Спосіб призначення периндоприлу та леркамену хворим на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом

Спосіб призначення периндоприлу хворим на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом, який відрізняється тим, що попередньо здійснюють добове моніторування артеріального тиску, визначають тип добового профілю артеріального тиску і при типі "Dipper" периндоприл призначають о 1000-1030 годині, а при типі "Non-dipper" і "Nightpeaker" його призначають о 1200-1230 годині в перебігу двох тижнів, після чого гіпотензивну терапію посилюють леркаменом, який призначають хворим на гіпертонічну хворобу з нормальним добовим профілем артеріального тиску о 1900-1930 годині, а хворим з недостатнім зниженням артеріального тиску вночі чи з його нічним підвищенням леркамен призначають о 2100-2200 годині. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до внутрішніх хвороб, і може бути використаною при призначенні періндоприлу та леркамену хворим на гіпертонічну хворобу (ГХ) з метаболічним синдромом (МС). Багато досліджень пропонують розглядати інгібітори АПФ в якості першої лінії у хворих на МС з м'якою та помірною ГХ. Це обумовлено, на сам перед, їх ефективністю, безпекою, а також відсутністю небажаних метаболічних ефектів. За даними літератури, на сьогоднішній день, доведений не тільки достатній гіпотензивний ефект препаратів цієї групи, але й факт зниження виникнення інфаркту міокарда та інсультів. Вибір періндоприлу (престаріуму) у якості інгібітору АПФ багато в чому залежить від таких його якостей, як одноразовий прийом, метаболічна нейтральність, досягнення необхідного зниження артеріального тиску (AT), яке було продемонстроване у ряді клінічних досліджень, а також гарна переносимість препарату. Престаріум призначають в дозуванні 5-10 міліграм 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. У рутинній терапевтичній практиці періндоприл традиційно призначають о 730 або 800 годині ранку - одразу після пробудження (Беленков Ю.Н., Мареев В.Ю., Атеев Ф.Т. Ингибиторы АПФ в лечении сердечнососудистых заболеваний (Квинаприл и эндотелиальная дисфункция). - М.: 2001. - 86с; Сіренко Ю.М. Артеріальна гіпертензія. - Київ: Моріон, 2002. - 200с; Сидоренко Б.А., Преображенский Д.В. Блокаторы AT1-ангиотензиновых рецепторов. - М., 2001. -200с.) Даний спосіб призначення періндоприлу хворим на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. Основним недоліком способу-прототипу є недостатня ефективність терапії, обумовлена призначенням засобу в один і той же час. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності терапевтичної дії періндоприлу у хворих на ГХ з МС шляхом додаткового призначення леркамену та врахування типу добового профілю AT. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі при (19) UA (11) 47589 (13) U (21) u200909480 (22) 15.09.2009 (24) 10.02.2010 (46) 10.02.2010, Бюл.№ 3, 2010 р. (72) БАБАК ОЛЕГ ЯКОВИЧ, БІЛОВОЛ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, ФАДЄЄНКО ГАЛИНА ДМИТРІВНА, КЛИМЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА, МОЛОДАН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ, НЄМЦОВА ВАЛЕРІЯ ДАНИЛІВНА, СТЕПАНОВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА, ТВЕРЕТИНОВ ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ, ШАПОШНІКОВА ЮЛІЯ МИКОЛАЇВНА, ШКОЛЬНИК ВІРА ВЛАДИСЛАВІВНА (73) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 3 значення періндоприлу хворим на гіпертонічну хворобу з метаболічним синдромом, згідно з корисною моделлю, попередньо здійснюють добове моніторування артеріального тиску, визначають тип добового профілю артеріального тиску і при типі "Dipper" періндоприл призначають о 1000-1030 годині, а при типі "Non-dipper" і "Night-peaker" його призначають о 1200-1230 годині в перебігу двох тижнів, після чого гіпотензивну терапію посилюють леркаменом, який призначають хворим на гіпертонічну хворобу з нормальним добовим профілем артеріального тиску о 1900-1930 годині, а хворим з недостатнім зниженням артеріального тиску вночі чи з його нічним підвищенням леркамен призначають о 2100-2200 годині. Технічний ефект способу обумовлений тим, що до початку лікування, а також при тривалій терапії виявляють циркадні ритми артеріального тиску та типи їх порушення. Використання монотерапії періндоприлом або при необхідності комбінованої терапії з леркаменом у хронотерапевтичному режимі, відповідно до особливостей циркадного ритму AT, сприяє більш вираженій позитивній динаміці параметрів добового моніторування артеріального тиску у порівнянні з традиційним режимом як за середніми показниками, так і за їх похідними, досягненню цільових рівнів AT у більш короткі терміни, використанню нижчих доз гіпотензивних засобів. Комбінована терапія в хронорежимі сприяє нормалізації добового профілю AT, нормалізації навантаження тиском у нічні часи і, як наслідок, зменшенню можливості ураження органів-мішеней та розвитку ускладнень. Спосіб виконують наступним чином: Пропонується спосіб призначення комбінованої