Спосіб лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпоксично-ішемічних розладів центральної нервової системи

Спосіб лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпокси 3 вісцеральних дисфункцій показані седативні препарати: діазепам, мікстура з цитраллю, збори заспокійливих трав, фізіопроцедури. Методи лікування судомного синдрому включають призначення протисудомних засобів. Найчастіше призначається протисудомний засіб із групи іміностільбенів - карбамазепін. При виражених рухових порушеннях основний акцент відданий масажу, лікувальній фізкультурі, фізіотерапії. При м'язовій гіпотонії, периферичних парезах призначають препарати, що поліпшують нервово-м'язову передачу - дібазол чи галантамін, при підвищеному тонусі застосовують засоби, що сприяють його зниженню - мідокалм чи баклофен. При затримці психомоторного розвитку застосовують препарати, що активують мозкову діяльність, поліпшують мозковий кровотік, сприяють утворенню нових зв'язків між нервовими клітинами. Препаратами вибору є ноотропіл, актовегін, вінпоцетін, енцефабол. Так само широко використовують масаж, електрофорез. Останнім часом все більше схиляються до того, що основним принципом терапії гіпоксичноішемічної поразки ЦНС у дітей є підтримка власних адаптаційних механізмів замість призначення поліпрогмазії. Лікування проводиться за синдромологічним принципом [Болезни органов дыхания: руководство для врачей / В.К. Таточенко, Р.Г. Артамонов, И.И. Балаболкин, Е.П. Бонбардирова; под ред. СВ. Рачинского, В.К. Таточенко. - М.: Медицина, 1987. - 496 с]. Таким чином, лікувальний комплекс для лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпоксично-ішемічних розладів центральної нервової системи включає, як правило, лікарські засоби, передбачені Протоколом, та ті, що підтримують власні адаптаційні механізми дитини [Беш Л.В. Бронхообструктивний синдром у дітей: сучасний стан проблеми і можливості лікування / Л.В. Беш // Педіатрія, акушерство, гінекологія. - 2007. - № 6. - с. 27-33.]. Даний спосіб лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпоксично-ішемічних розладів центральної нервової системи, є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. В основу корисної моделі покладено задачу розширення арсеналу способів лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпоксично-ішемічних розладів центральної нервової системи. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпоксично-ішемічних розладів центральної нервової системи, що включає призначення лікарських засобів та заходів, згідно з корисною моделлю, дитині додатково призначають внутрішньовенне краплинне введення озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 6-8 мг/л протягом 30 хвилин, курсом 6-7 щоденних введень. Технічний ефект корисної моделі обумовлений синергізмом терапевтичного лікарського комплек 58993 4 су та властивостями озонотерапії, які проявляються покращенням мікроциркуляторних процесів, зменшенням гіпоксичних розладів у центральній нервовій системі, активацією антиоксидантної системи та корекцією імунологічних порушень. Разом з цим озонотерапія сприяє пригніченню запальних процесів у бронхах і легенях, що створює сприятливі умови для ліквідації обструктивного синдрому та покращує загальний стан дитини. Спосіб виконують наступним чином: для отримання озоно-кисневої суміші застосовують універсальний медичний озонатор серійного виробництва «ОЗОН УМ - 80», що синтезує озон із газоподібного кисню шляхом модифікації останнього в бар'єрному розряді. Фізіологічний розчин, насичений озоно-кисневою сумішшю, використовують для 6-7 щоденних внутрішньовенних крапельних введень протягом 30 хв. після його приготування. Ефективність способу лікування дітей раннього віку, хворих на гострий обструктивний бронхіт на фоні гіпоксично-ішемічних розладів центральної нервової системи, доказана експериментально. Показаннями для призначення озонотерапії був ГОБ на фоні гіпоксично-ішемічних розладів ЦНС. Під спостереженням була 31 дитина з ГОБ на фоні гіпоксично-ішемічних розладів ЦНС, як наслідку перенесеної перинатальної гіпоксії, віком від 1 місяця до 1 року. Діти госпіталізувалися у зв'язку з прогресуванням дихальної недостатності і погіршенням загального стану через 2-3 доби від початку захворювання. В момент госпіталізації діти мали однотипні клінічні