Спосіб комплексного лікування діабетичної полінейропатії з додатковим призначенням мілдронату та тіотриазоліну

Винахід належить до галузі медицини, а саме до неврології та ендокринології та може бути використаний для лікування ускладнень цукрового діабету. Проблема цукрового діабету в Україні дуже серйозна. За останні 10 років поширеність цукрового діабету в Україні збільшилась більш ніж у 1,5 рази, а летальність - у 2. Економічні і соціальні збитки, обумовлені цим захворюванням, величезні через його поширеність та інвалідізуючі наслідки. Це і стало приводом для розробки національної програми по цукровому діабету, схваленої Президентом України. Значна розповсюдженість одного з найчастіших ускладнень цукрового діабету - діабетичної полінейропатії, яка лежить в основі синдрому діабетичної стопи, обумовлює актуальність цієї патології як з практичної, так і з теоретичної точки зору. Ме ханізми, які лежать в основі розвитку діабетичної полінейропатії, до кінця не вивчені, однак встановлено, що велику роль відіграє оксидантний стрес та порушення метаболізму w -жирних кислот. Зважаючи на важливу роль, яку відіграє пероксидне окиснення ліпідів в патогенезі діабетичної полінейропатії, не викликає сумнівів необхідність вивчення впливу лікарських препаратів антиоксидантної дії на ці процеси, а також пошуку нових засобів, які б не тільки володіли антиоксидантними властивостями, а й мали ряд інших позитивних ефектів. Тому актуальною є розробка ефективних методів лікування цієї патології з урахуванням використання антиоксидантних препаратів. Прототипом винаходу є спосіб базисного лікування хворих з діабетичною полінейропатією [Клиническая эндокринология. Руководство. / под ред. Старковой Н.Т. - СПб: Питер, 2002. - 576с.], яке включає дієту №9, гіпоглікемічні засоби: таблетовані цукрознижуючі препарати або інсулінотерапію, препарати для покращання мікроциркуляції (пентоксифілін), кокарбоксилазу, вітаміни В1, B6, В12. Недоліком прототипу є те, що в базисному лікуванні не враховується використання антиоксидантних препаратів, які діють на одну з основних ланок патогенезу діабетичної полінейропатії, а саме на процеси пероксидного окиснення ліпідів. Діабетична полінейропатія погано піддається лікуванню, а наявні антиоксидантні лікарські препарати закордонного виробництва є малодоступними для загалу хворих. У зв'язку з цим, нами пропонується використання мілдронату та тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих з діабетичною полінейропатією. В основу винаходу поставлена задача удосконалення лікування хворих на діабетичну полінейропатію з використанням мілдронату та тіотриазоліну для забезпечення патогенетичного лікування з урахуванням теорії етіопатогенезу. Поставлена задача вирішується наступним чином: в способі лікування діабетичної полінейропатії шляхом призначення базисного лікування згідно винаходу, додатково у комплекс лікування включають мілдронат 10% 5мл внутрішньовенне 1 раз на добу та тіотриазолін 2,5% по 2мл внутрішньом'язево 2 рази на добу впродовж двох тижнів. Спільними ознаками винаходу та прототипу є призначення базисного лікування. Відмінністю винаходу від прототипу є те, що у базисне лікування додатково включається мілдронат 10% - 5мл внутрішньовенне 1 раз на добу впродовж двох тижнів та тіотриазолін 2,5% по 2мл внутрішньом'язево 2 рази на добу впродовж двох тижнів. Таблиця 1 Порівняння ознак прототипу та винаходу Ознака Клінічний ефект Вплив на вібраційну чутливість Вплив на процеси пероксидног о окиснення ліпідів Покращення нервової провідності Винахід(додаткове Прототип(базисне призначення лікування) мілдронату та тіотриазоліну) виражена помірна помірний незначний виражений незначний помірне незначне Винахід здійснюється наступним чином: хворому, у якого виявлена діабетична полінейропатія призначають базисне лікування, в яке додатково включається мілдронат 10% - 5мл внутрішньовенне 1 раз на добу та тіотриазолін 2,5% по 2мл внутрішньом'язево 2 рази на добу впродовж двох