гіпотензивної терапії з використанням інгібітору АПФ періндоприлу та антагоністу кальцію леркамену в залежності від особливостей циркадного ритму AT за результатами добового моніторування. Спосіб полягає у тому, що при призначенні комбінованого антигіпертензивного лікування в хронорежимі враховують тип добового профілю AT. При типі "Dipper" періндоприл призначають о 1000-1030 годині, що запобігає максимальному підвищенню AT в його акрофазу. Хворим типу "Nondipper" і"Night-peaker" періндоприл призначають о 1200-1230 годині. У цих хворих максимальне підвищення AT спостерігається о 1800-1900 годині з великою зоною блукання акрофази (3-5 годин). При відсутності досягнення цільових показників AT через 2 тижні лікування гіпотензивну терапію посилюють антагоністом кальцію леркаменом, який призначають хворим на ГХ з нормальним добовим профілем AT о 1900-1930 годині, що дозволяє уникати різкого зниження AT вночі і запобігає його ранковому підвищенню. Хворим із недостатнім зниженням AT вночі чи з його нічним підвищенням, леркамен призначають о 2100-2200 годині. Запропонований спосіб суттєво зменшує диспропорційність двохфазного ритму AT та нормалізує порушений циркадний ритм AT у хворих з метаболічним синдромом. Він дозволяє здійснювати диференційоване лікування артеріальної гіпертензії залежно від індивідуальних показників добового моніторування AT. 47589 4 Можливість здійснення способу, що пропонується, підтверджено наступними клінічними прикладами: Приклад 1. Хвора Л., 62р. Поступила до клініки з метою корекції гіпотензивної терапії. Діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст., 3 ступеню, помірний ризик. Ожиріння II ст. Дисліпідемія. Порушення толерантності до глюкози. СН І ст. зі збереженою функцією лівого шлуночка, II функціональний клас. На час госпіталізації хвора скаржилася на періодичні, середньої інтенсивності головні болі, переважно у потиличній ділянці, підвищення артеріального тиску, збільшення маси тіла, задуху при помірному фізичному навантаженні. Із анамнезу: ожирінням страждає з 40 річного віку, гіпертонічною хворобою понад 15 років. Регулярно гіпотензивну терапію не отримувала, іноді приймала каптопрес під час підвищення артеріального тиску більше ніж 160/90мм рт.ст. Об'єктивні дані: стан відносно задовільний. Шкіряні покрови звичайного кольору, чисті від висипань. Над легенями везикулярне дихання. Межі відносної серцевої тупості розширені на 1,0см ліворуч. Серцева діяльність ритмічна, акцент II тону над аортою. Пульс=ЧСС 72уд. за хв. AT 160/95мм рт.ст. Живіт збільшений в розмірах за рахунок підшкірного жирового прошарку, при пальпації м'який, безболісний. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Периферичних набряків немає. Окружність талії 102см, окружність стегон 138см. Індекс маси тіла 30,4. Клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, глюкози крові натще - у межах нормальних значень, результати ТТГ - порушення толерантності до глюкози. ЕКГ: ритм синусовий. Гіпертрофія міокарда лівого шлуночка. За способом, що заявляється, до початку лікування було проведено добове моніторування AT. За результатами обстеження констатовано тип добового ритму "Dipper", у зв'язку з чим періндоприл у дозі 10мг призначали о 1000-1030 годині, що повинно було запобігати максимальному підвищенню AT в його акрофазу, яка визначалася перед початком лікування. При повторному добовому моніторуванні артеріального тиску (ДМАТ) через 2 тижні лікування, цільових рівнів AT та достовірних змін ступеню нічного зниження AT (CHЗ AT) не відбулося, добовий індекс систолічного AT (ДІ CAT) та добовий індекс діастолічного AT (ДІ ДАТ) залишалися підвищеними, що потребувало посилення терапії з додатковим призначенням антагоністу кальцію леркамену о 1900-1930, що дозволяло уникати різкого зниження AT вночі і запобігало його ранковому підвищенню. При повторному моніторуванні AT через 3 місяці відмічається нормальний добовий ритм та досягнення цільових рівнів AT. Заключения: за результатами добового моніторування у хворої Л. на початку лікування відзначався тип добового ритму "Dipper", монотерапія з призначенням ІАПФ періндоприлу у хронорежимі в залежності від циркадного ритму AT не привела до 5 досягнення цільових рівнів AT, що потребувало посилення терапії з додатковим призначенням антагоністу кальцію леркамену. Застосування такої комбінованої терапії в хронорежимі сприяло нормалізації добового профілю AT, як наслідок, зменшенню можливості ураження органів-мішеней та розвитку ускладнень. Приклад 2. Хворий П., 46p. Поступив до клініки з метою корекції гіпотензивної терапії Діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст., 3 ступеню, високий ризик. Ожиріння II ст. Дисліпідемія. Порушення толерантності до глюкози. СН І ст. зі збереженою функцією лівого шлуночка, II функціональний клас На час госпіталізації хворий скаржився на періодичні середньої інтенсивності головні болі, пульсуючого характеру, запаморочення, шум у вухах, підвищений артеріальний тиск. Із анамнезу: скарги, які описані вище, турбують хворого на протязі останнього року. Гіпертонічною хворобою страждає 2 роки, рік тому встановлено порушення толерантності до глюкози. Регулярно отримував арифон ретард. Останній місяць ефективність препарату перестала бути достатньою: став турбувати головний біль, шум у вухах, запаморочення. Об'єктивні дані: стан відносно задовільний. Шкіряні покрови звичайного кольору. Над легенями везикулярне дихання. Межі відносної серцевої тупості розширені на 1,0см ліворуч. Серцева діяльність ритмічна, акцент II тону над аортою. Пульс=ЧСС 68уд. за хв. AT 150/94мм рт.