g-(r-бензолоксамідо)бутанові кислоти, які мають діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність

-(R-бензолоксамідо)бутанові кислоти загальної формули RC6H4NHCOCONH(CH2)3COOH, де R = 2-CH3 або 3-ОСН3, або 3-СООН, або 2СООСН3, або 3-СООС2Н5, або 2-СООС2Н5, які мають діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність. Винахід стосується хіміко-фармацевтичної галузі, зокрема синтезу біологічно активних хімічних сполук з ряду амідів бутанової кислоти, які можуть бути використані як лікарські субстанції при створенні фармацевтичних препаратів з діуретичною, протизапальною та анальгетичною активністю. Актуальною проблемою сучасної фармацевтичної науки є пошук нових біологічно активних сполук з широким спектром терапевтичної активності при низькій токсичності одержаних засобів. Суттєвими недоліками відомих препаратів з діуретичною, протизапальною та анальгетичною дією, наприклад анальгіну та диклофенаку, є виражена ульцерогенна дія та ряд ускладнень, які виявляються з боку шлунково-кишкового тракту, системи крові, функції нирок, нервової системи, шкіри. Ці недоліки знижують терапевтичну цінність вказаних препаратів [1]. Як прототип вибраний -карбоксіаміламід 4амінобензолсульфонілоксамінової кислоти формули [2]: H2NC6H4SO2NHCOCONH(CH2)5COOH, який проявляє гемостатичну та анальгетичну активність і є найближчим структурним аналогом запропонованих сполук [2]. Проте відома сполука не може бути використана як діуретичний та протизапальний засіб. Задачею винаходу є одержання індивідуальних хімічних сполук, які проявляють виражену діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність. Поставлена задача вирішується шляхом одержання -(R-бензолоксамідо)-бутанових кислот загальної формули: RC6H4NHCOCONH(CH2)3COOH, (І) де R=2-СН3 або 3-ОСН3, або 3-СООН, або 2СООСН3, або 3-СООС2Н5, або 2-СООС2Н5, які мають діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність. Синтез заявлених сполук здійснюють за схемою: (I) RC6H4NHCOCONH(CH2)3COOH, де М - лужний метал, наприклад K. Синтез оснований на амідуванні етилових естерів заміщених бензолсульфонілоксамінових кислот -амінобутановою кислотою в присутності лугів, наприклад калію гідроксиду, при кімнатній 94866 (11) UA (19) MOH RC6H4NHCOCOOC2H5 + NH2(CH2)3COOH (13) C2 (21) a201007853 (22) 23.06.2010 (24) 10.06.2011 (46) 10.06.2011, Бюл.№ 11, 2011 р. (72) ЧЕРНИХ ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ, ГЕОРГІЯНЦ ВІКТОРІЯ АКОПІВНА, БАННИЙ ІВАН ПРОКОПОВИЧ, БАННА НАТАЛЯ ІВАНІВНА, САВЧЕНКО ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ, КОЛЕСНІКОВ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, ГЛУЩЕНКО АЛЛА ВОЛОДИМИРІВНА (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 3 94866 температурі. При подальшому підкисленні реакційного середовища, наприклад, додаванням НСl утворюється цільовий продукт з виходом 67-81 %. Це безбарвні кристалічні речовини, які розчиняються у водних лугах та більшості органічних розчинників. Будову синтезованих сполук підтверджено елементним аналізом, даними ІЧ- та ПМРспектроскопії, а чистота та індивідуальність - методом тонкошарової хроматографії. Винахід ілюструється прикладами: Приклад 1. Авторами було синтезовано 6 сполук загальної формули (І), наведено у таблиці 1. 4 Сполуку 1 (табл. 1), -(2метилбензолоксамідо)бутанову кислоту формули (І), одержують наступним чином. До розчину 0,56 г (0,01 моль) калію гідроксиду в 10 мл метанолу додають 1,03 (0,01 моль) амінобутанової кислоти. Одержаний розчин додають до розчину 2,07 г (0,01 моль) етилового естеру 2-метилбензолоксамінової кислоти в 10 мл діоксану і залишають до зникнення лужного середовища. Осад, що випав, відфільтровують, розчиняють у 20 мл води і підкислюють НСl (1:1) до рН 3. Осад відфільтровують, висушують і кристалізують. Решту сполук 2-6 одержують аналогічним чином. Підтверджено будову одержаних сполук. Таблиця 1 Характеристики -(R-бензолоксамідо)бутанових кислот Сполука 1 2 3 4 5 6 Вихід, % Т. пл.