Спосіб проведення екстракорпорального лазерного опромінення крові

Реферат: Спосіб проведення екстракорпорального лазерного опромінення крові включає забір крові у ємність із використанням допоміжної речовини, шляхом пункції периферичної вени, опромінення відібраної крови за допомогою лазера та реінфузію обробленої крові. Перед здійсненням процедури формують положення тіла пацієнта лежачі на спині за 10-15 хвилин до початку процедури. Перед забором крові проводять внутрішньовенно крапельне введення суміші, що складається із 0,9 % фізіологічного розчину та 5 тисяч міжнародних одиниць гепарину на 0,5 л розчину. Проводять пункцію периферійної вени катетером розміром не менше 18 G, і зазначену суміш вводять із швидкістю 5-6 мл на хвилину об'ємом 300-350 мл. Після закінчення введення суміші, починають забір крові з вени в пакет, самопливно протягом 5-10 хвилин в об'ємі 300-350 мл. Опромінення крові здійснюють із застосуванням вибраної для конкретної патології довжини хвилі, при потужності опромінення 25 мВт. Після забору зазначеної кількості крові, здійснюють реінфузію крові зі швидкістю 10 мл на хвилину. UA 110984 U (12) UA 110984 U UA 110984 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до радіотерапії, тобто до апаратури для опромінення світловими променями, і лазеротерапії хвороб. Відомий спосіб проведення опромінення крові апаратом "Ізольда". При цьому у пацієнта пунктується кубітальна вена, за допомогою одноразової системи здійснюється забір крові в стерильний флакон кількістю від 50 до 200 мл. Під час забору крові в спеціальній кварцовій кюветі здійснюється опромінення крові ультрафіолетом впродовж 15-20 хвилин, після чого фотомодифікована кров вводиться хворому (Семенов О.М. "Применение УФО крови в хирургической практике". -М: Медицина 2004). Суттєвим недоліком цього способу є те, що кров, будучи вилученою з організму на такий довгий час, починає згортатися в системі, що призводить до утворення тромбів, закупорки голки, непрохідності самої системи і, зрештою, робить процедуру опромінення крові неефективною. У багатьох клініках практикувалася спроба виправити цей недолік збільшення швидкості проведення процедури, що дійсно дозволяло крові не згортатися. Проте при збільшенні швидкості процедури відбувається зменшення часу експозиції, що веде до зниження її ефективності, недостатньої дії ультрафіолетового опромінення. Відомий спосіб опромінення потоку крові шляхом пропускання крові в проміжку між двома коаксіальними циліндрами і опромінення її променями від циліндричного джерела ультрафіолетового опромінення через бічну поверхню внутрішнього кварцового циліндра, при цьому циліндри розташовують вертикально і опромінюють вільну поверхню потоку крові, що стікає по бічній поверхні зовнішнього циліндра, а проміжок між циліндрами перевищує товщину шару стікаючої крові, а дозу опромінення визначають по спеціальній формулі (RU 2012389, МПК А61N5/06,15.05.1994). Як і у попередньому випадку суттєвим недоліком цього способу є те, що кров, будучи вилученою з організму на так довгий час, починає згортатися в системі, що призводить до утворення тромбів, закупорки голки, непрохідності самої системи і, зрештою, робить процедуру опромінення крові неефективною. Спосіб складний у застосуванні, тому що дозу опромінення попередньо мають визначити по спеціальній формулі, при цьому показники для такого визначення вибираються суб'єктивно. Відомий спосіб опромінення циркулюючої крові в організмі, за яким опромінюють некогерентним широкосмуговим випромінюванням шкірні покриви хворого. Довжина хвилі 600800 нм. Потужність 50-500 мВт. Дозу розраховують по формулі D=(I-Т)/К, де І - потужність випромінювання, потрібна для конкретного виду захворювання; К - коефіцієнт світлопроникності шкіри, розрахований по довідковій графічній кривій; Т - час, необхідний для опромінення об'єму циркулюючої крові (RU 2134133 МПК A61N5/06, дата публікації 10.08.1999). Однак недиференційоване широкосмугове опромінюванням шкірних покривів хворого, одночасно із значною потужністю може викликати шкідливий вплив на хворого, а визначення коефіцієнта світлопроникності шкіри, розрахованому по довідковій графічній кривій має суб'єктивний характер, що призводить до помилок у визначенні дозування. Відомий спосіб опромінення циркулюючої крові в організмі лазерним опроміненням потоку крові в трубці, приєднаній до вени (RU 2044551, МПК A61N5/06, дата публікації 27.09.1995), що полягає у тому, що опромінення проводять з довжиною хвилі 200 нм і щільністю