Спосіб створення ущільнення частин роз”ємної конструкції

Спосіб створення ущільнення частин роз'ємної конструкції, що включає нанесення на одну з ущільнююмих поверхонь роз'ємної конструкції пастообразної ущільнюючої маси, розміщення роздільника між нею та другою ущільнююмою поверхнею, приведення конструкції в зімкнуте положення, затвердіння ущільнюючої маси у вигляді упруго 37593 що використовує затвердіваючу масу, спочатку витримують у притиснутому стані протягом часу, необхідного для її затвердівання. До загальних ознак даних і запропонованих технічних рішень варто віднести використання прокладки, що ущільнює, конструктивно спроможної з мінімальною деформацією адаптуватися до змінного розміру величини щілини. Це відбувається не тільки за рахунок пружної деформації матеріалу, але і за рахунок перетікання матеріалу з вузької в більш широку її частину Для цього використовується як пружне, так і пластичне середовище. Останнє, крім того, може мати властивість затвердівання. До хиб ци х ущільнень способів їх створення ставляться хиби вищенаведеної групи устроїв і засобів, не пов'язані зі значною пружною деформацією матеріалу. Деяке підвищення універсальності аналізованої групи устроїв і засобів в умовах значного коливання розміру величини щілини забезпечується за рахунок ускладнення конструкції ущільнення і зниження її надійності. Відомий спосіб ізоляції вікон і дверей шляхом герметизації і отримані вироби, прототип устрою (№ 2598174, Франція, публ. 87.11.06, МПК Е 06 В 7/16) містить прокладку з матеріалу, який сам затвердіває (еластомер, силікон або самофотополімерізуюча смола) адгезійно пов'язану з однією із двох ущільнюючих поверхонь роз'ємної конструкції (глухої рами або рухливої створки) і контактуючу без адгезії з іншою. До хиб даного прототипа треба віднести високу плотність матеріалу прокладки, що обумовлює з однієї сторони великі витрати матеріалу і високу вартість ущільнення. З іншої сторони відсутність деякої пластичної піддатливості прокладки. Остання необхідна як первісному відкриванні роз'ємної конструкції, так і для наступної притирки поверхні прокладки до нерівностей ущільнюючої поверхні рухливої частини роз'ємної конструкції. До загальних ознак прототипу та запропонованого технічного рішення відносяться: наявність двох ущільнюємих поверхонь роз'ємної конструкції; наявність між ними пружно-еластичної прокладки, форма якої в недеформованому стані повторює щілини між цими поверхнями; адгезійний зв'язок прокладки з однією з ущільнюючих поверхонь та контакту без адгезії з іншою. Відомий спосіб виготовлення фальцевого ущільнення між глухою рамою і стулкою вікна, дверей (№ 3807276, ФРН, публ. 89.09.14, МПК Е 06 В 7/16) прототип засобу. Він містить у собі нанесення пастообразної ущільнюючої маси на фальцеві поверхні рами, укладку роздільника у вигляді структурованої і ковзної плівки, розділених акумулюючим прошарком із рідкого твердіючого складу, затвердівання ущільнюючої маси у зімкнутому стані вікна і подальше усунення роздільника. До хиб даного технічного рішення потрібно віднести таке. Невідповідність між об'ємом наношуваної на поверхню ущільнючої маси і фактичним розміром величини щілини в кожному конкретному місці, викликане відсутністю реальної можливості оперативного контролю, призводить або до зниження якості ущільнення, або до перевитрати матеріалу. Це відбувається через відсутність механізму перерозподілу ущільнюючого матеріалу уздовж щілини і пов'язано, насамперед, із постійною практично незмінною щільністю цього матеріалу. З цим же пов'язана і недостатня рухливість ущільнюючого матеріалу, його низькі заповнювальні властивості і адгезія до ущільнюючої поверхні. Використання при створенні ущільнення роздільника складної конфігурації і багатошарової будівлі невиправдано в силу важкого практичного застосування і низької надійності. Перше пов'язано з закріпленням на ущільнюваній поверхні і стикуванням у вугла х. Друге обумовлено високою можливістю деформації роздільника і його зминання в місцях щодо щільного прилягання ущільнюваних поверхонь. Крім того, можлива недостатня герметичність ущільнення через наявність залишкового зазору після усунення роздільника. Слід зазначити також, що