прояви, провідним з яких була дихальна недостатність II - III ступеня за рахунок задухи змішаного характеру з перевагою експіраторного компонента, вони мали психомоторні та дисциркуляторні порушення, напади сухого непродуктивного кашлю. Хворі були поділені на 2 групи: першу групу склали 20 дітей з ГОБ на фоні гіпоксичноішемічних розладів ЦНС, як наслідку перенесеної перинатальної гіпоксії, в комплексну терапію яких входила озонотерапія; другу групу склали 11 дітей з ГОБ на фоні гіпоксично-ішемічних розладів ЦНС, внаслідок перенесеної перинатальної гіпоксії - ця група дітей лікувалась без озонотерапії. Дітям обох груп проводилась комплексна терапія відповідно до Протоколу лікування МОЗ України № 18 від 18.01.2005 р. Лікувальна програма включала режим, дієту, адекватне водне навантаження, муколітики і відхаркуючи препарати, бронходилятатори, антибактеріальні та противірусні препарати, а також седативні засоби, препарати, які покращують мозковий кровообіг, сприяючи відновленню нових зв'язків між нервовими клітинами. В кожному випадку схема медикаментозного лікування підбиралась індивідуально в залежності від клінічних проявів. Озонотерапія проводилась шляхом внутрішньовенного краплинного введення озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 6-8 мг/л впродовж 30 хвилин. Лікування проводили кожного дня, 1 раз на добу, упродовж 7 діб. 5 Одержані дані показали, що вже на 2 добу від початку лікування у дітей, які одержували озонотерапію, була відмічена позитивна динаміка клінічних проявів захворювання: так вже після 2 діб лікування у 20±9 % дітей прогресивно зменшились прояви дихальних розладів, зникли свистяче дихання, участь додаткової мускулатури у акті дихання, зменшилась кількість хрипів. На 6 добу ознаки гострого бронхообструктивного синдрому зникли у 45±11 % дітей, тоді як в 2 підгрупі перші прояви бронхообструктивного синдрому зникли лише через 4 доби у 18±12 % дітей, а через 6 діб прояви бронхообструктивного синдрому зникли ще у 36±15 % дітей. Позитивний ефект застосування озонотерапії підтверджує ультрасонографічне дослідження головного мозку. Уже на 9 день після проведеної терапії істотно поліпшувалася ультрозвукова картина головного мозку, були відзначені зменшення чи нормалізація розмірів шлуночків і міжпівкульових щілини, зникнення осередкових структурний ушкоджень. При оцінці динаміки показників мозкового кровотоку в 1 групі відзначене порушення венозного відтоку в 35±11 %, після проведеного курсу озонотерапії порушення венозного відтоку зберігалося в 15±8 % спостережень; порушення артеріального кровотоку відзначалося в 40±11 % дітей, після проведеної озонотерапії порушення зберігалися тільки в 25 %±10 %, вентрикуломегалія відзначалася в 15±8 % дітей, після проведеного лікування зберігалася в 5±5 % досліджень. Субепіндемальні кісти і розширення міжпівкульової щілини залишалося без змін. В 2 групі показники мозкового кровотоку змінювалися повільніше: порушення венозного відтоку до проведення стандартного лікування відзначалося в 82±12 % дітей, після курсу терапії порушення венозного відтоку зберігалося в 55±16 % дітей, порушення артеріального кровотоку відзначене в 45±16 % спостережень, вентрикуломегалія, субепіндемальні кісти, розширення міжпівкульових щілин залишалося без динаміки. Таким чином, отримані дані свідчать про виразний протизапальний ефект озонованого фізіологічного розчину при сполученні зі стандартним лікуванням; судинна патологія у дітей з гіпоксичноішемічною поразкою ЦНС на фоні озонотерапії ефективно нормалізувалася. Ефективність озонотерапії оцінювалася темпами зникнення основних неврологічних синдромів і нормалізацією показників інтракраніального кровотоку. Ефективність способу ілюструють наступні приклади: Приклад 1. Хлопчик Артур Г., 7.5 місяців. Госпіталізований у стаціонар на 5 день від початку захворювання. Батьки пред'являли скарги на кашель, утруднене дихання, помірну закладеність носа. Дитина від 1 вагітності, що протікала на тлі погрози переривання першої половини вагітності, фізіологічні пологи, маса при народженні 3.250 г. З моменту народження до 1 місяця знаходився на грудному вигодовуванні. Батьки відзначають часті 58993 6 відригування після годівлі до 5 місяців. Сімейний анамнез не обтяжений. Дитина неспокійна. Відзначається експіраторна задишка до 42 дихальних рухів у хвилину, малопродуктивний кашель, закладеність носа. Дитина правильної статури, достатнього харчування. Кістково-м'язова система без видимої патології.