потужності 2 менше 0,5 вт/см , при цьому імплантують трубку у вену і забезпечують екраном, що поглинає лазерне випромінювання. Недоліком способу є те, що він травматичний для хворого, у зв'язку з необхідністю суттєвого хірургічного втручання, та внаслідок з низькоенергетичного випромінювання лазера та вибраній довжині хвилі випромінювання 200 нм не досягається очікуваний суттєвий позитивний вплив на циркулюючу кров в організмі хворого. Задачею корисної моделі є створення способу проведення екстракорпорального лазерного опромінення крові, в якому за рахунок застосування нових дій по підготовці пацієнта до забору, та здійсненню забору крові, нових параметрів та режимів опромінення, нових допоміжних речовин та швидкості відбору і повернення крові суттєво знизились ознаки травматичності способу та підвищилась ефективність впливу на наявне ураження. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб проведення екстракорпорального лазерного опромінення крові передбачає забір крові у ємність із використанням допоміжної речовини шляхом пункції периферичної вени, опромінення відібраної крови за допомогою лазера та реінфузію обробленої крові. Згідно з корисною моделлю, перед здійсненням процедури формують положення тіла пацієнта лежачи на спині, за 10-15 хвилин до початку процедури, перед забором крові проводять внутрішньовенно крапельне введення суміші, що складається із 0,9 % фізіологічного розчину та 5 тисяч міжнародних одиниць гепарину на 0,5 л розчину, проводять пункцію 1 UA 110984 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 периферійної вени катетером розміром не менше 18 G, i зазначену суміш вводять із швидкістю 5-6 мл на хвилину у кількості об'ємом 300-350 мл, а після закінчення введення суміші, починають забір крові з вени в пакет, причому забір крові в пакет проводять самопливно протягом 5-10 хвилин в об'ємі 300-350 мл, опромінення крові здійснюють із застосуванням вибраної для конкретної патології довжини хвилі, при потужності опромінення 25 мВт, а після забору зазначеної кількості крові, здійснюють реінфузію крові із швидкістю 10 мл на хвилину. За рахунок застосування, нових дій по підготовці пацієнта до забору, та здійсненню забору крові, нових параметрів та режимів опромінення, нових допоміжних речовин та швидкості відбору і повернення крові суттєво знижуються ознаки травматичності способу та підвищується ефективність впливу на наявне ураження. Спосіб пояснюється прикладами його застосування. Приклад 1 Хворий Г., 23 рокі. Арахноенцефаліт з вегето-судинним, психоастенічним синдромами на фоні активації герпесвірусної (HSV1) інфекції, середнього ступеня важкості. В сироватці крові ПЛР HHV1 (+). 9 В аналізі крові: гемоглобін - 149 г/л, лейкоцити 9,410 /л, паличкоядерні нейтрофіли - 1 %, сегментоядерні нейтрофіли - 52 %, лімфоцити - 40 %, моноцити 7 %, ШОЕ - 2 мм/годину; загальний білірубін - 18,7 ммоль/л, АЛТ - 68,4 од/л, ACT-47,4 од/л, тимолова проба - 1,4, креатинін - 129,5 мкмоль/л, сечовина - 4,4 ммоль/л, глюкоза - 4,5 ммоль/л, загальний білок - 58 г/л, протромбіновий індекс - 88,2 %, гематокрит - 0,52 г/л, час згортання плазми - 3 хв., фібринолітична активність - 6,4 %, фібриноген - 2,44 г/л. Проведено опромінення крові гелій-неоновим лазером "Ліка-терапевт М" наступним чином: перед здійсненням процедури формували положення тіла пацієнта лежачі на спині, за 10-15 хвилин до початку процедури, перед забором крові проводили внутрішньовенно крапельне введення суміші, що складається із 0,9 % фізіологічного розчину та 5 тисяч міжнародних одиниць гепарину на 0,5 л розчину, проводили пункцію периферійної вени катетером розміром не менше 18 G, і зазначену суміш вводили із швидкістю 5-6 мл на хвилину об'ємом 300-350 мл, а після закінчення введення суміші, починають забір крові з вени в пакет, причому забір крові в пакет проводили самопливно протягом 5-10 хвилин в об'ємі 300-350 мл, опромінення крові здійснювали із застосуванням вибраної для конкретної патології довжини хвилі, а саме 635 нм, при потужності опромінення 25 мВт, а після забору зазначеної кількості крові, здійснювали реінфузію крові із швидкістю 10 мл на хвилину. Після екстракорпорального лазерного опромінення крові (протокол: довжина хвилі 635 нм, потужність опромінення 25 мВт, час 9 процедури 55 хвилин, безперервний режим) в аналізі крові: гемоглобін - 146 г/л, 8,510 /л, паличкоядерні нейтрофіли - 1 %, сегментоядерні нейтрофіли - 55 %, лімфоцити - 37 %, моноцити 7 %, ШОЕ - 3 мм/годину; загальний білірубін - 11,7ммоль/л, АЛТ - 60,0 од/л, ACT-48,0 од/л, тимолова проба - 0,8, креатинін - 116,4 мкмоль/, сечовина - 4,7 ммоль/л, глюкоза - 4,6 ммоль/л, загальний білок - 61 г/л, протромбіновий індекс - 93,7 %, гематокрит - 0,50 г/л, час згортання плазми - 3 хв, фібринолітична активність - 6,1 %, фібриноген - 3,1 г/л. Побічних ефектів з боку функціонального стану органів і систем під час та після проведення процедури не було. Приклад 2 Хвора М., 31 рік. Арахноенцефаліт з астенічним, цефалгічним, гіпоталамічним синдромами на фоні активації герпесвірусної (HHV-6) інфекції, середнього ступеня важкості. У сироватці крові ПЛР HHV-6 (+). 