Спосіб трансциліарного видалення внутрішньоочних сторонніх тіл при травмі ока, що зв’язана з ризиком розвитку післяопераційного відшарування сітківки

Спосіб трансциліарного видалення внутрішньоочних сторонніх тіл при травмі ока, зв'язаній з 40489 ла, що у післяопераційному періоді виявляються на тлі розвиненого відшарування сітківки. При цьому: 1. Можливий ризик виникнення і прогресування відшарування сітківки безпосередньо після операції і у віддаленому післяопераційному періоді. 2. Виникає небезпека розвитку довгостроково протікаючої післяопераційної запальної реакції, внутріочного крововиливу. В основу винаходу поставлена задача вдосконалити спосіб трансциліарного видалення сторонніх тіл при травмі ока, зв'язаної з ризиком розвитку післяопераційного відшарування сітківки, при якому роблять додаткову блокуючу ретинопексію по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю, газову тампонаду газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування в різний термін після видалення стороннього тіла, чим забезпечується: - блокування розривів сітківки в зоні базису склоподібного тіла; - необхідна тривалість і повнота внутрішньої тампонади розривів сітківки; - зниження ризику виникнення і прогресування відшарування сітківки безпосередньо після операції і у віддаленому післяопераційному періоді; - зниження ризику виникнення післяопераційної запальної реакції, внутріочного крововиливу; - повноцінна ретинопексія і повна внутрішня газова тампонада в різний термін після видалення стороннього тіла. Поставлена задача вирішується тим, що в способі трансциліарного видалення внутріочних сторонніх тіл при травмі ока, зв'язаної з ризиком розвитку післяопераційного відшарування сітківки, що полягає в проведенні вітректомії, видалення стороннього тіла, відповідно до винаходу, роблять додаткову блокуючу ретинопексію по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю, газову тампонаду газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування після видалення стороннього тіла. Причинно-наслідкові зв'язки 1. Проводять додаткову блокуючу ретинопексію по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю. 2. Проводять внутрішню газову тампонаду газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування. 3. Роблять додаткову блокуючу ретинопексію по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю, газову тампонаду газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування після видалення стороннього тіла. 4. Роблять додаткову блокуючу ретинопексію по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю, газову тампонаду газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування в різний термін після видалення стороннього тіла. Пропонована операція здійснюється таким способом: після передопераційної підготовки хворого обробляють операційне поле, роблять акінезію й анестезію, накладають вуздечний шов на верхній прямий м'яз. Підшивання інфузійної канюлі, склеротомії, вітректомія, при показаннях ленсектомія, роблять звичайним способом. Потім за допомогою контактних лінз або через міхур повітря в передній камері при афакії роблять офтальмоскопію і локалізують внутріочне стороннє тіло. Стороннє тіло видаляють з вітреальної порожнини за допомогою магніту (осколок магнітний) чи цангового пінцета (осколок немагнітний). Після цього виконують операційну блокуючу ретинопексію по всій окружності очного дна нейтральніше краю базального вітреального гелю. Потім роблять повну внутрішню газову тампонаду стерильним повітрям, вводять у вітреальну порожнину газ, що розширюється. Після операції голові хворого додають змушене положення "вниз обличчям" протягом 23 годин на добу до повного розсмоктування газів. При наявності вираженої запальної посттравматичної реакції можливо відстрочене проведення кругової блокуючої ретинопексії центральніше базису скло Створює умови для блокади розривів сітківки в зоні базису склоподібного тіла. Забезпечує необхідну тривалість і повноту внутрішньої тампонади розривів сітківки. Усуває ризик виникнення і прогресування відшарування сітківки, зменшує небезпеку розвитку довгостроково триваючої післяопераційної запальної реакції, внутріочного крововиливу. 