аналогічні хиби можуть проявитися й у випадку застосування простого плівкового роздільника при неправильному виборі його товщини. До загальних ознак прототипу та пропонованого технічного рішення відносяться: нанесення на одну з ущільнюємих поверхонь роз'ємної конструкції пастообразної ущільнюючої маси; розміщення роздільника між нею та другою ущільнюємою поверхнею; приведення конструкції в зімкнене положення, затвердіння ущільнюємої маси у вигляді пружно-пластичної прокладки в цьому положенні з подальшим усуненням адгезійно не пов'язаного з нею роздільника. Технічне рішення ущільнення частин роз'ємної конструкції, спрямоване на усунення виявлених хиб відомих устроїв (аналогів і прототипу). До основи винаходу поставлена задача в ущільненні частин роз'ємної конструкції, шляхом застосування матеріалу з низькою перемінною щільністю самостійно або в комбінації з еластичним матеріалом високої щільності, забезпечити підвищення якості ущільнення, зниження витрати матеріалу, підвищення зносостійкості контактуючої поверхні ущільнюючої маси. Рішення поставленої задачі досягається тим, що в ущільненні частин роз'ємної конструкції, що містять дві ущільнюємі поверхні роз'ємної конструкції та розташовану між ними пружно-еластичну прокладку, форма якої в недеформованому стані повторює форму щілини між цими поверхнями, адгезійно пов'язану з однією з них та контактуючу без адгезії з іншою, остання виконана з високопористого матеріалу та має еластичну низькопористу поверхню на контакті з поверхнею роз'ємної конструкції ущільненої без адгезії, а також тим, що поверхня прокладки, яка адгезійно не пов'язана з ущільнюваною поверхнею, хоча б частково, несе на собі прошарок адгезійно пов'язаного з нею еластичного непористого матеріалу. Використання для прокладки високопористого матеріалу забезпечує багатократне зниження його витрат та відповідно вартість ущільнення, а еластична низькопориста поверхня прокладки по контакту з поверхнею роз'ємної конструкції ущільнюємої без адгезії істотно покращує її експлуатаційні характеристики. При цьому наявність хоча б частково на поверхні ущільнюючого матеріалу, адгезійно не пов'язаного з ущільнюваною поверхнею, прошарку еластичного непористого матеріалу, адгезійно пов'язаного з цією поверхнею в силу своїх більш високих міцносних властивостей, до 2 37593 зволяє істотно підвищити зносостійкість контактуючої поверхні. Дане також технічне рішення "Спосіб створення ущільнення" спрямовано на здійснення устрою "Ущільнення частин роз'ємної конструкції", забезпечує реалізацію його переваг, а також усунення виявлених хиб відомих засобів (аналогів і прототипу). В основу винаходу поставлена задача в "Способі створення ущільнення" шляхом застосування високопористого, саморозширюючогося в об'ємі до моменту затвердіння матеріалу, вибору раціонального типу і параметрів роздільника і створення, тим самим, умов для найбільш повного і рівномірного заповнення щілини ущільнючою масою, забезпечити підвищення якості ущільнення, зниження витрати матеріалу і підвищення зносостійкості контактуючої поверхні. Рішення поставленої задачі досягається тим, що в способі створення ущільнення, що включає нанесення на ущільнювану поверхню однієї з частин конструкції пастообразної ущільнюючої маси, розміщення роздільника між нею і ущільнюваною поверхнею іншої частини, приведення конструкції в зімкнуте положення, затвердівання ущільнюючої маси у цьому положенні у вигляді пружно-еластичної прокладки з подальшим усуненням адгезійно не пов'язаного з нею роздільника, у якості ущільнюючої маси використовується високопористий саморозширюючийся в об'ємі до моменту затвердіння матеріал, а у якості роздільника використовують або прошарок в'язкої рідини, або еластичну плівку товщиною від 0,001 мм до 0,100 мм не утворюючу адгезійного зв'язку з ущільнюючою масою або еластичну плівку товщиною від 0,010 мм до 2,0 мм, що утворить адгезійний зв'язок з ущільнюючою масою, або комбінацію останнього з одним із двох попередніх. Застосування високопористого саморозширяючогося в об'ємі до моменту затвердівання матеріалу в якості ущільнюючої маси за рахунок ефекту повторного розширення (збільшення в об'ємі після нанесення на ущільнювану