Спосіб спондилодезу

Реферат: UA 107380 U UA 107380 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до травматології, нейрохірургії і вертебрології, та може бути використана при виконанні спондилодезу з використанням порожнистих сітчастих імплантатів. Відомий спосіб спондилодезу, який здійснює бригада лікарів у складі безпосередньо хірурга, асистента та операційної медичної сестри, що включає резекцію структур міжхребцевих дисків, формування паза в тілі хребця і щільне введення імплантата, внутрішній шар якого з метою поліпшення остеопровідності заповнюють кістковими фрагментами, отриманими з окістя резектованих ребер, що формує кістковий блок і забезпечує корекцію осі хребта, а у зовнішніх щільних шарах формують поздовжні виїмки і поміщають фрагменти окістя, отримані при резекції ребер по ходу доступу. Відповідно до цього, імплантат для реалізації вказаного способу виготовлений з остеосумісного склокристалічного матеріалу у вигляді паралелепіпеда з пірамідальними опорними майданчиками та має внутрішній сітчасто-чарунковий остеопровідний 7 шар і зовнішні щільні шари [див. патент Російської Федерації № 2174376 з класів МПК А61В 17/56, А61K 35/32, опублікований 10.10.2001 року]. Основним недоліком даного технічного рішення є конструктивна складність та крихкість імплантата для реалізації відомого способу спондилодезу, зокрема, через крихкість важно точно підібрати конкретну оптимальну довжину імплантата. Найбільш близьким за своєю суттю та ефектом, що досягається, і який приймається за прототип, є спосіб спондилодезу, який здійснює бригада лікарів у складі безпосередньо хірурга, асистента та операційної медичної сестри, що включає резекцію елементів переднього опорного комплексу хребця на необхідному проміжку, формування ложа в передній частині тіл, суміжних з резектованим хребцем, дистракцію вказаних хребців і введення імплантата замість вилученого хребця. Імплантат для реалізації вказаного способу виконаний у вигляді порожнистого стрижня із наскрізними бічними отворами, розташованими ярусами по периметру кожного із ярусів, при цьому на краях стрижня виконані зубці, утворені шляхом розсічення верхнього та нижнього ярусів отворів, а порожнина стрижня заповнена подрібненими кістковими або керамічними трансплантатами [Harms J Instrumented spinal surgery Principles and techniquesThieme, Stuttgart-New York, 1999.-198 p.]. Основним суттєвим недоліком відомого технологічного рішення є те, що у складі бригади є тільки один хірург, який не тільки здійснює втручання у організм пацієнта, а також вимушений займатися підбирати довжину імплантата, виконуючи при цьому слюсарні роботи по розсіченню по ярусах отворів, примірювати його, подрібнювати кістковий матеріал та заповнювати ним імплантат, встановлювати та закріплювати на хребті пацієнта. Всі ці дії хірурга занадто здовжують час хірургічної операції, викликає надмірне фізичне навантаження на руки хірурга, якому потім доводиться ушивати рану, що разом суттєво знижує ефективність виконаного спондилодезу, а отже збільшує реабілітаційний період, знижує ймовірність повного відновлення функцій хребта у подальшому. В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності способу спондилодезу за рахунок розділення функцій проведення оперативного втручання та підготовки імплантата шляхом зміни складу бригади лікарів. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що у способі спондилодезу, який здійснює бригада лікарів у складі безпосередньо хірурга, асистента та операційної медичної сестри, та включає резекцію елементів переднього опорного комплексу хребця на необхідному проміжку, формування ложа в передній частині тіл, суміжних з резектованим хребцем, дистракцію вказаних хребців і введення імплантата замість вилученого хребця, який являє собою порожнистий стрижень певної довжини із наскрізними бічними отворами, розташованими ярусами по периметру кожного із ярусів, при цьому на краях стрижня виконані зубці, утворені шляхом розсічення верхнього та нижнього ярусів отворів, а порожнина стрижня заповнена подрібненими кістковими або керамічними трансплантатами, згідно з пропозицією, до складу бригади лікарів додатково введено хірурга-конструктора, на якого покладено підготовку імплантата - від стації підбору певної довжини для даного пацієнта з врахуванням особливостей його хребта та подрібнення кісткового матеріалу або іншого наповнювача і заповнення ним порожнини імплантата. Згідно з запропонованим технічним рішенням відбувається розділення праці. Звичайний хірург виконує делікатні функції, які потребують точних рухів скальпелем, особливо з зоні розташування спинного мозку під час резекції пошкодженого хребта, тому йому небажано напружувати м'язи рук, щоб не викликати тремтіння рук. Хірург-конструктор виконує більш грубі слюсарні роботи, які потребують прикладання значного зусилля під час розсічення ярусів отворів у