3 появою ознак відшарування сітківки в різний термін після видалення стороннього тіла створює умови для прилягання відшарованої сітківки. подібного тіла і внутрішньої газової тампонади газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування після купування основних запальних явищ, що перешкоджають виконанню повного обсягу операції, і появи перших ознак відшарування сітківки. Переваги даного способу такі: 1. Проведення блокуючої ретинопексії по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю створює умови для блокади розривів сітківки центральніше базису склоподібного тіла. 2. Проведення внутрішньої газової тампонади газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування забезпечує необхідну тривалість і повноту вн утрішньої тампонади розривів сітківки. 3. Одномоментне здійснення додаткової блокуючої ретинопексії по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю і газової тампонади газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування після видалення стороннього тіла усуває ризик виникнення і прогресування відшарування сітківки, зменшує небезпеку розвитку довгостроково триваючої після 2 40489 операційної запальної реакції, внутріочного крововиливу. 4. З появою ознак відшарування сітківки в різний термін після трансциліарного видалення стороннього тіла застосування блокуючої ретинопексії по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю і газової тампонади газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування створює умови для прилягання відшарованої сітківки. Запропонований спосіб пройшов клінічні іспити у відділенні травм ока Інституту очни х хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Приклад. Хворий Л., 22 роки, історія хвороби №377799, надійшов у відділення травм ока Інституту 22.12.99 року з діагнозом: праве око - стан після первинної хірургічної обробки проникаючого вогнепального склерального поранення, гемофтальм, внутріочне амагнітне стороннє тіло, ліве око - здорове. Гострота зору правого ока - світловідчуття з правильною проекцією світла, лівого ока - 1,0. Об'єктивно: праве око - помірно подразнене, на склері в місці поранення вузлові шви, рогівка, волога передньої камери, кришталик прозорі, у склоподібному тілі згустки крові, очне дно не видне. 22.12.99 p. зроблена рентгенографія правого ока з протезом Комберга-Балтина: у проекції орбіти визначається тінь стороннього тіла розміром близько 1 мм у діаметрі, розташована на 18-18.10 годинах, у 11,5-13,0 мм від анатомічної осі ока, на глибині 11,0 мм від площини лімба. Магнітні властивості осколка на металолокаторі не визначаються. З 22.12.99 по 27.12.99 хворий одержував протизапальну терапію. 28.12.99 на правому оці була зроблена операція - трансциліарна ленсвітректомія, видалення амагнітного стороннього тіла цанговим пінцетом, блокуюча діодна інфрачервона ендолазеркоагуляція сітківки, внутрішня газова тампонада (стерильне повітря + C3F8). Операція була зроблена за запропонованою методикою. Після передопераційної підготовки хворого оброблене операційне поле, зроблені акінезія й анестезія, накладений вуздечний шов на верхній прямий м'яз. Зовні була підшита інфузійна канюля на відстані 4 мм від лімбу після проколу алмазним ножем. Після цього аналогічним способом були зроблені проколи склери у верхньозовнішньому і верхньо-внутрішньому квадрантах. Потім за допомогою плоскої і 50-и градусної контактної лінзи зроблена вітректомія. Після проведення вітректомії зону залягання стороннього тіла візуалізувати не вдалося через залишкові помутніння склоподібного тіла, щільно прилягаючих до задньої капсули кришталика і обмеженими можливостями офтальмоскопії крайньої периферії очного дна. У. зв'язку з цим зроблена ленсектомія, офтальмоскопія очного дна під міхуром повітря в передній камері з склеродепресією. У помутніннях склоподібного тіла локалізоване стороннє тіло, що вилучене з ока за допомогою цангового пінцета. Після цього виконана операційна блокуюча ретинопексія по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю і в облас ті локалізованих розривів сітківки. Потім зроблена повна внутрішня газова тампонада стерильним повітрям. Після герметизації всіх склеротомічних отворів у порожнину ока введений 1,0 см 3 C3F8. Після операції голові хворого надали вимушене положення "вниз обличчям" протягом 23 годин на добу до повного розсмоктування газу. При огляді в ранньому післяопераційному періоді сітківка прилежить, зона локалізації стороннього тіла блокована вогнищами лазеркоагуляції, порожнина склоподібного тіла приблизно на 80% заповнена газовим міхуром. На контрольний огляд хворий прибув через 3 місяці. При цьому