Спосіб циркуляторної підтримки кровообігу

МПКй А 61 В ll/оо СПОСІБ іРРКУЛЯТОРНОЇ ПІДТРИМКИ КРОВООБІГУ Винахід відноситься по медицини, зокрема по еерцевосудшної хірургії і позволяв вирішувати завдання пов'язані із зниженням летальності і покращення безпосередніх результатів, профілактику уражень спинного і головного мозку, нирок, серця і органів харчового тракту. Віттомий спосіб циркуляторної підтримки з попомогою шунта (Chu Sh. } Lien \V. Resection of aortic arch aneurysn. A simplified technigue // ?. Thorac. Cardiovasc. Surg. - 1976. Vol.72. - P. 346-852),який представляє собою тайгонову трубку, при цьому не потрібен гепарін. Цей шунт використовується для циркуляторної підтримки під-час поперечного затиснення аорти, для боротьби із проксимальною гіпертензією і дістальною ішемією, в зв'язку з чим, може виникнути лівошлуночкова недостатність, ішемія спинного мозку, нирок і вісцеральних органів. При використанні цієї методики, місцем дістальної канюляції служить стегнова артерія. Місцем проксимальної канюляції - висхіттна аорта. Перевагою тайгонового шунта є те, що він виключає потребу в системній гепарінізації крові. Недоліком цієї методики є те, що потрібно канюлювати стегнову артерію, виникає потреба в допоміжному оперативному доступові, необхідна велика довжина шунта, що допускає вірогідність порушення кровотоку із-за того, що він може безконтрольно перегнутись, а також велика можливість тракцй шунта. За рахунок великої довжини погіршується периферійний кровоток. В основу винаходу поставлена задача більш ефективного і надійного способу циркуляторної підтримки органів, які знаходяться дістальніше зажима на несхідній аорті. Поставлена задача вирішується у способі циркуляторної підтримки кровообігу, який здійснюють за допомогою тайгонового шунта де згіднбЬо винаходу канюляцію здійснюють на висхідній та і— нисхідній аортах та тимчасово шунтують двома таигоновими трубками, діаметром 10 мм, які приміняють з апаратом штучного кровообігу, що поєднують між собою за допомогою перехідника-випускника повітря. Ми канюлювали висхідну аорту /інтраперикардіально/ і нисхідну /супрадіафрагмально/. Канюляція висхідної аорти через лівосторонню бокову торакотомію це не проста маніпуляція. Це пов'язане з тим, що експозиція висхідної грудної аорти значно важче при боковому доступі, чим при серединній стернотомії. При виконанні обхідного аортального шунтування важливі слідуючі основні практичні моменти: 1) введення проксимальної канюлі шунта ускладнюється і небезпечно, коли висхідна аорта знаходиться глибоко. В зв'язку з цим, підтягування корня аорти вверх, за тисьомку, спрощує канюлювання; 2) два добре наложені кисетних шви на висхідну аорту і два - на нисхідну, фіксуються шунт і забезпечують надійний гемостаз навколо шунта. Ці шви використовують потім при деканюляції для герметизації отвору в аорті; 3) шунт повинен бути добре фіксованим турнікетами для попередження його зміщення, що може призвести до кровотечі. Крім того, наявність кільцевих запобіжників на обох кінцях шунта дозволяє запобігти черезмірного проникнення в аорту. Винахід здійснюють наступним чином. Для ефективної і надійної циркуляторної підтримки органів, які знаходяться дістальніше зажиму, проводять канюляцію нисхі дної аорти. Для тимчасового шунта використовують дві тайгонові канюлі діаметром 10 мм, які використовуються на операціях з апаратом штучного кровообігу. ч Послідовно канюлювали нисхідну і висхідну аорту, а потім з'єднували ці трубки між собою з допомогою перехідника-випускника повітря и^? вирішується шляхом ка нюляції не стегнової артерії, а нисхідної аорти. Цю методику з успіхом було використано в інституті сердево-судинної хірургії у ЗО хворих.