Спосіб консервативного лікування коксартроза

Спосіб консервативного лікування коксартроза, що включає розвантаження кінцівки за допомогою витягання, лікувальну фізкультуру, фізіотерапію, масаж, медикаментозну та ортопедичну терапію, що відрізняється тим, що в процесі лікувальної фізкультури проводять постізометричну релаксацію (ПІРМ) м'язів, що укорочене, та ізометричне укріплення м'язів - антагоністів шляхом індивідуального підбору вправ,- а ортопедичну терапію здійсняють корегуючим взуттям. Винахід відноситься до медицини і може бути використаний у травматології, ортопедії', протезуванні у випадках консервативного лікування коксартрозу І та II стадії дегенеративно- дистрофічного процесу У медичній практиці широко відомі різноманітні засоби лікування коксартроза [ 1 ]. Кожний із способів включає оголювання та розкриття капсули суглоба, усунення контрактури, послойне зашивання рани з наступним накладанням гіпсової* пов'язки та розробкою рухів Доведено, що результати операцій в основному задовільні, але з часом наступає погіршення Відомі також спосіб ендопротезування, при яких віддаляють голівку та шийку стегнової' кістки і заміщують їх ендопротезом У 70% випадків.операція визволяє хворих від болей та зберігає достатній обсяг рухів у тазостегновому суглобі, але нерідко уражена кінцівка запишається неопорною. Крім того, залишається високим відсоток післяопераційних нагноєнь [ 2]. Визначено, що існує консервативний засіб лікування коксартроза І та И стадій дегенеративно-дістрофічного процесу ( 3]- прототип Він використовується для лікування, як дорослих, так і дітей і підлітків . Спосіб заключається у тому, що спочатку проводять витягання ураженої кінцівки, потім застосовують фізіотерапевтичне пікування у сполученні з масажем І лікувальною гімнастикою, медикаментами і ортопедичним лікуванням. Для впливу на обмінні процеси використовують бальнеологічні процедури, але результати у більшості випадків не приносять успіхів внаслідок недостатнього розвантаження тазостегнового суглобу. • Завдання винаходу - відновлення опірності ушкодженої кінцівки за рахунок розвантаження тазостегнового суглобу Поставлене завдання здійснюється завдяки тому, що у певному способі, що включає витягання ураженої кінцівки, проведення фізіотерапевтичного лікування у сполученні з масажем, лікувальною гімнастикою, медикаментозною терапією та ортопедичним лікуванням, у процесі лікувальної гімнастики проводять постізометричну релаксацію укорочених м'язів (ПІРМ) та ізометричне укртлення м'язів - антагоністів, а розгрузочну терапію здійснюють корегуючим взуттям Перевага способу, що пропонується у порівнянні з відомими, заключається у тому, що змінюється вісь навантаження, збільшення довжини або укорочення КІНЦІВКИ при використанні корегуючого взуття Використання постізометричної' релаксації для укорочення м'язів в процесі лікувальної гімнастики зменшує тиск суглобових поверхонь і приводить до зменшення спазму м'язів, а в свою чергу напруження та розслаблення м'язів антагоністів, поліпшує біомеханіку суглобів, покращує кровопостачання тазостегнового суглобу та обмінні процеси у тканинах суглобу. Таким чином, сукупність суттєвих ознак спрямована на виконання поставленого винаходом завдання. Суттєвість засоба заключається у слідуючому. Після обезболювання та визначений діагнозу хворого з ознаками коксартроза його починають комплексно консервативно лікувати Спочатку Проводять витягання ураженої КІНЦІВКИ пере CM CM ю со < 35221 важно э використанням бальнеологічних засобів, які чергуються з фізіотерапією, масажем, лікувальною гімнастикою. Під час лікувальної гімнастики проводять постізометричну релаксацію (ПІРМ) укорочених м'язів та Ізометричне укріплення м'язів - антагоністів шляхом підбору спеціальних