Спосіб діагностики внутрішньоутробного стану плода при плацентарній дисфункції в ііі триместрі вагітності

Реферат: UA 78016 U UA 78016 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до акушерства та перинатології, і може бути використана для діагностики внутрішньоутробного стану плода при плацентарній дисфункції в III триместрі вагітності. Плацентарна дисфункція (ПД) - це клінічний синдром, який обумовлений морфологічними та функціональними змінами в плацентарній тканині, внаслідок чого спостерігаються порушення транспортної, трофічної, ендокринної та метаболічної функцій плаценти. Даний патологічний стан проявляється порушенням перфузії та реалізується формуванням таких ускладнень, як затримка внутрішньоутробного росту плода, дистрес плода під час вагітності та пологів, народження маловагових до терміну гестації дітей. Пренатальна діагностика ПД встановлюється на підставі ехографії плаценти і фетометрії, амніоскопії, гормональних методів (визначення естріолу, плацентарного лактогену), доплерометрії, біопсії та гістології плаценти тощо. Вважається, що найоб'єктивніші уявлення про умови внутрішньоутробної життєдіяльності плода можна отримати шляхом визначення біофізичного профілю плода (БПП), кардіотокографії (КТГ) та доплерометрії. Оцінка БПП базується на основі даних нестресової антенатальної кардіотахографії, результатів ехографічного визначення тонусу, дихальної та рухової активності плода, об'єму амніотичної рідини. За допомогою ультразвукової допплерометрії здійснюють прямі вимірювання кровоплину в різних судинних зонах системи мати-плацента-плід в динаміці, що дозволяє оцінити стан матково-плацентарного кровотоку. Визначається пряма кореляційна залежність між ступенем гемодинамічних порушень у системі мати-плацента-плід і частотою затримки розвитку плода, внутрішньоутробної гіпоксії, оперативними методами розродження, важким станом новонародженого і перинатальными втратами. Найближчим до корисної моделі, що заявляється, є спосіб нових диференційованих підходів щодо оцінки внутрішньоутробного стану плода при патології фетоплацентарного комплексу з використанням методу кардіотокографії (Мніх Л.В. Кардіотокографія плода при патології фетоплацентарного комплексу в антенатальному періоді: автореф. дис. На здобуття наук, ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.01 "Акушерство і гінекологія»/ Мніх Л.В. Одес. держ. мед. ун-т. - Одеса, 2001. - 19 с.). Спосіб-прототип здійснюється наступним чином: з метою діагностики внутрішньоутробного стану плода вагітним з діагностованою патологією ФПК здійснювали запис кардіотокограм на фетальному моніторі фірми "Oxford" з автоматичним аналізатором "Team 8000". Для проведення аналізу КТГ визначали такі показники: кількість рухів плода протягом 1 год.; базальну частоту серцевих скорочень плода (уд/хв.); кількість контракцій, величину маткових скорочень в умовних одиницях (%); кількість акцелерацій двох типів: 1) з амплітудою понад 15 уд/хв. і тривалістю не меншою за 15 с, 2) з амплітудою понад 10 уд/хв. і тривалістю не меншою за 15 с; децелерації - з амплітудою 10 уд/хв. і тривалістю, не меншою за 15 с, і з амплітудою 20 уд/хв і більше та тривалістю, не меншою за 30 с; середню варіабельність серцевого ритму за 3 хв. перед децелерацією і протягом 3 хв. після неї; загальну варіабельність серцевого ритму (межове відхилення у мс і амплітуду в уд/хв); тривалість епізодів високої і низької варіабельності серцевого ритму у хв. і STV у мс. У всіх піднаглядних жінок проводили НСТ тест. Позитивним вважали тест, якщо протягом 10 хв. на кардіотокограмі реєструвались 2 і більше акцелерацій амплітудою більш ніж 15 с. Недоліками прототипу є те, що при даному способі дослідження починається з оцінки серцебиття плода, яке може бути компенсоване на тлі порушень кровообігу в плаценті, що можна об'єктивно оцінити за допомогою доплерометрії. Нами пропонується рішення, що усуває вказані недоліки. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити алгоритм діагностики внутрішньоутробного стану плода в III триместрі вагітності на основі ранньої діагностики порушень в кровоплині плаценти при її дисфункції, що дасть можливість попередити порушення серцевої діяльності плода. Поставлена задача вирішується тим, що вагітним з діагностованою плацентарною дисфункцією після 30-ти тижнів вагітності слід рекомендувати проведення доплерометрії та визначення БПП в плановому порядку один раз на 7-10 днів без урахування даних рутинних досліджень (аускультації та кардіотокографії). За допомогою наведеного алгоритму вдасться об'єктивно оцінити внутрішньоутробний стан плода за умов порушеної тканинної перфузії плаценти, розробити подальший план ведення вагітності та пологів з урахуванням отриманих результатів. Спільними ознаками прототипу та рішення, що заявляється, є діагностика внутрішньоутробного стану плода при плацентарній дисфункції в III триместрі вагітності шляхом 1 UA 78016 U 5 10 15 20 25 30 35 проведення кардіотокографії. Відмінність способу полягає у тому, що у вагітних із діагностованою ПД оцінку стану плода слід починати з проведення доплерометрії та визначення БПП, а не з кардіотокографії. Спосіб, що заявляється, полягає у наступному. Вагітній жінці з діагностованою плацентарною дисфункцією після 30-ти тижнів вагітності слід рекомендувати проведення доплерометрії та визначення БПП в плановому порядку. При патологічних показниках доплерометрії необхідно визначати біофізичний профіль плода. Якщо БПП 6 балів і менше, вагітна повинна бути спрямована у відділення патології вагітності з щоденним контролем доплерометрії та БПП. При БПП 4-6 балів - розродження або контроль через 12 годин, 0-2 бали - негайне розродження. Застосування нашого способу засноване на урахуванні особливостей перебігу вагітності при плацентарній дисфункції та дозволяє вчасно й об'єктивно оцінити внутрішньоутробний стан плода. Застосування способу пояснюється конкретними прикладами. Технічний результат, що досягається при використанні корисної моделі, - своєчасна та об'єктивна діагностика внутрішньоутробного стану плода при плацентарній дисфункції в III триместрі вагітності. Приклад практичного застосування способу: у 50 вагітних з діагностованою плацентарною дисфункцією в 30 тижнів вагітності проводилась доплерометрія та визначення БПП після попередньо проведеної кардіотокографії. За даними КТГ, у 80,0 % вагітних (n=40) внутрішньоутробний стан плода був задовільним (NST 9-12 балів, реактивний). Проте після проведеної доплерометрії у вагітних з ПД було встановлено, що нормальний кровоплин (високий діастолічний компонент на доплерограмі по відношенню до ізолінії, співвідношення амплітуди систоли до діастоли не більше 3) був тільки у 18 жінок (45,0 %), що вимагало визначення біофізичного профілю плода та медикаментозної корекції. Таким чином, вищенаведений факт диктує необхідність проведення доплерометрії та визначення БПП плода у вагітних з діагностовано плацентарною дисфункцією без урахування даних кардіотокографії, що дозволяє вчасно та об'єктивно оцінити стан плода та вжити необхідних заходів. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб діагностики внутрішньоутробного стану плода при плацентарній дисфункції в III триместрі вагітності шляхом проведення кардіотокографії, який відрізняється тим, що у вагітних із діагностованою плацентарною дисфункцією оцінку стану плода починають з проведення доплерометрії та визначення біофізичного профілю. Комп’ютерна верстка С. Чулій Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2