тижнів. Винахід грунтується на наступних теоретичних припущеннях: мілдронат, 3-(2,2,2-триметилгідразиній) пропіонат, структурний аналог природного метаболіту g -бутиробетаїна, який забезпечує захист серця в умовах гіпоксії та ішемії. Під впливом мілдронату окиснення жирних кислот переходить на більш ефективний шлях, який веде до зниження вмісту продуктів пероксидного окислення і зменшення пошкодження клітинних мембран. Крім того, відмічається значне зниження метаболічного ацидозу під впливом мілдронату, чому сприяють також покращення мікроциркуляції, збільшення транспорту кисню та усунення гіпоксії. Мілдронат здійснює виражений антиацидотичний та антиоксидантний ефекти при моделюванні цереброваскулярних порушень, гальмує карнітинзалежне окислення вільних жирних кислот і тим самим викликає оптимізацію альтернативних шляхі в енергопродукції (гліколіз, цикл Кребса в ішемізованих тканинах) (Волков В.И. и др., 2001). З іншого боку - тіотриазолін-морфоліній-3-метил-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетат - оригінальний вітчизняний препарат, синтезований в 1982 році на кафедрі фармацевтичної хімії Запорізького медичного інституту під керівництвом професора І.А.Мазура і затверджений Фармакологічним комітетом МОЗ України 20 травня 1994 року для використання в клінічній практиці при лікуванні ішемічної хвороби серця та гепатитів. Встановлено, що його основний фармакологічний ефект обумовлений протиішемічними, антиоксидантними, мембраностабілізуючими та імунологічними властивостями. Доведена здатність тіотриазоліну зменшувати концентрацію різних продуктів пероксидного окиснення ліпідів - малонового діальдегіду, гідропероксидів. На експериментальній моделі гострої ішемії головного мозку доказана наявність у препарату антиоксидантних властивостей. Антиоксидантна активність тіотриазоліну реалізується шляхом взаємодії електронної хмари п'ятичленного циклу з вільними радикалами та утворення неактивних продуктів. Поряд з вираженими антирадикальними властивостями тіотриазоліну, є дані про його здатність модифікувати активність ферментів антиоксидантного захисту організму. Доказана значна реактивація антирадикальних (супероксиддисмутази, каталази) і пероксидних (глута тіонпероксидази) ферментів при використанні тіотриазоліну. Приклад практичного використання способу. Нами було обстежено 77 хворих на цукровий діабет II тип у, які знаходились на стаціонарному лікуванні в Чернівецькому обласному клінічному ендокринологічному диспансері. Серед хворих було 36 жінок та 41 чоловік, вік хворих складав від 42 до 63 років. Усі хворі були розподілені на 4 групи: І гр. - хворі, які отримували базисну терапію; II гр. - хворі, які на фоні базисного лікування отримували мілдронат 10% - 5мл внутрішньовенне 1 раз на добу впродовж двох тижнів (20 хворих); III гр. - хворі, які на фоні базисного лікування отримували тіотриазолін 2,5% - 2мл внутрішньом'язево 1 раз на добу впродовж двох тижнів (18 хворих); IV гр. - хворі, які на фоні базисного лікування отримували мілдронат 10% - 5мл внутрішньовенне 1 раз на добу та тіотриазолін 2,5% - 2мл внутрішньом'язево 1 раз на добу впродовж двох тижнів (22 хворих); Контрольну груп у склали 20 практично здорових осіб. З метою об'єктивної оцінки скарг та клінічного стану хворих ми застосовували шкалу ДПН (таблиця 1). Таблиця 1 Шкала діабетичної полінейропатії Прояви хвороби Біль Пекучість Оніміння Парестезії Чутливість вібраційна тактильна температурна больова Ахілові рефлекси Ходьба на носках 0 Відсутній Відсутня Відсутнє Відсутні Бали 1 Помірний Помірна Помірне Помірні 2 Виражений Виражена Виражене Виражені Норма Знижена Відсутня Норма Норма Норма Знижена Знижена Знижена Відсутня Відсутня Відсутня Норма Знижені Відсутні Норма Утруднена Неможлива При сумарній бальній оцінці скарг та клінічного стану хворих до та після проведеного лікування виявлено, що у хворих І групи кількість балів до лікування становила 10,51±0,78. Після базисного лікування кількість балів склала 7,37±0,86 (р