Пристрій для паралельного встановлення опорних елементів у порожнині рота

Пристрій для паралельного встановлення опорних елементів у порожнині рота, що містить два важелі для пальців і захоплюючий вузол, який відрізняється тим, що важелі мають циліндричні шарніри для переміщення та фіксації, захоплюючий вузол, виконаний у формі матриць, які встановлені на кінці кожного важеля з можливістю фіксації відносно розташування опорних елементів та прикріплений до важеля через відфрезерований хвостовик, причому пристрій обладнаний калібром у формі пластини, що має розбіжні свердлення. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до ортопедичної стоматології, і може бути використаний як вимірювальний прилад при поставленні опорних елементів у абсолютно паралельному розташуванні. У клінічній стоматологічній практиці виникає необхідність поставлення опорних елементів у абсолютно паралельному розташуванні (накладання брекет-систем, імплантанти, атачмени, вкладки, штифтові конструкції). При поставленні за класичною методикою застосовується лабораторна техніка, така як паралелометр. Відомий пристрій Рюміна (Патент Росії №2 214 790 з пріоритетом від 20.02.2002). Пристрій застосовують як паралелометр. Пристрій містить тримач для пальців та напрямну штангу. На напрямній штанзі встановлена з можливістю переміщення вздовж її осі підпружинена ковзна напрямна. Напрямна штанга має на одному кінці виступ з наскрізним кільцевим отвором, паралельним до її осі, на якому закріплений нерухомий щуп. Рухомий щуп закріплений на осі, встановленій паралельно до осі напрямної штанги з можливістю переміщення в отворі виступу. Другий кінець осі закріплений на ковзній напрямній. Пристрій працює так, що його вставляють у порожнину рота. Пересувають великий палець відносно вказівного та середнього, при цьому відбувається переміщення ковзної напрямної з віссю та рухомим щупом уздовж осі напрямної штанги. Відстань між рухомим щупом та нерухомим щупом, що відповідає відстані між досліджуваними об'єктами, визначається за поділками на напрям ній штанзі. Лінійні відстані між досліджуваними об'єктами, розташованими під кутом один до іншого, визначаються за поділками на напрямній штанзі при переміщенні ковзної напрямної з віссю та рухомим щупом відносно осі штанги і нерухомого щупа. Недоліком є те, що пристрій використовується для визначення осей опорних зубів та межових ліній чи інших опорних елементів та їх паралельності відносно одного до іншого у порожнині рота, але не може бути використаний для поставлення опорних елементів. Відомий пристрій - паралелометр (В.Н. Копєйкин, Л.М. Демнер, "Зубопротезная техника", с.242245). Кожний опорно-утримувальний кламер, його елементи повинні розташовуватись точно закономірно щодо клінічного екватора зуба. Тому, перш ніж визначити вид кламера та розміщення його частин на зубі, необхідно знайти найбільший параметр кожного зуба. Ця лінія - клінічний екватор поділяє коронку зуба на оклюзійну та гінгівальну (приясенну) частини. Клінічний екватор визначають із допомогою спеціального приладу - паралелометра. Прилад має плоску основу, на якій під прямим кутом закріплена стойка з кронштейном. Кронштейн рухомий у вертикальному та горизонтальному напрямах. Плече кронштейна співвідноситься зі стойкою під кутом 90°. На плечі кронштейна є затискний пристрій для змінних інструментів. Цей пристрій дозволяє переміщувати інструменти по вертикалі. До набору інструментів входять: аналізатор, штифт, у якому цангою закріплюють грифелі, штифти-вимірювачі ступеня ретенції №1, 2 та 3, штифти-ніжки. До комплекту CM 4277 входить також столик для закріплення моделей. Площадка столика шарнірне з'єднана з основою, що дозволяє нахиляти моделі та під різним кутом підводити їх до інструментів. Відомий паралелометр використовують таким чином, що модель закріплюють на столику паралелометра і суміщають вертикальний штифт-аналізатор із напрямом середньої осі нахилу зубів. Закріпивши рухому площадку столика у такому положенні, переносять цю лінію на лівий бік моделі, креслячи її поблизу від лівої усередненої лінії. Після цього за описаною методикою знаходять середню лінію між середньою віссю нахилу зубів правого та лівого боків у сагітальній площині. Потім цю лінію переносять на задню поверхню основи моделі і знову визначають середню вісь нахилу між трансверсальною середньою віссю нахилу та усередненою лінією нахилу зубів правого і лівого боків у сагітальній площині. Одержана лінія є орієнтиром для встановлення та креслення загальної екваторіальної лінії. Модель щелепи разом із рухомою площадкою переміщують до збігу загальної лінії з вертикальним штифтом і закріплюють затискний гвинт столика паралелометра. Вертикальний штифт замінюють стержнем із графітовим відмітником і наносять загальну екваторіальну лінію. Описаний метод визначає вертикальний шлях накладання кламерів протеза на зуби. Недоліком відомого пристрою є те, що він використовується лише за лабораторних умов і зовсім не придатний для використання у порожнині рота через громіздкість конструкції. Найближчим технічним рішенням є пристрій у формі щипців для виготовлення упорів (див. Ф.