Віброблок

Віброблок, що містить робочий стіл, клапанпульсатор, який складається з корпусу з каналом нагнітання з отворами вихлопу та відведення, плунжер із створенням постійно з'єднаної з каналом нагнітання плунжерної порожнини, поршень із зовнішньою проточкою та осьовою розточкою, в якій розміщений золотник, що утворює золотникову порожнину, яка з'єднана із зовнішньою проточкою, створені верхня порожнина і нижня порожнина, з'єднана із отворами відведення, а також упор регулювання, який відрізняється тим, що він додатково містить еластичну діафрагму, яка нерухомо закріплена на робочому столі і утворює діафрагмову порожнину, рухливу мембрану з розміщеним в ній упором регулювання і жорстко закріпленим на робочому столі кільцем, за допомогою якого U 2 (19) 1 3 пульсатор розміщено в осьовій порожнині поршня, надклапанна порожнина утворена поршнем і другим ступенем клапана-пульсатора і періодично сполучена зі зливом через осьову порожнину. Канали, що виконані в тілі поршня, періодично сполучені із замкненою порожниною, створеною поршнем першої і другої ступені клапанапульсатора. При цьому перша ступінь оснащена пружинистою прокладкою, розміщеною зі сторони осьового каналу поршня. До недоліків відомого віброциліндра слід віднести невисоку надійність роботи через наявність пружини, яка внаслідок циклічного навантаження з високою частотою дуже швидко руйнується. Не менш важливим недоліком являється те, що пружина клапана-пульсатора завжди настроєна на певний тиск в системі і в разі зниження тиску в системі з будь-яких причин віброциліндр не спрацює. Найбільш суттєвим недоліком вважається, що віброциліндр не можна використовувати для роботи з масами виробів в десятки тонн, тому що його габаритні розміри різко збільшаться, а це суттєво вплине на виготовлення високоточних деталей, при цьому порушується герметичність з'єднань. Удари поршня по дну корпусу при зворотному ході призводять до його руйнування і підвищення рівня шуму. Віброциліндр не економічний, тому що в процесі вихлопу енергоносій видаляється не тільки з поршневої порожнини але й самої пневмосистеми. Відсутній механізм регулювання режиму роботи. Відома віброплощадка (див. а.с. СРСР №1288389, F15В 21/12 від 07.02.1987 р., бюл. №5), що складається з робочого органу встановленого на основі і збуджувача коливань, який являє собою гідроциліндр з розміщеними в ньому поршнем зі штоком, поршневу і штокову порожнини, розподільник у вигляді золотникової втулки, в якій розміщено рухливий штовхач із упорами, один кінець якого притиснутий пружиною відносно корпусу, а другий сферичною поверхнею, взаємодіє із поршнем. Штовхач виконано із двох підпружинених, одна відносно другої, частин із створенням між ними камери змінного об'єму, зв'язаної з поршневою порожниною дросельним отвором. До недоліків відомої віброплощадки слід віднести недостатню надійність її роботи, зумовлену підбором жорсткості пружин. Це пояснюється тим, що при переміщенні поршня вверх під дією пружини, штовхач також переміщується вверх, в даному випадку рідина повинна наповнювати демпферну камеру. Але це можливо при умові, якщо пружина що розміщена в цій камері має більшу жорсткість ніж пружина, яка піднімає штовхач. Проте в даному випадку нижня пружина буде стиснена і штовхач не перемістить втулку догори. Якщо пружина у демпферній камері буде менш жорсткіша за нижню, то вона стиснеться і всмоктування рідини в демпферну камеру не відбудеться. Крім того, через утому руйнування пружин знижується надійність роботи віброплощадки. До того ж, удари поршня по дну циліндра призводять до його руйнування і зростання рівня шуму. Серед відомих конструкцій найбільш близькою по технічній суті є віброплощадка (див. а.с. СРСР 59788 4 №1054587, F15В 21/12; В28В 1/08 від 15.11.1983 р., бюл. №42) що складається з робочого столу, віброзбуджувача (у корисній моделі називається клапан-пульсатор), який має корпус з каналами підведення (у подальшому - нагнітання), відведення (у подальшому - вихлопні отвори) енергоносія, поршень із штовхачем (у подальшому - плунжер) розміщений в корпусі із створенням постійно з'єднаної з каналом підведення робочої камери (у подальшому - плунжерна порожнина) і двох поршневих порожнин (у подальшому - верхньої і нижньої) одна з них з'єднана з каналом відведення, підпружинений розподільчий пристрій (у подальшому золотник) розміщений у поршні, упор регулювання, що встановлений з можливістю взаємодії з розподільчим пристроєм і каналом, що з'єднує поршневі порожнини між собою. Розподільчий пристрій виконано у вигляді трьохступінчатого клапана з осьовим каналом і розміщений, зі створенням підклапанної порожнини, створеної першим ступенем клапана і внутрішньою поверхнею втулки; надклапанної порожнини (у подальшому - золотниковою), створеною третьою ступінькою клапана і внутрішньою поверхнею поршня і з'єднаною осьовим каналом із підклапанною порожниною і магістраллю нагнітання; і центральною порожниною створеною внутрішньою боковою поверхнею поршня, торцевою поверхнею втулки і другим уступом клапана і з'єднаною із наскрізним каналом поршня. До того ж один кінець упора, що регулюється розміщено в порожнині втулки з можливістю взаємодії з першим уступом трьохступінчатого клапана. Уступи клапана виконані у співвідношенні f1