*, °С R 2-СН3 3-ОСН3 3-СООН 2-СООСН3 2-СООС2Н5 2-СООС2Н5 75 68 81 72 67 69 167-169 172-174 184-186 197-199 182-184 178-180 Знайдено, % С Н N 59,20 6,15 10,70 55,84 5,75 10,09 53,20 4,82 9,62 56,15 5,22 9,44 56,09 5,72 8,63 56,12 5,76 8,61 Бруттоформула C13H16N2O4 C13H16N2O5 C13H14N2O6 C14H16N2O6 C15H18N2O6 C15H18N2O6 Вирахувано, % С H N 59,08 6,10 10,60 55,71 5,76 9,99 53,06 4,79 9,52 56,00 5,37 9,38 55,90 5,63 8,69 55,90 5,63 8,69 Rf** 0,65 0,71 0,68 0,59 0,61 0,77 *Кристалізують з пропанолу-2. **Константа Rf визначена методом ТШХ в системі розчинників: хлороформ-етанол-ацетон (1:9:10) на пластинах "Silufol UV-254", проявлення парами йоду. ІЧ-спектри, , см : 1-3362; 3146; 1680; 1522; 23354; 2960; 1698; 1542; 3-3358; 3118; 1684; 1524; 4-3358; 3115; 1684; 1524; 5-3306; 2955; 1699; 1525; 6-3308; 3102; 1680; 1519. Спектри ПМР, , м. ч.: 1-8,94; 7,96; 7,65; 7,84; 3,68; 3,05; 2,13; 1,58; 10,20; 2-8,86; 7,82; 7,62; 7,82; 3,66; 3,02; 2,12; 1,56; 10,20; 3-8,86; 7,92; 7,62; 7,78; 3,62; 3,05; 2,14; 1,55; 10,20; 4-8,94; 7,89; 7,80; 7,61; 3,64; 3,05; 2,14; 1,52; 10,18; 5-8,90; 7,84; 7,78; 7,62; 3,62; 3,04; 2,16; 1,52; 10,20; 6-8,88; 7,80; 7,74; 7,62; 3,64; 3,05; 2,18; 1,54; 10,18. Авторами було досліджено гостру токсичність, діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність заявлених сполук. Експериментальні дані наведено у таблиці 2. Приклад 2. Вивчення гострої токсичності заявлених сполук проведено на білих нелінійних мишах обох статей масою 18-24 г. [3]. Речовини вводили тваринам внутрішньошлунково у вигляді 3-5 % тонкодисперсної водної суспензії, стабілізованої Твіном-80. Кожну дозу досліджували на 5 тваринах. З метою вивчення і одержання необхідної -1 інформації про летальні і максимально переносимі дози цієї сполуки, виявлення картини отруєння, а також широти терапевтичної дії, за тваринами проводили спостереження протягом 14 днів після однократного введення. Кількість загиблих тварин і тих, що вижили, реєстрували через кожні 24 години. ЛД50 розраховували за методом Кербера [4, 5]. У дослідах на мишах встановлено, що для заявлених сполук ЛД50 при внутрішньошлунковому введенні складає 1515-2410 мг/кг. Відповідно гостра токсичність препаратів порівняння: гіпотіазиду 1175 мг/кг, фуросеміду 1000 мг/кг, анальгіну 1197 мг/кг, диклофенаку 360 мг/кг (табл. 2). Приклад 3. Вплив синтезованих сполук на видільну функцію нирок вивчено на білих щурахсамцях лінії Вістар масою 120-160 г [3]. Для дослідження сечогінної дії використані серії тварин по сім щурів у кожній групі. Сполуки, що досліджували, вводили внутрішньошлунково в дозі 0,01 ЛД50. 5 94866 6 Таблиця 2 Діуретична, протизапальна, анальгетична активність та гостра токсичність -(R-бензолоксамідо)бутанових кислот Сполука 1 2 3 4 5 6 Гіпотіазид Фуросемід Адіурекрин Анальгін Диклофенак Активність діуретична, % у дозі 0,01-0,02 ЛД50 протизапальна, % у дозі 10 мг/кг через 2 годи- через 4 години ни 168,4 180,2 22,3 124,5 132,2 20,5 128,5 135,1 14,7 116,4 131,2 12,5 146,4 162,3 35,4 135,1 151,6 14,7 159,4 168,4 318,7 405,4 54,7 56,1 49,2 55,6 При вивченні водного діурезу щурів утримували на постійному раціоні при вільному доступі до води. До водного навантаження тварин витримували протягом двох годин без їжі та води. Потім щурам вводили у шлунок за допомогою зонда сполуки, що досліджували, у вигляді водної суспензії одночасно з водним навантаженням у кількості 3 мл на 100 г маси тіла тварини. Сечу збирали через кожну годину впродовж чотирьох годин. Кількість сечі, що виділилась у тварин контрольної групи, приймали за 100 %. Аналіз отриманих експериментальних даних проводили у порівнянні з еталонними діуретиками гіпотіазидом та фуросемідом. Результати досліджень наведені в таблиці 2. Аналіз результатів вивчення діуретичної активності показав, що всі вивчені сполуки в умовах водного навантаження викликають збільшення