Спосіб хірургічного лікування злоякісних пухлин верхньої щелепи

Реферат: Спосіб хірургічного лікування злоякісних пухлин верхньої щелепи, який включає створення доступу шляхом розсічення верхньої губи і далі, огинаючи крило носа, м'яких тканин його бокової поверхні у поєднанні з розсіченням м'яких тканин підочної ділянки паралельно нижньому краю орбіти, подальше відшарування шкірно-жирового клаптя після лінійного розрізу слизової оболонки по верхній перехідній складці та резекцію верхньої щелепи, причому розсічення м'яких тканин обличчя проводять лише в підочній ділянці паралельно нижньому краю орбіти, далі з внутрішньо ротового доступу по верхній перехідній складці в підшкірному тунелі здійснюють резекцію верхньої щелепи з ревізією крилопіднебінної та підскроневої ямок, після чого пошарово ушивають рани в підочній ділянці, а рана в порожнині рота загоюється вторинним натягом. UA 98433 U (54) СПОСІБ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ UA 98433 U UA 98433 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до щелепно-лицевої хірургії та оториноларингології, і призначена для хірургічного лікування пухлин верхньої щелепи, що поширюються до крило-піднебінної та підскроневої ямок. Хірургічне лікування пухлин верхньої щелепи продовжує залишатись значною не тільки медичною, а й соціальною проблемою. Це обумовлено високою травматичністю оперативних втручань, що призводять до інвалідизації пацієнтів і супроводжується цілим рядом функціональних та естетичних порушень [1]. Хірургічне лікування пухлин верхньої щелепи, як і раніше полягає у проведенні повної чи часткової її резекції. Разом з тим сучасні методи візуалізації часто дозволяють визначити зону локалізації пухлини та напрям її поширення, що дає змогу обмежити частину щелепи, що підлягатиме видаленню. Наслідки подібних втручань супроводжуються вираженими функціональними та естетичними порушеннями. Тому головною метою хірургічного лікування пухлин верхньої щелепи має бути максимально радикальне їх видалення з мінімальним об'ємом естетичних та функціональних порушень. У випадку ураження переважно дистального відділу верхньої щелепи з поширенням пухлини до крилопіднебінної та підскроневої ямок медіальні відділи щелепи іноді залишаються вільними від ураження. Тому існує можливість проведення резекції щелепи зі зниженням травматичності та з покращенням естетичних наслідків операції. Так, відомий спосіб хірургічного лікування злоякісних пухлин верхньої щелепи полягає у створенні оперативного доступу шляхом розсічення верхньої губи і далі, огинаючи крило носа, м'яких тканин бокової поверхні носа, вертикально до надбрівної ділянки із відшаруванням шкірно-жирового клаптя та з подальшою резекцією верхньої щелепи (доступ Мура). [2]. Недоліком цього способу є його низька клінічна ефективність при лікуванні пухлин верхньої щелепи з поширенням в крило-піднебінну та підскроневу ямку пов'язана з недостатнім відкриттям дистального відділу верхньої щелепи, що ускладнює проведення його резекції, зокрема в єдиному блоці з фрагментом вилицевої кістки. При цьому естетичні наслідки лікування теж залишаються низькими, що обумовлено розсіченням верхньої губи. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як порототип, є спосіб хірургічного лікування пухлин верхньої щелепи, який включає створення доступу шляхом розсічення верхньої губи і далі, огинаючи крило носа, м'яких тканин його бокової поверхні у поєднанні з розсіченням м'яких тканин підочної ділянки паралельно нижньому краю орбіти, з подальшим відшаруванням шкірно-жирового клаптя після лінійного розрізу слизової оболонки по верхній перехідній складці та резекцією верхньої щелепи (доступ Вебера) [2]. Недоліком описаного способу є низький естетичний результат операції, пов'язаний з виникненням рубцевої деформації верхньої губи після її розсічення та частого виникнення функціональних порушень з боку кругового м'яза рота. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності хірургічного лікування пухлин верхньої щелепи за рахунок зменшення інвазивності оперативного втручання з забезпеченням аналогічного рівня її радикальності. Технічний результат буде полягати у проведенні резекції верхньої щелепи зі зменшенням травматичності операції та покращенням її функціонально-естетичних наслідків. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає створення доступу шляхом розсічення верхньої губи і далі, огинаючи крило носа, м'яких тканин його бокової поверхні у поєднанні з розсіченням м'яких тканин підочної ділянки паралельно нижньому краю орбіти, подальше відшарування шкірно-жирового клаптя після лінійного розрізу слизової оболонки по верхній перехідній складці та резекцію верхньої щелепи, згідно з корисною моделлю, розсічення м'яких тканин обличчя проводять лише в підочній ділянці паралельно нижньому краю орбіти, далі з внутрішньо ротового доступу по верхній перехідній складці в підшкірному тунелі здійснюють резекцію верхньої щелепи з ревізією крилопіднебінної та підскроневої ямок, після чого пошарово ушивають рани в підочній ділянці, а рана в порожнині рота загоюється вторинним натягом. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є той факт, що при проведенні резекції верхньої щелепи у випадку локалізації пухлини в дистальному відділі щелепи з поширенням у крилопіднебінну та підскроневу ямки, обмежуються лише використанням підочного доступу в проекції нижнього краю орбіти та внутрішньо ротовим доступом по верхній перехідній складці зі створенням підшкірного тунелю. Слід зазначити, що при застосуванні даного способу можливе проведення часткової резекції вилицевої кістки, евісцерацію очного яблука з ревізією орбіти. Також одночасно можливе застосування верхнього доступу для виділення пухлини в підскроневій та крилопіднебінній ямках. 1 UA 98433 U 5 10 15 20 25 Спосіб здійснюють наступним чином. Під ендотрахеальним наркозом проводять розріз слизової оболонки та окістя по Калдуелу-Люку, продовжують його на верхній відділ крилощелепної складки з переходом на піднебіння і далі ведуть його до міжзубного проміжку відповідно запланованому рівню резекції щелепи і після переходу на вестибулярну поверхню об'єднують з горизонтальною частиною. Наступним етапом проводять розріз шкіри та підшкірної клітковини в підочній ділянці. Відшаровуючи шкіру з підшкірною клітковиною, а зі сторони порожнини рота слизову оболонку - створюють тунель. З внутрішньо ротового доступу проводять остеотомію альвеолярного відростка верхньої щелепи до бокової стінки носа, а також розсічення твердого піднебіння. З підочного доступу проводять остеотомію лобного відростка верхньої щелепи та від нижньоорбітального краю в напрямку до крилощелепного з'єднання. В межах здорових тканин виділяється частина пухлини в підскроневій ямці. Після цього здійснюється резекція верхньої щелепи та виведення її єдиним блоком з пухлиною, яка виділяється з крилопіднебінної ямки, до порожнини рота. Блок тканин видаляється, проводиться остаточна ревізія крилопіднебінної та підскроневої ямок, гемостаз. Рана в підочній ділянці ушивається, в порожнині рота - частково укривається збереженою слизовою оболонкою, частково ведеться відкритим способом під мазевою антисептичною гідрофільною пов'язкою та тампоном. Перевагами запропонованого способу є зменшення травматичності операції за рахунок уникнення додаткового розсічення верхньої губи та м'яких тканин бокової поверхні носа, а відповідно з покращенням естетичних та функціональних наслідків операції. Запропонований спосіб апробовано на кафедрі хірургічної стоматології та щелепнолицьової хірургії НМУ імені О.О. Богомольця, у відділенні ЛОР онкології ДУ "НДІ оториноларингологи імені О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" з позитивними результатами. Джерела інформації: 1. Пачес А.И. Опухоли головы и шеи / АМН СССР. - М.: Медицина, 1983-416 с, ил. 2. Клиническая оперативная челюстно-лицевая хирургия: Руководство для врачей/ Под ред. проф. В.Н. Балина и проф. Н.М. Александрова. 4-е изд., доп. и испр. - СПб.: СпецЛит, 2005. 574 с. 30 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Спосіб хірургічного лікування злоякісних пухлин верхньої щелепи, який включає створення доступу шляхом розсічення верхньої губи і далі, огинаючи крило носа, м'яких тканин його бокової поверхні у поєднанні з розсіченням м'яких тканин підочної ділянки паралельно нижньому краю орбіти, подальше відшарування шкірно-жирового клаптя після лінійного розрізу слизової оболонки по верхній перехідній складці та резекцію верхньої щелепи, який відрізняється тим, що розсічення м'яких тканин обличчя проводять лише в підочній ділянці паралельно нижньому краю орбіти, далі з внутрішньо ротового доступу по верхній перехідній складці в підшкірному тунелі здійснюють резекцію верхньої щелепи з ревізією крилопіднебінної та підскроневої ямок, після чого пошарово ушивають рани в підочній ділянці, а рана в порожнині рота загоюється вторинним натягом. Комп’ютернаверстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2