поверхню) забезпечує підвищення її тікучості і заповнюючої спроможності, перерозподіл ущільнюючої маси, уздовж щілини, підвищує її адгезію до ущільнюваної поверхні. Застосування в якості роздільника прошарку в'язкої рідини або еластичної плівки товщиною від 0,001 мм до 0,100 мм, що не утворює адгезійного зв'язку з ущільнюваною поверхнею дозволяє після їхнього видалення зводити до нуля розмір залишкового просвітку між ущільнюваною поверхнею і поверхнею ущільнючої маси. після затвердівання останньої за рахунок її залишкової пружності. При цьому підвищується якість ущільнення і знижується витрата матеріалу Застосування в якості роздільника еластичної плівки товщиною від 0,010 мм до 2,0 мм, що утворить із ущільнюючою масою адгезійний зв'язок, узагалі не створює просвітку в ущільненні, оскільки після затвердівання останньої не видаляється. Наявність даної ознаки забезпечує якість ущільнення і підвищує зносостійкість контактуючої поверхні, за рахунок застосування непористого матеріалу з підвищеними міцносними властивостями. Комбінація роздільників дозволяє додатково знизити витрату матеріалу. Сутність "Ущільнення частин роз'ємної конструкції і способу його створення" пояснюється кресленням, де на фіг. 1, 2, 3 схематично зображений перетин розімання вікна в зімкнутому стані. При цьому фіг. 1 пояснює засіб створення ущільнення, а фіг. 2 і 3 - варіанти виконання самого ущільнення. Ущільнення частин роз'ємної конструкції, наприклад вікна, його рухли вої частини (створки) 1 із склом 2 та нерухливої частини (рами) 3, яка має в собі поверхню 4, ущільнюючою з адгезією до ущільнюючої маси 8 та поверхню 5 ущільнюючою без адгезії до неї за рахунок наявності роздільника 9. Ці поверхні створюють ущільнюючу щілину, в котрій розміщено ущільнююче тіло (ущільнення) 6, яке може бути або однорідним, або вміщати в собі прошарок еластичного непористого матеріалу 7. Ущільнення частин роз'ємної конструкції представляє тіло з упр уго-еластичного матеріалу, форма і розміри якого у ствердженому стані повторюють аналогічні характеристики ущільненої щілини без суттєвої його деформації в робочому стані. Частиною своєї поверхні це тіло адгезійно пов'язано з ущільнюючою поверхнею однією з частин (нерухомою) роз'ємної конструкції. Другою частиною воно контактує без адгезії з ущільнюючою поверхнею іншої (рухомої) частини роз'ємної конструкції. Структура ущільнюючого тіла (прокладки) може бути або однорідним високопористим, або неоднорідним. В останньому випадку поверхня високопористої частини тіла, адгезійно не пов'язана з ущільнюючою поверхнею, хоча б частково несе на собі прошарок еластичного непористого матеріалу. Цей прошарок адгезійно пов'язаний з поверхнею високопорисої частини та контактує без адгезії з ущільнюючою поверхнею. Ущільнення створюють, наприклад, у такий спосіб. На ущільнювану поверхню однієї частини конструкції (вікна) наносять ущільнюючу масу. на іншу частину наносять, або вкладають роздільник. При цьому в якості роздільника використовують: варіант 1 в'язку рідину, наприклад, силіконову олію; варіант 2 - еластичну плівку товщиною від 0,001 мм до 0,1 мм, що не утворює адгезійного зв'язку з ущільнюючою масою, наприклад фторопластову або поліетиленову; варіант 3 - еластичну плівку товщиною від 0,01 мм до 2,0 мм, що утворює адгезійний зв'язок із ущільнюючою масою, наприклад, із гуми або синтетичного каучуку. У якості ущільнюючої маси використовують, наприклад, поліуретанову монтажну піну. Потім вікно закривають і фіксують у закритому положенні на час затвердівання ущільнюючої маси, звичайно від 1 до 20 годин. Після цього вікно відчиняють, мастило або еластичну плівку, а також надлишки ущільнюючої маси видаляють. Необхідно відзначити, що застосування еластичної плівки, що не утворює адгезійного зв'язку з ущільнюючою масою, товщиною менше 0,001 мм не виправдано в силу її низької механічної міцності, а більш 0,10 мм знижує якість ущільнення. Застосування еластичної плівки, що утворює адгезійний зв'язок із ущільнюючою масою, товщиною менше 0,01 мм не забезпечує вимог по їхній зносостійкості, а більш 2,0 мм необґрунтовано збільшує витрату матеріалу. 3 37593 Фіг. 1 Фіг. 2 Фіг. 3 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4