видільної функції нирок у середньому на 31,2-80,2 %. Виражену діуретичну активність, яка перевищує дію гіпотіазиду, проявляє сполука 1 (R = 2-СН3), яка за дві години збільшувала діурез на 68,4 %, а за 4 години - на 80,2 %. Приклад 4. Протизапальну активність досліджуваних сполук вивчали на дослідних щурах на моделі гострого запального набряку, викликаного субплантарним введенням в задню лапку щура 0,05 мл 1 % розчину карагеніну [3]. Дослідження виконано на безпородних білих щурах масою 218269 г по 7 тварин у дослідних і контрольній групах. Вимірювання об'єму лапки здійснювали за допомогою онкомера до початку досліду та у момент максимального розвитку набряку (4 години). Заявлені сполуки вводили у дозі 50 мг/кг внутрішньочеревинно за 30 хвилин до введення карагеніну. Ступінь пригнічення набряку (протизапальну активність) розраховували за формулою: Vk  Vg % пригніченн  я  100 , Vk анальгетична, % у дозі 50 мг/кг ЛД50 (мг/кг) 21,4 24,3 17,2 16,4 38,2 20,4 1740 1570 1645 1515 2410 2100 1175 1000 49,2 45,5 1197 360 де Vk і Vg відповідно об'єм лапки у контролі та у досліді. Як препарат порівняння вибрано диклофенак. За даними таблиці 2 заявлені сполуки проявляють помірну протизапальну активність. Приклад 5. Анальгетичну активність отриманих сполук досліджували на моделі "оцтових корчів" у дослідах на білих щурах вагою 180-220 г. "Корчі" викликали внутрішньоочеревинним введенням 0,75 % водного розчину оцтової кислоти в дозі 1 мл на 100 г ваги тіла тварини. Підрахунок кількості "корчів" проводили через 20 хвилин після внутрішньоочеревинного введення оцтової кислоти протягом 30 хвилин. Досліджувані сполуки вводили перорально за допомогою спеціального зонду протягом 30 хвилин. Досліджувані сполуки вводили в ізоефективних дозах по відношенню до препарату порівняння анальгіну. Препарати порівняння вводили в дозах: анальгін - 50 мг/кг, диклофенак -10 мг/кг. Ступінь анальгетичної дії досліджуваних сполук оцінювали за їх здатністю знижувати кількість "корчів" у щурів по відношенню до контрольної групи та виражали у відсотках [3]. В кожній групі використовували по 7 щурів. Результати отриманих експериментальних даних наведено в таблиці 2. З даних таблиці 2 видно, що більшість вивчених сполук проявляють помірну анальгетичну активність. Найбільш активною виявилась сполука V (R = COOC2H5), але її активність не досягає дії препарату анальгіну. Об'єктом винаходу є індивідуальні хімічні сполуки -(R-бензолоксамідо)бутанові кислоти, які проявляють діуретичну, протизапальну та анальгетичну активність при низькій токсичності. Заявлені сполуки одержують з використанням стандартних доступних хімічних реактивів простим технологічним способом, який може бути здійснений в умовах хіміко-фармацевтичного підприємства на стандартному обладнанні. 7 94866 Заявлені сполуки представляють інтерес для подальших поглиблених досліджень з метою створення на їх основі нових ефективних і безпечних засобів комплексної дії. Джерела інформації: 1. Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2-х томах. - 14-е изд. - М.: Новая волна, 2003. T.I - С. 46, 170, 171. 2. Пат. 48025 Україна. МПК С 07 С 143/82, А 61 K 31/63 -карбоксіаміламід 4амінобензолсульфонілоксамінової кислоти, який проявляє гемостатичну та анальгетичну активність / І.П. Банний, В.П. Черних, Л.Д. Халєєва та ін. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 8 (Україна). - № 4287422. Заявл. 20.07.1987; Опубл.: 15.08.2002, Бюл. № 8. 3. Доклінічні дослідження лікарських засобів. Метод, рекоменд. / За ред. О. В. Стефанова. -К.: Авіцена, 2001. - С. 375-384. 4. Беленький М. Л. Элементы количественной оценки фармакологического эффекта. - 2-е изд. Л.: Медицина, 1963. - С. 99-107. 5. Прозоровский В.Б. Использование наименьших квадратов для пробитанализа кривых летальности // Фармакол. и токсикол. - 1962. - Т. 25, № 1. - С. 115-118. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601