Спосіб хірургічного лікування великих і рецидивних пахвинних гриж

Спосіб хірургічного лікування великих і рецидивних пахвинних гриж, який включає типовий доступ до пахвинного каналу, виділення і відведення на держальці в бік сім'яного канатика, видалення грижового мішка та фіксацію ендопротеза, який відрізняється тим, що до пахвинної зв'язки з боку пахвинного каналу безперервним обвивним швом від лобкового бугорка фіксують сітчастий ендопротез, другий ряд швів накладають вузловатими швами по Кімбаровському через верхній край розсіченого апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота і внутрішній косий м'яз живота з підхоплюванням сітчастого ендопротеза і нижнього краю розсіченого апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота, третім рядом швів фіксують ендопротез і залишки нижнього краю розсіченого апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота, при цьому шви заходять на 2-3 см вище внутрішнього кільця пахвинного каналу, а сім'яний канатик залишається в підшкірній клітковині, над ним ушивають поверхневу фасцію і підшкірну клітковину розсмоктуваним шовним матеріалом, при цьому в медіальному куті рани в другому ряду швів ендопротез фіксують до краю апоневротичної стінки прямого м'яза живота, а в третьому ряду швів фіксують 2-3 швами до передньої апоневротичної стінки прямого м'яза живота. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до абдомінальної хірургії і може бути використана при лікуванні великих і рецидивних пахвинних гриж. При рецидивних і великих пахвинних грижах завжди проблематичний спосіб грижопластики. Це обумовлюється як порушенням нормальних анатомічних взаємин в області пахвинного каналу, так і проблемою закриття великих грижових воріт. При цьому завжди виникає питання про обмеження натягу тканин при пластиці, щоб уникнути рецидиву грижі. Відомий спосіб хірургічного лікування пахвинних гриж з використанням алотрансплантата [Тоскин К.Д., Жебровский В.В. Грыжи брюшной стенки. М., Медицина, 1990, 272с]. Спосіб здійснюють у такий спосіб. Після звичайного розрізу шкіри розсікають апоневроз зовнішнього косого м'яза живота. Виділяють і видаляють грижовий мішок. Трансплантат проводять під сім'яний канатик і щільно обгортають ним останній до діаметра 0,8-1,0см. Обидві сторони трансплантата зшивають окремими швами між собою. Потім, створену в такий спосіб трубку підшивають до внутрішнього косого м'яза, поперечної фасції і пахвинної зв'язці. Наступним етапом операції є формування внутрішнього отвору пахвинного каналу. Поперечну фасцію підшивають до латерального краю раніше отриманої трубки по всій її окружності. Дистальний кінець трубки підшивають до окістя симфізу і лобкового горбка і зшивають над нею апоневроз зовнішнього косого м'яза живота. Недоліки способу зв'язані з тим, що трансплантат при стиканні з оболонками сім'яного канатика викликає рубцеве переродження останніх і, отже, приводить до ослаблення глибокого пахвинного кільця. Зіткнення трансплантата з м'язовоапоневротичними тканинами пахвинної області приводить до рубцевого переродження останніх, що в наступному послабляє їхню опорну функцію. Найбільш близьким і обраним як прототип є спосіб хірургічного лікування рецидивних пахвинних гриж, при якому використовують поліпропіленову сітку [патент України №66228]. Спосіб включає типовий доступ до пахвинного каналу, мобілізацію стінок пахвинного каналу, відведення сім'яного канатика на держальці в бік, виділення та видалення грижового мішка, пластику задньої * 00