сітківка прилежить, в області лазерних вогнищ сформувалися пігментовані хориоретинальнівогнища, гострота зору прооперованого ока була 0,02 з корекцією + 12,0=1,0. Усього за запропонованою методикою було прооперовано 7 хворих, у віці від 20 до 42 років. У 3 пацієнтів (33,3%) осколки були магнітні і під час операції були вилучені за допомогою магніту, у 4 (66,7%) - амагнітні, видалені цанговим пінцетом. У 5 з 7 пацієнтів важкість стану була обтяжена вогнепальною або вибуховою травмою. У З хворих додаткова блокуюча ретинопексія по всій окружності очного дна центральніше краю базального вітреального гелю з газовою тампонадою газами, що розширюються, була зроблена безпосередньо після видалення стороннього тіла, у 4 хворих - через 2 тижні - 1 місяць після проведення операції трансциліарної вітректомії, видалення стороннього тіла, з появою перших ознак відшарування сітківки. В усі х випадках операції протікали без ускладнень, на момент виписки після останнього оперативного втр учання вітреальна порожнина була заповнена газовим міхуром, сітківка прилежить, у жодному випадку не спостерігалося розвитку інтра- і післяопераційного внутріочного крововиливу. Повне прилягання сітківки центральніше вогнищ лазеркоагуляції в ранній термін після операції відзначалося в 100% випадках. Віддалені результати операцій (від 1,5 місяців і більше) були простежені в 6 хворих. У 2 хворих через неспроможність хориоретинальної спайки після лазеркоагуляції сітківки відзначався рецидив відшарування сітківки, що вимагало проведення повторної аналогічної операції. Однак, внаслідок наявності у вітреальній порожнині газового міхура з тривалим періодом розсмоктування вдалося затримати прогресування відшарування сітківки і повторні операції привели до позитивного результату - прилягання відшарованої сітківки. Таким чином, у всіх хвори х у віддаленому післяопераційному періоді відзначалося повне прилягання сітківки центральніше вогнищ лазеркоагуляції. Для визначення ефективності запропонованого методу ми порівняли результати трансциліарного видалення сторонніх тіл із заднього відділу ока у 6 хворих, яким під час і після операції - видалення стороннього тіла не була застосована методика додаткової кругової блокуючої ретинопексії центральніше базису склоподібного тіла з газовою тампонадою газами, що розширюються, із тривалим періодом розсмоктування. У 3 з 6 пацієнтів тяжкість стану була ускладнена вогнепальною або вибуховою травмою. У 2 пацієнтів (33,3%) осколки були магнітні і під час операції були вилучені за допомогою магніту, у 4 (66,7%) - амагнітні, що були 3 40489 вилучені цанговим пінцетом. У 3 хворих операція обмежувалася тільки вітректомією і видаленням стороннього тіла, у післяопераційному періоді додаткові операції не проводилися; у 2 - у післяопераційному періоді при наявності початкового відшарування сітківки була проведена локальна ретинопексія в області розривів (кругова ретинопексія не проводилася), газова тампонада; у 1 - під час операції була проведена локальна ретинопексія, газова тампонада. Встановлено, що в досліджуваній групі прилягання сітківки відзначалося тільки в 2 хворих (33,3%), у 4 - відзначалися або випадки рецидивів відшарування сітківки, або від оперативного втручання з приводу відшар ування сітківки вирішено було утриматися в зв'язку з небезпекою загибелі очного яблука. У 3 випадках відзначався розвиток тривалої післяопераційної запальної реакції, внутріочного крововиливу. Таким чином, у контрольній групі хворих частота розвитку відшарування сітківки склала 66,7%, що значно більше в порівнянні з групою хворих, прооперованих за запропонованою методикою, де у віддаленому післяопераційному періоді відшарування сітківки на прооперованих очах не виявлялося. Клінічні іспити пропонованого способу трансциліарного видалення внутріочних сторонніх тіл при травмі ока, зв'язаної з ризиком розвитку післяопераційного відшарування сітківки, показали його істотні переваги в порівнянні з відомими, котрі полягають в усуненні ризику виникнення і прогресування відшарування сітківки, зменшенні небезпеки можливості розвитку тривалої післяопераційної запальної реакції, внутріочного крововиливу. Результати проведеного дослідження показали, що застосування запропонованого способу трансциліарного видалення внутріочних сторонніх тіл сприяє більш ефективному лікуванню травмованих хворих. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4