин природного бішофіту Полтавського родовища. Для утворення кислого середовища при гідролізі використовують концентровану сірчану кислоту H2SO4 , яку додають в водний розчин бішофіту, доводячи концентрацію кислоти до 0,5¸2,0%. Таким чином, гідроліз проходить більш повно. В якості антацида використовують колоїдний гідроксид магнію Mg(OH)2, який змінює водневий показник середовища з кислого на лужний, причому гідроксид магнію одержують безпосередньо із природного бішофіту шляхом видалення його відомою содовою технологією з наступним осаджуванням і промивкою. Запропоновані для використання в наданому способі види сировини не є дефіцитними і окремо один від одного не володіють тими лікувальними властивостями, які притаманні одержаному лікувальному засобу, що проявляє комплекс властивостей, необхідних, наприклад, при лікуванні маститів у великої рогатої худоби при зовнішньому використанні і для профілактики шлунково-кишкових захворювань з наступним застосуванням внутрішньо. Одержаний лікувальний засіб містить в собі суму мінеральних та органічних речовин, які виявляються відповідними методами аналізу. Вимір оптичної щільності досліджуваного розчину на спектрофотометрі при довжині хвилі 275 нм в кюветі з товщиною шару 10 мм показує присутність фенольних сполук, які після перерахунку на танин містять від 1,0 до 7,0%, а при довжині хвилі 321 нм - присутність суми оксікумаринів після перерахування на 7оксі-4метилкумарин від 0,3 до 0,8%. Для порівняння приводяться дані на вміст таких же сполук в лікарському препараті, одержаному за способом-прототипом: танини - 0,3¸0,6%, оксікумарини - 0,1¸0,2%. Колоїдні властивості лікувальному засобу придають слизові речовини, які екстрагуються із висівків, перемінного складу, і гідроксид магнію, що міститься в готовому засобі в кількості 1,0¸3,0%. Вміст бішофіту після перерахування на хлорид магнію, виявляємого хімічним аналізом, складає 22,0¸28,0%. Загальними ознаками прототипу і винаходу є використання пентозанмісткої сировини (в прототипі це лушпиння соняшника, у запропонованому винаході - злакові висівки) і водного розчину бішофіту та їх термообробка в автоклаві. Ознаками, які відрізняють винахід від прототипу, є: вихідну сировину, в перерахунку на тверді компоненти, беруть у співвідношенні: - злакові висівки: водний розчин бішофіту – 1¸(1¸2); - гідроліз реакційної маси проводять в кислому середовищі за допомогою сірчаної кислоти, яку 2 30628 вводять в водний розчин бішофіту, доводячи концентрацію до 0,5¸2,0%, тим самим збільшуючи повноту гідролізу сировини; - після процесу фільтрації в фільтрат вводять неорганічний колоїдний антацид у вигляді гідроксиду магнію в кількостях, незалежних від розчинності оксиду магнію в водному розчині бішофіту. Таким чином, лікувальний засіб, одержаний за пропонованим способом, містить одночасно чотири хімічні сполуки, що мають лікувальні властивості: бішофіт, танини, похідні кумарину, слизові речовини у вигляді полісахаридів та антацид у вигляді гідроксиду магнію. Тому лікувальний засіб володіє широким спектром терапевтичної дії як при зовнішньому, так і при внутрішньому використанні. Крім цього, він проявляє яскраво виражені бактерицидні властивості по відношенню до золотистого стафілокока, синьогнійної палички та інших мікроорганізмів. Аналіз проведеного пошуку попередніх розробок по науково-технічній літературі і патентній інформації дозволяє зробити висновок, що на дату подання винаходу не виявлено технічного рішення із пропонованою сукупністю ознак, а значить, запропонований винахід володіє новизною та технічним рівнем, тому що всі ознаки об’єкта винаходу, які відрізняють його від прототипу, є необхідними, а разом зі спільними - достатніми для вирішення поставленої задачі одержання лікувального засобу з високим вмістом фізіологічно-активних речовин, яскраво вираженими бактерицидними властивостями та широким спектром терапевтичної дії при використанні доступної вихідної сировини. При визначенні співвідношення вихідних компонентів і режимів фізико-хімічних процесів керувались вимогами одержання найбільш оптимального співвідношення фізіологічно-активних сполук, а також повноти гідролізу органічних складових реакційної маси. Найбільш оптимальним співвідношенням в перерахунку на тверді компоненти є: - злакові висівки: водний розчин бішофіту – 1:(1¸2). Якщо розчину бішофіту взяти менше 1 частини, то лікувальний засіб збіднюється місткістю речовини бальнеологічної дії; якщо його взяти більше 2 частин, то в готовому засобі