Гідрохлорид n-[2′-гідрокси-3′-(n’-камфорімідо)пропіл]-екзо-5-амінометилбіцикло[2.2.1]гепт-2-ену, що має анальгетичну, транквілізуючу та антигіпоксичну дію

Гідрохлорид N-[2'-гідрокси-3'-(N'камфорімідо)пропіл]-екзо-5-амінометилбіцикло[2.2. 1]гепт-2-ену формули C21H 32N2 O3.HCl: Винахід відноситься до нової хімічної сполуки гідрохлориду N-[2'-гідрокси-3'-(N'-камфарімідо)пропіл]-екзо-5-амінометилбіцикло[2.2.1]-гепт-2-єна (1), який володіє анальгетичною, транквілізуючею і антигіпоксичною дією, що передбачає можливість перспективи його застосування в медичній практиці як лікарського препарату. Проблема анальгезії є однієї із самих актуальних у сучасній медицині. Больові подразнення значної сили відіграють роль стресорних дій, що викликають складні зміни гомеостазу, порушення окислювального метаболізму, накопичення вільних радикалів, що викликають деструкцію мембран - мембранопатію [1]. В зв'язку з цим особливе значення набуває поєднання анальгетичних і антигіпоксичних властивостей. В практичній медицині антиноцицентивна активність нерідко поєднується з низкою побічних ефектів, зокрема з невротичними зсувами, що можуть супроводжуватися інверсією фармакологічної дії окремих аналь гетиків. Тому важливе значення має пошук нових біологічно активних сполук, які поряд з анальгетичною дією виявляють заспокійливі (транквілізуючі) властивості. Існуючим болезаспокійливим засобам з групи наркотичних і ненаркотичних анальгетиків притаманий ряд побічних ефектів, їхній синтез у більшості випадків досить трудомісткий [2]. В останні роки неодноразово виявлені анальгетичні властивості похідних стереоізомерних екзоі ендо-5амінометилбіцикло[2.2.1]гепт-2-єнов, що включають норборненові фрагменти, які родинні природним терпеноїдам [3, 4]. Базові аміни не були відомі раніше як активні нейротропні агенти, однак, фармакофорні каркасні фрагменти сприяють їх використанню для синтезу противірусних препаратів [5, 6]. Задачею винаходу є розробка нового біологічно активного засобу, що має виражену анальгетичну дію разом із транквілізуючим та антигіпоксич CH3 O CH2 NH CH2 -CH(OH)-CH2 . HCl N O CH3 (19) UA (11) 84886 (13) , що має анальгетичну, транквілізуючу та антигіпоксичну дію. C2 H3 C 3 84886 ним ефектами. Задача вирішується синтезом не описаного в літературі гідрохлорида N-[2'-гідрокси3'-(NМ'-камфарімідо)пропіл]-екзо-5-амінометилбіцикло[2.2.1]гепт-2-єна (формули С21H32N2 O3×HCl, робоча назва «Камфамінол») (1). В зв'язку з відсутністю літературних даних про нейротропну активність каркасних амінів для порівняння властивостей заявляемої речовини (І) був використаний відомий лікарський засіб анальгін (II) (аналог). H3C CH 2-CH(OH)-CH H3 C CH 3 O KOH, ClCH2-CH(OH)-CH3 HN CH3 H3C CH3 O [Et4 N]Cl O .CHl N O Для синтезу сполуки (1) запропоновано спосіб, що полягає у первинному одержанні Nгліцидилкамфаріміда (IV) на основі відомого іміда (d, l)-камфорної кислоти (III), у подальшої взаємодії отриманого епоксида з відомим екзо-5амінометилбіцикло[2.2.1]гептаном [7] і одержанні хлористоводневої солі синтезованого аміноспирту з двома каркасними фрагментами: CH3 O CH 2NH 4 CH2NH N H2 C CH3 III CH-CH2 O O H3 C IV CH3 CH3 O CH2 NH CH2 -CH(OH)-CH V Приклад. N-(2,3-епоксипропіл)імід (d, 1)камфорної кислоти (IV). До розчину 11.00г (0.06моль) іміда (d, 1)-камфорної кислоти в 30 мл метанолу при перемішуванні і температурі 40°С додавали по краплях 4.00г (0.07 моль) гідроокису калію, розчиненої в 50мл метанолу, витримували при тій же температурі 3.5 години, після чого відганяли основну частин у розчинника. Залишок витримували при 200°С протягом 3 год., вихід проміжного імідата калію складав 10.00г. До калійімідату додавали 50мл висушеного епіхлоргідрину і 0.10г тетраетиламмонійхлориду, після чого реакційну суміш кип'ятили протягом 3-х годин, видаляли осад хлориду калію, що випав, і видаляли надлишковий епіхлоргідрин. Отриману олію поміщали на