Я.Хорошилкина, Л.С. Персии, кн. "ОРТОДОНТИЯ", Москва, "Медицинская книга", с 13). Щипці застосовуються при встановленні опорних елементів і містять два важелі для пальців та захоплюючий вузол, виконаний у формі захоплювачів накладок брекет-системи на кінцях важелів. Недоліком відомого пристрою є неможливість поставлення опорних елементів у точно паралельному розташуванні на апроксимальних поверхнях зубів, а також неможливість поставлення інших опорних елементів, крім накладок брекетсистем. В основу корисної моделі покладене завдання створення пристрою для паралельного встановлення опорних елементів у порожнині рота, в якому захоплюючий вузол у формі матриці та розпірний гвинт забезпечують надійну фіксацію опорних елементів у матриці і створення достатньо щільного контакту для фіксації опорного елемента, за рахунок чого досягається паралельне встановлення опорних елементів у матриці. Поставлене завдання вирішується тим, що у пристрої для паралельного встановлення опорних елементів у порожнині рота, який містить два важелі для пальців та захоплюючий вузол, згідно з винаходом важелі мають циліндричні шарніри для переміщення і фіксації, захоплюючий вузол виконаний у формі матриць, які встановлені на кінці кожного важеля з можливістю фіксації відносно розташування опорних елементів та прикріплені до важеля через відфрезерований хвостовик, при цьому пристрій обладнаний калібром у формі пластини, яка має розбіжні свердлення. На фіг. 1,2 зображено важелі та захоплюючий вузол пристрою. На фіг.3,4 зображено загальний вигляд пристрою разом з калібром. На фіг.5,6 зображено хвостовик з частиною подовжувального важеля. Пристрій містить ручку 1 для утримування пристрою та дві подовжувальних трубки 2 прикріплені до ручки через втулку 3. До подовжувальних трубок 2 прикріплені подовжувальні важелі 4, 5 до кінців яких прикріплені змінні матриці 6, що фіксуються лише в одному положенні завдяки асиметричному фрезеруванню хвостовика, який встановлений всередину подовжувальних важелів. Матриці 6 прикріплені до подовжувальних важелів через хвостовики 7, 8. Подовжувальна трубка та подовжувальний важіль разом представляють собою єдиний важіль, який має циліндричні шарніри для переміщення важелів. Подовжувальні трубки 2 та подовжувальні важелі 4, 5 містять циліндричні шарніри 9 для розсунення та пересунення важелів і гайку 10 для фіксації важелів у певному положенні, що і передбачає калібрування. Циліндричні шарніри 9 мають технічний люфт, що може впливати на точність поставлення, тому пристрій обладнаний калібром 11 для калібрування пристрою. Калібр являє собою металеву або пластмасову пластинку, що має ряд розбіжних свердлінь 12, 13 одного діаметра. Пристрій працює наступним чином. Для паралельного поставлення опорних елементів на моделі чи у порожнині рота за допомогою циркуля вимірюють величину дефекту або плановану відстань між місцями поставлення опорних елементів. На цій відстані встановлюють вертикальні штифти на пластині калібру 10. Форма штифта повинна відповідати позитивно формі опорного елемента. Потім важіль 9 пристрою з відповідною матрицею встановлюють на штифти калібру 10, попередньо ослабивши фіксуючі гайки 4 циліндричних шарнірів 3 та фіксують всі вузли за допомогою фіксуючих гайок у цьому положенні. Потім знімають пристрій зі штифтів калібру. У змінні матриці 6 вкладають опорні елементи та виконують фіксацію за однією з відомих технологій. При використанні пропонованого пристрою досягається паралельне поставлення опорних елементів у матриці, забезпечуються надійна фіксація опорних елементів у матриці та створення достатньо щільного контакту для фіксації опорного елемента. Використання заявляемого пристрою забезпечує надійну фіксацію опорних елементів у матриці і створення достатньо щільного контакту для фіксації опорного елемента таким чином досягається паралельне встановлення опорних елементів у матриці. 4277 Фіг.5 Комп'ютерна верстка М Клюкін Фіг. Є Підписне Тираж 37 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул Урицького, 45, м Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул Глазунова, 1, м Київ-42 01601