пропорційно знижується концентрація слизових речовин, танинів та кумаринів і зменшується здатність до плівкоутворення. Експериментально установлено, що достатньо повний термічний гідроліз висівок проходить в кислому середовищі, яке утворюють з використанням сірчаної кислоти H2SO4, причому в рідкій реакційній фазі її повинно бути 0,5¸2,0%. При наявності сірчаної кислоти менше ніж 0,5% ефект термогідролізу відсутній, а при більше ніж 2,0% сильне кисле середовище руйнує утворені слизові речовини і різко зменшує ступінь колоїдації системи. З концентрацією сірчаної кислоти тісно зв’язаний вибір температурного режиму процесу, який повинен забезпечити високий ступінь гідролізу реакційної маси не менше ніж 50¸60%. Такий ефект досягається при температурі 140¸145°С, якщо концентрація сірчаної кислоти 0,5%, і температурі 120¸125°С при концентрації кислоти 2,0%. Збільшення температури приводить до повного розпаду слизових речовин, а зниження - не забезпечує повноти гідролізу. Кількість колоїдного гідроксиду магнію вибирають в залежності від його розчинності в розчині бішофіту. Гідроксид магнію знаходиться в рівновазі з хлоридом магнію при концентрації до 1,5 моль/л. При більш високій концентрації спостерігається виділення осадку складу 3Mg(OH)2 MgCl28H2O. Щоб запобігти утворенню гідроксохлоридів магнію найбільш доцільне введення в систему 2,0¸3,0% гідроксиду магнію. Гідроксид магнію одержують із природного бішофіту безпосередньо перед використанням і вводять в фільтрат після термообробки, а це дає можливість забезпечити бажану кількість антацида в лікувальному засобі незалежно від розчинності гідроксиду магнію в водному розчині бішофіту. Густина лікувального засобу вибрана експериментально в межах 1,25¸1,35 г/см 3. При густині менше ніж 1,25 г/см 3 не утворюється плівка, що знижує ефективність лікувального засобу при зовнішньому застосуванні. При густині більш ніж 1,35 г/см 3 утворюється дуже в’язка рідина, яка не здатна до розпилу і утворює товстий шар плівки при зовнішньому застосуванні. Пропонований спосіб здійснюється за допомогою наявного вітчизняного устаткування, наприклад, автоклава типу ВКО-75 місткістю 75 л (робочий об'єм 60 л), розрахованого на робочий тиск до 0,4 МПа і спорядженого запобіжним клапаном, манометром і термометром для фіксації тиску і температури в замкнутому об’ємі. Суть винаходу підтверджується прикладом конкретного виконання. Приклад В автоклаві приготовляють робочий водний розчин природного бішофіту в кількості 50 л, який містить 15 кг шестиводного хлориду магнію, або 7 кг безводного хлориду магнію. В одержаний розчин добавляють сірчану кислоту з таким розрахунком, щоб утворився 2% розчин (місткість 20,24 г/л), і старанно перемішують. Потім при постійному перемішуванні вводять 12 кг пшеничних висівків. Загальний об’єм реакційної маси складає 60 л. Після повної гомогенізації автоклав герметизують і реакційну масу нагрівають до температури 125°С протягом 2-х годин. При цьому в автоклаві розвивається тиск до 0,35 МПа. Тривалість термообробки при максимальній температурі не більше ніж 0,5 години, після чого автоклав охолоджують до кімнатної температури. Реакційну суміш видаляють і центрифугують для розподілу твердої і рідкої частин. Одержують 55 л рідини і 6,8 кг твердої маси з вологістю 40%. Таким чином, ступінь гідролізу висівків складає 60% по масі. Фугат фільтр ують з використанням вакуумфільтра, в одержаний фільтрат вводять колоїдний гідроксид магнію в вигляді пасти в кількості 1,5 кг. Одержаний состав упарюють до 22,5 л, при цьому утворюється в'язко-плинна, але ще здатна до розпилу, рідина. Лікувальний засіб, одержаний при даних параметрах, містить: 25,3% хлориду магнію (в перерахунку на шестиводн у сіль - 54,1%); 5,6% танинів; 3 30628 0,71% кумаринів; 2,6% гідроксиду магнію, все інше становлять слизові речовини в вигляді полісахаридів перемінного складу і вода. Одержаний лікувальний засіб пройшов виробничі випробування в 7 сільських господарствах Полтавської області. Застосовува вся засіб зовнішньо у вигляді аплікацій при лікуванні маститів у корів, механічних травм і копитної гнилі, а також внутрішньо при лікуванні диспепсії у телят. Отримані позитивні результати. Автори просять присвоїти пропонованому винаходу спеціальну назву "Біпол" і внести її в загальну назву лікувального засобу. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ __________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 __________________________________________________________ 4