ст. Живіт збільшений в розмірах за рахунок підшкірного жирового прошарку, при пальпації м'який, безболісний. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Периферичних набряків немає. Окружність талії 106см, окружність стегон 125см. Індекс маси тіла 31,2. Клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі - у межах нормальних значень, глюкоза крові натще 6,2ммоль/л, підвищений рівень загального холестерину та триглицеридів. За способом, що заявляється, до початку лікування було проведено добове моніторування AT. За результатами обстеження констатовано тип добового ритму "Non-dipper", при якому максимальне підвищення AT спостерігалося в 1800-1900 годин з великою зоною блукання акрофази (3-5 годин). Періндоприл у дозі 10мг призначали о 12001230 годині, що запобігало максимальному підвищенню AT в його акрофазу, яка визначалася перед початком лікування. При повторному ДМАТ через 2 тижні лікування, призначення періндоприлу у такому режимі привело до зниження усереднених показників AT, як в денний, так і в нічний час, зменшення ДІ CAT та ДІ ДАТ. При повторному моніторуванні AT через 3 місяці відмічається нормальний добовий ритм та досягнення цільових рівнів AT, необхідності у додатковому призначенні антагоністу кальцію не має. Заключения: за результатами добового моніторування у хворого П. на початку лікування відзначався тип добового ритму "Non-dipper", монотерапія з призначенням ІАПФ періндоприлу у 47589 6 хронорежимі в залежності від циркадного ритму AT привела до досягнення цільових рівнів артеріального тиску, нормалізації циркадного двохфазного ритму AT та не потребувало посилення терапії з додатковим призначенням антагоністу кальцію леркамену. Приклад 3. Хвора К., 54р. Поступила до клініки з метою корекції гіпотензивної терапії. Діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст., 3 ступеню, високий ризик. Ожиріння II ст. Дисліпідемія. Гіперінсулінізм. СН 0 ст. Об'єктивні дані: стан відносно задовільний. Шкіряні покрови звичайного кольору, чисті від висипань. Над легенями везикулярне дихання. Межі відносної серцевої тупості розширені ліворуч на 1,5см. Серцева діяльність ритмічна, акцент II тону над аортою. Пульс=ЧСС 78уд. за хв. AT 160/90мм рт.ст. Живіт збільшений в розмірах за рахунок підшкірного жирового прошарку, при пальпації м'який, безболісний. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Периферичних набряків немає. Окружність талії 106см, окружність стегон 132см. Індекс маси тіла 31,2. Клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, глюкоза крові натще - у межах нормальних значень, глюкоза крові натще 6,0ммоль/л, через 1 годину після вживання 75г глюкози - 4,3ммоль/л, підвищений рівень загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності. ЕКГ: ритм синусовий. Гіпертрофія міокарда лівого шлуночка. За способом, що заявляється, до початку лікування було проведено добове моніторування AT. За результатами обстеження констатовано тип добового ритму "Night-peaker", при якому максимальне підвищення AT спостерігалося в 1800-1900 годин, у зв'язку з цим періндоприл у дозі 10мг призначали о 1200-1230 годині, що запобігало максимальному підвищенню AT в його акрофазу, яка визначалася перед початком лікування. При повторному ДМАТ через 2 тижні лікування цільових рівнів AT та достовірних змін ступеню нічного зниження AT (СНЗ AT) не відбулося, ДІ CAT та ДІ ДАТ залишалися підвищеними, що потребувало посилення терапії з додатковим призначенням антагоністу кальцію леркамену о 2100-2200, що дозволяло уникати різкого збільшення AT вночі і запобігало його ранковому підвищенню. При повторному моніторуванні AT через 3 місяці відмічалася нормалізація циркадного добового ритму AT на фоні збереження цільових рівнів AT. Заключения: за результатами добового моніторування у хворої К. на початку лікування відзначався тип добового ритму "Night-peaker", монотерапія з призначенням ІАПФ періндоприлу у хронорежимі в залежності від циркадного ритму AT не привела до досягнення цільових рівнів AT, що потребувало посилення терапії з додатковим призначенням антагоністу кальцію леркамену. Застосування такої комбінованої терапія в хронорежимі сприяло нормалізації добового профілю AT, як наслідок, зменшенню можливості ураження органів-мішеней та розвитку ускладнень. 7 Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 47589 8 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601