Спосіб діагностики несприятливого перебігу реактивної лімфаденопатії у часто хворіючих дітей на грві

Спосіб діагностики несприятливого перебігу реактивної лімфаденопатії у часто хворіючих дітей на ГРВІ шляхом дослідження біологічного матері 3 55886 Поставлена задача вирішується у способі діагностики несприятливого перебігу реактивної лімфаденопатії у часто хворіючих дітей на ГРВІ шляхом дослідження біологічного матеріалу хворого, згідно з корисною моделлю, в сироватці крові визначають рівень ІЛ-2 і ІЛ-10, рівень спонтанної проліферації лімфоцитів крові in vitro, активність проліферації лімфоцитів в РБТ (реакції бласної трансформації) під впливом ІЛ-2, і при підвищенні усіх зазначених показників у інтерморбідному періоді у порівнянні з нормою, та низькому рівні в сироватці крові ІФН і ІФН діагностують несприятливий перебіг реактивної лімфаденопатії. У переважної більшості часто хворіючих дітей на ГРВІ реактивне збільшення лімфатичних вузлів зникає на 3-14 день закінчення клінічної маніфестації хвороби. В 10 % хворих ЛВ залишаються збільшені більше 40 днів і нове захворювання (рецидив) відбувається на тлі збільшенних ЛВ, що здатне привести до розвитку різного роду ускладнень. На основі проведених досліджень виявлені наступні діагностичні критерії несприятливого перебігу реактивної лімфаденопатії у часто хворіючих дітей (ЧХД) на ГРВІ. У інтерморбідний період у таких дітей виявляється: 1. Високій вміст ІЛ-2 і ІЛ-10 в сироватці крові; 2. Підвищений рівень спонтанної проліферативної активності лімфоцитів. 3. Підвищений рівень ІЛ-2 індукованої проліферації лімфоцитів в РБТ. 4. Низький рівень в сироватці крові ІФН і ИФН . Обґрунтування кожного з зазначених прогностичних критеріїв: 4 1. У часто хворіючих дітей на ГРВІ, у яких реактивне збільшення лімфатичних вузлів спостерігалось більш 40 днів в гострому періоді захворювання, вміст ІЛ-2 в сироватці крові складав 4,8±0,6 пг/мл в інтерморбідному періоді, 3,3±0,4 пг/мл; ІЛ10 - 33,9±6,8 пг/мл і 13,9±2,1 пг/мл. У епізодично хворіючих дітей ці показники дорівнювались: 6,2±0,8 пг/мл і 1,8±0,24 пг/мл (відповідно); ІЛ-10 48,8±6,9 пг/мл і 8,1±0,9 пг/мл. У ЧХД, у яких реактивне збільшення лімфатичних вузлів спостерігалось 3-14 днів, вміст ІЛ-2 в сироватці крові складає: в гострому періоді - 4,0±0,49 пг/мл, в інтерморбідному періоді - 2,2±0,28 пг/мл; ІЛ-10 33,6±5,9 пг/мл і 11,3±2,1 пг/мл. 2. Аналіз наявності цитокінів в крові засвідчує, що у часто хворіючих дітей з ЛАП концентрація ІЛ2 достовірно вище в інтерморбідному період, ніж у часто хворіючих дітей без ЛАП. Також для часто хворіючих дітей з ЛАП властиво сполучення підвищеного вмісту ІЛ-2 та ІЛ-10. Відомо, що ці цитокіни є стимуляторами проліферації та диференцировки Т- і В -лімфоцитів. Крім того ІЛ-10 володіє здатністю пригнічувати апоптоз клітин. Показано, що поєднання дії цих чинників здатне приводити до полікланальної активації імунокомпетентних клітин і до посиленої їх проліферації. Відмінною рисою часто хворіючих дітей з ЛАП від часто хворіючих дітей без ЛАП є вищий рівень спонтанної проліферації лімфоцитів в гострий період захворювання і інтерморбідний період (табл.1). Відомо, що підвищена проліферативна активність лімфоцитів може служити причиною збільшення лімфовузлів. Таблиця 1 Проліфіративна активність лімфоцитів часто хворіючих дітей і епізодично хворіючих дітей в гострому періоді захворювання (1) і інтерморбідному періоді (2) (М±m) Показники Спонтанна БТЛ % 1 2 ЧХД + ЛАП (1 група) 22,8±2,0*,** 15,8±1,4*,** ЧХД без ЛАП (2 група) 11,6±1,5* 8,8±0,9 ЕХД (3 група) 9,3±0,7 7,5±0,5 * - р < 0,05 між показниками дітей 1, 2 груп і 3 групи. ** - р < 0,05 між показниками дітей 1 і 2 групи. 3. Для часто хворіючих дітей з ЛАП є характерним підвищений рівень в інтерморбідному періоді ІЛ-2 індукованої проліферації лімфоцитів в РБТ в порівнянні з нормою та ЧХД без ЛАП. У інтерморбідному періоді у часто хворіючих дітей з ЛАП рівень РБТЛ складає 41,2±4,0 %, у часто хворіючих дітей без ЛАП 30,1±3,1 % (р