9 В аналізі крові: гемоглобін - 138 г/л, лейкоцити 4,910 /л, паличкоядерні нейтрофіли - 2 %, сегментоядерні нейтрофіли - 50 %, лімфоцити - 38 %, моноцити 10 %, ШОЕ - 8 мм/годину; загальний білірубін - 31,2 ммоль/л, АЛТ - 47,4 од/л, ACT-25,2 од/л, тимолова проба - 2,0, креатинін - 94,5 мкмоль/, сечовина - 3,3 ммоль/л, глюкоза - 6,0 ммоль/л, загальний білок - 68 г/л, протромбіновий індекс - 93,7 %, гематокрит - 0,44 г/л, час згортання плазми - 2 хв 30 сек., фібринолітична активність - 11,3 %, фібриноген - 2,44 г/л. Проведено опромінення крові гелій-неоновим лазером "Ліка-терапевт М" наступним чином: перед здійсненням процедури формували положення тіла пацієнта лежачи на спині, за 10-15 хвилин до початку процедури, перед забором крові проводили внутрішньовенно крапельне введення суміші, що складається із 0,9 % фізіологічного розчину та 5 тисяч міжнародних одиниць гепарину на 0,5 л розчину, проводили пункцію периферійної вени катетером розміром не менше 18 G, і зазначену суміш вводили із швидкістю 5-6 мл на хвилину у кількості об'ємом 300-350 мл, а після закінчення введення суміші, починають забір крові з вени в пакет, причому забір крові в пакет проводили самопливно протягом 5-10 хвилин в об'ємі 300-350 мл, опромінення крові здійснювали із застосуванням вибраної для конкретної патології довжини 2 UA 110984 U 5 10 15 хвилі, а саме 405 нм, при потужності опромінення 25 мВт, а після забору зазначеної кількості крові, здійснювали реінфузію крові із швидкістю 10 мл на хвилину. Після екстракорпорального лазерного опромінення крові (протокол: довжина хвилі 405 нм, потужність опромінення 25 мВт, час процедури 55 хвилин, безперервний режим) в аналізі крові: гемоглобін - 129 г/л, лейкоцити 7,510 /л, паличкоядерні нейтрофіли - 1 %, сегментоядерні нейтрофіли - 59 %, лімфоцити 34 %, моноцити 6 %, ШОЕ - 8 мм/годину; загальний білірубін - 29,9 ммоль/л, АЛТ - 25,2 од/л, ACT-34,2 од/л, тимолова проба - 1,8, креатинін - 78,7 мкмоль/л, сечовина - 3,6 ммоль/л, глюкоза - 4,5 ммоль/л, загальний білок - 60 г/л, протромбіновий індекс - 88,2 %, гематокрит - 0,40 г/л, час згортання плазми - 3 хв, фібринолітична активність - 10 %, фібриноген - 3,0 г/л. Потужність та експозиція визначалися біологічним ефектом на організм людини. При проведенні лазеротерапії за вказаними параметрами у хворих з нейроінфекціями (арахноенцефаліт, енцефаломієліт) отримано стабілізацію стану вегетативної нервової системи, зменшення когнітивних порушень, астенії, підвищення працездатності. Побічних ефектів за суб'єктивними та об'єктивними даними (гемограма, функціональний стан органів та систем) під час та після проведення процедури не було. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 20 25 30 Спосіб проведення екстракорпорального лазерного опромінення крові, що включає забір крові у ємність із використанням допоміжної речовини, шляхом пункції периферичної вени, опромінення відібраної крові за допомогою лазера та реінфузію обробленої крові, який відрізняється тим, що перед здійсненням процедури формують положення тіла пацієнта лежачі на спині за 10-15 хвилин до початку процедури, перед забором крові проводять внутрішньовенно крапельне введення суміші, що складається із 0,9 % фізіологічного розчину та 5 тисяч міжнародних одиниць гепарину на 0,5 л розчину, проводять пункцію периферійної вени катетером розміром не менше 18 G, і зазначену суміш вводять із швидкістю 5-6 мл на хвилину об'ємом 300-350 мл, а після закінчення введення суміші, починають забір крові з вени в пакет, причому забір крові в пакет проводять самопливно протягом 5-10 хвилин в об'ємі 300-350 мл, опромінення крові здійснюють із застосуванням вибраної для конкретної патології довжини хвилі, при потужності опромінення 25 мВт, а після забору зазначеної кількості крові, здійснюють реінфузію крові зі швидкістю 10 мл на хвилину. Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3