тиждень у морозильник, затверділу олію при кімнатній температурі розчиняли в метанолі і знову поміщали в морозильну камеру. Осад, що випав, швидко відокремлювали від маточника і перекристалізовували з метанолу, одержували 2-4г Nгліцидилкамфаріміда, Тпл. 47.1-49.2°С. Склад і структура продукту підтверджені елементним аналізом та визначенням епоксидного числа . Знайдено, %: С 65.66 Н 7.99 N 5.94; С13Н19NО3 Обчислено, %: С 65.82 Н 8.02 N5.91. Епоксидне число: знайдене 18.00; обчислено 18.14 Синтез N-[2'-гідрокси-3'-(N'-ксшфарімідо)пропіл]-екзо-5-сімтометил-біцикло[2.2.1]гепт-2-єна (V). Суміш 0.22г (0.001 моль) гліцидил N-(2,3епоксипропіл)іміда (d, 1)-камфорної кислоти (IV) і 0.12г (0.001 моль) екзо-5амінометилбіцикло[2.2.1]гепт-2-єна нагрівали до HCl N O I CH3 60°С у 10мл ізопропілового спирту. По закінченні реакції (дані ТШХ) розчинник видаляли, залишок очищали хроматографуванням діетиловим етером у колонці на силікагелі. Вихід очищеного аміноспирту (V) 54.6%, R f0.43 (діетиловий етер). nD23 1.5478. Склад і структура сполуки підтверджені результатами елементного аналізу, аналізом IЧ спектра і спектра ЯМР 1H. Знайдено, %: N 7.85 ; С21Н32 N2 O3 Обчислено, %: N 7.78. 14 спектр, см -1: 3440, 3255, 3030, 1756, 1703, 1220, 1111,705 Спектр ЯМР 1H, d, м.д. (ДМСО): норборненовый фрагмент і замісник 5.98 (2Н, Н2, Н3), 4.80, 3.96 (2Н, Н11), 3.98 (1Н, Н10), 3.84 (1Н,ОН), 3.00 (1Н, NH), 2.65, 2.50 (2Н , Н9A, Н9B), 2.60 (1Н, Н4), 1.41 (1Н, Н5), 1.28, 1.24 (2Н, Н7s, Н7a), 1.13 (1Н, Н6x), 1.06 (1Н, Н6n); карбоксімідний фрагмент: 2.63 (1Н, Н6’x, 2.10 (2Н, Н6’n, Н7’x, 1.85 (1Н, Н7’n), 1.11, 0.98, 0.95 (9Н, 3СН3). Синтез гідрохлориду N-[2'-гідрокси-3'-(N'камфаршідо)пропіл]-екзо-5амінометилбіциклор.2.1]гепт-2-єна (1). При перемішуванні у розчин 0.36 г (0.001 моль) аміноспирту (V) у 5 мл абсолютного діетилового етеру барботували висушений хлороводень до випадіння кристалів гідрохлориду. Відфільтровані кристали промивали сухим етером і висушували. Вихід 95.2%. Тсубл.167С. Знайдено, %: N 7.12 ; С21Н33С1NН2O3 Обчислено, %:N 7.06. 5 84886 14 спектр, см -1: 3330, 3307, 3255, 3098, 3005, 2998, 2500, 1720, 1600, 1565, 1495, 1360, 1225, 1115, 715. Біологічну активність сполуки (1) вивчали в 4 серіях дослідів. У першій серії експериментів досліджували гостру токсичність по методу Litchfield, Wilcoxon (1949) в модифікації В.Б. Прозоровского [8]. Досліди проводили на дорослих білих мишах обох статей масою 20-30г. Досліджувану речовину (І) уводили вн утрішньоочеревинно у виді суспензії з доданням ТВІН-40 (солюбілізатор). Випробували п'ять зростаючих доз препарату: 600мг/кг, 700мг/кг, 800мг/кг, 900мг/кг, 1000мг/кг. Стан тварин контролювали на протязі двох тижнів. Розрахунок величини ЛД50 (середньо смертельна доза) показав, що вона дорівнює 803.1±2.23мг/кг. Досліджену сполуку можна віднести до малотоксичних речовин IV класу небезпеки [9]. Вивчення знеболюючої активності заявляемої речовини проводили за допомогою методу термічного подразнення на горячій пластинці ("hot plate") при температурі 55°С. Больовий поріг визначали по латентному періоду больової реакції, перші ознаки якої проявлялися вилизуванням мишами 6 задніх лапок. За 30 хвилин до тестування піддослідні тварини одержували внутрішньоочеревинно заявляєму сполуку у дозі, що дорівнювала 1/10 ЛД50, тобто 80мг/кг маси, контрольним тваринам вводився ізотонічний розчин натрію хлориду у тому ж об'ємі. Для солюбілізації до обох розчинів додавали ТВІН-40. Спостереження показали, що досліджений засіб володіє чіткою анальгетичною дією, яка спричиняє через півгодини після уведення підвищення больового порогу на 91.13%, а через 45 хвилин на 195.7% в порівнянні з виходним фоном (табл. 1) .Через годину після уведення заявляємої речовини спостерігається незначна тенденція до відновлення вихідних показників, ступінь підвищення порогу знижується до 144.96% (достовірна відмінність, r