імплантаті для надання йому певної довжини, подрібнення кісткового матеріалу за 1 UA 107380 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 допомогою слюсарних ножиць та наповнення ним порожнини імплантата, а отже, для нього напруження м'язів ніяким чином не впливає на якість виконання операції. Отже, уся сукупність суттєвих ознак запропонованого рішення стосовно способу спондилодезу, отриманих завдяки розділення праці шляхом введення нової особи до складу бригади лікарів, забезпечує досягнення необхідного технічного результату. Здійснення запропонованого способу пояснюється прикладом виконання переднього міжтілового спондилодезу на рівні шийного відділу хребта. Спочатку хірург здійснює доступ до вентральних відділів тіл шийних хребців на необхідному рівні за загальновідомою методикою, після чого виконують резекцію травмованого, ушкодженого або зруйнованого (спондиліти, пухлини) хребця. Потім хірург виконує дистракцію хребців для полегшення введення імплантата до міжтілового проміжку. Після цього хірургконструктор визначає розмір імплантата визначеного розміру і механічним шляхом формує імплантат. В цей час хірург здійснює доступ до крила клубової кістки (або до ребра) і вилучає необхідну кількість кісткового матеріалу для заповнення ним порожнини імплантата та передає його хірургу-конструктору, а сам ушиває рану в місці вилучення кісткового матеріалу. Хірургконструктор подрібнює кістковий матеріал і щільно заповнює ним порожнину імплантата та передає його хірургу, який розташовує його у міжтіловому проміжку між верхнім та нижнім хребцями замість вилученого травмованого хребця. При цьому імплантат встановлюють таким чином, щоб його зубці заглибилися у тіла вказаних хребців. Далі хірург-конструктор дистракцію послабляє, чим досягається компресія імплантата, а хірург в час коректує просторову орієнтацію імплантата. Після цього хірург рану пошарово зашиває. Запропонований спосіб спондилодезу не містить у своєму складі жодних технологічних процесів і конструктивних елементів чи матеріалів, які неможливо було б відтворити на сучасному етапі розвитку науки і техніки, зокрема, у галузі медицини, а отже є придатним для промислового застосування, має технічні та інші переваги перед відомими аналогами, що підтверджує можливість досягнення технічного результату об'єктом, що заявляється. У відомих джерелах патентної та іншої науково-технічної інформації не виявлено описів способів спондилодезу із вказаною в пропозиції сукупністю суттєвих ознак, тому запропоноване технічне рішення вважається таким, що може отримати правовий захист. Суттєва відмінність запропонованого технологічного рішення полягає у розділенні функцій під час виконання спондилодезу на "грубі" та "делікатні" та покладено їх виконання на різних осіб - хірурга-конструктора та звичайного хірурга відповідно. Вказана відмінність забезпечують підвищення результативності способу спондилодезу та скорочення часу виконання хірургічної операції по відновленню функцій хребта. Жодна із відомих технологій не може одночасно мати всіх перерахованих властивостей, оскільки не містить у своєму складі всієї сукупності заявлених суттєвих ознак. До технічних переваг запропонованого технічного рішення, у порівнянні з прототипом, можна віднести: скорочення часу оперативного втручання за рахунок введення до складу хірургічної бригади додаткової особи - хірурга-конструктора; підвищення ефективності спондилодезу за рахунок розділення виконання "грубих" та "делікатних" функцій на різних осіб. Соціальний ефект від впровадження запропонованого технічного рішення, у порівнянні з використанням прототипу, отримують за рахунок прискорення терміну реабілітації хворих внаслідок більш ефективного спондилодезу. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 50 55 60 Спосіб спондилодезу, який включає резекцію елементів переднього опорного комплексу хребця на необхідному проміжку, формування ложа в передній частині тіл, суміжних з резектованим хребцем, дистракцію вказаних хребців і введення імплантата замість вилученого хребця, який являє собою порожнистий стрижень певної довжини із наскрізними бічними отворами, розташованими ярусами по периметру кожного із ярусів, при цьому на краях стрижня виконані зубці, утворені шляхом розсічення верхнього та нижнього ярусів отворів, а порожнина стрижня заповнена подрібненими кістковими або керамічними трансплантатами, який відрізняється тим, що підготовку імплантата, від стадії підбору певної довжини для даного пацієнта з врахуванням особливостей його хребта та подрібнення кісткового матеріалу або іншого наповнювача і заповнення ним порожнини імплантата, здійснюють паралельно під час резекції елементів переднього опорного комплексу хребця на необхідному проміжку та формування ложа в передній частині тіл, суміжних з резектованим хребцем. 2 UA 107380 U Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3