Шкірні покриви блідо рожеві, вільні від висипання. Слизуваті порожнини рота вологі, рожеві. Периферичні лімфовузли не пальпуються. Перкуторно над легенями легеневий звук з коробковим відтінком, аускультативно в легенях на фоні жорсткого дихання сухі свистячі і вологі хрипи. Тони серця ритмічні, ясні. Живіт м'який, доступний до глибокої пальпації. Печінка в краю реберної дуги, селезінка не пальпується. Відзначається схильність до запорів, діурез у нормі. Діагноз: Гострий обструктивний бронхіт. Результати додаткових методів обстеження: Рентгенографія ОГК: Вогнищевоінфільтративні зміни в легенях не виявлені. Легеневі поля роздуті, що характерно для клініки обструктивного бронхіту. Контури купола діафрагми рівні, чіткі. УЗД головного мозку: ехогенність підвищена, МПБ 4,5 мм, VS=VD=3,8 мм, VT 2,3 мм, судинні сплетіння не змінені, структури симетричні. Після консультації невролога виставлений діагноз: Синдром рухових порушень як наслідок гіпоксично-ішемічної поразки ЦНС. Лікування: в/в еуфілін 1,0 2 рази в день, лазолван 2,5 мл 3 рази в день, самозина 1 мл 2 рази в день, гопантенат Са 1/2 таблетки 2 рази в день, масаж загальний, інгаляції Домбровського. На фоні проведеного лікування відзначена наступна позитивна динаміка: стан покращився, задишка експіраторного характеру зменшилася на 3 день після початку лікування, кашель став продуктивним на 5 день, ознаки обструкції купірувалися на 6-7 день, кашель закінчився на 8-10 день. При дослідженні УЗД головного мозку через 1 місяць: ехогенність звичайна, МПБ 4 мм, шлуночкова система не розширена, симетрична, судинні сплетіння не змінені. Приклад 2. Хлопчик Костянтин К., 8 міс. Госпіталізований у стаціонар на 4 день від початку захворювання. Батьки пред'являли скарги на кашель, утруднене дихання. Дитина від 2 вагітності, що протікала на фоні погрози переривання першої і другої половини вагітності, фізіологічні пологи, маса при народженні 3,100 г. З моменту народження до 4 місяців знаходився на грудному вигодовуванні. Сімейний анамнез не обтяжений. Дитина неспокійна. Відзначається експіраторна задишка до 37 дихальних рухів у хвилину, малопродуктивний кашель. Дитина правильної статури, достатнього харчування. Кістково-м'язова система без видимої патології. Шкірні покриви блідо рожеві, вільні від висипання. Слизуваті порожнини рота вологі, рожеві. Периферичні лімфовузли не пальпуються. Перкуторно над легенями легеневий звук з коробковим 7 58993 відтінком, аускультативно в легенях на фоні жорсткого дихання сухі свистячі і вологі хрипи. Тони серця ритмічні, ясні. Живіт м'який, доступний до глибокої пальпації. Печінка в краю реберної дуги, селезінка не пальпується. Випорожнення і діурез у нормі. Діагноз: Гострий обструктивний бронхіт. Результати додаткових методів обстеження: Рентгенографія ОГК: Вогнищевоінфільтративні зміни в легенях не виявлені. Легеневі поля роздуті, що характерно для клініки обструктивного бронхіту. Контури купола діафрагми рівні, чіткі. УЗД головного мозку: ехогенність підвищена, МПБ 6 мм, VS=VD 3,2 мм, VT 2,2 мм, судинні сплетіння не змінені, структури симетричні. Після консультації невролога виставлений діагноз: Синдром рухових порушень як наслідок гіпоксично-ішемічної поразки ЦНС. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 8 Лікування: в/в еуфілін 1,0 2 рази в день, лазолван 2,5 мл 3 рази в день, самозина 1 мл 2 рази в день, гопантенат Са 1/2 таблетки 2 рази в день. А також був призначений озонований 0,9 % натрію хлорид з концентрацією 7 мг/л. Фізіологічний розчин, збагачений озоно-кисневою сумішшю, вводився щодня, 7 разів, внутрішньовенним краплинним введенням, протягом 30 хв.; масаж загальний, інгаляції Домбровського. На фоні проведеного лікування відзначена наступна позитивна динаміка: стан покращився, задишка експіраторного характеру зменшилася на 1 день після початку лікування, кашель став продуктивним на 3 день, ознаки обструкції купірувалися на 4-5 день, кашель закінчився на 6 день. При дослідженні УЗД головного мозку через 2 тижні: ехогенність звичайна, МПБ 4мм, VS=VD=4,5, шлуночкова система не розширена, симетрична, судинні сплетіння не змінені. Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601