вправ. За показаннями використовують медикаментозну терапію на протязі лікування. Ортопедичне лікування, тобто розвантаження тазостегнового суглобу здійснюють корегуючим взуттям. Спосіб використовувався на протязі останніх двох років і показав позитивні результати. Ось деякі приклади. Хвора С 37 років, знаходилась на стаціонарному лікуванні з 04.01 по 04.02 1999 року. Діагноз Двобічний діспластичний коксартроз Н ст з визначеним больовим синдромом у лівому тазостегновому суглобі. Хворіє 7 років. Хвора обстежена клінічно та рентгенологічно. В обох тазостегнових суглобах були обмежені рухи за рахунок м'язових контрактур 180 -90, була відсутня внутрішня ротація та резервне перерозгинання з обох боків, щадяча кульгавість на ліву ногу Призначено комплексне лікування: манжетове витягання на ліву гомілку і стегно з вагою 4 кг. По 5 годин на добу, фонофарез з гідрокортизоном на область лівого тазостегнового суглобу, масаж обох нижніх кінцівок та сідниць, румалон 1,0 в\м'язово №25. Індивідуально підібрані вправи лікувальної фізкультури, спрямовані на усунення контрактур приведених м'язів обох стегон, підвздошно-поперекових м'язів і укріплення великої середньої та малої сідничних м'язів і м'язів тазового дна. ЛФК виконувалося 3 рази за добу в ізометричному режимі Розвантаження лівої нижньої кінцівки здійснювалося ортопедичним взуттям з різною товщиною підошви (для правої ноги підошва була товща на 2 см.) Внаслідок проведеного лікування болі в лівому тазостегновому суглобі припинилися, значно збільшився обсяг рухів (180-80), з'явилась можливість здійснювати внутрішню ротацію стегон на 5. Відновилась функція ходіння. Хворий П. 36 років, знаходився на стаціонарному лікуванні з 11 01 по 11 02 1999р. Діагноз: Двобічний діспластичний коксартроз зліва II с т , справа - 1 ст. з помірним больовим синдромом в лівому тазостегновому суглобі. Хворіс 3 роки захворювання почалося з болій у лівому колінному суглобі. Тривале їх лікування було неефективним При обстеженні у клініці було встановлено, що болі в колінному суглобі були причиною залучення в патологічний процес запираючого нерва Було проведене комплексне лікування, яке включало манжетове витягання з вагою 4,5 кг, що проводилося переривчасто сумарно по 5 годин за добу, введення в лівий тазостегновий суглоб контрікала по 20 000 №3 з інтервалом в 3 дні, афлутоп 1,0 в\м'язово №20, ЛФК для м'язів, які відповідають за рухи в тазостегнових суглобах у вигляді вправ з постізометричною рефлексією вкорочених приведених м'язів ДЛЯ середньої, малої, великої сідничних м'язів та м'язів тазового дна, що підібрані індивідуально Розгрузку лівої ноги здійснювали ортопедичним взуттям з підошвою, що утовщена для правої' ноги на 2,5 см та використанням ціпка. Крім того, хворому проведено курс масажу, електростимуляцію сідничних м'язів та соляні ванни з NaCb (2 кг на ванну через день, №15). Внаслідок проведеного лікування неспроможність сідничних м'язів лівого тазостегнового суглобу ліквідована: симптом Тренделенбурга став негативним, відновився повний обсяг рухів в правому тазостегновому суглобі та значно збільшився обсяг рухів у лівому тазостегновому суглобі Функція ходіння нормалізувалася. Спосіб з успіхом використовується а травматологічному відділенні клініки Українського Державного НДІ медико-соціальних проблем інвалідності. Джерела інформації 1 Гурьев В.Н. Коксартроз и его оперативное лечение Таллин «Валгус», 1984. с 228-298 2. Гурьев В Н Коксартроз и его оперативное лечение. Таллин «Валгус», 1984. с 237-245 3 Крисюк А П. Деформирующий коксартроз у детей и подростков Киев «Вища школа», 1982, с.102-108 -прототип. Тираж 50 екз. Відкрите акціонерне товариство «Патент» Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101 (03122)3-72-89 (03122)2-57-03