Спосіб хірургічного лікування раку передміхурової залози

Спосіб хірургічного лікування раку передміхурової залози, який включає радикальну простатектомію з виділенням простатичної частини уретри та формуванням уретроуретроанастомозу, який відрізняється тим, що виділення простатичної частини уретри виконують по передній поверхні сечового міхура та уретроуретроанастомоз фіксують до латеральної частини ендопельвікальної фасції Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до урологи, а саме до хірургічного лікування раку передміхурової залози з формуванням уретро-уретрального анастомозу Застосування анатомічного підходу при виконанні позалонної радикальної простатектоми із збереженням судинно-нервового пучка дозволяє уникнути багатьох ускладнень і покращити результати лікування Відомий спосіб радикальної простатектоми [1], який включає пересічення сечового міхура безпосередньо на межі з передміхуровою залозою з подальшим формуванням шийки сечового міхура за допомогою двохрядного шва по типу '"ракетки" до діаметра, який пропускає, кінчик вказівного пальця з подальшим формуванням уретровезікального анастомозу Недоліком способу є виникнення ускладнень після реконструкції уретровезікального сегменту, які проявляються нетриманням сечі у 20-50% хворих, що суттєво погіршує якість життя хворих Відомий також спосіб хірургічного лікування локалізованих форм рака передміхурової залози [2], що взятий за прототип, який включає радикальну простатектомію з виділенням простатичної частини уретри по задній поверхні сечового міхура та формуванням уретро-уретроанастомозу Недоліком способу є те, що спосіб застосовують лише у хворих з невеликою функціональною довжиною уретри, а також у випадках, коли пухлина розташована переважно в апікальній частині передміхурової залози В основу корисної моделі поставлене завдан ня удосконалити спосіб хірургічного лікування раку передміхурової залози шляхом виділення простатичної частини уретри по передній поверхні сечового міхура з формуванням уретро-уретрального анастомозу, виконання радикальної простатектомн і фіксації анастомозу до латеральної частини ендопельвікальної фасції Це технічно спрощує проведення операції, дозволяє зберегти функціональну частину уретри, що збільшує вірогідність континентності, а фіксація Гі до ендопельвікальної фасції дозволяє запобігти натяжіння уретри та сприяє її стабілізації при підвищенні внутрішньочеревного тиску Поставлена задача вирішується тим, що спосіб хірургічного лікування раку передміхурової залози, який включає радикальну простатектомію з виділенням простатичної частини уретри та формуванням уретро-уретроанастомозу, згідно з корисною моделлю, виділення простатичної частини уретри виконують по передній поверхні сечового міхура та уретро-уретроанастомоз фіксують до латеральної частини ендопельвікальної фасції Корисна модель пояснюють ілюстративними матеріалами На Фіг 1 - зображенне операційне поле, нижньо-серединний доступ, на якому позначені 1 уретра (мембранозна частина), 2 - передміхурова залоза, уражена пухлиною, 3 - уретра (простатична частина), 4 - шийка сечового міхура, на Фіг 2 - місце виділення простатичної частини уретри та рівень пересічення уретри, на Фіг 3 - уретро-уретральний анастомоз, на Фіг 4 - фіксація уретро-уретрального анас 04 Ю О) 9952 томозу до ендопельвікальної фасції; Запропонований спосіб виконують наступним чином: хворого укладають у положення на спині, валик підкладають під поперековий відділ хребта з піднятим тазовим кінцем. Операцію виконують під ендотрахіальним наркозом, нижньо- серединний доступ (Фіг.1). Тупо відокремлюють передню і бокові стінки сечового міхура до ендопельвікальної фасції, оголюють здухвинні судини. Виконують типову двобічну тазову лімфаденектомію від fossa obturatoria до біфуркації здухвинних судин. Наступним етапом з двох боків, в ділянці переходу fascia endopelvicalis на передміхурову залозу, виконують розтин фасції. Виділяють, перев'язують і пересікають дорзальний венозний комплекс. На межі сечового міхура і передміхурової залози ретельно циркулярно відсепаровують шийку сечового міхура від передміхурової залози з максимальним виділенням простатичної частини уретри. Уретру пересікають орієнтовно над сім'яним горбиком і відразу за апікальною частиною передміхурової залози (Фіг.2). Після видалення передміхурової залози з сім'яними пухирцями, накладають на катетері Фолі (Fr20-22) уретро-уретроанастомоз 6 дексоновими швами (2,0) (Фіг.З) з підшиванням до fascia endopelvicalis на 1 1 0 0 і 1 0 0 годину (Фіг.4). Операцію закінчують дренуванням порожнини малого тазу через контрапертури. Дренажі видаляють на 8-Ю добу, уретральний катетер на 12-14 добу. Спосіб хірургічного лікування раку передміхурової залози з формуванням уретро-уретрального анастомозу і фіксацією його до fascia endopelvicalis використали у відділі онкоурології Інституту урології АМН України у 25 хворих. Наводимо приклад застосування запропонованого способу. Приклад. Хворий Г, І/х №10204, 65 років, при амбулаторному обстеженні за даними пальцевого ректального дослідження, УЗД передміхурової залози, визначення рівня простатичного специфічного антигену, який становив 40нг/мл, запідозрено злоякісну пухлину. Після трансректальної пункційної біопсії верифіковано морфологічний діагноз: ацинарна аденокарцинома (за Глісоном 3 бали). Встановлено клінічний діагноз: рак передміхурової залози II стадія, кл. гр.2, T1cNoMo. Хворому проведено 3-місячний курс неоад'ювантної гормонотерапії (діферелін + флутамід). При контрольному обстеженні за даними УЗД і при пальцевому ректальному дослідженні встановлено зменшення розмірів передміхурової залози і зміну її консистенції, зниження простатичного специфічного антигену до 4,14нг/мл. В серпні 2001р. хворий госпіталізований в клініку. При дообстеженні (комп'ютерна томографія органів малого тазу, УЗД органів черевної порожнини і заочеревинного простору, рентгенографія органів грудної порожнини, видільна урографія, фіброезофагогастродуоденоскопія) додаткової патології не виявлено. Запропонована радикальна простатектомія, на яку хворий погодився. Під час операції встановлено: тазові лімфовузли візуально не змінені (експрес-біопсія - гістіоцитоз), передміхурова залоза по консистенції ущільнена, з чіткою капсулою 2,5х2,5хЗсм. Операція виконана за запропонованим способом. Післяопераційний період склав 15 діб. Контрольні обстеження кожні 2 міс на протязі 4 років. Якість життя задовільна. Хворий чітко диференціює поклик до сечовипускання, утримує сечу, простатичний специфічний антиген становив 0,01нг/мл. Наведений приклад свідчить про те, що при правильному анатомічному підході, ретельному виділенні шийки сечового міхура і простатичної частини уретри можна досягти радикального видалення передміхурової залози та виконати уретро-уретроанастомоз з його фіксацією до ендопельвікальної фасції, що дозволяє запобігти натяжіння уретри і сприяти її стабілізації при підвищенні внутрішньочеревного тиску. Таким чином, запропонована операція оригінальна, патогенетична, відповідає принципам радикальності, дозволяє зберегти функціональну частину уретри, що збільшує вірогідність утримання сечі та забезпечує високу якість життя хворого. Фіг.1 9952 Фіг. 2 Комп'ютерна верстка В. Мацело Фіг.З Підписне Фіг.4 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601