Спосіб зведення свердлонабивних паль

Спосіб зведення свердлонабивних паль, що включає влаштування свердловини в ґрунті до проектної відмітки, одночасно з підніманням свердлувальної штанги під тиском подання бетонної суміші у свердловину за допомогою бетонопомпи 3 штанги; на фіг. 3 зображено занурення арматурних каркасів. Спосіб влаштування свердлонабивних паль включає утворення свердловини 1 в ґрунті до проектної відмітки свердлувальною штангою, яка складається з свердлувальних ножів 2, конусоподібної перехідної труби 3 і обсадної труби 4, здійснюється бетонування свердловини за допомогою бетонопомпи 5 через бетоноводну трубу 6, на наступному етапі занурюються арматурні каркаси 7 з конусоподібними кінцевиками 8. Діаметр обсадної труби 4 відповідає діаметру свердловини. Під час бетонування свердлувальна штанга повільно піднімається з наступним крученням, що покращує ущільнення бетонної суміші. На кінці свердлувальних ножів розташований отвір, який при бурінні закритий, а при бетонуванні самостійно відкривається під напором бетонної суміші. Влаштування свердлонабивної палі здійснюють на заздалегідь розміченому палевому полі пробурюючи свердловину до проектної відмітки за допомогою свердлувальної штанги. Після чого виконується бетонування свердловини. За допомогою бетонопомпи по бетоноводній трубі подають бетонну суміш у забій через отвір на кінці свердлувальних ножів під час піднімання свердлувальної штанги, тобто, відразу після влаштування свердловини. Відразу після закінчення бетонування в свердловину занурюють арматурні каркаси 7, що вимагає додаткових попередніх заходів для наступного збереження захисного шару 56201 4 бетону. При значних розмірах палі арматурні стержні, що занурюються, можуть зміщуватись по вертикалі від проектної їх розташування. В деяких випадках, при наявності великого заповнювача, стержні виходять за межі палі, чим значно зменшують їх несучу здатність. Для запобігання цих недоліків, до початку виконання робіт (під час влаштування каркасів) до кінців стержнів наварюють конусоподібні кінцевики 8. Це дає можливість збільшити точність занурення арматурних каркасів, а у разі їх відхилення у бік ґрунтових стінок свердловини, ковзати по ним при цьому в них не занурюватись. Монтуються арматурні стержні чи каркаси в свердловину за допомогою статичного утискування свердлувальною штангою відразу після закінчення бетонування. Використання запропонованого способу зведення свердлонабивних паль на місцевостях складеними слабкими ґрунтами чи територіях з високим рівнем фунтових вод, дозволяє збільшити несучу здатність палі на вертикальне стискуюче навантаження в 1,2-1,3 рази за рахунок ущільнення ґрунту по бічним сторонам свердловини, якісному ущільненню бетонної суміші і більш надійному заглибленню арматурних сіток чи каркасів. Даний спосіб дозволяє збільшити продуктивність виконання робіт по влаштуванню свердлонабивних паль в 2-3 рази і зменшити собівартість виконання робіт на 40%. 5 56201 6 7 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 56201 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601